Ухвала

від 26.06.2024 по справі 910/5418/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

м. Київ

26.06.2024Справа № 910/5418/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А. М., при секретарі судового засідання Старовойтовому Є. А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІН-ІНВЕСТ ПОЛІССЯ" 21021, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул.600-річчя, будинок 17, кабінет 909

до Компанія JOLEEN MERCHANTS LTD House of Francis, Room 303, ILE Du Port, Mahe, Seychelles

про стягнення 29 177 731,34 доларів США, що еквівалентно 1 066 988 786,28 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІН-ІНВЕСТ ПОЛІССЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Компанії JOLEEN MERCHANTS LTD (Республіка Сейшельські Острови) про стягнення 29 177 731,34 доларів США, що еквівалентно 1 066 988 786,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеними між сторонами Контрактами № 10/10-16-22 від 10.10.2022, № 10/10-18-22 від 14.10.2022, № 18/10-19-22 від 18.10.2022, № 20/10-25-22 від 20.10.2022, № 28/10-27-22 від 28.10.2022, № 01/11-29-22 від 01.11.2022, № 09/11-31-22 від 09.11.2022, № 11/11-35-22 від 11.11.2022, № 23/11-47-22 від 23.11.2022, № 25/11-49-22 від 25.11.2022, № 28/11-49-22 від 28.11.2022, № 01/12-51-22 від 01.11.2022, № 12/12-52-22 від 12.12.2022, № 14/12-55-22 від 14.12.2022 в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5418/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.09.2023.

У підготовчому судовому засіданні 20.09.2023 у зв`язку з задоволенням клопотання уповноваженого представника позивача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 15.11.2023.

У підготовче судове засідання 15.11.2023 року уповноважені представники позивача та відповідача не з`явилися.

Позивач про дату, час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІН-ІНВЕСТ ПОЛЛІСЯ" б/н від 20.09.2023 року про отримання власноручно копії ухвали від 20.09.2023 року про оголошення перерви в судовому засіданні.

Доказів отримання відповідачем ухвал суду від 20.09.2023 та 20.04.2024 поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №RK06654009UA, що безпосередньо направлялось на юридичну адресу відповідача, а саме House of Francis, Room 303,ILE Du Port, Mahe,Seychelles в якому зазначено, що станом на 15.11.2023 року поштове відправлення: «відправлено із транзитної установи обміну».

Також судом самостійно здійснено запит з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №RV010651505UA, а саме нотаріально засвідченої копії перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 20.04.2023 року, позовної заяви б/н від 04.04.2023 року, клопотання про усунення недоліків б/н від 20.04.2023 року та доданих до нього документів у 3 (трьох) примірниках, в якому зазначено, що станом на 01.07.2023 року поштове відправлення: «вручено в терміналі Сейшели».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 25.04.2024 та зупинено провадження у справі у зв`язку з повідомленням Господарським судом міста Києва відповідача про розгляд справи № 910/5418/23 в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 виправлено описку, допущену в п. 4 резолютивної частині ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/5418/23, викладено її в наступній редакції: "4. Зобов`язати позивача у строк до 18.01.2024 включно: надати суду належним чином нотаріально засвідчену копію перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 15.11.2023 у 4 (чотирьох) примірниках для направлення відповідачеві в порядку, встановленому Конвенцією вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965).".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 15.11.2023 року в частині надання суду належним чином нотаріально засвідчених копій перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року та прохання про вручення за кордоном судових документів від 15.11.2023 року для направлення відповідачеві, судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 26.06.2024 та повторно зобов`язано позивача у строк до 13.05.2024 включно надати суду належним чином нотаріально засвідчені копії перекладу на англійську мову ухвал Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та від 25.04.2023 у 2 (двох) примірниках кожна для направлення відповідачеві безпосередньо поштою за кордон в порядку, встановленому ст. 10 (крім пунктів b), c)) Конвенцією вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965).

У судові засідання з розгляду справи по суті 25.04.2024 та 26.06.2024 представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення позивача про проведення засідання з розгляду справи по суті 25.04.2024 року, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 15.11.2023 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, а саме: 21021, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вул. 600-річчня, будинок 17, кабінет 909, та була повернута 15.01.2024 року на адресу суду неврученою адресату у зв`язку з відсутністю товариства за вказаною адресою.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження позивача ТОВ "Сільгосплан" адресі, зазначеній на конверті, що повернувся.

Окрім цього, докази отримання позивачем направленої за попередньою адресою реєстрації місцезнаходження позивача: вул. Дружби, буд. 4, с.Курчиця, Новоград-Волинський район, Житомирська область, 11720, ухвали суду від 15.11.2023 року станом на час проведення судового засідання 25.04.2024 року до суду не повернуті.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0600244973580 позивачеві, в якому зазначено, що станом на 28.03.2024 року поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки м. Звягель України та адресату не вручене.

Також про дату, час та місце розгляду справи по суті 26.06.2024 позивач повідомлявся шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу представника позивача, зазначену в позовній заяві, копії ухвали суду від 25.04.2024 у справі № 910/5418/23, факт отримання якої 04.05.2024 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.

Інші поштові адреси, за якими можна встановити місцезнаходження позивача матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на отримання позивачем попередніх ухвал суду у справі № 910/5418/23 та звернення з процесуальними клопотаннями представника ТОВ "Фін-Інвест Полісся" під час розгляду даної справи, господарський суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з усіма ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/.

Також суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому судом встановлено відсутність у позивача зареєстрованого електронного кабінету.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів щодо встановлення місцезнаходження та/або адрес для листування позивача, вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання 26.06.2024 уповноваженого представника позивача суд не повідомлено.

При цьому докази отримання відповідачем ухвал суду від 20.04.2023, від 15.11.2023 року та прохань про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 20.04.2023 та від 15.11.2023 станом на час проведення судового засідання 26.06.2024 до суду не повернуті.

В свою чергу, дослідивши в судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.06.2024 матеріали справи судом встановлено, що позивачем не виконано вимог ухвал суду від 15.11.2023 та від 25.04.2024 в частині надання суду належним чином нотаріально засвідчених копій перекладу на англійську мову ухвал Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, від 25.04.2023 та прохання про вручення за кордоном судових документів від 15.11.2023 для направлення відповідачеві в порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965), що, відповідно, унеможливило направлення копій ухвал суду від 15.11.2023 та 25.04.2024 на адресу відповідача.

Будь-яких заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 26.06.2024 до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з моменту початку збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 з урахуванням дати винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі № 910/5418/23 та призначення розгляду справи по суті від 15.11.2023, а також про відкладення розгляду справи по суті від 25.04.2024 у позивача було достатньо часу для виконання вимог ухвал суду в частині надання нотаріально посвідчених перекладів процесуальних документів, направлення в судове засідання уповноваженого представника та/або звернення з клопотанням про розгляд справи без участі ТОВ "Фін-Інвест Полісся".

Натомість, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що в підготовчі засідання, призначені у справі № 910/5418/23 на 20.09.2023 та 15.11.2023, та в судові засідання з розгляду справи по суті 25.04.2024 та 26.06.2024 уповноважений представник позивача не з`явився.

При цьому суд акцентує увагу, що позивач, як ініціатор позову не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/5418/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з метою їх виконання та забезпечення участі представника в судових засіданнях.

Згідно ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Суд зазначає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Поряд із цим, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Наразі, принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову тощо.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення 29 177 731,34 дол. США боргу повинні бути доведені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за спірними контрактами.

Суд в черговий раз звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

В свою чергу, ненадсилання на адресу відповідача копій позовної заяви та ухвал суду у даній справі порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, з огляду на належне повідомлення позивача ухвалою суду від 20.04.2023 про відкриття провадження у справі № 910/5418/23, строки підготовчого провадження та розгляду справи по суті, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні, в даному випадку у суду відсутні підстави для чергового відкладення судового засідання через неявку уповноваженого представника позивача та невиконання останнім вимог ухвал суду в частині надання нотаріально засвідчених перекладів процесуальних документів для направлення відповідачеві.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Зокрема, як встановлено судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з моменту відкриття провадження у справі № 910/5418/23 ухвалою суду від 20.04.2023 року позивачем було здійснено зміну місцезнаходження товариства з адреси: вул. Дружби, буд. 4, с.Курчиця, Новоград-Волинський район, Житомирська область,11720 на адресу: Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вул. 600-річчня, будинок 17, кабінет 909, про що внесено відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Проте, в порушення приписів ч. 7 ст. 120 ГПК України позивачем не було здійснено відповідного повідомлення суду про зміну місцезнаходження товариства, та, окрім цього за останньою адресою місцезнаходження позивачем поштова кореспонденція також не отримувалась і була повернута за відсутності адресата.

Згідно ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 904/2423/18, на відміну від п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Аналіз положень статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про можливість розгляду позовних вимог у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання позивача (його представника), неповідомлення позивача про причини такої неявки лише за наявності двох умов: якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та, одночасно, якщо його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засідання, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь - якій стадії розгляду справи.

Отже, системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес в найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Додатково оцінюючи процесуальну поведінку позивача в частині неявки в підготовчі засідання, судові засідання з розгляду справи по суті та ненадання документів на виконання вимог суду, за відсутності клопотання про розгляд справи без участі позивача судом враховано викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 висновки, згідно яких проаналізувавши зміст ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд дійшов висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених вказаними нормами закону процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, згідно з вимогами ГПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Якщо належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання позивач (його представник) не з`явився у судове засідання, не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, не повідомив про неявку та про поважність причини такої неявки, суд не має передбаченої процесуальним законом можливості для розгляду позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що саме позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІН-ІНВЕСТ ПОЛІССЯ" ініціював даний судовий процес, однак уповноважений представник останнього не виконав вимоги ухвал суду у справі № 910/5418/23 та не з`явився як в підготовчі засідання, так і в засідання з розгляду справи по суті, а також не забезпечив з метою дотримання вищезазначених принципів рівності та змагальності сторін надання нотаріально засвідчених перекладів процесуальних документів у справі для направлення відповідачу, приймаючи до уваги строки розгляду справи, встановлені Господарським процесуальним кодексом, за відсутності повідомлення про поважність причин невиконання вимог ухвал суду та неявки та/або заяви про розгляд справи за відсутності позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та п. 4 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІН-ІНВЕСТ ПОЛІССЯ" до Компанія JOLEEN MERCHANTS LTD про стягнення 29 177 731,34 доларів США, що еквівалентно 1 066 988 786,28 грн, без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. М. Селівон