Рішення

від 14.08.2024 по справі б29/334-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024м. ДніпроСправа № Б29/334-09 (904/430/24)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Стасовська Євгенія Анатоліївна, посвідчення №2373 від 08.01.1998.

від відповідача-1: Дєлов Віталій Вікторович, Посвідчення №1628 від 08.10.2018.

від відповідача-2: Сосюра Олександр Миколайович, довіреність №019808/23 від 17.07.2023.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця Харківська, будинок 14А, код ЄДРПОУ 32475980)

відповідача-2: Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714)

про визнання договору оренди дійсним, зобов`язання виконати умови договору з правом викупу та визнання права власності

в межах справи №Б29/334/-09

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Будмехсервіс", місто Дніпропетровськ, вулиця Будьонного, 4

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

Процедура розгляду справи

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (відповідач-1); Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (відповідач-2) про визнання договору оренди дійсним, зобов`язання виконати умови договору з правом викупу та визнання права власності.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2024 справу №Б29/334-09(904/430/24) передано на розгляд судді Первушина Ю.Ю.

Позовна заява подана в межах справи №Б29/334-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Харківська, 14а, код ЄДРПОУ 32475980).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Встановлено строк на усунення недоліків 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Запропоновано Позивачу усунути недоліки позовної заяви у встановлений строк, надавши суду докази доплати судового збору у розмірі 9013, 23 грн та копію договору іпотеки №17 від 18.01.2008 належної якості, з якої можливо було б встановити зміст цього договору.

09.02.2024 до відділу канцелярії суду представник Позивача подав заяву про усунення недоліків (вх. суду №6767/24).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.03.2024 о 09:30 год.

04.03.2024 на електронну пошту суду представник відповідача-2 надіслав відзив на позовну заяву (вх. суду №10565/24).

07.03.2024 через систему "Електронний суд" позивач надіслав відповідь на відзив АТ "Сенс Банк" (вх. суду №11403/24). Також відповідь на відзив АТ "Сенс Банк" надійшов до суду засобами поштового зв`язку (вх. суду №11930/24 від 11.03.2024).

Відповідач-1 та Відповідач-2 до судового засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні заслухано пояснення представника позивача щодо заявлених позовних вимог.

Суд дослідивши відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-2, дійшов висновку повернути без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.

Також судом встановлено, що при виготовленні повного тексту ухвали суду від 16.02.2024 про відкриття провадження у справі судом допущено помилку у вступній та мотивувальній частині ухвали, а саме не вірно зазначено найменування відповідача-2 "зазначено "Альфа - Банк", тоді як необхідно було зазначити "Сенс Банк".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 повернуто без розгляду АТ "Сенс Банк" відзив на позовну заяву (вх. суду №10565/24). Ухвалено виправити помилку, допущену у вступній та мотивувальній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2024 по справі №Б29/334-09 (904/430/24). Відкладено судове засідання на 09.04.2024 о 14:00 год.

21.03.2024 до відділу канцелярії суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №14204/24). згідно прохальної частини просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подачу відзиву, поновити пропущений строк. Прийняти відзив на позовну заяву та долучити його до матеріалів справи. В задоволенні позовної заяви відмовити. Застосувати строк позовної давності, оскільки позов подано з пропуском строку позовної давності, клопотання про відновлення строку позивачем не заявлено.

Відповідач-1 та Відповідач-2 до судового засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні повідомила суд про те, що відзив АТ "Сенс Банк" не отримала, а тому необхідно додатковий час для ознайомлення із його змістом.

У зв`язку з неявкою відповідачів у судове засідання, задля надання можливості позивачу ознайомитись із відзивом на позовну заяву, ухвалою суду від 09.04.2024 відкладено розгляд справи на 20.05.2024 о 14:30 год.

16.04.2024 через систему "Електронний суд" представник Позивача надіслала відповідь на відзив (вх. суду №19053/24), за змістом якого просить: прийняти відповідь від 15.04.2024 р. на відзив АТ «Сенс Банк" від 18.03.2024 до розгляду; визнати поважними причини пропуску строку на подачу відповіді на відзив АТ «Сенс Банк», поновити пропущений строк на подання відповіді; визнати поважними причини пропущення позовної давності, порушене право позивача підлягає захисту; позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

17.05.2024 до відділу канцелярії суду від представника Позивача надійшло клопотання про залучення доказів, а саме копію договору підряду та копію платіжного доручення (вх. суду №24300/24).

20.05.2024 до відділу канцелярії суду від представника Позивача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №24655/24).

У судовому засіданні 20.05.2024 оголошено перерву до 17.06.2024 о 12:00 год.

24.05.2024 через систему "Електронний суд" представник Позивача надіслала клопотання про залучення доказів (вх. суду №25605/24).

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні заслухано пояснення представника позивача та відповідача-2.

У судовому засіданні 17.06.2024 заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку задовольнити клопотання позивача про залучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 відкладено судове засідання на 06.08.2024 о 14:00 год.

У судовому засіданні 06.08.2024 оголошено перерву до 14.08.2024 о 14:00 год.

До судового засідання 14.08.2024 з`явилися представники позивача та відповідачів. В судовому засіданні судом було заслухано представників сторін, проведено дослідження доказів та після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Стислий виклад позиції Позивача.

Згідно прохальної частини позовної заяви Позивач просив суд:

- визнати дійсним Договір №1 оренди будинку з правом викупу від 03 січня 2008 року житлового будинку літ. «А» загальною площею 234,8 кв.м., житловою площею 164,4 кв.м., що складається з двох квартир, квартира АДРЕСА_2 загальною площею 117,4 кв.м., житловою площею 82,3 кв.м., з господарськими спорудами, замощення літ.1 (тротуарна плитка), огорожа літ. № 1-6 (метал), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений в письмовій формі між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» (код ЄДРПОУ 32475980, 52005 Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Харківська, 14а) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та Акціонерне товариство «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, Ліцензія НБУ №61 от 01.12.2022 г., 03150, м. Київ. вул. Велика Васильківська, 100) виконати умови Договору №1 оренди будинку з правом викупу будинку від 03 січня 2008 року, який складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 234,8 кв.м., житловою площею 164,4 кв.м., що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_2 загальною площею 117,4 кв.м., житловою площею 82,3 кв.м. з господарськими спорудами, замощення літ.1 (тротуарна плитка) огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

- визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 234,8 кв.м., житловою площею 164,4 кв.м., що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_3 загальною площею 117,4 кв.м. житловою площею 82,3 кв.м., господарськими спорудами, замощення літ 1 (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» (код ЄДРПОУ 32475980, 52005 Дніпропетровська область, Дніпровським район, смт. Слобожанське вул. Харківська, 14а) та Акціонерного товариства «Сенс Банк» ( код ЄДРПОУ 23494714, Ліцензія НБУ №61 от 01.12.2022, 03150, м. Київ. вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судових витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Позивач звернулася до суду з огляду на відсутність правової визначеності відносно її майна. Так Позивач вказала, що на даний момент вона володіє житловим будинком, але право власності за нею не зареєстровано. Земельна ділянка, на який розташоване спірне майно зареєстровано саме за Позивачем. Зареєстрованим власником спірного майна - житлового будинку є ТОВ МБК "Україна-Канада".

На даний час Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа про визнання банкрутом ТОВ "МБК "Україна-Канада" №Б29/334-09, триває процедура ліквідації боржника. Спірне майно, як частина ліквідаційної маси, може бути реалізовано на користь третіх осіб, що порушує інтереси позивача та може призвести до втрати позивачем спірного майна.

Також позивач вказав, що спірне майно було передано Відповідачем-1 в іпотеку Відповідачу-2 та знаходиться під обтяженням.

Позивач вважає, що набула спірне майно згідно умов Договору №1 оренди з правом викупу від 03.01.2006 укладеним у простій письмовій формі між нею, як Орендарем, та ТОВ "МБК "Україна-Канада" (далі - Договір №1). Позивач наполягає, що виконала всі умови Договору №1, повністю розрахувалась, але Відповідач-1 не здійснив оформлення договору купівлі продажу, в порядку передбаченому умови пунктів 8.1 - 8.3 Договору №1.

В січні 2023 року позивачем на адресу ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" та арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" ОСОБА_2 було направлено заяву про оформлення у письмовій формі Договору-купівлі продажу об`єкта, який підлягає нотаріальному посвідченню та держаній реєстрації. Однак, відповіді позивач не отримала. За твердженням позивача, на даний час існують правові підстави для визнання дійсним в судовому порядку вищевказаного Договору з подальшим визнанням права власності на об`єкт нерухомості за позивачем у справі.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області, так як у відповідності до вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ МБК «Україна - Канада».

Навколо спірного майна тривала низька судових спорів, за результатами яких вона опинилася у стані правової невизначеності та змушена була звернутися до суду за захистом порушеного права.

ОСОБА_1 в позовній заяві посилалася до вимог та правил встановлених ст. ст. 11, 220, 316, 317, 319, 328, 334, 386, 391, 392, 628, 638, 640, 657, 810-1, 814 Цивільного кодексу України.

Стислий виклад позиції Відповідача-1.

ТОВ "МБК "Україна-Канада" не заперечувало фактів та обставин на які посилався Позивач.

За змістом останнього відзиву на позовну заяву від 06.08.2024 просив суд позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ТОВ "МБК "Україна - Канада" зазначив, що спірне майно було предметом низки спорів. На даний момент право власності на спірний будинок належить саме Відповідачу-1, а земельна ділянка під житловим будинком зареєстрована за Позивачем. При цьому, приймаючи до уваги факт укладання Договору №1 оренди з правом викупу від 03.01.2008 між ОСОБА_1 та ТОВ "МБК "Україна-Канада", укладання Додаткової угоди до договору №1 який підтверджує факт повної оплати за спірним правочином Відповідач 1 не заперечує проти позову.

Стислий виклад позиції Відповідача-2.

Відповідач-2 АТ "Сенс Банк", який є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", проти задоволення позову заперечував.

18 січня 2008 року між ТОВ "МБК "Україна-Канада" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001 -8. В якості забезпечення виконання Боржником своїх зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Боржником було укладено Іпотечний договір №17 від 18.01.2008, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко ЛЛ. та зареєстрований в реєстрі за №91, відповідно до якого ТОВ Міжнародна Будівельна Компанія "Україна-Канада" передано в іпотеку нерухоме майно (будинок), який складається з житлового будинку, пінобетонні блоки, літ. "А", (двохквартирного): квартира АДРЕСА_3 , заг. пл. 117,4 кв.м. житловою пл. 82,1 к.в.м.та квартира АДРЕСА_4 , заг. пл. 117,4 кв.м., житловою пл. 82,3 к.в.м., з господарськими будівлями та спорудами: замощення тротуарна плитка , літ. "І", огорожа металева, №1-6, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Заставна вартість - 234 000, 00 дол. США.

Таким чином, Іпотечний договір був укладений відповідно до чинного законодавства України. На момент укладення договору, право власності на предмет іпотеки належало ТОВ "МБК "Україна-Канада" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 вересня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради на підставі рішення №288 від 18.08.2006 року; право власності зареєстроване відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 11711517, виданого Дніпропетровським районним КП "БТІ" 01.09.2006, реєстраційний номер 15912868.

Згідно п. 1.7 Іпотечного договору, за наявності прав чи вимог інших осіб на Предмет іпотеки, в тому числі підтверджених виконавчими документами, АКБ СР "Укрсоцбанк" має переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2012 по справі Б29/334-09 затверджено реєстр вимог кредиторів, грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого наразі є АТ «Сенс Банк") в сумі 34 181 360,75 грн включені до першої черги (забезпечені заставою майна боржника).

На даний час майно, що належить ТОВ "МБК "Україна-Канада" на праві власності, знаходиться у володінні ОСОБА_1 , та не повернуто власнику чим, на думку АТ «Сенс Банк», вчиняються перешкоди у здійсненні заходів ліквідаційної процедури, що в свою чергу порушує інтереси не тільки банкрута, а й інших кредиторів по справі.

Відповідач-2 звертав увагу суду на нікчемність Договору №1, з огляду на порушення порядку його укладання. На думку Відповідача-2 спірний правочин є договором оренди з правом викупу та в силу вимог статті 655 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору вказує на нікчемність такого правочину (стаття 220 ЦК України).

Також Відповідач-2 вказував на пропуск Позивачем строку позовної давності.

Предмет позову та межі розгляду справи.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

З метою захисту порушеного права позивач просила суд визнати дійсним Договір №1 в порядку передбаченому статтею 220 ЦК України, зобов`язати відповідачів виконати умови Договору №1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на спірне майно, яке вона використовує. Таким чином, викладений Позивачем предмет позову стосується саме Відповідача-1. Суд звертає увагу на той факт, що вимоги позивача про зобов`язання Відповідачів виконати умови Договору №1 не конкретизовані, оскільки, позивач не визначив які саме дії повинен виконати Відповідач-1 та Відповідач-2.

Обставини справи встановлені судом та висновки суду.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.09.2006 виданого Виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради, відомостей про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.09.2006 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.07.2021 розділ відомості про об`єкт права власності на нерухоме майно (том-1, арк.с. 62-63, 67) власником спірного майна 01.09.2006 була зареєстрована ТОВ "МБК "Україна-Канада".

Позивач, в якості орендаря, та ТОВ "МБК "Україна-Канада", як орендодавець, у простій письмовій формі уклали Договір №1 оренди з правом викупу від 03.01.2006 укладеним.

Згідно з п.1.1, п.1.2 вищевказаного Договору №1, ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» передала, а ОСОБА_1 прийняла у строкове платне користування житловий будинок АДРЕСА_3 , що складається з двох квартир загальною площею 234,8 кв.м. Вартість об`єкта складає 670000,00 грн. Будинок належить ТОВ «МБК «Україна-Канада» на праві власності з наступним переходом права власності на об`єкт, та зобов`язалася прийняти об`єкт у строкове платне користування, а згодом і у власність, та сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації за весь об`єкт, яка в цілому складає 670020 грн. за весь строк оренди (п. п. 1.1, 1.2, 5.1 Договору №1).

Розділ 8 Договору №1 передбачає порядок викупу об`єкту оренди. Згідно вимог п.8.1 Договору №1 об`єкт, що орендується переходить у власність Орендаря, після закінчення строку оренди, у разі внесення Орендодавцю всієї належної до сплати орендної плати за весь час оренди. Згідно п. 8.2 Договору №1 перехід права власності на об`єкт оренди від Орендодавця до орендаря оформлюється шляхом складання (підписання та скріплення печатками) Сторонами відповідного договору купівлі-продажу. Згідно вимог п. 8.3 договір купівлі-продажу об`єкта повинен бути укладений у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Факт передачі об`єкта оренди від Відповідача-1 Позивачу підтверджується актом приймання-передачі від 10.01.2008 підписаним сторонами.

Строк оренди сторони визначили у п. 4.1 Договору №1 тривалістю 2 роки та шість місяців, який відраховується від дати укладання Акту передання-приймання. З наведеного судом вбачається, що строк оренди скінчися 10.06.2011.

Раніше за часом 23 листопада 2007 між ОСОБА_3 , як замовником, та ТОВ "МБК "Україна-Канада", як підрядником, було укладено Договір підряду Договір підряду на будівництво індивідуального житлового будинку №182/07-ПД/ЗК (том-1, арк.с. 220-222). На виконання умов Договору підряду ОСОБА_3 23.11.2007 сплатив на рахунок ТОВ "МБК "Україна-Канада" 677331,25 гривень за рахунком №М-0000201 від 23.11.2007. На підтвердження даних обставин Позивач надала до матеріалів справи копії Договору підряду від 23.11.2007, платіжного доручення №1123528080 від 23.11.2007 (том-1, арк.с. 223) та виписки з банківського рахунку ОСОБА_3 (том-1, арк.с. 13).

Зі слів представника позивача ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1 , що пояснює наступні обставини.

07.02.2008 ОСОБА_3 та ТОВ "МБК "Україна-Канада" уклали додаткову угоду до Договору підряду №182/07-ПД/ЗК від 23.11.2007, за змістом якої дійшли згоди розірвати договір підряду достроково - з 08.02.2008. Також сторони домовились суму, сплачену Замовником ( ОСОБА_3 ) 23.11.2007 в розмірі 677331,25 грн. зарахувати як оплату по Договору №1.

В свою чергу 12.02.2008 ОСОБА_1 та ТОВ "МБК "Україна - Канада" уклали додаткову угоду до Договору №1 (том-1 а.с. 12 дивитися на звороті). За змістом додаткової угоди від 12.02.2008 сторони дійшли згоди, що орендарем орендна плата за договором внесена у повному обсязі, об`єкт, що орендується, переходить у власність Орендаря після закінчення строку оренди. Додаткова угода від 12.02.2008 була укладена у простій письмовій формі та підписана сторонами.

Наведені вище обставини Відповідачем-1 не заперечувались.

Виходячи з логіки закладеної до умов наведених правочинів сторони Договору №1, діючі добросовісно, повинні були укласти договір купівлі-продажу об`єкта оренди у розумний строк після спливу строку оренди - 10.06.2011. Незважаючи на умови Договору №1 та незважаючи на факт постійного користування спірним майном Позивачем сторони не прийшли до укладання договору купівлі продажу спірного майна.

Крім того, ТОВ "МБК "Україна-Канада", як Іпотекодавець, та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", як Іпотекодержатель, уклали Іпотечний договір №17 від 18.01.2008, предметом іпотеки було саме спірне майно - житловий будинок.

В подальшому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2009 по справі № Б29/334-09 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "МБК "Україна-Канада".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2009 по справі №Б29/334-09 прийнято рішення ввести процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 28.03.2014 клопотання керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" арбітражного керуючого Самошоста І.І. №02-01/01/02 від 14.03.2014 задоволено частково; затверджено план санації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (код ЄДРПОУ 32475980); продовжено строк процедури санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Самошоста І.І., до 29.09.2015.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2020 припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада"; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (код ЄДРПОУ 32475980) - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 21.05.2021; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Горба Володимира Андрійовича (свідоцтво №988 від 27.05.2013; 49069, місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, 53, офіс 4; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.24 по справі №Б29/334-09 прийнято рішення - продовжити строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Горба Володимира Андрійовича (свідоцтво №988 від 27.05.2013) у справі у №Б29/334-09 про банкрутство ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" до 25.09.2024.

Під час процедури банкрутства спірне майно та правовідносини навколо житлового будинку були предметом низки судових спорів.

30.03.2015 за результатами аукціону між керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: лоту №2: Будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м., житловою площею 164, 4 кв.м., що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_3 - загальна площа 117, 4 кв.м.; житлова площа 82, 1 кв.м.; квартира АДРЕСА_4 - загальна площа 117,4 кв.м.; житлова площа 82,3 кв.м.; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного 30.03.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 по справі №Б29/334-09 заяву гр. ОСОБА_1 від 16.02.2017р. про визнання частково недійсним аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу було задоволено. Судом було визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" в частині продажу лоту №2: Будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234, 8 кв.м., житловою площею 164,4 кв.м., що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_3 - загальна площа 117,4 кв.м.; житлова площа 82, 1 кв.м.; квартира АДРЕСА_4 - загальна площа 117, 4 кв.м.; житлова площа 82, 3 кв.м.; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. № 1-6 (метал), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного 30.03.2015р.; та визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна будинку (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234, 8 кв.м., житловою площею 164, 4 кв.м., що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_3 загальна площа 117, 4 кв.м.; житлова площа 82, 1 кв.м.; квартира АДРЕСА_4 - загальна площа 117, 4 кв.м.; житлова площа 82,3 кв.м.; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного 30.03.2015 між керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" Самошоста І.І. та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

Апеляційна інстанція скасувала наведену ухвалу суду першої інстанції, але Постановою Верховного Суду від 12.02.2019 по справі № Б29/334-09 рішення апеляційної інстанції було скасовано, ухвалу Господарського суду від 22.05.2018 - залишено в силі.

Таким чином, власником спірного майна залишилося ТОВ "МБК "Україна-Канада".

Крім того, предметом судового розгляду в межах справи №175/4242/16-ц Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області був спір про право власності ОСОБА_1 на спірне майно.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 у справі №175/4242/16-ц позов ОСОБА_1 було задоволено, серед іншого було визнано право власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок, який також є предметом даного спору.

В наслідок касаційного оскарження у справі №175/4242/16-ц Верховним Судом прийнято остаточне рішення у спорі:

- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року в частині позовних вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису 9346654, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 617031812214, змінити, виклавши у такій редакції:

«Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 20627749 від 09 квітня 2015 року».;

- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року в частині позовних вимог про визнання права власності скасувати та ухвалити нове судове рішення.

- у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_5 , огорожа літ. № 1-6 (метал), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - відмовити.

В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року залишити без змін".

З змістом Постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 по справі №175/4242/16-ц для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 за вимогою про визнання права власності були визначені наступні підстави:

"За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого (наявного) права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач за позовом про визнання права власності - це особа, яка вже є власником спірного майна, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або особа, що має до майна власний інтерес.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 січня 2008 року між ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1 оренди будинку з правом викупу.

Відповідно до умов вказаного договору об`єкт оренди переходить у власність орендаря після закінчення строку оренди у разі внесення орендодавцю всієї належної до сплати орендної плати за час оренди. Перехід права власності на об`єкт від орендодавця до орендаря оформлюється шляхом складання (підписання та скріплення печатками) сторонами відповідного договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу об`єкта повинен бути укладений у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (розділ 8 «Порядок викупу об`єкта»).

12 лютого 2008 року між ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до вказаного договору, за умовами якої ОСОБА_1 орендна плата за договором була внесена у повному обсязі, а об`єкт, що орендується, переходить у власність ОСОБА_1 після закінчення строку оренди (2 роки і 6 місяців).

Зазначене свідчить про існування іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 234,8 кв. м, житловою площею 164,4 кв. м, що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_2 загальною площею 117,4 кв. м, житловою площею 82,3 кв. м, з господарськими спорудами, замощення літ. 1 (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходиться за адресою: а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин у контексті цієї справи положень статті 392 ЦК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог у зазначеній частині, не звернули увагу на викладене вище, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права,а тому оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності".

Після отримання наведеного судового висновку ОСОБА_1 зверталась до ТОВ "МБК "Україна-Канада" із заявою про оформлення в письмовій формі Договору купівлі-продажу житлового будинку в січні 2023 (т. 1 а.с. 56, 57), однак, відповіді не отримала.

Крім наведеного, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 в межах справи про банкрутство №Б29/334-09 судом було прийнято рішення: застосувати наслідки недійсності правочинів. Повернути сторони в попередній стан. Повернути у власність ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (ЄДРПОУ 32475980, вулиця Харківська 14а, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005) Будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м., житловою площею 164,4 кв.м., що складається з двох квартир: квартира АДРЕСА_3 - загальна площа 117,4 кв.м.; житлова площа 82,1 кв.м.; квартира АДРЕСА_4 - загальна площа 117,4 кв.м.; житлова площа 82, 3 кв.м.; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов`язати ліквідатора ТОВ МБК Україна-Канада у справі №29/334-09 про банкрутство ТОВ МБК Україна-Канада, арбітражного керуючого Горба Володимира Андрійовича прийняти зазначене майно та забезпечити його схоронність, а також вжити заходів щодо відновлення запису про право власності на вказане майно за ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В подальшому 03.11.2022 постановою Центрального апеляційного Господарського суду у справі №Б29/334-09 ухвалу першої інстанції від 13.08.2020 було скасовано, у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (вх. №37052/20) - відмовлено. За наслідками касаційного оскарження постанова апеляційної інстанції була залишена в силі.

Висновки суду з приводу позовної вимоги, щодо визнання дійсним Договору №1.

Договір №1 оренди будинку з правом викупу було укладено 03.01.2008 у простій письмовій формі на строк 2 роки та 6 місяців.

Цивільні правовідносини з приводу оренди житла з викупом врегульовано ст. 810-1 ЦК України.

Відповідно до вимог частин 2, 6, 7 статті 810-1 Цивільного кодексу України:

- за договором оренди житла з викупом одна сторона - підприємство-орендодавець передає другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря.

- До договору оренди житла з викупом застосовуються положення статей 811, 813-820, 823, частини другої статті 825, статей 826, 1232-1 цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених законом.

- Договір оренди житла з викупом є документом, що свідчить про перехід права власності на нерухоме майно від підприємства-орендодавця до особи-орендаря з відкладальними обставинами, визначеними законом.

Пунктом 8.1 Договору №1 сторони встановили - об`єкт, що орендується, переходить у власність Орендаря, після закінчення строку оренди, у разі внесення Орендодавцю всієї належної до сплати орендної плати за час оренди.

Дана умова договору судом оцінюється як пряме посилання на перехід права власності від Орендодавця до Орендаря саме за умовами п. 8.1 Договору №1.

Отже, Договір №1 за своєю правовою природою є саме договором оренди з викупом, незалежно від того, які умови оформлення права власності обрали сторони правочину.

Форма договору найму житла встановлена статтею 811 ЦК України, за змістом частини 2 даної статті договір оренди житла з викупом підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 379 Цивільного кодексу України, яка має назву "Поняття житла", визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Частинами першою та третьою статті 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Суд звертає увагу, на умови пунктів 8.2 та 8.3 які передбачають додаткове оформлення права власності окремим договором купівлі-продажу який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Встановлений сторонами договору окремий обов`язок укладання договору купівлі-продажу орендного майна, на думку суду, не позбавляє учасників цивільних правовідносин від виконання встановленого законом порядку нотаріального посвідчення правочину - договору оренди з викупом.

Згідно вимог частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правові наслідки недодержання вимоги закону при нотаріальне посвідчення установлені статтею 220 ЦК України.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 статті 220 ЦК України передбачено - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З огляду на наведене, Позивач наполягав на визнанні Договору №1 дійсним.

З матеріалів справи судом встановлено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося виконання умов договору про передачу майна в оренду та внесення орендних платежів в повному обсязі. Але сторони не виконали умови встановлені п. п. 8.2 та 8.3 та не уклали договору купівлі-продажу орендованого майна.

Позивач покладає вину за не укладання відповідного договору купівлі-продажу виключно на Відповідача-1.

Договір №1 було укладено 03.01.2008. Акт приймання передачі майна в оренду сторони підписали 10.01.2008. Незважаючи на взяті на себе обов`язки власник спірного майна ТОВ "МБК "Україна-Канада" 13.01.2008 уклав іпотечний договір №17 із АКБ "Укрсоцбанк" передавши об`єкт оренди в забезпечення грошових зобов`язань ТОВ "Дніпроцентрбуд".

ТОВ "МБК "Україна-Канада" отримала суму орендних платежів 12.02.2008, що підтверджується Додатковою угодою від 12.02.2008 до Договору №1. За змістом пункту 2 Додаткової угоди від 12.02.2008 було встановлено: "Об`єкт, що орендується, переходить у власність Орендаря після закінчення строку оренди". Отже ТОВ "МБК "Україна-Канада" повинна була розуміти, що зі спливом строку оренди право власності на об`єкт оренди переходить до ОСОБА_1 .

Дані обставини вказують на явну суперечливу поведінку Відповідача-1.

На думку суду передача майна, яке було предметом договору оренди з викупом, в іпотеку була б неможлива, як би сторони дотримались вимог частини 2 статті 811 Цивільного кодексу України.

З наведеного суд вбачає, що все ж таки частина вини за ситуацію яка сталася залишається і за позивачем, який вирішив не дотримуватись вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину.

Отже, встановлені судом обставини справи вказують на те, що сторони підписали Договір №1 03.01.2008 та не вчинили його нотаріальне посвідчення повністю усвідомлюючи наслідки своїх дій. Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося часткове виконання договору сторонами. Умови договору відповідали волі сторін та не містили протиправних умов. Протягом тривалого часу з 2008 року по січень 2023 рік жодна із сторін не намагалася вчинити його нотаріальне посвідчення. ОСОБА_1 в позовній заяві вказує, що не мала можливості оформити договір купівлі-продажу в наслідок обмежень які виникли у зв`язку із укладанням Іпотечного договору №17 від 18.01.2008.

З іншого боку Позивач надала суду докази того, що вона отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, виробила технічний паспорт на житловий будинок, подала Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, отримала рішення виконавчого комітету Ювілейної селищної Ради від 17 червня 2015 про присвоєння адреси житловому будинку, розташованому на її земельній ділянці.

Також ОСОБА_1 зверталася до державного реєстратора прав на нерухоме майно у Департаменті адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 38193795 від 17 листопада 2017 (том-1 арк.с. 60-61).

Із заявою про оформлення у письмовій формі Договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "МБК "Україна - Канада" лише у січні 2023 року.

З огляду на наведене, суд ставиться критично до позиції позивача з приводу ухилення Відповідача-1 від нотаріального посвідчення Договору.

Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України.

У постанові від 20.08.2020 року у справі №910/9817/19 Верховний Суд дійшов висновку, що суду надається право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). При цьому з вимогою про визнання недійсним договору, який нотаріально не посвідчений, може звернутись саме особа, яка є стороною за договором. Рішення про визнання недійсним нотаріально непосвідченого правочину може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка повністю або частково виконала договір.

Отже, зміст положень частини другої статті 220 Цивільного кодексу України дає підстави тлумачити їх таким чином, що вони поширюються лише на випадки ухилення від нотаріального посвідчення договору однією із сторін. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

У постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року у справі №305/1468/16-ц зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 Цивільного кодексу України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов`язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 Цивільного кодексу України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04.03.2019 року у справі №665/2266/16-ц, від 30.10.2019 року у справі №140/2001/17, від 22.02.2021 року у справі №545/440/18 та від 21.04.2023 року у справі № 469/159/13-ц).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З обставин встановлених судом вбачається, що Позивач та Відповідач-1 без будь яких об`єктивних причин вирішили 03.01.2008 оформити Договір №1 (оренди житла з викупом) без його нотаріального оформлення. 12.02.2008 сторони підписали Додаткову угоду до Договору №1 в той час коли вже існувало іпотечне обтяження (Іпотечний договір № 17 від 18.01.2008). Обачливий покупець повинен був діяти у відповідності до вимог законодавства України та з`ясувати всі можливі обтяження, що до об`єкту правочину.

Із позовом про визнання Договору №1 дійсним Позивач звернувся лише у січні 2024 року.

Таким чином, суд встановив, що при укладанні договору сторони не виконали покладеного законом обов`язку нотаріального посвідчення правочину. Тривалий час, з лютого 2008 року ніяких дій для вчинення нотаріального посвідчення Договору не вчиняли. Кожна із сторін використовувала спірне майно на свою користь. Позивач тривалий час проживаючи у спірному будинку, 16.07.2009 здійснила реєстрацію права власності на земельну ділянку під забудовою використовуючи Договір № 1, але звернення до Відповідача 1 із вимогою про нотаріальне оформлення правочину не зробив до січня 2023 року. Таку поведінку Позивач пояснює тим, що починаючи з 2008 року поринув у судові процеси пов`язані із зверненням стягнення Відповідачами на спірне майно, як предмет іпотеки.

Відповідач 1 03.01.2008 підписав у простій письмовій формі Договір №1 оренди будинку з правом викупу із фізичною особою ОСОБА_1 , а 18.01.2008 уклав із банком Іпотечний договір №17 та передав під обтяження те саме майно яке було предметом домовленості із Позивачем. Наведена поведінка Відповідача-1 фактично вказує, що ТОВ "МБК "Україна - Канада" із самого початку не сприймав умови Договору №1 як такий, що підлягає виконанню.

Попри дані обставини, Позивач до 2023 року так і не звертався до Відповідача-1 із заявою про нотаріальне оформлення правочину. Логічних обґрунтувань такої поведінки суд у діях Позивача не вбачає.

Наведені обставини вказують на свідоме порушення законодавства України з обох сторін при укладанні Договору №1, що породжує висновок про нікчемність правочину, який є предметом спору.

Висновки суду щодо позовних вимог про зобов`язання Відповідача-1 виконати умови Договору №1.

Проаналізувавши позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів виконати умови Договору №1 суд дійшов наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки не містить вказівки до конкретної дії (передати майно, укласти договір або акт, утриматися від конкретної дії або інше) яку повинен вчинити кожний з відповідачів.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права в даному спорі є вимога про визнання договору дійсним, яку судом проаналізовано вище за текстом рішення.

Вимога позивача про зобов`язання відповідачів виконати умови Договору №1 є похідною від вимоги про визнання правочину дійсним. Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність Договору №1, похідна вимога задоволенню не підлягає.

Висновки суду з приводу позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно за Позивачем.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦКУкраїниє відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позивач у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Даний позови про визнання права власності в порядку статті 392 ЦК України подано особою яка не є власником, але бажає ним стати.

Набуття права власності регулюється окремими нормами.

Даний позов фактично заявлено не для визнання, а для набуття права власності.

Пунктом 6.1 постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №917/377/17 було зазначено :

- Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

- Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Великою палатою Верховного суду від 13.07.2022 у справі №645/6151/15-ц, провадження № 14-99цс21 було визначено, що позивачем у позові про визнання права власності може бути будь який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб; відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Також суд звертає увагу на правові позиції викладені у пунктах 98-102 постанови ВП ВС від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, провадження №12-140гс19 за змістом яких наведено наступні висновки - так у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності є неналежним способом захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

Інші обставини справи які підлягають дослідженню.

Як зазначалося вище за текстом рішення відповідач ТОВ "МБК "Україна - Канада" перебуває у процедурі банкрутства та знаходиться у стадії ліквідації.

Відповідно до частини 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства).

Статтею 63 Кодексу України з процедур банкрутства визначені особливості продажу майна банкрута.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Кодексу мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Як вже зазначалось, Позивач письмово звернувся до Відповідача-1 з вимогою про нотаріальне посвідчення Договору №1 лише у 2023 році, коли відносно ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" судом була розпочата ліквідаційна процедура у справі про банкрутство №Б29/334-09.

Відтак, спірне нерухоме майно банкрута підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника, а тому у ліквідатора ТОВ "МБК "Україна-Канада" відсутні повноваження щодо відчуження майна підприємства-банкрута у інший спосіб, ніж встановлений Кодексом України з процедур банкрутства, зокрема статтею 63 цього Кодексу.

З огляду на наведене суд дійшов висновку - відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Суд зауважує, що Позивач не позбавлений права звернутись із заявою про визнання грошових вимог у справі №Б29/334-09 про банкрутство ТОВ "МБК "Україна-Канада".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на Позивача.

Таким чином, у відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця Харківська, будинок 14А, код ЄДРПОУ 32475980), відповідача-2 Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання договору оренди дійсним, зобов`язання виконати умови договору з правом викупу та визнання права власності - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.08.2024.

Суддя Ю.Ю. Первушин