Ухвала

від 19.08.2024 по справі 910/9900/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.08.2024Справа № 910/9900/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» про забезпечення позову у справі

Особи, які отримають статус учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ»

відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛВ-КОМФОРТ» ,

відповідач-2: ОСОБА_1

Представники: без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову (у рахуванням заяви від 12.08.2024), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на приміщення 201, загальною площею 218.5 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав 2609582880000, належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛВ-КОМФОРТ», код ЄДРПОУ: 45290082.

Подана заява обгрунтована наступним:

- у червні 2024 року ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 7 056 000,00 грн. за договором купівлі-продажу частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРЛЕНД». Позов обґрунтований тим, що між 26 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРЛЕНД» (ідентифікаційний код юридичної особи 44620980).

- за умовами вказаного вище договору купівлі-продажу ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» передало у власність ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністюТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРЛЕНД» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44620980), а остання взяла на себе зобов`язання сплатити вартість частки розміром 50% статутного капіталу ТОВ «АГРОУКРЛЕНД» в сумі 7 056 000,00 грн. у строк до 26 червня 2024 року включно.

- на виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу частки сторонами укладено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРЛЕНД» (код ЄДРПОУ - 44620980), підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та здійснено державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на 50% частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОУКРЛЕНД»;

- у встановлений договором купівлі-продажу частки строк ОСОБА_1 свої зобов`язання по сплаті вартості частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОУКРЛЕНД» перед ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» не виконала. Грошові кошти за вищевказаним договором купівлі-продажу частки на користь ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» не перерахувала;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 липня 2024 року у справі № 910/8139/24 відкрито провадження за позовом ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 7 056 000,00 грн. за договором купівлі-продажу частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРЛЕНД».

- в подальшому, заявнику стало відомо, що 25 липня 2024 року, тобто через 10 днів після відкриття провадження у справі № 910/8139/24 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 7 056 000,00 грн., остання відчужила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛВ-КОМФОРТ», код ЄДРПОУ 45290082, належне їй нерухоме майна, а саме: приміщення 201, загальною площею 218.5 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 , шляхом внесення вказаного майна до статутного капіталу ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ» на підставі акту приймання-передачі, серія та номер: 1457,1458, виданого 18.07.2024;

- згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , станом на дату подання цієї заяви, передала 100% частки в статутному капіталі ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ» на користь своєї доньки ОСОБА_2 . При цьому, згідно даних вказаного реєстру саме ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ» та має 100% вирішального впливу у вказаній юридичній особі;

- наведені обставини свідчать, що ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі № 910/8139/24 про стягнення з неї боргу у розмірі 7 056 000,00 грн. здійснила дії по відчуженню належного їй майна, передавши таке майно в статутний капітал ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ», та відчужила частку в статутному капіталі даного товариства розміром 100% на користь своєї доньки ОСОБА_2 .

За переконанням заявника, вказані дії ОСОБА_1 та ТОВ «СЛВКОМФОРТ» мають ознаки фраудаторних, тобто таких, що вчинені на шкоду ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ», як кредитору, з метою уникнення відповідальності за можливим судовим рішенням у справі № 910/8139/24 про стягнення з неї боргу у розмірі 7 056 000,00 грн.

Тож, заявник вказує, що з метою захисту своїх прав та інтересів ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» має намір звернутися до господарського суду із позовом до ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ» та ОСОБА_1 про визнання недійсним акту приймання-передачі, серія та номер: 1457, 1458, виданого 18.07.2024 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74345693 від 30.07.2024, приватний нотаріус Овсійчук Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ на підставі якого право власності на приміщення 201, загальною площею 218.5 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_1 до ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ».

Заявник зазначає, що вищевказане нерухоме майно було відчужено з ознаками фраудаторності та за результатами розгляду справи та можливого рішення суду має бути повернуто від ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ» у власність ОСОБА_1 , що відповідає інтересам ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ», як її кредитора.

Також, заявник вказує, що майбутній спір має ознаки спору не майнового характеру та фактично стосується відновлення становища ОСОБА_1 , яке існувало до порушення, тобто до вчинення нею дій, які мають ознаки фраудаторності та вчинені з метою завдання шкоди кредитору - ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ».

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ», проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що з урахуванням недобросовісних дій, які вчинені ОСОБА_1 до та після відкриття провадження у справі № 910/8139/24 та полягають у порушені своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОУКРЛЕНД» та у відчуженні нею належного їй майна, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 має прямий вирішальний вплив у ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ», заявник має об`єктивні побоювання, що після пред`явлення ним позову до ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ» та ОСОБА_1 про визнання недійсним акту приймання-передачі, серія та номер: 1457, 1458, виданого 18.07.2024 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74345693 від 30.07.2024, на підставі якого право власності на приміщення 201, загальною площею 218.5 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_1 до ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ», відповідачами у майбутній справі будуть вчинені дії з подальшого відчуження вказаного нерухомого майна або його обтяження в інтересах третіх осіб, що ускладнить або зробить взагалі неможливим ефективний захист прав ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ», як позивача за майбутнім позовом.

Заявник вважає, що незабезпечення майбутнього позову надасть ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ» беззаперечну та необмежену можливість розпорядитися вищевказаним нерухомим майном на власний розсуд та здійснити його відчуження або обтяження в інтересах третіх осіб, що у підсумку значно ускладнить ефективний захист прав ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ», як позивача за майбутнім позовом.

Тож, заявник вважає, що належним заходом забезпечення майбутнього позову буде накладення арешту на приміщення 201, загальною площею 218.5 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що відповідає заходу забезпечення позову, передбаченому пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України.

Таким чином, як вбачається із матеріалів заяви майбутній позов заявником буде пред`явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛВ-КОМФОРТ» та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним акту приймання-передачі, серія та номер: 1457, 1458, виданого 18.07.2024 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74345693 від 30.07.2024, приватний нотаріус Овсійчук Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ на підставі якого право власності на приміщення 201, загальною площею 218.5 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_1 до ТОВ «СЛВ-КОМФОРТ».

Разом з тим, відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, господарські суди розглядають справи, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений у ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Суд зазначає, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Такий випадок передбачений, зокрема, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, яка відносить до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що кредитор може подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують лише у тому випадку, коли відкрито провадження у справі про банкрутство щодо боржника.

При цьому, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року по справі № 914/804/18 дійшла висновку, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У поданій заяві, заявник повідомляє про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛВ-КОМФОРТ» та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним акту приймання-передачі, серія та номер: 1457, 1458, виданого 18.07.2024 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з тим, ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності, не є учасником (засновником, акціонером, членом) позивача, а спір за позовом, з яким заявник має намір звернутися до суду, не є корпоративним спором.

Також, заявник вказує, що майбутній спір має ознаки спору не майнового характеру та фактично стосується відновлення становища ОСОБА_1 , яке існувало до порушення, тобто до вчинення нею дій, які мають ознаки фраудаторності та вчиненні з метою завдання шкоди кредитору - ТОВ «ЛАРГО ПРОПЕРТІ».

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 203/2501/15-ц.

У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту" (аналогічне застосування прецедентної практики ЄСПЛ викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 913/274/19).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, оскільки позов, який має намір подати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ», не є таким, що розглядається господарськими судами, підстави для вжиття заходів забезпечення позову саме господарськими судами відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин суд визнає подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО ПРОПЕРТІ» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 19.08.2024.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.