Вирок

від 22.08.2024 по справі 143/731/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 143/731/24

ВИРОК

Іменем України

22.08.2024р. м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № №12024025060000064, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Невельськ Сахалінської області, РФ, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, раніше несудимого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,-

встановив:

06.08.2024 близько 13 год. 20 хв., точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 прийшов на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в якому проживає її мати- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щоб запитати останню чи немає в неї випити спиртного.

Підійшовши до вхідних дверей ОСОБА_3 побачив, що будинок замкнений на навісний замок. Зрозумівши, що ОСОБА_5 за місцем проживання відсутня, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел на незаконне проникнення до даного житлового будинку, щоб самостійно відшукати спиртного.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 всупереч вимогам ст.12 загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена Резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року та ст. 17 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, який набув чинності для України 23 березня 1976 року, згідно якої «… ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла… кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань», а також всупереч ст. 30 Конституції України, яка передбачає, що проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку є можливим виключно на підставі мотивованого рішення суду, не маючи такого рішення суду і інших законних підстав, а також дозволу ОСОБА_4 , яка є власником домоволодіння чи дозволу її матері ОСОБА_5 , яка в ньому проживає, усвідомлюючи, що порушує недоторканість житла особи і бажаючи вчинити такі дії, умисно, протиправно, застосувавши фізичну силу рук, вирвав із лутки дверей металевий скобель,

На якому кріпився навісний замок, зірвавши його, та таким чином незаконно проник до житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_5 , де незаконно перебував протягом 5-10 хв., поки не був виявлений нею.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, що викладено в обвинувальному акті.

В заяві від 20.08.2024 щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеній в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Згідно з даною заявою ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_5 також подала заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України, у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути в порядку, визначеному ч. 2 ст. 381 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Судом встановлено, що на досудовому слідстві дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, порушення недоторканності житла, тобто незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що він за місцем проживання характеризується посередньо (а. с. 40), на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а. с. 42), раніше несудимий (а. с. 38).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обираючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального проступку, особи винного, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого, який є особою працездатного віку, має освіту, отож спроможний заробляти, тому вважає, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою інкриміновано його діяння у виді штрафу.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення даного кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.

Суддя