Рішення

від 22.08.2024 по справі 904/2193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2024Справа № 904/2193/23За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-ФАРМА"

про стягнення заборгованості у розмірі 26673,06 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-ФАРМА" (далі - відповідач) про стягнення 20546,75 грн основного боргу, 2284,14 грн пені, 577,42 грн 3% річних, 3264,75 грн інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-19195-Св від 11.11.2019. Відповідно до цього договору, даний спір стосується обслуговування нерухомого майна - нежитлового приміщення, в якому розташовано аптеку відповідача, що знаходиться в місті Києві за адресою: м. Київ, вул. Кольцова, 9.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 відкрито провадження у справі №904/2193/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.06.2023 від відповідача надійшла заява про направлення справи за підсудністю.

04.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення 6303,38 грн основного боргу, 1205,18 грн інфляційних втрат, 357,92 грн пені та 191,22 грн 3% річних, у зв`язку зі сплатою відповідачем зазначених сум заборгованості та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 14243,37 грн основного боргу, 1926,22 грн пені, 386,20 грн 3% річних та 2059,57 грн інфляційних втрат, оскільки вказані суми були нараховані позивачем всупереч вимогам ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за обсягом спожитих послуг (3,9 куб.м в місяць), що не відповідає обсягу, визначеному відповідно до чинного законодавства (внаслідок врахування загальної площі приміщення, а не торгівельної), у зв`язку з чим відповідач надав свій контррозрахунок суми боргу, інфляційних втрат, пені та 3% річних.

27.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій позивач заперечив проти тверджень відповідача наведених у відзиві та зазначив, зокрема, що сторонами у п. 1.2 договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №Вп-19195-Св від 11.11.2019 було погоджено вивезення побутових відходів у кількості 3,9 куб.м в місяць (по факту утворення побутових відходів), а протягом спірного періоду відповідач жодного разу не повідомляв позивача про невідповідність фактичного накопичення відходів погодженому у договорі обсягу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 справу №904/2193/23 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/2193/23 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б. та відповідною ухвалою прийнято справу №904/2193/23 до свого провадження.

25.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка тотожна за змістом відповіді на відзив від 27.07.2023.

06.09.2023 від відповідача надійшло повідомлення по справі.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, Указом від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019 між відповідачем як замовником та позивачем як виконавцем укладено договір №Вп-19195-Св про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (аптека), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, бул. Кольцова, 9, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

За умовами п. 1.2 Договору кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 3,9 куб.м. в місяць.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього Договору та надаються КП "Київкомунсервіс", встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 №450 "Про внесення змін до тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає Комунальне підприємство "Київкомунсервіс" як виконавець цих послуг. Тариф на послуги за цим договором становить 234,22 грн з ПДВ за 1 куб.м, в місяць - 913,44 грн з ПДВ.

Тарифи за послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання послуг за цим договором з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документа (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим договором з дня їх офіційного вступу в законну силу (п.2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору оплата послуг за цим договором у розмірі, що вказаний у п.2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку-фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним. Після підписання акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання повернути акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2019. В разі якщо жодна із сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору та припинення дії договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (п.п.7.1, 7.2 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним загалом було надано послуг на суму 36988,67 грн, однак відповідач сплатив лише частково послуги у сумі 16441,92 грн, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 20546,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, які частково з боку відповідача підписані та рахунками на їх оплату за вказаний період.

Зазначені акти надання послуг та рахунки для їх оплати на адресу відповідача (замовника) надсилалися в електронному вигляді через систему електронного документообігу, що підтверджується витягом із системи "M.E.Doc". Вони містять відмітку про їх доставляння відповідачу та не містять висловлення відповідачем будь-яких заперечень щодо відомостей зазначених у них, тому суд дійшов висновку, що відповідно до умов Договору акти є погодженими сторонами.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті https://medoc.ua/, M.E.Doc є програмним забезпеченням для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді. На час впровадження реєстру електронних документів створення первинних документів (актів, рахунків тощо) також можливо виконувати у реєстрі податкових документів. Ці документи доступні як у реєстрі електронних документів, так і у реєстрі податкових документів.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 28.02.2023 №000007564 щодо сплати боргу за надані послуги, однак відповідач зазначає, що претензію було направлено на невідому йому адресу, яка не належить останньому (м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-И, 2-й під`їзд, 3 поверх), а тому не мав можливості ознайомитися з претензією та надати відповідь на неї.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечує частково та посилається на здійснення позивачем нарахувань за надані послуги всупереч положенням ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та понад встановлені положеннями нормативно-правових актів тарифи. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем при розрахунку вартості наданих послуг порушено норми додатку 1 Правил визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30.07.2010 №259, де для аптек вартість надання спірних послуг має визначатись із розрахунку торгівельної, а не загальної площі приміщення.

Відповідач стверджує, що норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів встановлюється не в договірному порядку, а органом місцевого самоврядування.

До 31.01.2023 норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у місті Києві на 2018-2022 роки було затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 04.04.2018 №551, а після 31.01.2023 - розпорядженням Київської міської військової адміністрації «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві на 2023-2027 роки» від 31.01.2023 №59.

У зв`язку із зазначеним, відповідачем надано власний контррозрахунок суми основного боргу, згідно з яким така сума склала 6303,38 грн. Водночас, інфляційні втрати відповідачем визначено у сумі 1205,18 грн, 3% річних у сумі 191,22 грн, а пеню у сумі 357,92 грн.

Крім того, відповідачем надано докази на підтвердження оплати ним 20546,75 грн боргу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За приписами ст.25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку. Обсяг наданих послуг з поводження з побутовими відходами вимірюється у кілограмах, тоннах, метрах кубічних або інших одиницях, визначених правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування. Послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України "Про управління відходами" та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, між сторонами було укладено договір, предметом якого є вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) позивачем твердих побутових відходів відповідача.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про порушення позивачем вимог ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" при формуванні суми заборгованості та неврахуванні норм обсягів та розмірів тарифів, виходячи з 1 кв.м торгівельної площі приміщення (а не загальної), визначених рішеннями органів місцевого самоврядування, з наступних підстав.

Механізм надання суб`єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з поводження з побутовими відходами у містах, селищах і селах визначено Правилами надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 №1070 (були чинні у спірний період).

Відповідно до Переліку джерел утворення та їх розрахункові одиниці (додаток №1 до Правил визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 30.07.2010 №259) розрахунковою одиницею для аптек є 1 кв.м торгівельної площі.

Розпорядженням Київської міської адміністрації №551 від 04.04.2018 затверджені норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у місті Києві на 2018-2022 роки, а розпорядженням Київської міської військової адміністрації №59 від 31.01.2023 затверджені Норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у місті Києві на 2023-2027 роки.

Відповідно до вказаних норм для аптек в якості розрахункової одиниці для надання послуг з вивезення ТПВ у місті Києві також використовується 1 кв.м торгівельної площі.

У той же час, у п.1.2 Договору сторони погодили, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 3,9 куб.м в місяць.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, матеріали справи не містять доказів визнання укладеного між сторонами Договору недійсним, як повністю, так і в частині, зокрема, щодо визначення ціни Договору, в той час як сторони, керуючись принципом свободи договору, на власний розсуд визначили обсяг побутових відходів в розмірі 3,9 куб.м в місяць.

Судом відхиляються також і доводи відповідача про те, що позивачем, в порушення положень законодавства не було узгоджено істотну умову Договору, а саме: графік надання послуг з вивезення побутових відходів, виходячи із потреб споживача, оскільки у п.3.6 договору передбачено обов`язок споживача надавати виконавцю інформацію про фактичне накопичення побутових відходів.

Крім того у вказаному пункті договору передбачено обов`язок відповідача в разі збільшення їх кількості або невідповідності обсягам, зазначеним в п.1.2 цього Договору, вносити зміни в договір шляхом оформлення додаткової угоди.

Доказів звернення відповідача до позивача з пропозиціями про внесення відповідних змін до Договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Щодо доводів відповідача про неправильний розрахунок позивачем вартості послуг, який мав визначатися виходячи із торгівельної, а не загальної площі приміщення, то суд зазначає, що укладеним між сторонами договором не визначено площі приміщення, із розрахунку якої має здійснюватися нарахування вартості послуг, натомість зафіксовано лише обсяг побутових відходів, що підлягає вивезенню, тариф на послуги із вивезення відходів та підстави для його зміни.

Так, відповідач вказує, що у додатку до договору суборенди приміщення №01/03/21 від 01.03.2021 визначена торгівельна площа приміщення у 40,45 кв.м, а тому норми надання спірних послуг мали визначатись із урахуванням Правил визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства №259 від 30.07.2010, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №551 від 04.04.2018 та розпорядження Київської міської військової адміністрації №59 від 31.01.2023.

У той же час, зі змісту договору суборенди приміщення №01/03/21 від 01.03.2021 вбачається, що відповідачу в оренду передавалося приміщення за адресою: м. Київ, бул. Кольцова, 9, загальною площею 65 кв.м з метою використання його у господарській діяльності відповідача, а саме розміщення аптеки для реалізації лікарських засобів, фармацевтичної продукції та виробів медичного призначення. Умовами вказаного договору не конкретизовано, яка площа приміщення використовується як торгівельна, а крім того з цього правочину не вбачається наявність додатку 1 до нього взагалі, а отже неможливо достовірно встановити, що саме частина приміщення із площею 40,45 кв.м використовується як торгівельна. Також, як встановлено судом, у наданому відповідачем в якості додатку до цього договору плані приміщення за адресою: м. Київ, бул.Кольцова, 9, загальна площа такого приміщення не співпадає із визначеною у договорі суборенди приміщення №01/03/21 від 01.03.2021 площею.

Отже, з наведених підстав, суд не приймає до уваги наданий відповідачем контррозрахунок, здійснений з посиланням на торгівельну площу приміщення за адресою: м. Київ, бул.Кольцова, 9.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем у передбачений п. 2.5 Договору строк будь-яких заперечень щодо інформації, зазначеної в актах надання послуг та рахунках на оплату таких послуг, а розрахунок вартості послуг у спірний період здійснений позивачем відповідно до встановленого у Договорі обсягу побутових відходів (3,9 куб.м в місяць) та на підставі визначених тарифів, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг у період з 31.10.2022 по 31.03.2023 на суму 20546,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У силу вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст.193 Гоподарського кодексу України.

Як встановлено судом, 09.05.2023 та 11.05.2023, тобто після відкриття провадження у справі, що розглядається, відповідач сплатив на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 20546,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №1 від 09.05.2023 та №1 від 11.05.2023.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Отже, із врахуванням того, що грошові кошти у сумі 20546,75 грн перераховані відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №904/2193/23 в частині стягнення основного боргу у розмірі 20546,75 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 2284,14 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.4.2 Договору сторони домовились, що за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Разом з тим судом враховано, що послуги, які надаються позивачем за Договором на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" в Україні був введений карантин, який діяв до 24 год. 00 хв. 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

За таких обставин, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонялось нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги протягом 30 днів з дня відміни карантину, а позивачем нараховано таку пеню за період з 31.10.2022 по 31.03.2023, то суд вважає, що підстав для стягнення заявленої до стягнення суми пені немає, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 577,42 грн та інфляційних втрат в сумі 3264,75 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 577,42 грн та інфляційних втрат в сумі 3264,75 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження (2067,53 грн судового збору) підлягають поверненню з Державного бюджету України позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст.ст.129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №904/2193/23 в частині стягнення 20546,75 грн основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-Фарма" (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Фабра Андрія, буд. 4; ідентифікаційний код 16280214) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд.23; ідентифікаційний код 33745659) інфляційні втрати у сумі 3264 (три тисячі шістдесят чотири) грн 75 коп., 3% річних у сумі 577 (п`ятсот сімдесят сім) грн 42 коп. та судовий збір у сумі 386 (триста вісімдесят шість) грн 63 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків