Рішення

від 12.08.2024 по справі 902/607/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2024 р.Cправа № 902/607/24

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

Представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)

до: Державної установи "Ладижинська виправна колонія №39" (вул. Гранітна, буд. 15, с. Губник, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24324)

про: стягнення 368 505,99 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Державної установи "Ладижинська виправна колонія №39" про стягнення 887 205,99 грн заборгованості, з яких 877 750,83 грн - основного боргу, 4 266,75 грн - інфляційних втрат та 5 188,41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №ТР-101800/Г-63 від 12.02.2024 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.05.2024 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі №902/607/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.06.2024.

14.06.2024 та 17.06.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому поміж іншого зазначено, що відповідач не погоджується з заявленими сумами заборгованості, оскільки 03.06.2024 та 06.06.2024 відповідачем здійснено оплату заборгованості в розмірі 518 700,00 грн, на підтвердження чого надано копії платіжних інструкцій. Даний відзив 21.06.2024 надійшов до суду засобами поштового звязку.

17.06.2024 до суду від позивача надійшли заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача та про зменшення позовних вимог в зв`язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу, тому просить стягнути з відповідача 359 050,83 грн - основного боргу, 4 266,75 грн - інфляційних втрат та 5 188,41 грн. - 3% річних.

Від відповідача до суду 17.06.2024 надійшло клопотання про перенесення судового засідання в зв`язку з відрядженням представника.

На визначену судом дату в судове засідання 17.06.2024 представники сторін не з`явились.

В судовому засіданні суд розглянувши заяву про зменшення позовних вимог прийняв її до розгляду, оскільки вона подана в межах строків визначених ст. 46 ГПК України.

З огляду на викладене предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 359 050,83 грн - основного боргу, 4 266,75 грн - інфляційних втрат та 5 188,41 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/607/24 для судового розгляду по суті на 07 серпня 2024 р.

06.08.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначає, що станом на 05.08.2024 основний борг погашено на суму 339 318,90 грн тому сума основного боргу складає лише 19 731,93 грн. на підтвердження чого надано платіжні інструкції. Крім того в даній заяві відповідач заперечує щодо стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних посилаючись на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України. Дану заяву також подано до канцелярії суду 07.08.2024.

На визначену судом дату в судове засідання 07.08.2024 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.08.2024, для надання можливості позивачу надати пояснення з підтверджуючими доказами про суму основної заборгованості відповідача на день розгляду справи.

08.08.2024 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій останній просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 359 050,83 грн у зв`язку із сплатою її відповідачем, водночас просить стягнути з відповідача 4 266,75 грн - інфляційних втрат, 5 188,41 грн. - 3% річних та 10 644,48 грн - сплаченого судового збору. Розгляд справи просить провести за відсутності представника позивача.

12.08.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу і зменшення інфляційних втрат заявлених позивачем в зв`язку з невірним розрахунком та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

На визначену судом дату в судове засідання 12.08.2024 представники сторін не з`явились.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.04.2023 судом долучено до матеріалів справи вступну та резолютивну частину рішення без його проголошення, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018, починаючи з 01.01.2019 р.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (Правила).

Так, пунктом 1.2.7. Правил встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

12.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (позивач в договорі Постачальник) та Державною установою "Ладижинська виправна колонія №39" (відповідач, в договорі Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №ТР-101800/Г-63 (далі Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обсяг закупівлі електричної енергії - 1108181,81 кВт*год. - для потреб гуртожитку.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

За умовами п. 5.10. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку.

Відповідно до п. 13.1. Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

Відповідно до заяви-приєднання підписаної відповідачем, початком постачання електричної енергії є 01 січня 2024 року.

Також між сторонами підписано Додатки №2 та №3, а саме Комерційна пропозиція та Обсяги постачання електричної енергії Споживачу на 2024 рік.

Як слідує з матеріалів справи, позивач здійснює постачання електричної енергії відповідачу починаючи з 01.01.2024р., що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін Актами прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії:

- №3210913-2401-1 за січень 2024 року у розмірі 355 782, 24 грн.

- №3210913-2402-1 за лютий 2024 року у розмірі 244 691,04 грн.

- №3210913-2403-1 за березень 2024 року у розмірі 287 810,16 грн.

- №3210913-2404-1 за квітень 2024 року у розмірі 234 107,28 грн.

Всього за фактично спожиту електричну енергію за період січень-квітень 2024 року відповідач мав сплатити позивачу 1 122 390,72 грн.

Водночас відповідно до банківських виписок відповідач за період з лютого по травень 2024 сплатив позивачу 244 639,89 грн.

З огляду на це станом на день подання позовної заяви до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 877 750,83 грн за спожиту електроенергію за період з січня по квітень 2024 року включно.

Не сплата даної заборгованості у визначені в договорі та додатках до нього строки стала підставою звернення позивача до суду.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідачем проведено оплату на загальну суму 518 700,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №887 від 03.06.2024 на суму 200 000,00 грн та №931 від 06.06.2024 на суму 318 700,00 грн, в зв`язку з чим позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 359 050,00 грн - основного боргу, 4 266,75 грн - інфляційних втрат та 5 188,41 грн. - 3% річних.

З огляду на це подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними га іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Згідно з пунктом 2.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п. 4.3. Правил).

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (п. 4.19. Правил).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено оплати вартості спожитої електричної енергії на суму 359 050,83 грн.

Разом з тим, після закриття підготовчого засідання і призначення розгляду справи по суті і до дня прийняття рішення по справі відповідач здійснив повну оплату за спожиту електричну енергію по договору в розмірі 359 050,83 грн, що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій поданих відповідачем та поданої позивачем заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих сторонами доказів сплати грошових коштів у розмірі 359 050,83 грн, після закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 359 050,83 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем заявлено до стягнення 4 266,75 грн - інфляційних втрат та 5 188,41 грн. - 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача останній просить стягнути з відповідача суму індексу інфляції та 3% річних за загальний період прострочення з 19.02.2024 по 28.05.2024.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних в системі «Ліга Закон» помилок не виявив, тому заявлені позивачем 4 266,75 грн - інфляційних втрат та 5 188,41 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, як передбачені Законом.

Твердження відповідача викладені у заяві від 12.08.2024 №7/2401 про не вірний розрахунок позивачем інфляційних втрат спростовується наявним в матеріалах справи розрахунком інфляційних втрат та 3% річних здійснений судом.

Крім того, посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, судом оцінюються критично, оскільки дане положення стосується кредитних відносин.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з викладених вище мотивів.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України", яке 10.05.2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, розглянуто та заслухано доводи сторін та не залишено поза увагою жодних їх аргументів, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст.2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 10 646,48 грн з ціни позову 887 205,99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №21625 від 29.05.2024.

Водночас заявою від 17.06.2024 позивач зменшив позовні вимоги до 368 505,99 грн з яких відповідно до Закону України «Про судовий збір» мав сплатити 4 422,07 грн. (368 505,99х1,5%х0,8 коефіцієнт).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

А згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору в зв`язку з зменшенням позовних вимог.

Таким чином розподілу між сторонами підлягає судовий збір в розмірі 4 422,07 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача в повному розмірі без врахування суми сплаченого судового збору яка підлягає поверненню позивачу в зв`язку зі зменшенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у частині стягнення 359 050,83 грн. основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державної установи "Ладижинська виправна колонія №39" (вул. Гранітна, буд. 15, с. Губник, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24324, код ЄДРПОУ 08562565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) 4 266,75 грн - інфляційних втрат, 5 188,41 грн. - 3% річних та 4 422,07 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Примірник повного рішення направити сторонам сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 22 серпня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи