Постанова

від 20.08.2024 по справі 916/861/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/861/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді) - Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від позивача - Демчук О.В.;

Від відповідачів - Вічна І.М.;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 (про залишення позову без розгляду)

по справі №916/861/24

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания смазочных материалов "Сиол";

2) ОСОБА_1 ;

3) ОСОБА_2 ;

4) ОСОБА_3 ;

про стягнення 1 389 364,44 грн,

(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце прийняття ухвали: 02.07.2024 Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У березні 2024 року Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания смазочных материалов "Сиол", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - відповідачі) про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у загальному розмірі 1 389 364,44 грн, з яких: 1336699,43 грн заборгованості за кредитом, 42489,66 грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами та 10175,35 грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачами умов укладених договорів, зокрема, Кредитного договору №11529089000 від 29.12.2021 з укладеними додатковими угодами та відповідних договорів поруки, в частині повернення кредитних коштів, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 позов Акціонерного товариства "Укрсиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания смазочных материалов "Сиол", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 389 364,44 грн залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що Акціонерне товариство "Укрсиббанк", як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову у цій справі без розгляду.

При цьому суд зазначив, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні, кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулось до Південного-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 про залишення позову без розгляду у справі №916/861/24 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

На переконання позивача, суд першої інстанції, з огляду лише на першу неявку в призначене судове засідання представника позивача, дійшов передчасного та необґрунтованого висновку залишивши позов без розгляду.

Апелянт зазначає, що з урахуванням задоволення судом першої інстанції клопотання позивача про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції, представник Акціонерного товариства "Укрсиббанк" розраховував на участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та, відповідно, будь-яких заяв про розгляд справи без його участі направляти не планував.

Разом із тим, у зв`язку з аварійними відключеннями електроенергії у місті Києві 02.07.2024 за офіційною адресою місця роботи представника позивача, а саме: АДРЕСА_1 , та відсутністю мережі та інтернет зв`язку, представник позивача не мав змоги з`явитись у судове засідання.

Крім того, апелянт зазначає, що як тільки було аварійно вимкнено електропостачання за офіційною адресою роботи представника позивача, останній намагався за допомогою засобів телефонного зв`язку зв`язатись із працівниками суду за номером 0482 307 979. Однак, з невідомих причин зв`язатись із судом було неможливо, з огляду на те, що вказаний телефонний номер не працював.

У своїй скарзі апелянт також зазначає, що місцевим господарським судом явка представників учасників судового процесу в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Позиція сторін була висловлена та доведена до суду, а отже у суду першої інстанції були усі підстави для проведення судового засідання та ухвалення рішення по суті вимог за відсутністю представника позивача.

Апелянт вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції було порушено право позивача на доступ до суду, оскільки позивач активно брав участь у підготовчих судових засіданнях, виявляючи свою зацікавленість у розгляді справи.

Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що 02.05.2024 протокольною ухвалою було закрито підготовче судове засідання та призначено справу №916/861/24 до судового розгляду по суті на 23.05.2024 об 11-00 год. Тобто, на переконання заявника, позивач не мав обов`язку направляти будь-які клопотання про проведення підготовчих судових засідань без участі представника Акціонерного товариства "Укрсиббанк".

Отже апелянт вважає, що вищезазначені обставини першої неявки представника позивача у судове засідання є поважними, разом з тим, судом першої інстанції зазначене враховано не було, результатом чого стало прийняття незаконної, необґрунтованої ухвали про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 по справі №916/861/24; призначено розгляд справи №916/861/24 на 20.08.2024 року о 15-00 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/861/24.

29.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/861/24.

05.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания смазочных материалов "Сиол" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві представник відповідачів наголошує на тому, що залишення позову АТ "Укрсиббанк" без розгляду мало місце не лише з тієї підстави, що позивач 02.07.2024 не з`явився в судове засідання, а у сукупності з тим, що позивач декілька разів не з`являвся в судові засідання, а також не надав суду оригінали письмових доказів, при тому що виключно заради цього (надання позивачем оригіналів доказів) Господарський суд Одеської області 13.06.2024 відклав розгляд справи по суті на 02.07.2024.

Представник відповідачів стверджує, що остаточне вирішення справи в судовому засіданні не відбулося виключно через непослідовну позицію позивача у спорі, яка змусила суд, з метою забезпечення об`єктивності та повноти судового розгляду, надати позивачу додаткову можливість підтвердити позовні вимоги належними доказами, оголосивши у судовому засіданні перерву до 02.07.2024.

У відзиві зазначається, що достеменно усвідомлюючи можливість планових та/або позапланових відключень електроенергії, саме позивач, за умови добросовісної реалізації власних процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, повинен був заздалегідь направити на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність або ж клопотання про відкладення судового засідання.

На підставі викладеного вище, відповідачі просять апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

06.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Укрсиббанк", а також представника відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания смазочных материалов "Сиол", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку із перебуванням суддів - членів колегії: Колоколова С.І. у відпустці з 29.07.2024 по 30.08.2024, а також ОСОБА_4 з 12.08.2024 по 06.09.2024, розпорядженням керівника апарату суду №340 від 12.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/861/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 12.08.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.

З огляду на зазначене, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 прийнято справу №916/861/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі; задоволено клопотання Акціонерного товариства "Укрсиббанк", а також представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания смазочных материалов "Сиол", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/861/24 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/861/24 призначено на 20.08.2024 року о 15-00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

19.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання 20.08.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився представник позивача та представник відповідачів, які підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як зазначалось раніше, 04.03.2024 Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания смазочных материалов "Сиол", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - відповідачі) про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у загальному розмірі 1 389 364,44 грн, з яких: 1336699,43 грн заборгованості за кредитом, 42489,66 грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами та 10175,35 грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін.

11.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/861/24. Справу №916/861/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.04.2024 року об 11:20 год.

16.04.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/861/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.05.2024 року о 10:40 год., про що позивача було повідомлено ухвалою суду від 17.04.2024, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

02.05.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/861/24 судом першої інстанції проголошено протокольно ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також, за участю присутнього представника відповідачів, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №916/861/24 до судового розгляду по суті на 23.05.2024 року об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 повідомлено позивача, що судове засідання по суті у справі №916/861/24 відбудеться 23.05.2024 об 11-00 год. Зазначено, що неявка представника належним чином повідомленого про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає його проведенню.

13.05.2024 до суду першої інстанції від Акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №916/861/24 відмовлено з причин ненадання позивачем до заяви доказів надсилання вказаної заяви іншим учасникам справи.

20.05.2024 Акціонерне товариство "Укрсиббанк" повторно звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 заяву Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено; вирішено здійснити проведення судового засідання по справі №916/861/24 23.05.2024 року об 11:00 год. та всі наступні судові засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

Разом з тим, судове засідання, призначене на 23.05.2024 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

23.05.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі №916/861/24 призначено на 13.06.2024 року об 11:00 год.

13.06.2024 в судовому засіданні по справі №916/861/24, судом було запропоновано представнику позивача надати суду оригінали договорів поруки, на які останній посилається в позовній заяві та копії яких додані до матеріалів справи, для огляду в судовому засіданні, про що відображено в протоколі судового засідання, а також проголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні розгляду справи по суті до 02.07.2024 року о 12:20 год.

02.07.2024 у судовому засіданні, секретар доповів суду, що адвокату Демчук О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було надіслано запрошення про підключення до підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, однак позивач перебував в режимі офлайн та до відеоконфенції не підключився, що засвідчено у протоколі судового засідання, жодних клопотань та документів на час проведення судового засідання на адресу суду не надходило.

Відтак, 02.07.2024 в судове засідання з`явився представник відповідачів. Представник позивача в судове засідання не з`явився, не забезпечив технічної можливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, зокрема, не активував технічні засоби, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі суду не надав. Також, позивач не надав суду і оригінали спірних договорів поруки, про поважність причин неподання таких доказів суд не повідомив.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що дата та час судового засідання, призначеного на 02.07.2024 о 12:20 год, були узгоджені судом першої інстанції з представниками учасників справи у судовому засіданні 13.06.2024.

Із зазначеного випливає, що представник позивача був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 02.07.2024 о 12:20 год, в судовому засіданні 13.06.2024 за допомогою відеоконференцзв`язку в режимі відеоконфренції з використанням підсистеми ЄСІТС "VKZ", що підтверджується протоколом судового засідання від 13.06.2024.

Крім того, як вбачається з АС "ДСС", повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 13.06.2024, внесено до вказаної програми та в автоматичному режимі скеровано до електронного кабінету як самого позивача - АТ "Укрсиббанк", та представника позивача - адвоката Демчука О.В.

В матеріалах справи також наявне клопотання представника позивача від 03.07.2024 (вх.№25688/24) про відкладення розгляду справи призначеного на 02.07.2024 о 12-20 год, в обґрунтування якого представник позивача зазначав, що наразі сторони вживають заходів для врегулювання спору за домовленістю між собою, що потребує додаткового часу для узгодження.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, предметом апеляційного перегляду у даному разі є наявність або відсутність правових підстав для залишення позову Акціонерного товариства "Укрсиббанк" без розгляду.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд відзначає, що процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Крім цього, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а також надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

При цьому п. 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Відповідно до ч.1 ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача неодноразово не прибував і у підготовчі судові засідання, зокрема, 16.04.2024 та 02.05.2024, при цьому, не подаючи клопотання про відкладення розгляду справи, з урахуванням чого суд відкладав судові засідання та продовжував строки розгляду справи з урахуванням ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №465/6555/16-ц, від 12.05.2022 у справі №645/5856/13-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

В постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо визнання судом явки представників учасників судового процесу в судове засідання не обов`язковою, оскільки таке твердження суперечить вищенаведеним нормам.

Колегія суддів також враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, у якій зроблено висновок щодо застосування норми пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

У цій же постанові Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних. Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Крім того, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 по справі №910/17906/21.

Крім того, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами виключно в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Отже, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні, кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що поважною причиною неявки у судове засідання в режимі відеоконференції є аварійне відключеннями електроенергії у місті Києві 02.07.2024 за офіційною адресою місця роботи представника позивача, а саме: м. Київ, провулок Рильський, будинок 4, та відсутністю мережі та інтернет зв`язку, оскільки в Україні, зокрема у місті Києві відключення електропостачання відбувається у будь-який час, а графіки можуть збиватись та не відповідати дійсності. Так, відключення може тривати 6-7 годин, а прогнозувати свою робочу діяльність, з огляду на такі графіки майже неможливо.

Отже, достеменно усвідомлюючи можливість планових та/або позапланових відключені електроенергії, саме позивач, за умови добросовісної реалізації власних процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, повинен був заздалегідь направити на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність або ж клопотання про відкладення судового засідання.

Крім того, судова колегія звертає увагу заявника, що відповідно до ч.5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Колегія суддів також зазначає, що усталена прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 року у справі "Тойшлер проти Німеччини").

Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд звертає увагу, що до основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відтак, одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (заява №65518/01) від 06.09.2005 викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти Іспанії (заява №2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

За цих обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акціонерне товариство "Укрсиббанк", як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору, що в свою чергу є підставою передбаченою ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову у цій справі без розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника, що залишення позову без розгляду за вказаних обставин не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд справи, оскільки згідно з ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно, відтак доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 по справі №916/861/24 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 по справі №916/861/24

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 по справі №916/861/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2024 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош