Ухвала

від 20.08.2024 по справі 932/8648/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/8648/23

Провадження № 1-кп/204/709/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщення залисудових засідань кримінальне провадження № 12023040000000382 внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань 29.04.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей та батьків похилого віку, працюючого торгівельним представником ДК Дніпро-Трейд, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

05.08.2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, що частково належить ОСОБА_6 , яке у зв`язку з відпусткою судді ОСОБА_1 , передано на розгляд 12.08.2024.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 12.10.2023 потерпілою та її захисником було подано цивільний позов про стягнення матеріальних та моральних збитків. З осені 2023 справа перебуває в суді, до обвинуваченого раніше було застосовано запобіжний захід тримання під вартою, проте 18.06.2024 Дніпровський апеляційний суд скасував ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26.04.2024, якою було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 24.06.2024 та встановив можливість внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. Обвинуваченим було внесено заставу у розмірі 242 240 грн. та його було звільнення з-під варти. За цей час стало відомо про те, що обвинуваченого було звільнено роботи, як тільки він скоїв злочин та те, що 28.05.2024 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська подано позовну заяву про розірвання шлюбу (справа №932/4631/24) між обвинуваченим ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7 . Оскільки потерпілою особою подано цивільний позов про стягнення матеріальних та моральних збитків та існує вірогідність того, що між обвинуваченим та його дружиною буде поділ спільного майна та, після розлучення та поділу спільного майна подружжя, буде відсутнє майно, яке може забезпечити цивільний позов, можливий продаж рухомого майна його батьками, є необхідність накладення арешту на нерухоме майно, яке частково належить ОСОБА_6 , а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; рахунки підприємств, які належать дружині обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме: ТОВ «СТРІМ ЛОГІСТИК» ЄДРПОУ 44396593; ТОВ «"СМАРТ АЙТІ ІНВЕСТМЕНТС" ЄДРПОУ 44079808; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВОТОК ІНВЕСТ ГРУПП» ЄДРПОУ 44763790; ТОВ «ТОРГОВО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВОСТОК ГЛАВ ТРАНС» ЄДРПОУ 44689492; ТОВ «ТОРГОВО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНЕПР-ДОНБАСС» ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; ТОВ «ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ» ЄДРПОУ 44513683; квартиру, яка належить дружині обвинуваченого ОСОБА_7 , розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того оскільки обвинувачений та його захисник неодноразово зазначали про те, що нібито обвинувачений утримує та проживає саме з батьками, є необхідність накласти арешт також на майно, яке перебуває у власності батьків, а саме: житловий будинок загальною площею 62,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , Кадастровий номер: 1225087300:02:001:0159, Реєстраційний номер: 2242693612250 та земельну ділянку площею 0,1816 кадастровий номер 1225087300:02:001:0159, реєстраційний номер 2242693612250, який належить на праві приватної власності матері обвинуваченого ОСОБА_8 ; житловий будинок загальною площею 245,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , який належить на праві спільної власності батьку обвинуваченого ОСОБА_9 ; квартиру, яка перебуває у спільній власності у обвинуваченого, його батьків та сестри: яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також на рухоме майно, автомобіль, який належить обвинуваченому ОСОБА_6 марки SKODA, модель: OCTAVIA TOUR, рік випуску 2008, н.з. НОМЕР_2 , на якому він скоїв злочин.

Судове засідання з розгляду клопотання про накладення арешту було призначено на 15.08.2024, однак не розглянуто, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про розгляд даного клопотання. Розгляд клопотання відкладено на 20.08.2024.

У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 подане клопотання про арешт майна підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 клопотання про накладення арешту підтримала, просудила суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 заперечував, оскільки право власності на вказану квартиру набуто ОСОБА_7 у 2019 році, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено у 2021 році, таким чином вказана квартира не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Клопотання в частині накладення арешту на рахунки підприємств також задоволенню не підлягає оскільки не доведено, що внески зроблені до них за рахунок спільних коштів подружжя.

Прокурор у дане судове засідання не з`явився, у судовому засіданні 15.08.2024 не заперечував проти часткового задоволення поданого клопотання, а саме в частині накладення арешту на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_6 , в іншій частині клопотання заперечував.

У дане судове засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_11 не з`явився. У судовому засіданні 15.08.2024 захисник зазначив, що ОСОБА_3 не була потерпілою. Подання потерпілою такого клопотання про арешт майна є зловживанням. Квартира, на яку потерпіла просить накласти арешт належить на праві особистої приватної власності саме дружині обвинуваченого, а тому на неї арешт накладатися не може. Щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, звертав увагу, що інформація про таке майно у реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, а відомості, які містяться в довідці БТІ є відомостями станом на 01.01.2013. У разі накладання арешту на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток, це буде порушенням права інших співвласників. Щодо накладення арешту на рахунки товариств, які зареєстровані за дружиною обвинуваченого, то рахунки є власністю таких юридичних осіб. Арешт на майно батьків накладено бути не може, оскільки батьки не повинні відповідати за сина.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні 15.08.2024 думку захисника підтримав в повному обсязі, у дане судове засідання ОСОБА_6 не з`явився.

ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду клопотання про накладення арешту на майно повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неявка співвласників майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про накладення арешту.

Заслухавши учасників судового засідання, розглянувши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

За змістом положень ст.ст.2,8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод захист кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Так, розглядаючи клопотання про арешт майна, судом відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 08.07.2024 за № 7992 встановлено, що станом на 31.12.2012, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_5 містяться відомості про право спільної власності за: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.10.1997 р., виданого ВАТ «Дніпрополимермаш», згідно з розпорядженням № П-37, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записаного в реєстрову книгу № 324п за реєстровим № 95.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Беручи до уваги те, що за змістом інформації КП «ДМБТІ» ДМР об`єкт нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_5 , перебуває у власності кількох осіб без виділення часток у праві власності, суд позбавлений можливості вжити заходів забезпечення виключно до частини об`єкта або щодо певної частки у праві власності на об`єкт.

На думку суду, вжиття таких заходів, як накладення решту на об`єкт нерухомого майна, який перебуває у спільній сумісній власності декількох осіб, без виділення часток,

хоча й становить собою втручання в право власності осіб, які є співвласниками даного об`єкта нерухомого майна, однак відповідатиме таким критеріям, як законність; наявність легітимної мети втручання, властивої для демократичного суспільства, та пропорційне співвідношення між метою та мірою втручання.

Законність втручання забезпечується здійсненням втручання за процедурою та за наявності підстав, визначених нормами КПК України, а також наявністю у КПК України механізмів зміни або скасування заходів забезпечення, якщо потреба в їх застосуванні відпаде в ході кримінального провадження.

Легітимна мета полягає в можливості забезпечення потреб кримінального провадження в аспекті можливого відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, а також в мінімізації ризиків відчуження майна до прийняття визначених законом рішень у кримінальному провадженні.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові № 752/7440/18 від 04 жовтня 2022 року, спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.

Отже, накладення арешту на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, адже у межах кримінального провадження відсутні законодавчі можливості виокремлення частки майна, яке перебуває у спільній сумісній власності. Такий виділ (поділ) здійснюється виключно у межах цивільного судочинства. Отже, співвласники майна не позбавлені можливості реалізувати своє право на поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності з обвинуваченим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту з метою заборони відчуження на майно обвинуваченого забезпечить виконання вироку у випадку визнання його винним та задоволення позову потерпілої.

Ураховуючи вищезазначені обставини, а також розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), суд дійшов висновку, що існують правові підстави для накладання арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_6 , яке перебуває у спільній власності з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , а саме на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, судом не встановлено.

Розглядаючи клопотання про арешт майна на квартиру, яка належить дружині обвинуваченого ОСОБА_7 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , суд доходить висновку про відсутність правових підстав для накладення такого арешту, оскільки відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 384065406 від 24.06.2024, квартира за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2019 належить ОСОБА_12 , отже вказана квартира не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки придбана нею до укладення шлюбу з обвинуваченим.

Щодо накладення арешту на рахунки підприємств, які належать дружині обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме на рахунки: ТОВ «СТРІМ ЛОГІСТИК» ЄДРПОУ 44396593; ТОВ «"СМАРТ АЙТІ ІНВЕСТМЕНТС" ЄДРПОУ 44079808; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВОТОК ІНВЕСТ ГРУПП» ЄДРПОУ 44763790; ТОВ «ТОРГОВО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВОСТОК ГЛАВ ТРАНС» ЄДРПОУ 44689492; ТОВ «ТОРГОВО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНЕПР-ДОНБАСС» ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; ТОВ «ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ» ЄДРПОУ 44513683, суд доходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоїпостановою правлінняНБУ N22від 21.01.2004 безготівкові розрахунки це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

З цих норм слідує висновок, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковується банком на рахунку під зобов`язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.

Оскільки здійснення підприємницької діяльності вказаних у клопотанні юридичних осіб, які не мають у цьому кримінальному провадженні будь-якого процесуального статусу, у тому числі цивільного відповідача, а блокування рахунків господарських товариств призведе фактично до блокування їх господарської діяльності, що не припустимо та призведе до свавільного втручання у право власності юридичних осіб, у матеріалах клопотання відсутні достатні відомості для висновку про співмірність таких заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт рахунків підприємств, із межами цивільного позову у кримінальному провадженні, клопотання в частині накладення арешту на рахунки підприємств задоволенню не підлягає.

Розглядаючи клопотання в частині накладення арешту на майно, яке належить батькам обвинуваченого, а саме на: житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею, який належить на праві приватної власності матері обвинуваченого ОСОБА_8 ; житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_6 , який належить на праві спільної власності батьку обвинуваченого ОСОБА_9 , суд зазначає, що арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, однак, як встановлено з доданих до клопотання відомостей з державного реєстру речових прав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка, належить ОСОБА_8 , а житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_9 , отже оскільки на вказане майно ОСОБА_6 не належить, а в ході судового розгляду не встановлено відомостей, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є особами, які несуть відповідальність за ОСОБА_6 , а посилання представника потерпілої, як на підставу для задоволення клопотання на те, що нібито обвинувачений утримує батьків та проживає з ними, не є підставою для накладення арешту на вказане майно. Отже відсутні правові підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Розглядаючи клопотання в частині накладення арешту на автомобіль, який належить обвинуваченому ОСОБА_6 марки SKODA, модель: OCTAVIA TOUR, рік випуску 2008, н.з. НОМЕР_2 , слід зазначити, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.05.2023 у кримінальному провадженні № 12023040000000382 від 29.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, накладено арешт на автомобіль «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 , з обов`язковим позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування. Станом на час розгляду клопотання про арешт майна, арешт накладений слідчим суддею у даному кримінальному провадження є чинним та не скасовано. Таким чином у рамках даного кримінального провадження накладено арешт на автомобіль належний ОСОБА_6 , а повторне накладення арешту на одне й те саме майно в рамках одного й того ж самого кримінального провадження чинним КПК України не передбачено. У зв`язку з вказаним суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника потерпілої в цій частині.

Отже, розглянувши клопотання про накладення арешту на майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення в частині накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуваєу спільній власності ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . Правові підстави для накладення арешту на майно: рахунки підприємств, які належать дружині обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме: ТОВ «СТРІМ ЛОГІСТИК» ЄДРПОУ 44396593; ТОВ «"СМАРТ АЙТІ ІНВЕСТМЕНТС" ЄДРПОУ 44079808; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВОТОК ІНВЕСТ ГРУПП» ЄДРПОУ 44763790; ТОВ «ТОРГОВО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ВОСТОК ГЛАВ ТРАНС» ЄДРПОУ 44689492; ТОВ «ТОРГОВО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНЕПР-ДОНБАСС» ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; ТОВ «ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ» ЄДРПОУ 44513683; квартиру, яка належить дружині обвинуваченого ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок загальною площею 62,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , Кадастровий номер: 1225087300:02:001:0159, Реєстраційний номер: 2242693612250 та земельну ділянку площею 0,1816 кадастровий номер 1225087300:02:001:0159, реєстраційний номер 2242693612250, який належить на праві приватної власності матері обвинуваченого ОСОБА_8 ; житловий будинок загальною площею 245,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , який належить на праві спільної власності батьку обвинуваченого ОСОБА_9 ; автомобіль, який належить обвинуваченому ОСОБА_6 марки SKODA, модель: OCTAVIA TOUR, рік випуску 2008, н.з. НОМЕР_2 , відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 170, 171, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту задовольнити частково.

Накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуваєу спільній власності ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.10.1997 р., виданого ВАТ «Дніпрополимермаш», згідно розпорядження № П-37, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР» та записано в реєстрову книгу № 324п за реєстровим № 95, заборонивши відчуження, майна, на яке накладено арешт.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Повний текст ухвали складено 22 серпня 2024.

Суддя ОСОБА_1