Рішення

від 12.08.2024 по справі 908/1664/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/121/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 Справа № 908/1664/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13», м. Запоріжжя

до відповідача: Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

про стягнення суми 10903,41 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13» про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» суми 10903,41 грн заборгованості по внескам на управління та обслуговування будинком.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем, як співвласником багатоквартирного будинку №13 по вул. Запорізькій у місті Запоріжжі, зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати внесків з управління та обслуговування багатоквартирним будинком за період з 01.08.2022 по 30.04.2024. Позов обґрунтовано ст.ст. 1, 4, 16, 17, 20, 22, 23 «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.ст. 7, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 319, 322, 526 ЦК України.

Також позивачем у позові викладено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10650,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.06.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1664/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 11.06.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1664/24. Присвоєно справі номер провадження 9/121/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.06.2024 до суду від АТ «Запорізький завод феросплавів» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивовано тим, що до позовної заяви не додано жодних належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення правління ОСББ «Запорізька 13» на надання повноважень саме Целепкову В.Ю. щодо самопредставництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень.

Щодо вказаного клопотання відповідача суд зазначає наступне.

За змістом ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Тобто об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) є однією з форм управління житловим фондом в Україні, яка дозволяє мешканцям багатоквартирних будинків самостійно розв`язувати питання управління та утримання своїх будинків. Однією з ключових фігур в структурі ОСББ є голова правління. Його повноваження визначаються як законодавством, так і статутом конкретного ОСББ.

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання (ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Матеріали справи містять копію протоколу №1 засідання правління ОСББ «Запорізька 13» від 14.06.2021, відповідно до змісту якого було прийнято рішення про обрання головою правління ОСББ «Запорізька 13» Целепкова Вадима Юрійовича.

Також суду надано копію Статуту ОСББ «Запорізька 13», затвердженого протоколом № 1 установчих зборів від 06.06.2021, в якому, зокрема, визначені повноваження голови правління об`єднання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13» (код ЄДРПОУ 44173022) є Целепков Вадим Юрійович.

У частині 3 ст. 56 ГПК України закріплено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи наведені вище норми права, саме голова правління ОСББ є керівником юридичної особи й особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема, підписувати документи, включаючи позовні заяви.

Крім того, суд зазначає, що вирішення питання щодо залишення позову без розгляду здійснюється судом за наявності підстав, передбачених ст. 226 ГПК України, а не за клопотанням відповідача. Заявлення подібних клопотань Господарським процесуальним Кодексом не передбачено.

З огляду на викладене клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду судом відхилене.

13.06.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке мотивовано тим, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10650,00 грн є явно неспівмірною з загальним розміром заборгованості (10903,41 грн), який є предметом розгляду даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги, враховуючи малозначність справи. Просив зменшити суму витрат на правничу допомогу на 100% від заявленої позивачем.

У відзиві, який надійшов до суду 19.06.2024, відповідач посилається на недодержання позивачем обов`язкового порядку досудового врегулювання спору відповідно до положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ. Отримана АТ «Запорізький завод феросплавів» претензія від 16.04.2024 не може вважатися належним виконанням з боку позивача обов`язкових процедур, як то передбачено Статутом, адже АТ «Запорізький завод феросплавів» не є власником нежитлового приміщення 14б по зазначеній адресі. Посилаючись на положення ст. 226 ГПК України просив суд залишити позов ОСББ «Запорізька 13» без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

28.11.2018 за Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» на підставі договору купівлі-продажу №795 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 379296049, дата формування: 20.05.2024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1706621123101, номер відомостей про речове право: 29159318).

21.07.2021 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13», код ЄДРПОУ 44173022, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, будинок 13.

30.07.2022 відбулись чергові Загальні збори ОСББ «Запорізька 13» (Протокол № 3 Загальних зборів ОСББ «Запорізька 13» від 30.07.2022), на яких, зокрема, були прийняті рішення: про затвердження Порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до загального та ремонтного фондів в ОСББ «Запорізька 13» у редакції згідно Додатку № 1; про встановлення розмірів внесків співвласників внесок на утримання будинку та прибудинкової території, ремонтного та резервного фонду 10,36 грн на місяць за 1 кв.м. площі приміщення, що належить співвласникові.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість власника квартири АДРЕСА_2 по внескам на управління будинком за період з 01.08.2022 по 30.04.2024 (включно) з урахування часткових оплат складає 10903,41 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати внесків на управління багатоквартирним будинком стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 1 ст. 385 Цивільного кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21 липня 2021 було зареєстровано юридичну особу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13», код ЄДРПОУ 44173022.

Відповідно до п. 2.1 Статуту ОСББ «Запорізька 13», затвердженого протоколом № 1 установчих зборів від 06.06.2021, метою створення Об`єднання є забезпечення захисту прав співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів від співвласників та мешканців багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Предметом діяльності ОСББ є, зокрема, встановлення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласниками, у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів (п. 2.3 Статуту).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який (Закон) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» кошти об`єднання складаються, зокрема, з внесків та платежів співвласників.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За змістом частини 2 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Отже з викладеного вбачається, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Системний аналіз викладених вище норм статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє дійти висновку про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання, в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

Як вже зазначалось вище, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, АТ «Запорізький завод феросплавів» є власником квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1706621123101 (а.с. 19).

30.07.2022 відбулись чергові Загальні збори ОСББ «Запорізька 13» (Протокол № 3 Загальних зборів ОСББ «Запорізька 13» від 30.07.2022), на яких, зокрема, були прийняті рішення: про затвердження Порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до загального та ремонтного фондів в ОСББ «Запорізька 13» у редакції згідно Додатку № 1; про встановлення розмірів внесків співвласників внесок на утримання будинку та прибудинкової території, ремонтного та резервного фонду 10,36 грн на місяць за 1 кв.м. площі приміщення, що належить співвласникові.

Доказів оскарження, визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів матеріали справи не містять, отже зазначене рішення є обов`язковим для відповідача, як співвласника багатоквартирного будинку.

Позивач розрахунок заборгованості зі сплати відповідачем внесків на управління багатоквартирним будинком здійснив виходячи з встановленого рішенням загальних зборів розміру щомісячного внеску 10,36 грн, загальної площі приміщення 57,44 кв.м., що належить відповідачу на праві власності, періоду прострочення виконання зобов`язань щодо сплати внесків 21 місяць (з серпня 2022 по квітень 2024) та здійснених відповідачем часткових оплат. Загальний розмір заборгованості складає 10903,41 грн.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак і наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Позивач підставою для звернення з позовом зазначив невиконання відповідачем у період з серпня 2022 по квітень 2024 зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати внесків на управління багатоквартирним будинком, де він є співвласником.

Верховний Суд в пункті 60 постанови від 25.06.2020 у справі №924/233/18 акцентував, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» ГПК України.

Відповідно до положень статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» і викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Отже доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).

Таким чином, виходячи з зазначеного, слідує, що позивач повинен довести факт наявності обов`язку саме у відповідача сплатити внески на управління багатоквартирним будинком, в якому він має власність, тобто є співвласником, а у відповідача наявне право спростувати позицію позивача шляхом підтвердження належними та допустимими доказами.

На підтвердження відповідних обставин позивачем додано до позову (в копіях) Протокол №1 засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13» від 14.06.2021, Статут ОСББ «Запорізька 13», Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.03.2024, Протокол №3 Загальних зборів ОСББ «Запорізька 13» від 30.07.2022, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що відповідач є співвласником багатоквартирного будинку №13 по вулиці Запорізькій у місті Запоріжжі та, враховуючи наявне чинне рішення Загальних зборів ОСББ, яким встановлений розмір внесків на управління будинком, зобов`язаний своєчасно вносити внески у встановленому загальними зборами ОСББ розмірі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка, як зазначалося вище, суперечить принципу змагальності, не містить доказів на спростування відповідних тверджень позивача про наявність власності (об`єкта нерухомості квартири) в будинку за вказаною адресою де створено ОСББ і прийнято рішення про розмір та порядок внесення співвласниками відповідних внесків.

Щодо заяви відповідача, викладеній у відзиві, про залишення позову без розгляду внаслідок недотримання позивачем досудового врегулювання спору, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (абзаци третій, п`ятий-восьмий пункту 3 мотивувальної частини) у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) дійшов наступного висновку: «Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб`єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб`єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у справі №910/6840/21.

Приймаючи до уваги усталену судову практику, суд констатує, що Господарський процесуальний кодекс України визначає звернення з письмовою претензією, як захід досудового врегулювання спору, виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на недотримання позивачем досудового врегулювання спору не є підставою для залишення позову без розгляду та не свідчить про відсутність обов`язку у співвласника своєчасно вносити внески на управління будинком. Заява відповідача про залишення позову без розгляду внаслідок недотримання позивачем досудового врегулювання спору судом відхилена.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 10903,41 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10650,00 грн.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу від 12.06.2024 заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10650,00 грн, оскільки вважає справу №908/1664/24 простою з процесуальної точки зору (малозначною), заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу неспівмірною щодо предмета позову (стягнення заборгованості у розмірі 10903,41 грн), вказав на відсутність доказів перебування адвоката на обліку як платника Єдиного податку. Також відповідач зазначив, що позовна заява була підписана особисто Головою ОСББ, який також є і відправником позовної заяви, що вбачається з опису вкладення у цінний лист, всі копії документів доданих до позову завірені особисто головою ОСББ. Отже вважає, що доказів подання позовної заяви саме адвокатом не надано. Просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги на 100% від заявленої позивачем суми.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10650,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги від 19.03.2024, копію Додатку №1 до Договору від 19.03.2024, копію Акту від 22.05.2024 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 19.03.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 22.05.2024 на суму 10650,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 19.03.2024, замовник (ОСББ «Запорізька-13») доручає, а виконавець (адвокат Здорик О.І.) зобов`язується за винагороду в межах умов цього договору вчинити від імені та за рахунок замовника наступні дії: надавати правову допомогу замовнику в судах як першої, а при необхідності на окремо обговорених умовах і другої інстанції за поданням інтересів замовника, а також виконувати інші доручення замовника правового характеру як окремо обумовлені сторонами, так і узгоджені цим договором.

З п.п. 3.1.1 п. 3.1 вказаного договору, зокрема, вбачається, що в рамках договору замовник наділяє виконавця такими повноваженнями: від імені Замовника без обмежень бути представником перед усіма підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, перед органами державної влади та органами місцевого самоврядування, правоохоронними та контролюючими органами, в судах загальної юрисдикції та третейських судах, органах державної виконавчої служби з правом підпису, подачі і отримання від імені Замовника всіх і будь-яких необхідних документів.

Згідно з п. 1.2 договору, замовник зобов`язується сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати виконавця, пов`язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених Додатком №1 до договору, який є невід`ємною частиною договору.

У Додатку №1 до договору сторонами визначені суми та тарифи гонорару за відповідний вид наданих послуг. У п. 2 Додатку встановлено, що факт надання за цим договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 3 Додатку встановлено, що замовник компенсує (відшкодовує) адвокату єдиний податок та інші витрати на підставі узгодженого Акту приймання-передачі наданих послуг.

Позивачем до позову додана копія Акту від 22.05.2024 приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 19.03.2024, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги: подання позовної заяви з урахуванням 5 % єдиного податку (75,00 грн) 1575,00 грн; участь у п`яти судових засіданнях з урахуванням 5 % єдиного податку (375,00 грн) 7500,00 грн; підготовка документів до суду (копіювання) 1200,00 грн. Всього на загальну суму 10650,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

З наданих позивачем копій документів на підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10650,00 грн не вбачається їх пов`язаність з розглядом даного спору (даної справи № 908/1664/24). Крім того, в Акті від 22.05.2024 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 19.03.2024, зокрема, вказані послуги пов`язані з участю адвоката у п`яти судових засіданнях, між тим справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також, як зазначив відповідач та вбачається з матеріалів справи, позовна заява була підписана особисто Головою ОСББ, який також є і відправником позовної заяви, що вбачається з опису вкладення у цінний лист, всі копії документів доданих до позову завірені особисто головою ОСББ. При цьому, ані довіреності на представника (адвоката), ані Ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у покладенні на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, про яку заявлено позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», код ЄДРПОУ 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13», код ЄДРПОУ 44173022 (69002, м. Запоріжжя, буд. 13) суму 10903 (десять тисяч дев`ятсот три) грн 41 коп. заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», код ЄДРПОУ 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 13», код ЄДРПОУ 44173022 (69002, м. Запоріжжя, буд. 13) суму 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 22.08.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва