Постанова

від 14.08.2024 по справі 903/213/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Справа № 903/213/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача-1: представник не з`явився

відповідача-2: адвокат Бурда Д.П. (в режимі відеоконференції)

прокурор Марщівська О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни та апеляційну скаргу Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради

на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 03.06.2024, повне рішення складено 06.06.2024, у справі № 903/213/24

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції

до відповідача-1: Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни

про визнання договору недійсним та стягнення 84 000 грн

В лютому 2024 року виконувач обов`язків керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни, у якому просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022, укладений між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та ФОП Мигулею Оленою Павлівною;

- стягнути з ФОП Мигулі Олени Павлівни в дохід держави 42 000 грн, отриманих на підставі договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022;

- стягнути з Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради в дохід держави вартість товарів, отриманих на підставі договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022, в розмірі 42 000 грн /а.с. 1-14/.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 позов задоволено.

2. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022, укладений між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Мигулею Оленою Павлівною.

3. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни в дохід держави 42 000 грн отриманих на підставі договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022.

4. Стягнуто з Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради в дохід держави вартість товарів, отриманих на підставі договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022, в розмірі 42 000 грн.

5. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни на користь Волинської обласної прокуратури 4542 грн в повернення витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнуто з Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради на користь Волинської обласної прокуратури 4542 грн в повернення витрат по сплаті судового збору /а.с. 117-122/.

21.06.2024 відповідач-2 Фізична особа-підприємець Мигуля Олена Павлівна, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у паперовій формі, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022 та стягнення коштів відмовити повністю /а.с. 125-134/.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- Національне агентство може виступати позивачем лише у справах щодо суб`єктів, щодо яких вправі складати протоколи про адміністративні правопорушення;

- Національне агентство не є належним позивачем у справі № 903/213/24, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явленого прокурором позову в інтересах Національного агентства;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади;

- рішенням Ковельської міської ради № 16/37 від 23.12.2021 "Про затвердження Програми розвитку культури та мистецтва Ковельської територіальної громади на 2022 рік" затверджено програму розвитку культури та мистецтв Ковельської територіальної громади на 2022 рік;

- відповідно до договору купівш-продажу № 180 від 19.12.2022 з нагоди відкриття новорічної ялинки управлінням культури, молоді спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради придбано солодощі, а саме : "Когутики кольорові" у кількості 3000 шт., та "Кольорові ведмедики" у кількості 3000 шт. на загальну суму 42 000,00 грн. Дана продукція використана для вручення учасникам заходів з нагоди відкриття ялинки в місті Ковель та міської територіальної громади та відвідування дітьми "Хатинки Святого Миколая" з 19 по 25 грудня 2022 року;

- названий договір повністю виконаний, продавець передав товар (солодощі) за ціною визначеною у видатковій накладній 42 000,00 грн, покупець прийняв та оплатив її. Жодних порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" допущено не було, про що свідчить Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міськради за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 № 13-03-04-24/10 від 21.06.2023;

- вказаним актом встановлено, що відповідно до акта на списання запасів № 304 від 30.12.2022 солодощі на загальну суму 42 000,00 грн використані для вручення учасникам заходів під час відкриття міської новорічної ялинки та до свята Миколая з 19 по 25 грудня 2022 року. (Копії наказу та акта на списання в Додатку 15 до акта ревізії). Проведеною перевіркою відповідності сплаченої вартості товарів, робіт і послуг умовам укладених з ФОП Мигулею О.П. договорів порушень не встановлено;

- ФОП Мигуля О.П. ніколи не притягалася до адміністративної відповідальності та не встановлювалася вина останньої у вчиненні будь-яких правопорушень, пов`язаних з корупцією;

- постанова Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі №159/5271/23 є преюдиційною лише щодо Мигулі А.Д., і лише в частині правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 ГПК України), однак жодним чином не стосується правової оцінки діянь ФОП Мигулі О.П., та вказані обставини підлягали доказуванню в загальному порядку;

- вказаною постановою також не було констатовано спричинення будь-яких збитків державі чи органу місцевого самоврядування, чи будь-яким іншим особам. Водночас, жодних належних та допустимих доказів наявності у неї умислу вчинити правочин з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, до матеріалів справи не надано;

- тому висновок суду про збагачення власної родини, всупереч інтересам держави та суспільства, не відповідає обставинам справи;

- ОСОБА_1 тривалий час є підприємцем, багатодітною матір`ю, дійсно є дружиною начальника Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради Мигулі А.Д., водночас останній завірив її в тому, що даний договір є законний та відсутні жодний реальний конфлікт інтересів, адже вартість поставки є ринковою, а виконкомом Ковельської міської ради буде надано дозвіл на вчинення даного правочину в порядку вжиття заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів;

- за таких обставин, судом неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни в дохід держави 42 000 грн;

- судом першої інстанції також неправомірно стягнуто у дохід держави з відповідача - 1 - Управління культури, молоді спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради - кошти в сумі 42 000 грн, оскільки дійсно продукти харчування на суму 42 000 грн були повністю використані в господарській діяльності, що посвідчується актом списання запасів № 304 від 30.12.2022, при цьому в даному випадку положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, до спірних правовідносин не застосовуються, адже ч. 3 ст. 228 ЦК України є спеціальною щодо неї, згідно якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим прийнятим з порушення норм матеріального права.

Разом з тим з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові докази, отримані на адвокатський запит від Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради 21.06.2024 та дослідити їх в судовому засіданні.

26.06.2024 апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції.

24.06.2024, згідно з поштовим штемпелем, відповідач-1 Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у паперовій формі, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Виконувача обов`язків керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022 та стягнення коштів відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- спірні правовідносини в межах вказаної справи виникли у зв`язку із вчиненням начальником управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради Мигулею А.Д. адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій (прийняття рішень) в умовах реального конфлікту інтересів;

- при цьому у розумінні примітки до ст. 56 Закону займана Мигулею А.Д. посада не відноситься до переліку посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища;

- у зв`язку з чим, протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією стосовно начальника управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради Мигулі А.Д. складені посадовими особами Управління стратегічних розслідувань у Волинській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Так як Національне агентство не є у розумні ст. 255 КУпАП уповноваженим на це суб`єктом;

- перелік повноважень Національного агентства визначений у ст. 11 Закону, яка в свою чергу не передбачає здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема, у випадку завдання шкоди шляхом вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією;

- Національне агентство звертається до суду із такими позовами у разі виявлення відповідних порушень під час безпосереднього виконання покладених на нього повноважень. Зокрема таке право у Національного агентства може виникнути за наслідками здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на прирівняних до них;

- тобто законодавець надав Національному агентству право, а не поклав на нього обов`язок, щодо звернення до суду у вищенаведених випадках;

- за таких обставини у вказаному конкретному випадку у Національного агентства були відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу товарів від 19.12.2022 № 180;

- вказане безпосередньо підтверджується й сформованою у аналогічних спорах практикою Верховного Суду, а саме постановами від 11.05.2022 та від 20.02.2024, що прийняті у справах № 669/58/20, № 130/3612/21;

- Національне агентство не є належним позивачем у справі № 903/213/24, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явленого прокурором позову в інтересах Національного агентства;

- прокурором не доведено ту обставину, що оспорюваний договір укладений лише та завдяки вчиненню корупційного правопорушення;

- судом першої інстанції також не взято до уваги, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади;

- договір купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022 повністю виконаний, продавець передав товар, а саме: солодощі, за ціною визначеною у видатковій накладній 42 000,00 грн, покупець прийняв та оплатив її. Жодних порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" допущено не було, про що свідчить Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міськради за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 № 13-03-04-24/10 від 21.06.2023;

- у вказаному акті встановлено, що відповідно до акта на списання запасів № 304 від 30.12.2022 солодощі на загальну суму 42 000,00 грн використані для вручення учасникам заходів під час відкриття міської новорічної ялинки та до свята Миколая з 19 по 25 грудня 2022 року. (Копії наказу та акта на списання в Додатку 15 до акта ревізії). Проведеною перевіркою відповідності сплаченої вартості товарів, робіт і послуг умовам укладених з ФОП Мигулею О. П. договорів порушень не встановлено;

- судом першої інстанції також неправомірно стягнуто у дохід держави з відповідача - 1 - Управління культури, молоді спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради - кошти в сумі 42 000 грн, оскільки дійсно продукти харчування на суму 42 000 грн були повністю використані в господарській діяльності, що посвідчується актом списання запасів № 304 від 30.12.2022, при цьому в даному випадку положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, до спірних правовідносин не застосовуються, адже ч.3 ст. 228 ЦК України є спеціальною щодо неї, згідно якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду, стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За наведених обставин апелянт вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

28.06.2024 апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції.

Листом № 903/213/24/4361/24 від 26.06.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Волинської області.

05.07.2024 до суду надійшли матеріали справи № 903/213/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Грязнов В.В., Юрчук М.І.) від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни на рішення Господарського суду Волинської област від 03.06.2024 у справі № 903/213/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.08.2024 о 12:00 год. /а.с. 174/.

23.07.2024 (вх. № 6489/24) від виконувача обов`язків керівника Ковельської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про долучення до справи додаткових доказів; залишити рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1 - без задоволення /а.с.178-182/.

26.07.2024 (вх. № 6610/24) від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни, в якому просить врахувати пояснення Національного агентства з питань запобігання корупції, зазначені у даному відзиві, під час розгляду справи № 903/213/24. Розглядати справу № 903/213/24 без участі представника Національного агентства з питань запобігання корупції /а.с. 188-193/.

Ухвалою суду від 08.08.2024 задоволено заяву (вх. № 3795/24) представника Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /а.с. 210/.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Грязнова В.В. у період з 22.07.2024 по 23.08.2024, проведено його заміну у судовій справі № 903/213/24, протокол від 23.07.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Юрчук М.І., Миханюк М.В.) від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.08.2024 о 12:00 год. /а.с. 245/.

22.07.2024 (вх. № 6493/24) від виконувача обов`язків керівника Ковельської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про долучення до справи додаткових доказів; залишити рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1 - без задоволення /а.с.237-241/.

05.08.2024 (вх. № 6909/24) від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, в якому просить врахувати пояснення Національного агентства з питань запобігання корупції, зазначені у даному відзиві, під час розгляду справи № 903/213/24. Розглядати справу № 903/213/24 без участі представника Національного агентства з питань запобігання корупції /а.с. 252-257/.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Грязнова В.В. у період з 22.07.2024 по 23.08.2024, судді - члена колегії Юрчука М.І. у період з 29.07.2024 по 30.08.2024 проведено їх заміну у судовій справі № 903/213/24, протоколи від 12.08.2024, якими визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Миханюк М.В. /а.с. 266/.

Ухвалами суду від 12.08.2024 справу № 903/213/24 прийнято до провадження у новому складі суду /а.с. 270, 274/.

В судове засідання 14.08.2024 з`явились прокурор та представник Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни, Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради не забезпечило участі в судовому засіданні повноважного представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Враховуючи, що ухвалами суду від 15.07.2024 та від 24.07.2024 явка представників сторін у судове засідання 14.08.2024 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати за відсутності представника Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни про долучення доказів, а саме витягу з акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 № 13-03-04-24/10 від 21.06.2023, акту списання запасів щодо продатних товарів згідно договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022, укладеного з ФОП Мигулею О.П., колегія суддів відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.

За змістом ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Згідно з ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 140/9165/23 виклав правовий висновок, відповідно до якого питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду. Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

Враховуючи, що скаржником не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, а також не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку про відмову у клопотанні про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які містяться в додатку до апеляційної скарги ФОП Мигулі О.П.

В судовому засіданні 14.08.2024 представник ФОП Мигулі О.П. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні надав заперечення щодо апеляційних скарг, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 залишити без змін.

Відповідно до част. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника ФОП Мигулі О.П. та прокурора, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2022 між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та фізичною особою-підприємцем Мигулею Оленою Павлівною укладено договір купівлі-продажу товарів № 180. Вказаний договір підписаний начальником Управління, як його уповноваженим представником - Мигулею Андрієм Дмитровичем.

Відповідно до п. 1 договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною у видатковій накладній (рахунку). Під товаром розуміється: солодощі до відкриття міської ялинки.

Згідно з п. 2.1 договору загальна сума договору складає 42 000 грн без ПДВ.

Порядок розрахунків безготівковий, шляхом перерахування коштів із розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця. Форма розрахунків: 100% згідно накладної, яка видається Продавцем за кожну партію товару (п. 2.2, 2.3 договору) /а.с. 17/.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 19.12.2022 № 180 ФОП Мигулею Оленою Павлівною передано, а Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради прийнято визначені угодою товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 42 000 грн згідно з накладною № 27 від 19.12.2022.

Управлінням сплачено грошові кошти в розмірі 42 000 грн на рахунки ФОП Мигулі О.П. за поставку товару, обумовлену у договорі від 19.12.2022 № 180, що підтверджується платіжним дорученням № 3180 від 20.12.2022 /а.с. 19/.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23 за наслідками розгляду об`єднаної справи про адміністративні правопорушення, пов`язані за корупцією, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією та притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23 встановлено, що ОСОБА_2 , будучи начальником управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, відповідно до п.п. "в", п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", приміткою до ст. 172-7 КУпАП є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції".

Зокрема, ОСОБА_2 , будучи начальником управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, 19.12.2022 за № 180 уклав з ФОП Мигулею О.П. договір на поставку товару, а саме солодощів для відкриття міської ялинки, на загальну суму 42 000 гривень.

При цьому згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_1 (сторона правочину) є дружиною ОСОБА_2 (діяв в інтересах іншої сторони правочину).

Постанова Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, в апеляційному порядку не оскаржувалась та 10.10.2023 набрала законної сили.

Як вбачається з цієї постанови суду ОСОБА_2 вину у вчиненні корупційних адміністративних правопорушень визнав повністю.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23 встановлено порушення положень ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" при укладанні договору купівлі-продажу товарів від 19.12.2022 № 180 /а.с. 15-16/.

21.11.2023 Ковельською окружною прокуратурою направлено до НАЗК лист № 52-3963ВИХ-23, у якому повідомлено уповноважений орган про невідповідність договору купівлі-продажу від 19.12.2022 № 180 інтересам держави та суспільства у зв`язку із тим, що останній укладений внаслідок порушення антикорупційного законодавства /а.с. 28-29/.

Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 12.12.2023 № 30-10/31026-23 проінформувало окружну прокуратуру про те, що агентство не готувало та не планує здійснювати підготовку позовних заяв про визнання недійсним договору, укладеного ОСОБА_2 в умовах реального конфлікту інтересів /а.с. 30-32/.

15.02.2024 Ковельською окружною прокуратурою повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції про ініціювання пред`явлення позову в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції до ФОП Мигулі О.П. та Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання недійсним договору та стягнення коштів /а.с. 33/.

Враховуючи вищезазначені обставини, прокурор звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції та доводить, що договір купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022, укладений між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та ФОП Мигулею Оленою Павлівною підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності інтересам держави та суспільства у відповідності до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки останній укладений всупереч встановленого законодавством господарського порядку, зокрема вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", а також стягнути з ФОП Мигулі Олени Павлівни в дохід держави 42 000 грн. коштів отриманих на підставі договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022 та стягнути з Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради в дохід держави вартість товарів, отриманих на підставі договору купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022 в розмірі 42 000 грн.

Місцевий господарський суд за наслідками розгляду позовних дійшов висновку про задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладений між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Мигулею Оленою Павлівною договір купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022 на суму 42 000 грн, суперечить вимогам Закону України "Про запобігання корупції", що є порушенням частини 1 статті 203, частини 3 статті 228 ЦК України, і вказані обставини згідно зі статтею 215 ЦК України та статтею 67 Закону України "Про запобігання корупції" є підставами для визнання такого договору недійсним.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, яка набрала чинності для України з 01.01.2010, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).

Частиною 1 статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина 4 статті 7 Конвенції ООН проти корупції).

Згідно із частиною 4 статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.

Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Таким чином, боротьба з корупцією та подолання її наслідків є одним із пріоритетів роботи держави України, в тому числі за взятими на себе міжнародними зобов`язаннями згідно Конвенції ООН проти корупції.

Окрім того, статтею 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" визначено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Отже "боротьбу з корупцією" визначено як однією із складових національної безпеки держави.

Відповідно до п. 5-6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) з метою виконання покладених на нього повноважень, зокрема, має право: звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.

З урахуванням положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Ковельською окружною прокуратурою 21.11.2023 до НАЗК направлено лист № 52-3963ВИХ-23, у якому повідомлено уповноважений орган про невідповідність договору купівлі-продажу від 19.12.2022 № 180 інтересам держави та суспільства у зв`язку із тим, що останній укладений внаслідок порушення антикорупційного законодавства.

Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 12.12.2023 № 30-10/31026-23 проінформувало окружну прокуратуру про те, що агентство не готувало та не планує здійснювати підготовку позовних заяв про визнання недійсним договору, укладеного ОСОБА_2 в умовах реального конфлікту інтересів.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Ковельська окружна прокуратура повідомила листом Національне агентство з питань запобігання корупції про пред`явлення позову про визнання недійсним договору та стягнення коштів (лист від 15.02.2024) /а.с. 33/.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прокурором цілком обґрунтовано визначено Національне агентство з питань запобігання корупції в якості позивача.

На підставі абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", близькими особами суб`єкта декларування є - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або не вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону України "Про запобігання корупції", особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , як начальник управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, не мав права укладати договір № 180 від 19.12.2022 із ФОП Мигулею О.П., оскільки остання є його дружиною, та між ними наявний як приватний інтерес, так і реальний конфлікт інтересів.

Вчинення дій з метою врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів матеріали справи не містять, учасниками справи відповідних доказів суду не надано.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Закон України "Про запобігання корупції" визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Так відповідно до ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що в ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

У п. 68 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 ст. 228 ЦК України може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

Згідно ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У правових позиціях Верховного Суду у справах № 922/1391/18 (постанова від 20.03.2019), № 910/6271/17 (постанова від 15.12.2021) та № 910/4089/20 (постанова від 20.10.2021) зазначено наступне: "Частиною З статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства".

Порушення норм Закону України "Про запобігання корупції" під час укладання оспорюваного договору, що встановлено постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23, є порушенням правового господарського порядку.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що Господарський суд Волинської області дійшов правомірного висновку, що договір купівлі-продажу від 19.12.2022 № 180 підлягає визнанню судом недійсним з підстав його невідповідності інтересам держави та суспільства у відповідності до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки останній укладений всупереч встановленого законодавством господарського порядку, зокрема вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

При цьому, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, застосовуються лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Так, згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Рішенням Ковельської міської ради № 35/6 від 22.03.2018 затверджено Положення про Відділ культури виконавчого комітету Ковельської міської ради (надалі - Положення).

Відповідно до Положення Відділ є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати бюджетні реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства України, у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов`язання, бути позивачем і відповідачем у судах.

Відділ має печатку із зображенням Державного герба України і власним найменуванням, кутовий штамп, відповідні бланки та інші атрибути юридичної особи (п. 1.2). Начальник Відділу здійснює керівництво Відділом, централізованою бухгалтерією та координує роботу закладів культури підпорядкованих Відділу. Видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання. Призначає на посаду керівників підвідомчих установ шляхом укладання з ними контракту за результатами конкурсу та звільняє їх.

Начальник відділу несе відповідальність за виконання покладених на відділ завдань та реалізацію ним своїх повноважень згідно з посадовою інструкцією (п. 4.3-4.4).

Частиною 1 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Факт допущення вказаних вище порушень ОСОБА_2 , який є суб`єктом, що підпадає під дію Закону України "Про запобігання корупції", було встановлено в межах розгляду справи №159/5271/23, яка розглядалась Ковельським міськрайонним судом Волинської області.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факти та обставини, встановлені постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.09.2023 у справі № 159/5271/23, відповідно до ст. 75 ГПК України, мають приюдиційне значення для цієї справи, тому не підлягають доказуванню.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що укладений між Управлінням культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Мигулею Оленою Павлівною договір купівлі-продажу № 180 від 19.12.2022 на суму 42 000 грн суперечить вимогам Закону України "Про запобігання корупції", що є порушенням частини 1 статті 203, частини 3 статті 228 ЦК України, і вказані обставини згідно зі статтею 215 ЦК України та статтею 67 Закону України "Про запобігання корупції" є підставами для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічний припис викладено у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідач 2 - ФОП Мигуля О.П. є іншою стороною оспорюваного правочину. Останній достовірно було відомо, що вона являється дружиною ОСОБА_2 та укладає із ним від імені Управління оспорюваний договір купівлі-продажу за бюджетні кошти. Відповідно остання не могла не розуміти наявність конфлікту інтересів та того, що укладений договір суперечить вимогам антикорупційного законодавства, інтересам держави та суспільства.

Укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 зі своєю дружиною, спрямоване ні на що інше, як на збагачення власної родини, всупереч інтересам держави та суспільства.

Крім того, відповідач 2 - ФОП Мигуля О.П. на час укладання оспорюваного правочину була також депутатом Ковельської міської ради, на яку поширюються вимоги Закону України "Про запобігання корупції".

Факт перебування відповідача 2 на обраній посаді депутата місцевої ради свідчить про додаткову обізнаність ОСОБА_1 з вимогами та положеннями антикорупційного законодавства, в тому числі із обмеженнями та заборонами на вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За таких обставин, обидві сторони оспорюваного правочину усвідомлювали протиправність укладеного договору, тобто такого, що суперечить Закону України "Про запобігання корупції", та свідомо допускали настання протиправних наслідків, що в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства.

Як вже зазначалося вище, за договором № 180 від 19.12.2022 ФОП Мигуля О.П. поставила Управлінню культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради товар, що підтверджується накладною № 27 від 19.12.2022, а Управлінням здійснено перерахування ФОП Мигулі О.П. за поставлений товар кошти на загальну суму 42 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3180 від 20.12.2022.

Враховуючи, що кошти в загальній сумі 42 000 грн сплачено відповідачем-1 на підставі правочину, який визнано судом недійсним, як такий, що вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу у обох сторін, оскільки правочин виконано на зазначену суму обома сторонами (відповідачем-1 одержано продукти харчування, відповідачем-2 - грошові кошти), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни та Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради в дохід держави по 42 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що продукти харчування на суму 42 000 грн, отримані відповідачем-1, неможливо повернути, оскільки вони були спожиті, то стягненню у дохід держави підлягає сума 42 000 грн.

До аналогічних висновків прийшов Центральний апеляційний господарський суд (тотожні правовідносини) у справах № 908/3509/21, № 908/3799/21, № 908/3584/21 та № 908/3582/21, у яких підтверджено обґрунтованість вимог прокурора щодо визнання відповідних договорів недійсними як таких, що суперечать інтересам держави, та стягнення зі сторін правочинів в дохід держави на підставі ч. 3 ст. 228 та ч. 1 ст. 216 ЦК України коштів, які останні отримали на виконання недійсних правочинів.

Посилання скаржників на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений за результатами відкритих торгів, участь у яких могли взяти будь-які учасники, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 50 тисяч гривень, замовник повинен дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель та може використовувати електронну систему закупівель, у тому числі електронні каталоги для закупівлі товарів. У разі здійснення таких закупівель без використання електронної системи закупівель замовник обов`язково оприлюднює в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.

Вартість товарів за оспорюваним договором склала 42 000 грн, у зв`язку із чим Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради не було зобов`язане використовувати електронну систему закупівель та проводити відкриті торги.

Підтвердженням того, що Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради не використовувало електронну систему закупівель та не проводило відкриті торги із закупівлі солодощів є те, що Управлінням 20.12.2022 на виконання вимог ч. 3 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" в електронній системі закупівель (UA-2022-12-20-008825-a) оприлюднено звіт про договір про закупівлю від 19.12.2022, укладений без використання електронної системи закупівель.

Наведене свідчить про те, що Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради не оголошувало та не проводило відкриті торги із закупівлі солодощів, а безпосередньо напряму уклало договір із відповідачем 2.

Щодо посилання представника Відповідача 2 на висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 669/58/20 та від 20.02.2024 у справі № 130/3612/21, колегія суддів зазначає наступне.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Предметом розгляду Верховного Суду у справі № 669/58/20 за позовом прокурора, як самостійного позивача, було питання визнання незаконним та скасування рішення Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею; повернення земельної ділянки.

Предметом розгляду Верховного Суду у справі № 130/3612/21 за позовом прокурора, як самостійного позивача, було питання визнання незаконним та скасування рішення Біликовецької сільської ради Жмеринського району та витребування земельної ділянки.

З наведених постанов Верховного Суду вбачається, що предметом позову в першу чергу було оскарження рішень органів місцевого самоврядування, що прийняті всупереч Закону України "Про запобігання корупції", правом на оскарженнях яких згідно з ч. 1 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" наділений прокурор.

Разом з тим, вказані судові рішення не є релевантними (тотожними) справі № 903/213/24, оскільки у справі № 903/213/24 предметом позову є визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок вчинення пов`язаного з корупцією правопорушення, а також застосування наслідків недійсності правочину, правом на оскарження якого згідно ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" прокурор самостійно не наділений.

За таких обставин, посилання скаржників на правові висновки Верховного Суду у вищезазначених справах є помилковими та не можуть братись до уваги при розгляді справи № 903/213/24.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора є обгрунтованими, підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню. Заперечення Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни та Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, викладені у апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що скаржниками не доведено тих обставин, на які вони посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на ФОП Мигулю Олену Павлівну та Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мигулі Олени Павлівни та апеляційну скаргу Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2024 у справі № 903/213/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 903/213/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "21" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.