Постанова

від 21.08.2024 по справі 723/5241/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 року

м. Чернівці

справа № 723/5241/23

провадження № 22-ц/822/750/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинак О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.

секретар Скулеба А. І.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

Сторожинецька міська рада як орган опіки та піклування

апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Бужора В. Т.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення останнього батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з березня 2015 року по лютий 2016 року вона з відповідачем перебували у шлюбних відносинах та проживали разом. В цей період у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.

З моменту припинення їхніх фактичних відносин відповідач вихованням спільної з позивачем дитини не займається, не спілкується з нею, станом здоров`я не опікується, та повністю самоусунувся від виконання своїх обов`язків, як батька.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не створив належні умови виховання, не забезпечує збереження життя та здоров`я дитини, вважає, що є всі підстави для вирішення питання щодо позбавлення його батьківських прав.

Доцільність позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав підтверджується висновком Сторожинецької міської ради від 10 січня 2018 року.

З урахуванням викладеного, просила суд просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачкою не доведено факт навмисного ухиляння ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, його винної поведінки у цьому чи свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, відповідності позбавлення його батьківських прав інтересам дитини, заперечення Сторожинецької міської ради як органу опіки та піклування проти позбавлення відповідача батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Дії відповідача повинні розцінюватися як ухилення від виховання їх спільної з позивачем дитини, а наявними в матеріалах справи доказами: 1) розрахунком заборгованості зі сплати аліментів; 2) рішенням та висновком виконавчого комітету Сторожинецької міської ради, 3) повідомленням відділення поліції № 1 (м. Сторожинець) ЧРУП в Чернівецькій області; 3) відповіддю КНП «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги»; 4) характеристикою, складеною Сторожинецьким ЗДО «Сонечко», від 06 листопада 2023 року, підтверджується відповідні обставини.

Відповідач навіть після подання ОСОБА_1 вказаного позову до суду не вчинив жодних дій та не проявив жодного інтересу до його дочки, що є свідомим нехтуванням протягом тривалого часу виконання його обов`язків як батька.

Позивачка категорично не погоджується з висновком Сторожинецької міської ради як органу опіки та піклування від 06 січня 2024 року № 35 про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відповідач жодним чином не висловив свою позицію у даній справі, не подав відзиву, що є доказом того, що питання, які стосуються його дитини, не є для нього пріоритетними.

Додатково вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону не розглянув клопотання позивача про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та про визнання обов`язковою явку представника Сторожинецької міської ради як органу опіки та піклування.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року в справі №723/2743/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сторожинецького районного управління юстиції у Чернівецькій області, 06 березня 2015року, актовий запис № 45 (а.с. 14).

Вказаним судовим рішенням також ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Сторожинецьким ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області ЗМУ Міністерства юстиції, станом 03 листопада 2023 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у сумі 75 891 гривня 50 копійок (а.с. 15, 16).

Відповідно до копії відповіді відділення поліції № 1 (м. Сторожинець) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області Національної поліції України № 1491/123/50/06-2021 від 04 лютого 2021 року за фактом ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів 02 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12021265150000058 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (а.с. 20).

Відповідно до копії відповіді Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги»: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_1 , укладено декларацію із сімейним лікарем вказаного закладу, стан здоров`я малолітньої ОСОБА_3 задовільний, про стан її здоров`я піклується її мама (а.с. 22).

Згідно з копією довідки Сторожинецького ліцею № 1 Сторожинецької міської ради від 06 листопада 2023 вих. № 139, малолітня ОСОБА_3 у період з 01 вересня 2021 року по 2022 рік навчалась в даному закладі в очному форматі, проте у звязку з виїздом її мами ОСОБА_1 за кордон, за заявою останньої була переведена на дистанційну форму навчання (а.с. 23).

Відповідно до копії довідки Початкової школи міста Веммел Де Вондертейн (Бельгія) від 13 листопада 2023 року малолітня ОСОБА_3 з 01 вересня 2023 року навчається в зазначеному освітньому закладі за програмою другого класу початкової школи (а.с. 49, 50).

Згідно з копією довідки про склад сім`ї від 08 грудня 2024 року малолітня ОСОБА_3 разом з позивачкою ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 (а.с. 53, 54).

З висновку Сторожинецької міської ради як органу опіки та піклування від 06 лютого 2024 року № 35, вбачається, що вказаний орган прийшов до висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у звязку з недоведеністю винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення його від виконання батьківських обов`язків (а.с. 63-65).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

При цьому судом першої інстанції правомірно було встановлено відсутність фактів злісного нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками його щодо малолітньої дитини.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням їх спільної дочки, її вихованням і розвитком займається мати, не є безумовним свідченням небажання батька дитини приймати участь у їхньому утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батьком його батьківськими обов`язками.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Отже, висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Як вбачається з матеріалів справи у 2022 році ОСОБА_1 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 виїхала за кордон, зв`язку з чим останньої була переведена на дистанційну форму навчання.

Довідками про склад сім`ї від 08 грудня 2024 та Початкової школи міста Веммел Де Вондертейн (Бельгія) від 13 листопада 2023 року підтверджується обставина фактичного проживання малолітньої ОСОБА_3 з її матір`ю ОСОБА_1 в місті Веммел Де Вондертейн (Бельгія).

За вищезазначених фактичних обставин справи, встановлених судом, колегія суддів приходить до висновку про наявність об`єктивних перешкод участі відповідача у вихованні його дочки, а дії ОСОБА_2 не можуть вважатись умисним нехтуванням батьком його батьківськими обов`язками.

В звязку з цим, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, обґрунтовано взяв до уваги висновок Сторожинецької міської ради як органу опіки та піклування від 06 лютого 2024 року № 35, яким встановлено відсутність винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення його від виконання батьківських обов`язків та підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Колегія суддів враховує, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено, сам факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів не може вважатись достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Показання допитаних у судовому засіданні 21 серпня 2024 року свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є беззаперечними та достатніми доказами винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення його від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань», стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Порушення судом першої інстанції порядку розгляду клопотання позивача про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були усунуті при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, і не можуть вважатися такими, що призвели до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Помилковими є доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновку Сторожинецької міської ради як органу опіки та піклування від 10 січня 2018 року № 20, яким вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17-19).

Як зазначалось вище, відповідно до положень частини 5 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Тобто, такий висновок повинен стосуватися справи та безпосереднього розв`язання спору. Проте на дату складення відповідного висновку 10 січня 2018 року спір між сторонами був відсутній, із позовом ОСОБА_1 звернулася у листопаді 2023 року за наявності інших фактичних обставин, які враховані судами при розгляді справи.

Зазначений висновок не містить належних підстав та достатніх аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав саме на час розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення судового рішення по суті спору.

Окрім цього, вказаний висновок є недостатньо обґрунтований, здійснений без урахування характеристики батька дитини та його ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Необґрунтованим є посилання позивача як на підставу для позбавлення відповідача батьківських прав наявності в останнього заборгованості зі сплати аліментів.

Надаючи правову оцінку відповідному факту, Верховний Суд у постановах від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 02 червня 2022 року у справі №754/15490/18 вказав, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

Також колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про необґрунтоване відхилення клопотання (заяви) представника позивача про обов`язковість участі представника органу опіки та піклування у судовому засіданні для надання пояснень, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Частинами першою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Враховуючи зазначене, під обов`язковою участю у судовому засіданні необхідно розуміти виклик учасника процесу судовими повістками про виклик.

Отже, оскільки Сторожинецькій міській раді як органу опіки та піклування судом першої інстанції надсилалися судові повістки про виклик, у суду були відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивачки про обов`язковість участі представника органу опіки та піклування у судовому засіданні. Їхня присутність вже була обов`язковою.

Неявка Сторожинецької міської ради як органу опіки та піклування належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджала розгляду справи, що свідчить про відсутність підстав вважати порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 24 квітня 2023 року в справі № 522/18403/16-ц.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 серпня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК