Ухвала

від 15.08.2024 по справі 908/1946/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 25/23/15-29/41/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.08.2024 Справа № 908/1946/15-г

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., за участю секретаря судового засідання Даніленко В.С., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО, ідентифікаційний код юридичної ЄДР-26549700, 04053 м. Київ вул. Січових Стрільців, 17 на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), під час здійснення виконавчого провадження №74747142 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г

Кредитори: 1/ Акціонерне товариство МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК, код в ЄДР-25959784, 01601 м. Київ вул. Володимирська, 46

2/ Публічне акціонерне товариство Банк Камбіо, код в ЄДР-26549700, 01103, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1; адреса для листування: 04053 м. Київ вул. Січових Стрільців, 17

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю Коммерческо-производственная фирма Алкор, код в ЄДР-25580903, 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 120-А

За участю представників сторін: не з`явилися

УСТАНОВИВ:

Ухвалою від 31.05.2022 судом, яка залишена без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та Постановою Верховного Суду від 07.03.2023, зокрема, затверджено звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 12.01.2018 по 18.05.2021 на загальну суму - 448 624, 85 грн., яка складається з нарахованої та частково відшкодованої грошової винагороди на суму - 433 219, 48 грн., понесених та частково відшкодованих витрат на суму - 15 405, 37 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк КАМБІО", код в ЄДР-26549700 (04053 м.Київ вул.Січових Стрільців, 17; 01001 м.Київ вул.Заньковецької/Станіславського, 3/1), на користь арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №416), видане Міністерством юстиції України від 05.04.2013, ІПН-2148301970, поштова адреса: 18018 м.Черкаси вул.Героїв Дніпра, 7 к.171, рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123, 143.111 (сто сорок три тисячі сто одинадцять) грн. 32 коп. Ухвалено видати наказ. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю Коммерческо-производственная фирма Алкор ліквідовано. Провадження у справі закрито.

11.10.2022 на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області у справі №908/1946/15-г видані відповідні накази.

17.07.2024 до Господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо, код в ЄДР-26549700, 04053 м. Київ вул. Січових Стрільців, 17 надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-б під час здійснення виконавчого провадження №74747142 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2024 скаргу передано на розгляд судді Сушко Л.М.

Відповідно до ухвали суду від 24.07.2024 скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо, м. Київ на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час здійснення виконавчого провадження №74747142 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г і додані до неї документи повернуто заявнику на підставі ч.4 ст. 170 ГПК України.

ПАТ «Банк Камбіо» повторно звернулось до суду з скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-б під час здійснення виконавчого провадження №74747142 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г.

В поданій скарзі заявник також ставить питання про визнання поважними причини пропуску та поновлення процесуального строку для звернення до суду з даною скаргою.

Ухвалою суд від 08.08.2024 АТ «Банк Камбіо» поновлено пропущений строк для подання скарги, призначено розгляд скарги (вх. № 15260/08-08/24 від 31.07.2024) Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо» м. Київ на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час здійснення виконавчого провадження №74747142 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г у судовому засіданні на 15.08.2024 о 09-30.

12.08.2024 від Юдицького О.В. надійшли письмові пояснення на скаргу ПАТ «Банк Камбіо», відповідно до яких він заперечує проти доводів Банку та з посиланням на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 просить відмовити у задоволення скарги.

14.08.2024 до Господарського суду Запорізької області від Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення на скаргу, документальне підтвердження та нормативне обґрунтування викладених у поясненнях доводів на скаргу ПАТ Банк Камбіо при виконанні наказу про примусове виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі №908/1946/15-г., копії документів з виконавчого провадження № 74747142.

У судове засідання 15.08.2024 представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Від ПАТ «Банк Камбіо» надійшла заява про розгляд скарги за відсутності представника Банку, з зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Справа розглядається відповідно до приписів ст. 202 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", суд зазначає наступне:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвілі О.Б. під час здійснення виконавчого провадження №74747142 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г (про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на користь арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича 143 111 (сто сорок три тисячі сто одинадцять) грн 32 коп.) у які просить суд: Визнати протиправною та скасувати постанову4 про відкриття виконавчого провадження ВП №74747142 від 16.04.2024, винесену державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в порядку примусового виконання наказу від 11.10.2022 № 908/1946/15-г, виданого Господарським судом Запорізької області. Зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Подану скаргу заявник обґрунтовує наступними обставинами:

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» Додусенка В.І.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 18.02.2020 № 387, що набирає чинності 21.02.2020, відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК КАМБІО», делеговані Савельєвій Анні Миколаївні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2019 № 1863 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» та АТ «БАНК ВЕЛЕС». Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» здійснюються Фондом безпосередньо.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Відповідно до п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Аналіз норми ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для наступних висновків: у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника чи прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника такий виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Очевидно, що в даному випадку стягувач надає такий виконавчий документ / судове рішення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для виконання в порядку, визначеному Законом України «Про систему гаранутвання вкладів фізичних осіб». Отже, за загальним правилом, відносно банку-боржника, який перебуває в процедурі виведення з ринку шляхом ліквідації, виконання судових рішень здійснюється не державними виконавцями в примусовому порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а виключно Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в порядку, визначеному Законом України «Про систему гаранутвання вкладів фізичних осіб».

З викладеного в сукупності вбачається, що передбачені в нормі ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» обмеження та неможливість примусового виконання рішення суду про стягнення коштів (зобов`язання перерахувати кошти, тощо) з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку та порядку виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України «Про систему гаранутвання вкладів фізичних осіб».

Викладений підхід узгоджується з мотивами та висновками, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі 381/622/17.

Аналіз вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що передбачені в нормах ст.ст. 4, 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» обмеження щодо неможливості примусового виконання рішення суду про стягнення коштів (зобов`язання перерахувати кошти, тощо) з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку та порядку виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Такі обмеження не суперечать принципу верховенства права, меті й завданням господарського судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

З огляду на викладене заявник вважає, що правових підстав для відкриття виконавчого провадження немає, відповідно до прямих приписів Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повинен був повернути стягувачу наказ Господарського суду Запорізької області №908/1946/15-г від 11.10.2022 без прийняття до виконання.

Суд не погоджується з викладеною вище позицією скаржника та зазначає наступне:

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-рп (ІІ)/2019) наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист: невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 року у справі "Агротехсервіс" проти України", заява № 62608/00, пункт 42).

Конституційний Суд України, беручи до уваги приписи статей 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 1291 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 та постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 909/1152/17.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5)справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом (частина 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Наказ Господарського суду Запорізької області № 908/1946/15-г від 11.10.2022 є виконавчим документом, а тому підлягає виконанню державною виконавчою службою в силу покладених на неї Законом України "Про виконавче провадження" обов`язків та повноважень.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Одним з таких актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

Відповідно до пункту 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент звернення стягувача до органів державної виконавчої служби із заявою про виконання виконавчого документа у спірних правовідносинах, пункт 3.3) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VI є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.

Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону № 4452-VI (тут і далі - у редакції на час звернення стягувача до державного виконавця, пункт 3.3) відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.09.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 (Провадження № 12-4гс23) вказала, що зазначена правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ (частина перша статті 48 Закону № 4452-VI).

Отже, звернення і банку, і ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з заходів щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що Банк у цій справі зобов`язано оплатити частину послуг ліквідатора позичальника як таких, що є витратами, пов`язаними з проведенням ліквідаційної процедури самого банку, з огляду на обов`язок вживати заходів щодо повернення своїх активів, тоді як поза межами участі банку, ФГВФО (у разі застосування до банку процедури ліквідації) у справі про банкрутство позичальника стягнення таких активів є неможливим.

Яв свідчать матеріали справи, наказ Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г про стягнення з ПАТ «Банк Камбіо» на користь ОСОБА_1 не був виконаний добровільно. Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправною та скасування Постанови державного виконавця Печерського ВДВС у м.Києві Центрального МРУЮ (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу про стягнення з Банку на користь арбітражного керуючого Юдицького О.В. частини основної грошової винагороди та витрат у процедурі ліквідації Боржника.

Враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні скарги ПАТ «Банк Камбіо».

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги (вх. № 15260/08-08/24 від 31.07.2024) Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо» (ідентифікаційний код юридичної ЄДР-26549700, 04053 м. Київ вул. Січових Стрільців, 17) на дії (бездіяльність) державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), під час здійснення виконавчого провадження №74747142 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2022 у справі про банкрутство №908/1946/15-г відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі, Печерському відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала набрала законної з дня підписання 19.08.2024, відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. ст. 254-259 ГПК України.

Суддя Л.М. Сушко