ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2024м. ДніпроСправа № 904/6842/23за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро
до ОСОБА_1 , смт. Софіївка Дніпропетровської області
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Релакс-Центр", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про застосування наслідків нікчемності правочину, припинення володіння нерухомим майном та зобов`язання повернути нерухоме майно державі
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від прокуратури: Волкогон Т.В., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №069923 від 01.03.2023
Від позивача: Верещака О.Є., довіреність №3143/0/526-24 від 18.06.2024
Від відповідача: Вєдунов В.В., Овдій Я.П., адвокат, ордер серії АЕ №126337 від 09.02.2024
Від третьої особи-1: не з`явився
Від третьої особи-2: не з`явився
Від третьої особи-3: не з`явився
С У Т Ь С П О Р У :
Керівник Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:
- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - комплексом, який складається з цегляної адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м., цегляної майстерні зі стоянкою автотранспорту "Б" - загальною площею 402,8 кв.м., цегляного матеріально-технічного складу "В" - загальною площею 200,4 кв.м., з/б плит.навіс для механізмів "Г" - загальною площею 211,5 кв.м., цегляного ангару шиферний "Д" - загальною площею 402,7 кв.м., цегляної автозаправки "Е" - загальною площею 20,0 кв.м., цегляного туалету "Ж", з/б плит.огорожу № 1 - загальною площею 792,0 кв.м., металевої сітки огорожи № 2 - загальною площею 160,0 кв.м., металевих воріт № 3 - загальною площею 18,4 кв.м., з/б плитзамощення І - загальною площею 2860,0 кв.м., бетонних замощень II - загальною площею 1016,0 кв.м., з/б плит.естакади автомобільної III - загальною площе 56,0 кв.м., що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Софіївка, вулиця Меліоративна, будинок під номером 17 (номер запису про право власності: 13912018), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 727808612252;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації комплекс, який складається з цегляної адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м., цегляної майстерні зі стоянкою автотранспорту "Б" - загальною площею 402,8 кв.м., цегляного матеріально-технічного складу "В" - загальною площею 200,4 кв.м., з/б плит.навіс для механізмів "Г" - загальною площею 211,5 кв.м., цегляного ангару шиферний "Д" - загальною площею 402,7 кв.м., цегляної автозаправки "Е" - загальною площею 20,0 кв.м., цегляного туалету "Ж", з/б плит.огорожу № 1 - загальною площею 792,0 кв.м., металевої сітки огорожи № 2 - загальною площею 160,0 кв.м., металевих воріт № 3 - загальною площею 18,4 кв.м., з/б плитзамощення І - загальною площею 2860,0 кв.м., бетонних замощень II - загальною площею 1016,0 кв.м., з/б плит.естакади автомобільної III - загальною площе 56,0 кв.м., що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Софіївка, вулиця Меліоративна, будинок під номером 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 727808612252).
Позовні вимоги обгрунтовані наступним:
- на праві державної власності у ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" перебував майновий комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський (нині Криворізький) район, смт. Софіївка, вулиця Меліоративна, будинок під номером 17 (далі по тексту комплекс), складовою частиною якого є захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 14229, площею 296кв.м., місткість 440 осіб);
- цілісний майновий комплекс становили споруди та устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води та до складу яких входить захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційного укриття);
- 27.03.2006 між ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" та ТОВ "Релакс-Центр" укладено договір купівлі-продажу комплексу;
- 25.03.2016 ТОВ "Релакс-Центр" продало майновий комплекс Вєдунову Вячеславу Володимировичу на підставі договору купівлі-продажу;
- на момент укладення вищевказаних договорів об`єкти нерухомого майна ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" не підлягали приватизації відповідно до Додатку 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV, та ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року № 2163-XII. Прокурор наполягає на нікчемності правочинів, як таких, що порушують публічний порядок, на підставі статті 228 ЦК України.
Підставою представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації прокурор указав наявність у неї владних повноважень у спірних правовідносинах. Дніпропетровська обласна державна адміністрація здійснює управління майном Державного підприємства "Управління Софіївського групового водопроводу", яке створене наказом Державного комітету України по водному господарству від 19.02.2001, та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.2004 № 555-р, наказу Державного комітету України по водному господарству від 13.08.2004 за № 206 та розпорядження голови облдержадміністрації від 06.09.2004 за № 374-р-04 15 передане до сфери управління обласної державної адміністрації.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація надала до суду пояснення та зазначила, що за даними, наданими Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у розпорядженні Департаменту відсутня інформація щодо підстав відчуження спірного комплексу у зв`язку зі знищенням документації за відповідний період в результаті пожежі. Враховуючи правову природу захисних споруд, перебування останніх у приватній власності не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії. Представництво інтересів держави в особі облдержадміністрації органами прокуратури у даній справі відповідає суспільному інтересу та забезпечить захист інтересів держави (а.с.25-28 у томі 2).
Відповідач, ОСОБА_1 , проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:
- керівником Криворізької східної окружної прокуратури не доведені підстави для звернення до господарського суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації;
- договори купівлі-продажу від 27.03.2006 та від 25.03.2016 не є нікчемними, а виступають оспорюваними, як такі, що не відповідають приватизаційному законодавству. Невідповідність договорів купівлі-продажу приватизаційному законодавству є підставою для визнання таких договорів недійсними, При цьому відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/390/17;
- про те, що захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укритгя №14229, площа 296 кв.м., місткість 440 осіб) входить до складу частини адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м., не зазначено ні в договорі купівлі-продажу комлексу від 27.03.2006, ні в протоколі №8 Товарної Біржі "Універсал -Центр", ні в Технічному паспорті, який виготовлено на замовлення ДП "Управління Софіївського групового водопроводу";
- до переліку майна, що відчужувалося не входять об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води. У переліку зазначено об`єкти, які за цільовим призначенням використовуються для збереження, ремонту та заправки транспортних засобів, що не може кваліфікуватися, як об`єкти визначені у абзаці 15 пункту Г частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна";
- відчуження комплексу було здійснено згідно з дозволом Управління житлово - комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації за №06/4-1681 від 05.12.2005;
- при проведенні процедури відчуження комплексу 27.10.2005 року за заявою управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Господарським судом Дніпропетровської області було порушено справу № Б15/159/05 про банкрутство Державного підприємства "Управління Софіївського групового водопроводу". 31.01.2006 введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гулу Олексія Миколайовича, строком до 01.08.2006. 18.05.2006 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 8 376824,46 грн. На зборах комітету кредиторів 20.02.2006 з`ясовано, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, яке не задіяне у виробничому процесі погашено кредиторську заборгованість, яка включена до реєстру вимог кредиторів та яка затверджена Ухвалою господарського суду від 18.05.2006 (Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008);
- вимоги прокурора суперечать принципу пропорційності втручання держави у право мирного володіння майном Відповідача (ОКРЕМА ДУМКА суддів Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л. та Прокопенка О. Б. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23)).
Відповідач також просить застосувати позовну давність щодо заявлених прокурором вимог та застосувати її наслідки, а також стягнути з позивача понесені судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 100 000 гривень.
Ознайомившись з доводами представника відповідача Вєдунова В.В., прокурор вважає їх такими, що зводяться фактично до іншого тлумачення обставин справи, однак, не спростовують їх об`єктивного існування як фактів, якими обгрунтовані позовні вимоги, та вірності їх правової оцінки, наданої прокурором, та як наслідок наявності правових підстав для задоволення позову прокурора. Зокрема, представник відповідача застосовує судову практику, яка є нерелевантною до спірних правовідносин через їх не тотожність, а також не актуальною з огляду на наявність нових висновків Веховного Суду з цих питань, а в деяких випадках навіть відступів, зроблених Великою Палатою Верховного Суду, від застосованих представником відповідача висновків.
Третя особа-1, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, надала до суду пояснення та зазначила, що будь-яка інформація щодо відчуження з державної власності комплексу будівель і споруд за адресою: Дніпропетровська область, смт. Софіївка, вул. Меліоративна, 17, в Регіональному відділенні відсутня. Також повідомлено, що Регіональне відділення не є органом управління єдиним майновим комплексом Державного підприємства "Управління Софіївського групового водопроводу", заходи щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу комплексу та витребування вищевказаного майна, в тому числі протирадіаційного укриття №14229, з чужого незаконного володіння до державної власності Регіональним відділенням не вживались (а.с.14-16 у томі 2).
Третя особа-2 письмові пояснення на позовну заяву не надала.
Третя особа-3 надала письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначила, що у зв`язку із відсутністю документів, ДПП "Кривбаспромводопостачання" не володіє жодною інформацією про відчуження з державної власності вищевказаного комплексу та протирадіаційного укриття №14229.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 справу №904/6842/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.02.2024.
У підготовчому засіданні 05.02.2024 судом оголошено перерву до 05.03.2024.
12 лютого 2024 року від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву.
19 лютого 2024 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 05.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/6842/23 на тридцять днів до 08 квітня 2024 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 02 квітня 2024 року.
З 02.03.2024 підготовче засідання відкладено на 07.05.2024.
25 березня 2024 року від відповідача до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.03.2024 зобов`язано Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації надати до суду: документ - "Учетная карточка противорадиационного укрытия" №14229, що розташована за адресою: Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Меліоративна, буд. №17.
01 квітня 2024 року від третьої особи-3 до господарського суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву. У зв`язку із відсутністю документів, ДПП "Кривбаспромводопостачання" не володіє жодною інформацією про відчуження з державної власності вищевказаного комплексу та протирадіаційного укриття №14229.
01 та 02 квітня 2024 року Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації долучено до матеріалів справи витребувані судом докази.
У судовому засіданні 07.05.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 27.05.2024. З 27.05.2024 оголошено перерву до 20.06.2024.
10.06.2024 та 10.07.2024 до господарського суду надійшли заяви відповідача про стягнення з позивача та з Криворізької східної окружної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38000,00грн.
Ухвалою суду від 20.06.2024 розгляд справи відкладено на 12.08.2024.
12.08.2024 Дніпропетровська обласна прокуратура надала до суду заперечення на заяву про розподіл витрат на правничу допомогу.
Треті особи у підготовчі та судові засідання не з`являлися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 12.08.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури області, позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Управління Софіївського групового водопроводу" (код ЄДРПОУ 31167287) створено наказом Державного комітету України по водному господарству № 35 від 19.02.2001, засновано на державній власності і має статус юридичної особи (п.1.1. Статуту, а.с.31-38 том 1).
Підприємство, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України № 555-р від 10.08.2004, наказу Державного комітету України по водному господарству № 206 від 13.08.2004 та розпорядження голови облдержадміністрації № 374-р-04 від 06.09.2004 15 жовтня 2004 передане до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації (а.с.30 том 1, а.с. 148 том 2).
Рішенням виконавчого комітету Софіївської селищної ради № 268 від 16.12.2005 (а.с.41 том 1) визнано за ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" право власності на майновий комплекс по вулиці Меліоративна, 17 в смт. Софіївка Срфіївського району Дніпропетровської області, до складу якого входять: адмінбудівля, матеріально-технічний склад, майстерня зі стоянкою автотранспорту, естакада автомобільна, авто-заправка, навіс для механізмів, ангар шиферний.
На підставі цього рішення виконавчого комітету за ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" зареєстровано право власності на майновий комплекс по вулиці Меліоративна, 17 в смт. Софіївка, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 17А-138-450 від 23.12.2005 (а.с.74 -75 том 1).
Таким чином, на праві державної власності у ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" перебував комплекс, який складається з цегляної адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м., цегляної майстерні зі стоянкою автотранспорту "Б" - загальною площею 402,8 кв.м., цегляного матеріально-технічного складу "В" - загальною площею 200,4 кв.м., з/б плит.навіс для механізмів "Г" - загальною площею 211,5 кв.м., цегляного ангару шиферний "Д" - загальною площею 402,7 кв.м., цегляної автозаправки "Е" - загальною площею 20,0 кв.м., цегляного туалету "Ж", з/ б плит.огорожу № 1 - загальною площею 792,0 кв.м., металевої сітки огорожи № 2 - загальною площею 160,0 кв.м., металевих воріт № 3 - загальною площею 18,4 кв.м., з/ б плитзамощення І - загальною площею 2860,0 кв.м., бетонних замощень II - загальною площею 1016,0 кв.м., з/б плит.естакади автомобільної III - загальною площею 56,0 кв.м., що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Софіївський (нині Криворізький) район, смт. Софіївка, вулиця Меліоративна, будинок під номером 17 (далі по тексту комплекс).
20.03.2006, на підставі дозволу Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації за № 06/4-1681 від 05.12.2005, виконуючим обов`язки начальника ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" видано наказ № 16 про відчуження виробничого комплексу за адресою: смт. Софіївка, вул. Меліоративна,17 (а.с.81 том 1).
Дозвіл на продаж нерухомого майна надано першим заступником начальника управління Нечай Л.І. (а.с.82 том 1).
27.03.2006 між ДП "Управління Софіївського групового водопроводу", в особі виконуючого обов`язки директора Гищак В.М., діючого на підставі Статуту (Продавець) та ТОВ "Релакс-Центр", в особі виконуючого обов`язки директора Михайленко В.В. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1475 (а.с.76-79 том 1).
Державну реєстрацію права приватної власності проведено 10.04.2006 (Витяг про реєстрацію прав власності № 10339633 від 10.04.2006, а.с.93 том 1).
Згідно довідки ТОВ "Релакс-Центр" №2-11 від 02.11.2007 балансова вартість комплексу складає 259944,71грн (а.с.94 том 1).
На теперішній час комплекс належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2016 з ТОВ "Релакс-Центр", посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 371 (а.с.96-99 том 1).
Державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 проведено 25.03.2016.
26.04.2018 на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) (а.с.100-107 том 1).
Складовою частиною адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м, за інформацією Софіївського відділення КП "Криворізьке РБТІ" ДОР" та технічного паспорту, є захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 14229, площа 296 кв.м., місткість 440 осіб), яка розташована під будівлею.
Згідно облікової картки 2000 року протирадіаційне укриття, розташоване за адресою Дніпропетровська обл., Софіївський р-н., смт. Софіївка., вул. Меліоративна 17, введено в екслуатацію в 1991 році, належало Управлінню водного господарства. Тип проекта: показник захисту 50, тип укриття: підземне, конструкція: залізобетонна; рік здачі в експлуатацію: 1991; загальна площа: 250 м2; місткість: 250 осіб; кількість входів: 2; загальна кубатура: 500 м3 геометизація: дерев`яні; система енергозбереження від ВЛ-046 вт; система водопостачання: централізоване; система опалення: центральна; каналізація: централізована; використання в мирний час: підвал; оцінка стану укриття: задовільне (лист Управління цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації №403/0/345-24 від 13.02.2024).
Прокурор вважає, що об`єкти нерухомого майна відчужені з порушенням вимог чинного законодавства, так як на дату укладення вищевказаних договорів не підлягали приватизації відповідно до Додатку 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року № 847-XIV, та ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року № 2163-XII. Договори купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2006 та від 25.03.2016 спрямовані на незаконне заволодіння державним майном, що свідчить про порушення публічного порядку, тобто є нікчемними.
Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про припинення права володіння відповідача на майно та вимога повернення цього майна у державну власність.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор наполягав на тому, що договори купівлі-продажу, за якими відповідач набув право власності на спірне майно, є нікчемними, оскільки це майно відповідно до закону не підлягало приватизації.
Натомість відповідач наполягав на тому, що він є законним власником та володільцем майна.
Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на час виникнення спірних правовідносин визначались Законом України "Про приватизацію державного майна" (далі Закон № 2163-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Отже, Держава може розпоряджатися (відчужувати, передавати у статутний фонд юридичної особи тощо) виключно тим майном, що підлягає приватизації, тобто таким, що не виключено або не обмежено в цивільному обороті.
Згідно з частиною третьою статті 12 цього Закону (в редакції, чинній на дату укладення договору купівлі-продажу від 27.03.2006), відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 цього Закону; законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об`єктів (групи об`єктів), що не підлягають приватизації; об`єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.
Пунктом 36 ч. 1 ст. 85 Конституції України унормовано, що до повноважень Верховної Ради України належить затвердження переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення державної власності.
Визначення об`єктів, що не підлягають приватизації (не можуть перебувати у приватній власності, вилучені з цивільного обігу, обмежені в обороті) є умовою дотримання конституційного режиму права власності на зазначені об`єкти.
Законом України № 847-XIV від 7 липня 1999 року, який втратив чинність 20.10.2019, затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1.
Відповідно до вказаного додатку 1, об`єкти права державної власності ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" не підлягали приватизації.
Крім того, відповідно до абз. 15 п. г) ч. 2 ст. 5 Закону "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року № 2163-XII, яким регулювалось питання приватизації державного майна на час укладення договорів купівлі-продажу від 27.03.2006 та від 25.03.2016, до об`єктів загальнодержавного значення, що не підлягають приватизації, належать об`єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема:
- об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про питну воду та водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.
Основними напрямками діяльності ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" станом на 2006 рік визначено: забезпечення виробництва питної води шляхом підйому неочищеної води водопідйомними механізмами та устаткуванням з поверхневих джерел, очищення її на очисних спорудах, транспортування і реалізація її споживачам по водопроводах та водопровідних мережах тощо.
Таким чином, цілісний майновий комплекс ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" становили споруди та устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води.
Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону (частина 3 статті 145 ГК України (в редакції від 17.03.2006).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин закон виключав можливість передання зазначених в частині другій статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єктів у приватну власність.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №923/1424/20.
За таких обставин, з огляду на приписи ст. ст. 177, 178, 325 ЦК України, Законів України № 847-XIV від 7 липня 1999 року та № 2163-XII від 4 березня 1992 року, цивільний оборот об`єктів цивільного права нерухомого майна ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" - є обмеженим.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, у період законодавчої заборони на приватизацію, 27.03.2006 між ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" (Продавець) та ТОВ "Релакс Центр" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1475. Державну реєстрацію права приватної власності проведено 10.04.2006.
Згідно п. 2 вказаного договору встановлено, що покупець визначився в результаті проведення торгів, проведених Товарною Біржею "Універсал-Центр" 21.03.2006, що підтверджується протоколом № 8 проведення біржових торгів нерухомості, належної ДП "Управління Софіївського групового водопроводу".
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
До договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі продажу або не випливає з їхньої суті (частина четверта статті 656 ЦК України).
Таким чином, процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
У статті 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
Частиною 1 статті 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації, зокрема державного майна.
Відповідно до частини 3 статті 145 ГК України правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
Згідно з ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Згідно з п. п. 4.1 та 4.2 Статуту, майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства. Цілісний майновий комплекс Підприємства визначається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод на умовах і в порядку, визначених Господарським кодексом України та Законами прийнятими відповідно до нього.
Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання Підприємство володіє, користується та розпоряджаєтеся зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Відповідно до п. 4.10 Статуту, відчуження майна, що закріплене за Підприємством, здійснюється тільки за погодженням з органом управління майном.
Судом встановлено, що відчуження вищевказаного комплексу здійснено на підставі наказу ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" № 16 від 20.03.2006 та згідно з листом Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації за № 06/4 -1683 від 02.12.2005 (а.с.82 том 1).
Водночас, Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації не є органом управління майном.
Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції станом на 01.01.2006) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Згідно листа органу управління майном Дніпропетровської обласної державної адміністрації №5428/0/526-23 від 22.09.2023 встановлено, що в облдержадміністрації відсутні організаційно-розпорядчі документи щодо відчуження майна, яке було закріплене за ДП "Управління Софіївського групового водопроводу".
Разом з цим, згода органу управління майном або його структурного підрозділу на відчуження державного майна повинна мати форму відповідного розпорядження або наказу та не може бути оформлена листом Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації за № 06/4 -1683 від 02.12.2005.
Отже, ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" у період законодавчої заборони на приватизацію відчужено спірний комплекс за відсутності відповідного погодження органу управління майном Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Крім того, під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна не було враховано, що за адресою: Криворізький район, смт. Софіївка, вул. Меліоративна, буд. 17 розташована захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 14229, площа 296 кв.м., місткість 440 осіб), яка за інформацією Софіївського відділення КП "Криворізьке РБТІ" ДОР" та технічного паспорту є складовою частиною адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" до захисних споруд цивільної оборони віднесено сховища та протирадіаційні укриття.
Відповідно до абзацу 5 пункту "в" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону № 1413-IV від 03.02.2004) встановлена законодавча заборона на приватизацію захисних споруд цивільної оборони.
З огляду на те, що захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, такі захісні споруди не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.
Однак, всупереч викладеного, захисна споруда цивільного захисту державної власності (протирадіаційне укриття під обліковим записом №14229) була приватизована.
Відчуження об`єкта цивільного захисту (цивільної оборони) не лише суперечить нормам законодавства, а також порушує інтереси держави і суспільства як на момент укладання спірного правочину, так і на даний час, коли на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по об`єктам промисловості, інфраструктури та житлових будинках.
Щодо нікчемності правочинів на відчуження майна та їх наслідки.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
За усталеною практикою Верховного Суду, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
За частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 зазначив, що до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, аналізуючи приписи ст. 228 ЦК України, також зазначив, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
Таким чином, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №910/4932/19, від 10.03,2020 у справі №910/24075/16, від 31.10.2019 у справі №461/5273/16.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що укладення договорів купівлі-продажу від 27.03.2006 та 25.03.2016, спрямованих на незаконне заволодіння державним майном у період законодавчої заборони на приватизацію, свідчить про порушення публічного порядку, і тому такі правочини є нікчемними на підставі статті 228 ЦК України.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, а також враховуючи встановлення обставин щодо нікчемності правочинів договору купівлі-продажу від 27.03.2006 та 25.03.2016, надавши оцінку правовому режиму спірного майна судом з`ясовано, що спірне майно не вибувало із права володіння держави, не відбулось переходу такого майна із державної у приватну власність та держава не може бути позбавлена права володіння нерухомим майном - майновим комплексом, до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 14229, площею 296кв.м., місткість 440 осіб), а також споруди та устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, отриманих ОСОБА_1 на підставі нікчемного договору.
Отже, одержане ТОВ "Релакс-Центр", а в подальшому Вєдуновим В.В., в приватну власність нерухоме майно, у тому числі протирадіаційне укриття, розташоване в підвальному приміщені адміністративної будівлі "А", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , підлягає поверненню державі.
Щодо вимоги прокурора припинити володіння нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність прав із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно зі ст. 18 зазначеного Закону, за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.
Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомо майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.
Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції з 26.07.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову. Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові № 904/7803/21 від 19.04.2023, зазначив, що стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19. Тому посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.
Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48). Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 100)). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані.
Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності Відповідача, оскільки право власності ТОВ "Релакс-Центр" та ОСОБА_1 не виникало взагалі, у зв`язку з нікчемністю відповідних договорів купівлі-продажу.
Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник нерухомого майна) вважає, що зареєстроване за Відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.
Разом з тим, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20) аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №904/7803/21 від 19.04.2023). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).
З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, наявні підстави для припинення володіння Відповідача на спірний комплекс будівель.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Верховний Суд у своїй постанові від 11.01.2022 у справі № 911/117/21 виснував, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (п.7.3. постанови).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом припинення права володіння ОСОБА_1 нерухомим майном та зобов`язання його повернути спірний комплекс будівель дійсному власнику - державі в особі уповноваженого нею органу Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на постанову Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/390/17 та зазначає, що договори купівлі-продажу від 27.03.2006 та від 25.03.2016 не є нікчемними, а виступають оспорюваними, як такі, що не відповідають приватизаційному законодавству та підлягають визнанню недійсними.
Зазначені доводи відповідача відхиляються судом з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, що прямо визначено абзацом першим частини другої статті 215 ЦК України.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Отже якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочнну, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц (пункт 72), від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (пункт 95)).
Відтак у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи вимоги його нікчемністю.
Щодо статусу споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №14229.
Цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки (стаття 4 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Частина четвертою та п`ятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Як вбачається з листа Управління цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації №403/0/345-24 від 13.02.2024, згідно облікової картки 2000 року протирадіаційне укриття, розташоване за адресою Дніпропетровська обл., Софіївський р-н., смт. Софіївка., вул. Меліоративна 17, введено в екслуатацію в 1991 році, належало Управлінню водного господарства. Тип проекта: показник захисту 50, тип укриття: підземне, конструкція: залізобетонна; рік здачі в експлуатацію: 1991; загальна площа: 250 м2; місткість: 250 осіб; кількість входів: 2; загальна кубатура: 500 м3 геометизація: дерев`яні; система енергозбереження від ВЛ-046 вт; система водопостачання: централізоване; система опалення: центральна; каналізація: централізована; використання в мирний час: підвал; оцінка стану укриття: задовільне.
Захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 14299 на даний час включена до загальнодержавного обліку захисних споруд (відповідь Управління цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації №40/0/345-24 від 08.01.2024). Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 № 579 (із змінами), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 879/32331, затверджено Вимоги щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - Вимоги щодо обліку).
Відповідно до пункту 1 Вимог щодо обліку, ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.
Відповідно до пункту 3 Вимог щодо обліку, захисним спорудам, що вперше включаються до фонду захисних споруд, а також захисним спорудам, яким номер раніше не було присвоєно або їх номер складається менше ніж з п`яти цифр, присвоюються облікові номери в межах номерного ряду захисних споруд цивільного захисту, наведеного в додатку 1 до цих Вимог.
Відповідно до пункту 6 Вимог щодо обліку, узагальнений облік захисних споруд на галузевому та територіальному рівні ведеться в книгах обліку захисних споруд цивільного захисту, що складаються за формою згідно з додатком 4 до цих Вимог.
Листом Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 08.11.2019 № 1302/0/134-19 на виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України від 18.02.2015 "Про додаткові заходи щодо зміцнення національної безпеки України", введеного в дію Указом Президента України від 12.03.2015 р. № 139, та від 25.01.2019, введеного в дію Указом Президента України від 25.01.2019 № 17 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26.12.2018 "Щодо підсумків введення воєнного стану в Україні", з метою визначення потреби створення, ведення обліку, утримання, відновлення функціонування, завершення проведення технічної інвентаризації, як об`єктів нерухомого майна та прийняття рішень щодо подальшого використання неготових до використання за призначенням захисних цивільного захисту Міським головам, Головам райдержадміністрацій та Головам об`єднаних територіальних громад надіслано перелік захисних споруд цивільного захисту, яким присвоєно облікові номери (раніше обліковувались як безномерні) (далі - перелік) затверджений заступником голови Дніпропетровської обласної держадміністрації 07.11.2019.
Відповідно до затвердженого переліку захисній споруді протирадіаційне укриття, присвоєно обліковий номер - 14229, знаходиться, за адресою: Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Меліоративна, буд. 17.
Таким чином, захисна споруда за адресою: Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Меліоративна, буд. 17, збудована Управлінням водного господарства та введена в експлуатацію в 1991 році та була включена до обліку споруд цивільного захисту як безномерна, та з 07.11.2019 їй присвоєно номер "14229".
Доказів на підтвердження того, що споруда цивільного захисту не входить до складу адміністративної будівлі літ. А (майнового комплексу) або її будівництво здійснено відповідачем вже після укладення договору купівлі-продажу матеріали справи не містять. Виготовлення технічної документації на існуючу споруду цивільного захисту, як і присвоєння номеру споруді яка вже облікована як споруда цивільного захисту відповідно до норм чинного законодавства не свідчить про її створення.
Крім того, споруди цивільного захисту як самостійний об`єкт нерухомого майна станом на 2005 рік окремій обов`язковій технічній інвентаризації не підлягали. Водночас відповідно до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку в будівлі літ. А, що містить в технічному паспорті 2005 року, виготовленому на замовлення ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" наявний підвал площею 283,3 кв.м., що відповідає площі протирадіаційного укриття, зазначеній у обліковій картці станом на 1991 рік.
ОСОБА_1 стверджує, що спірне майно відчужено за договором купівлі-продажу від 27.03.2006 під час розгляду справи про банкрутство. Так, 27.10.2005 за заявою управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Господарським судом Дніпропетровської області було порушено справу № Б15/159/05 про банкрутство Державного підприємства "Управління Софіївського групового водопроводу". 31.01.2006 введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гулу Олексія Миколайовича, строком до 01.08.2006.
01.03.2006 в газеті "Голос України" № 39 (3789) опубліковано оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час відчуження спірного майна та в редакції станом на 24.01.2006), керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо, зокрема, розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника (ч. 13 ст. 13 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 20 вказаного Закону, з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.
Як встановлено судом, відчуження спірного майна здійснено на підставі наказу в.о. начальника ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" № 16 від 20.03.2006.
Відомості про наявність погодження з розпорядником майна - арбітражним керуючим Гулою Олексієм Миколайовичем на продаж спірного комплексу за договором від 27.03.2006 в матеріалах справи відсутні.
Відповідач просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити в позові, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Приписами частини другої статті 268 ЦК України визначено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (п. 230 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 910/8413/21.
Державна реєстрація права приватної власності за Відповідачем не є доказом переходу до нього володіння цим майном. Оскільки, незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності на вказаний об`єкт, володіння останнім власник не втратив, немає підстав для застосування віндикаційного позову.
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до об`єкту нерухомого майна та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене. При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У даній справі прокурор звернувся до відповідача з негаторним позовом.
Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96), від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34)).
З огляду на зазначене, суд важає безпідставним клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами.
Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального ("суспільного", "публічного") інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі "Tregubenko v. Ukraine" від 02.11.2004, заява № 61333/00, пункт 54).
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
У цій справі інтереси держави, зокрема, полягають у володінні та ефективному використанні об`єктів державної власності з метою задоволення державної та суспільної потреби, у належному функціонуванні державного механізму, забезпеченні добробуту громадян України.
Незаконне відчуження державного майна порушує такі інтереси, оскільки у даному випадку держава незаконно позбавлена права власності на майно, щодо якого встановлена законодавча заборона на його відчуження, втратила повноваження власника майна, можливість реалізувати свої права з метою досягнення суспільно важливих цілей, забезпечення виконання державою її функцій (приносити доходи до бюджету держави, з метою розв`язання соціальних та економічних проблем, що виникають у державі тощо).
Більше того, основними видами економічної діяльності як реорганізованого ДП "Управління Софіївського групового водопроводу", так і його правонаступника ДПП "Кривбаспромводопостачання", є забір, очищення та постачання води (код 36.00).
Основними напрямками діяльності ДП "Управління Софіївського групового водопроводу" визначено: забезпечення виробництва питної води шляхом підйому неочищеної води водопідйомними механізмами та устаткуванням з поверхневих джерел, очищення її на очисних спорудах, транспортування і реалізація її споживачам по водопроводах та водопровідних мережах тощо.
У свою чергу, ДПП "Кривбаспромводопостачання" відноситься до категорії підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (згідно Постанови КМУ № 83 від 04.03.2015 зі змінами).
Головними споживачами питної води підприємства є організації Криворізького району, до складу якого входить Софіївська селищна об`єднана територіальна громада, які отримують питну воду з Каховського водопровідного комплексу. Внаслідок підриву військами рф гідротехнічної споруди Каховського водосховища та відповідно зниження рівня води підприємством припинено водозабір з Каховського водосховища, що суттєво ускладнило водопостачання населеним пунктам Криворізького району.
Крім того, як зазначалося вище, що за адресою: Криворізький район, смт. Софіївка, вул. Меліоративна, буд. 17 розташована захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 14229, площа 296 кв.м., місткість 440 осіб), яка за інформацією Софіївського відділення КП "Криворізьке РБТІ" ДОР" та технічного паспорту є складовою частиною адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м, тобто перебуває у приватній власності.
Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено воєнний стан на всій території України, який продовжений та діє на даний час.
У ході військової агресії російської федерації проти України, збройні сили агресора завдають ударів по всій території України, що призводить до руйнації та пошкодження об`єктів цивільної інфраструктури. В умовах введеного в Україні воєнного стану цивільний захист населення є важливим елементом національної безпеки України, складовою системи обороноздатності. Слід зауважити, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, є пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами.
Як установлено, згідно з актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 14229 від 10.08.2022 та протоколу огляду від 31.05.2023 в межах кримінального провадження з залученням спеціаліста ДСНС, протирадіаційне укриття № 14229 обмежено готове до використання за призначенням.
Таким чином, в порушенням вимог законодавства вибуття захисної споруди цивільного захисту із державної власності призвело до непідготовленості протирадіаційного укриття до використання за призначенням в умовах воєнного стану, що є неприпустимим.
При цьому законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) всього комплексу будівель у приватну власність, про які сторони договору знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти правочин, спрямований на придбання спірного об`єкта, як у ТОВ "Релакс-Центр", так і у Відповідача були перешкоди ознайомитися із вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності, ігноруючи функціональне призначення комплексу будівель.
За таких обставин, заходи усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження державним майном з метою задоволення державних та суспільних потреб є законними, невідкладними та виправданими, пропорційними визначеним цілям, і тому позовні вимоги прокурора не порушують ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції станом на 01.01.2006), до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, управління майном, приватизації та підприємництва.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції станом на 01.01.2006), місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, зокрема, за збереженням і раціональним використанням державного майна.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (введеного в дію з 21.09.2006) управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" до суб`єктів управління об`єктами державної власності віднесено, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Пунктом 5 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в чинній редакції визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Вирішення питання повернення спірного майна до державної форми власності неможливо без участі Дніпропетровської обласної державної адміністрації в якості саме Позивача, в особі якого держава здійснює функції власника нерухомого майна.
З огляду на викладене, Дніпропетровська обласна державна адміністрація є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, яка не вжила заходів до повернення спірного нерухомого майна в судовому порядку.
На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним: на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації лист (запит) за №04/60-4320ВИХ-23 від 07.08.2023 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.
На вказаний запит Дніпропетровською обласною державною адміністрацією надано відповідь №5428/0/526-23 від 22.09.2023, згідно якої встановлено, що облдержадміністрацією, яка володіє достатнім обсягом повноважень, дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, зокрема шляхом пред`явлення позовної заяви, не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20 суд дійшов висновку, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (п.8.10).
Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Під час звернення з позовом до суду через підсистему "Електронний суд" прокурором сплачено судовий збір у розмірі 4294,40грн згідно платіжної інструкції №3808 від 07.12.2023 (а.с.165 у томі 1).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-Центр", Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", про застосування наслідків нікчемності правочину, припинення володіння нерухомим майном та зобов`язання повернути нерухоме майно державі - задовольнити.
Припинити володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) нерухомим майном - комплексом, який складається з цегляної адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м., цегляної майстерні зі стоянкою автотранспорту "Б" - загальною площею 402,8 кв.м., цегляного матеріально-технічного складу "В" - загальною площею 200,4 кв.м., з/б плит.навіс для механізмів "Г" - загальною площею 211,5 кв.м., цегляного ангару шиферний "Д" - загальною площею 402,7 кв.м., цегляної автозаправки "Е" - загальною площею 20,0 кв.м., цегляного туалету "Ж", з/б плит.огорожу № 1 - загальною площею 792,0 кв.м., металевої сітки огорожи № 2 - загальною площею 160,0 кв.м., металевих воріт № 3 - загальною площею 18,4 кв.м., з/б плитзамощення І - загальною площею 2860,0 кв.м., бетонних замощень II - загальною площею 1016,0 кв.м., з/б плит.естакади автомобільної III - загальною площе 56,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 13912018), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 727808612252.
Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) повернути державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022467, проспект Олександра Поля, будинок 1, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49004) комплекс, який складається з цегляної адміністративної будівлі "А" - загальною площею 873,4 кв.м., цегляної майстерні зі стоянкою автотранспорту "Б" - загальною площею 402,8 кв.м., цегляного матеріально-технічного складу "В" - загальною площею 200,4 кв.м., з/б плит.навіс для механізмів "Г" - загальною площею 211,5 кв.м., цегляного ангару шиферний "Д" - загальною площею 402,7 кв.м., цегляної автозаправки "Е" - загальною площею 20,0 кв.м., цегляного туалету "Ж", з/б плит.огорожу № 1 - загальною площею 792,0 кв.м., металевої сітки огорожи № 2 - загальною площею 160,0 кв.м., металевих воріт № 3 - загальною площею 18,4 кв.м., з/б плитзамощення І - загальною площею 2860,0 кв.м., бетонних замощень II - загальною площею 1016,0 кв.м., з/б плит.естакади автомобільної III - загальною площе 56,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 727808612252), видати наказ.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938; просп. Д. Яворницького, буд. 38, м. Дніпро, 49001) судовий збір у сумі 4294,40грн, видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.08.2024
Суддя Н.М. Євстигнеєва
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2024 |
Оприлюднено | 26.08.2024 |
Номер документу | 121155696 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Євстигнеєва Надія Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні