Постанова

від 20.08.2024 по справі 715/279/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2024 року м. Чернівці

Справа № 715/279/24

Провадження №22-ц/822/691/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Половінкіної Н.Ю., Перепелюк І.Б.,

секретар - Факас А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк»,

треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, Глибоцький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Цуркан В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приват Банк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, Глибоцький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено три виконавчі написи:

- № ННМ 821330, зареєстрований в реєстрі за № 201 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321087900:01:003:1269, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Чагор, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О., передано відповідачу;

- № ННМ 821329, зареєстрований в реєстрі за № 200 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321082700:01:003:0494, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Коровія, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О., передано відповідачу;

- № ННМ 821328, зареєстрований в реєстрі за № 199 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321087900:01:003:1210, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Чагор, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О., передано відповідачу.

Про існування вказаних виконавчих написів позивачу стало відомо у листопаді 2023 року, вважає їх незаконними, оскільки вони видані з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що виконавчі написи мають бути визнані такими, що не підлягають виконанню, виходячи з того, що договір, на якому може бути вчинено виконавчий напис повинен бути нотаріально посвідчений. При вчиненні виконавчих написів нотаріус не дотримався умов, за якими виконавчий напис може бути виконаний, зокрема відсутній нотаріально посвідчений договір.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №200, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 22.01.2019 № ННМ 821329, таким, що не підлягає виконанню; визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 201, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 22.01.2019 № ННМ 821330, таким, що не підлягає виконанню; визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №199, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 22.01.2019 № ННМ 821328, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №199, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 22.01.2019 № ННМ 821328, таким, що не підлягає виконанню.

Визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №200, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., 22.01.2019 № ННМ 821329, таким, що не підлягає виконанню.

Визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №201, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., 22.01.2019 № ННМ 821330, таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі написи вчинено приватним нотаріусом 22 січня 2019 року після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Станом на 22 січня 2019 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Отже, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору укладеного між сторонами у простій письмовій формі.

Вчинивши спірні виконавчі написи, приватний нотаріус Бондар І.М. не дотримала встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача, а тому позов слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

На зазначене рішення суду відповідач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що місцевий суд не надав належної оцінки тому факту, що усі спірні виконавчі написи вчинені щодо наявних в матеріалах справи договорів іпотеки, які нотаріально посвідчені 25.01.2008 приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 22 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчі написи:

- № ННМ 821330, зареєстрований в реєстрі за № 201 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321087900:01:003:1269, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Чагор, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О., передано відповідачу;

- № ННМ 821329, зареєстрований в реєстрі за № 200 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321082700:01:003:0494, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Коровія, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О., передано відповідачу;

- № ННМ 821328, зареєстрований в реєстрі за № 199 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 7321087900:01:003:1210, що знаходиться адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, село Чагор, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки посвідченого 25.01.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О.О., передано відповідачу.

Відповідно до кожного вчиненого виконавчого напису заборгованість за кредитом - 178 577,50 доларів США; заборгованість за відсотками - 357 435,80 доларів США; пеня - 295 199,61 доларів США, що всього становить 831 212, 91 доларів США, що за курсом НБУ на 13 грудня 2018 року (один долар США дорівнює 27,8081350 грн) складає еквівалент 23 114 480,82 грн. Строк, за який проводиться стягнення - десять років десять місяців дев`ятнадцять днів, а саме з 24.01.2008 по 13.12.2018.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

У справі, яка переглядається, встановлено, що оспорювані виконавчі написи вчинені нотаріусом 22 січня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Із виконавчих написів вчинених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М. від 22 січня 2019 року за № ННМ 821328, зареєстрований в реєстрі за № 199, № ННМ 821329, зареєстрований в реєстрі за № 200 № ННМ 821330, зареєстрований в реєстрі за № 201, вбачається, що банк просив вчинити виконавчі написи у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та звернути стягнення на заставлене майно.

Також, з матеріалів справи вбачається що між ОСОБА_1 та банком 24 січня 2008 року укладено кредитну угоду №e/v082231 в простій письмовій формі та не був посвідчений нотаріально.

Установивши, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, не був посвідчений нотаріально, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19 (провадження № 61-20408св21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22), від 19 червня 2024 року у справі № 712/11552/23 (провадження № 61-3773св24).

Доводи банку про те, що оспорювані виконавчі написи були вчинені на нотаріально посвідчених договорах іпотеки, а не на кредитному договорі, а тому банком було надано приватному нотаріусу повний перелік документів, необхідних для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, оскільки для звернення стягнення на заставне майно боржника нотаріус вчиняє виконавчий напис саме на документі, що встановлює заборгованість останнього, а не на правочині про забезпечення виконання зобов`язань, зокрема договору іпотеки.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 758/3725/21.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2024 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І.Б. Перепелюк

Н.Ю. Половінкіна