Рішення

від 21.08.2024 по справі 913/290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м.Харків Справа № 913/290/24

Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шептовицької А.А.,

від представників сторін:

від органу прокуратури: прокурор Полякова С.О.;

від позивача 1: не прибув;

від позивача 2: не прибув;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув;

розглянувши справу за позовом Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,

Позивача 1 Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область,

Позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ УКРАЇНА», м. Київ,

відповідача 2 Управління освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область,

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 773584 грн 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах позивача 1 Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ УКРАЇНА», відповідача 2 - відповідача 2 Управління освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 25.04.2024 та стягнення 773584 грн 32 коп.

Позовна заява обґрунтована тим, що 17.11.2021 Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації у системі закупівель Prozorro за посиланням опубліковано оголошення про намір здійснити закупівлю електричної енергії для потреб підпорядкованих закладів освіти на 2022 рік у розмірі 1 266 379 кВт/год на суму 7 210 762,03 грн.

Переможцем аукціону визнано ТОВ «Енсол Україна», з яким 17.01.2022 укладено Договір №4 (далі договір) (строк дії визначено до 31.12.2022 року включно), відповідно до якого постачальник продає споживачу електричну енергію загальним обсягом 1 266 379 кВт/год, а останній її оплачує за тарифами і на умовах, визначених договором.

У подальшому, до вказаного Договору вносились зміни шляхом укладання Додаткових угод №№ 1, 2, 3. Зокрема додатковою угодою №2 від 12.03.2022 внесені зміни у п. 13.1 Договору: №4 від 17.01.2022, відповідно до якого строк дії вказаного договору встановлено до 12.03.2022 року. Цією додатковою угодою передбачено, що вона набуває чинності з моменту її підписання, тобто, з 12.03.2022 року. Додатковою угодою №3 від 25.04.2022 додаткова угода №2 від 12.03.2022 до Договору №4 від 17.01.2022 визнана такою, що не вступила в дію та не набрала чинності, а строк дії Договору №4 від 17.01.2022 слід вважати таким, що триває до 31.12.2022 року.

Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області здійснювалась оплата за вказаним Договором №4 від 17.01.2022 у період з 18.02.2022 по 09.06.2022 включно на загальну суму 2 104 933,07 грн., зокрема за квітень 2022 року та з 01.05.2022 по 18.05.2022 року, у загальному розмірі 773 584 гривні 32 копійки.

Прокурор вважає, що вказані розрахунки між відповідачами проведені без будь-якої правової підстави, оскільки строк дії Договору №4 від 17.01.2022 закінчився 12.03.2022 за ініціативою відповідача-1 шляхом укладання додаткової угоди №2 від 12.03.2022, постачання електричної енергії з цього часу Відповідачем-1 на користь Відповідача-2, зокрема, у період квітня-травня 2022 року не здійснювалось, а перерахування коштів у зазначеному розмірі відбулось без проведення фактичної звірки показань лічильників (оскільки доступ до них був відсутній у зв`язку з бойовими діями на території Луганської області, обстрілами населених пунктів Лисичанської міської, громади та припиненням роботи навчальних закладів, що були фактичними споживачами електричної енергії за Договором №4 від 17.01.2022).

У зв`язку з зазначеним прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 25.04.2022 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ УКРАЇНА» на користь Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 773584 грн 32 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою від 27.05.2024 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, підтверджено підстави представництва Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, а також призначено підготовче судове засідання на 26.06.2024.

26.06.2024 підготовче судове засідання відкладено на 18.07.2024.

18.07.2024 ухвалою суду зарито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.08.2024.

В судове засідання прибув прокурор. Позивачі та відповідачі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом отримання ухвали через підсистему «Електронний суд».

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

17.11.2021 Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації на веб-порталі публічних закупівель «Рrozorro» розміщено оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2021-11-17-004660-а на закупівлю електричної енергії для потреб підпорядкованих закладів освіти на 2022 рік у розмірі 1 266 379 кВт/год на суму 7 210 762 грн 03 коп.

У відкритих торгах взяли участь 3 учасники Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус енерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера схід».

Переможцем торгів визнано ТОВ «Енсол Україна», з яким 17.01.2022 укладено Договір №4.

За змістом пункту п.п. 2.1, 2.4 договору постачальник продає споживачу електричну енергію загальним обсягом 1 266 379 кВт/год, а останній її оплачує за тарифами і на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 5.1 договору, очікувана сума цього договору становить 4 880 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 813 333 грн 33 коп.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що він набирає чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Також сторонами укладено три додаткові угоди до договору.

Додатковою угодою №1 від 17.01.2022 сторони внесли зміни до договору №4 від 17.01.2022, зокрема у додаток №1, який затверджено у новій редакції у зв`язку з розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації №1429 від 06.12.22021 «Про перейменування закладів загальної середньої освіти та затвердження їх статутів».

Додатковою угодою №2 від 12.03.2022 внесені зміни у п. 13.1 Договору №4 від 17.01.2022, відповідно до якої внесено зміни у п. 13.1, та зазначено, що договір діє до 12.03.2022. За змістом пункту 3 цієї додаткової угоди, сторони узгодили, що вона набирає чинності з дати її підписання і є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою №3 від 25.04.2022, сторони узгодили, що додаткову угоду №2 від 12.03.2022 до Договору №4 від 17.01.2022 вважати такою, що не вступила в дію та не набрала чинності. А п. 13.1 договору залишити без змін в початковій редакції: «цей договір набирає чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання. За змістом пункту 3 цієї додаткової угоди, сторони узгодили, що вона набирає чинності з дати її підписання і є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до наказу Управління освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області №20-к від 01.03.2022 у його роботі та підпорядкованих йому навчальних закладів оголошено простій, який діє з 01.03.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Також наказом Управління освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 31.03.2022 №26-к запроваджено режим дистанційної роботи у підпорядкованих йому закладах освіти.

В подальшому 11.03.2022 відповідач-1 письмово, листом №11-03-4, звернувся до вдповідача-2, у якому повідомив про розірвання з 12.03.2022 року договору №4 від 17.01.2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану та повідомив, що продовжувати постачати електричну енергію з 13.03.2022 року не буде правових підстав.

Однак на підставі додаткової угоди №3 до договору правовідносини між сторонами договору були продовжені. Загальна сума оплати за договором про закупівлю становить 2104933,07 грн, відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-11-17-004660-a від 24.01.2023.

Також сторонами підписані акти приймання-передачі електричної енергії №1 від 15.02.2022 на суму 178 833 грн 23 коп. разом з ПДВ, №2 від 12.03.2022 на суму 663 106 грн 08 коп. з ПДВ, №3 від 11.04.2022 на суму 489 409 грн 44 коп. з ПДВ, акт №1 від 01.06.2022 на саму 489 409 грн 44 коп. з ПДВ, №2 від 01.06.2022 на суму 284 174 грн 88 коп. з ПДВ.

Факт оплати за договором підтверджується платіжними дорученнями, зокрема №31 від 17.02.2022 на суму 1745, 64 грн, №107 від 17.02.2022 на суму 65 312,97 грн, №115 від 17.02.2022 на суму 111 774,62 грн, №48 від 12.03.2022 на суму 6 111,49 грн, №153 від 12.03.2022 на суму 414 683, 84 грн., №160 від 12.03.2022 на суму 242 310,75 грн, №43 від 13.04.2022 на суму 4 894 грн, 09 коп., №148 від 13.04.2022 на суму 305 880,90 грн, №156 від 13.04.2022 на суму 178 634,45 грн, №74 від 08.06.2022 на суму 4 894,09 грн, №184 від 07.06.2022 на суму 305 880,90 грн, №201 від 07.06.2022 на суму 178 634,45 грн, №75 від 08.06.2022 на суму 2 841,75 грн, №185 від 07.06.2022 на суму 177609,30 грн, №202 від 07.06.2022 на суму 103723, 83 грн.

Прокурор зазначає, що вказані розрахунки між відповідачами проведені без будь-якої правової підстави, оскільки строк дії Договору №4 від 17.01.2022 закінчився 12.03.2022 за ініціативою Відповідача-1 шляхом укладання додаткової угоди №2 від 12.03.2022, постачання електричної енергії з цього часу Відповідачем-1 на користь Відповідача-2, зокрема, у період квітня-травня 2022 року не здійснювалось, а перерахування коштів у зазначеному розмірі відбулось без проведення фактичної звірки показань лічильників. Зазначеним Прокурор обґрунтовує позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача-1 на користь першого позивача грошових коштів у розмірі 773584 грн 32 коп.

Щодо підстав для повернення бюджетних коштів на користь Позивача-1 прокурор зазначає, що позивач-1 не був стороною Договору №4 від 17.01.2022, у зв`язку із чим у нього не виникали прямі права на предмет закупівлі та відповідні зобов`язання щодо його оплати.

Однак Верховний Суд у своїй постанові від 02.02.2022 у справі № 756/15524/18-ц виснував, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Оскільки першочергова вимога пов`язана з визнанням правочину (додаткова угода №3 від 25.04.2022 до Договору №4 від 17.01.2022) недійсним, у позовній заяві у якості відповідачів визначено обидві сторони вказаного договору.

До того ж, у разі визнання вказаного правочину недійсним та задоволення судом похідної вимоги щодо повернення бюджетних коштів, у якості адресата зазначено саме позивача-1 з огляду на неможливість повернення коштів, що перебувають у володінні одного відповідача на користь іншого та з урахуванням того, що головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснена оплата електричної енергії є саме позивач-1.

Прокурор зазначає, що саме такий порядок дозволить захистити інтереси держави у бюджетній сфері та відновити порушені права Позивача-1, з володіння якого, внаслідок недобросовісних дій відповідачів, вибули бюджетні кошти у розмірі 773 584 грн 32 коп.

Крім того, укладання оспорюваної додаткової угоди є результатом обопільного рішення відповідачів, які її склали, погодили та підписали, тому відшкодування шкоди на користь одного відповідача за рахунок іншого відповідача не відповідає обставинам справи.

Дослідивши обставини справи, вислухавши думку прокурора, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1.2, ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 13.9 Договору, зміни можуть вноситись у випадках, вказаних у договорі, та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 13.10 Договору передбачено, що пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору.

Згідно з п. 13.11 Договору, пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Відповідно до п. 13.13 Договору, зміна Договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення Договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як було зазначено вище 11.03.2022 відповідач-1 листом №11-03-4 звернувся до вдповідача-2 з повідомленням про розірвання з 12.03.2022 року договору №4 від 17.01.2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану.

В подальшому сторонами договору додатковою угодою №2 від 12.03.2022 внесені зміни у п. 13.1 Договору №4 від 17.01.2022, відповідно до якої внесено зміни у п. 13.1, та зазначено, що договір діє до 12.03.2022. За змістом пункту 3 цієї додаткової угоди, сторони узгодили, що вона набирає чинності з дати її підписання і є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом ст. 655 ЦК зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір №4 від 17.01.2022 було укладено у письмовій формі, а також додаткову угоду №2 від 12.03.2022 сторонами укладено у письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства, а отже термін дії договору сплинув у день укладення додаткової угоди №2, а саме 12.03.2022.

Однак додатковою угодою №3 від 25.04.2022, сторони вказали, що додаткову угоду №2 від 12.03.2022 до Договору №4 від 17.01.2022 вважати такою, що не вступила в дію та не набрала чинності. А п. 13.1 договору залишити без змін в початковій редакції: «цей договір набирає чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання».

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 7 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Також Постановою КЦС ВС від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц зазначив, що тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору (додаткової угоди) має існувати в момент його (її) укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.

Отже, оскільки, строк дії договору сплинув 12.03.2022 укладення додаткової угоди після цієї дати не є юридичним фактом, на підставі якого у сторін виникли чи продовжились договірні правовідносини. Сторони не були в праві вносити зміни до договору після 12.03.2022, а отже додаткова угода №3 від 25.04.2022 до Договору №4 від 17.01.2022 підлягає визнанню недійсною, на підставі відсутності договірних правовідносин у сторін у цей момент.

Отже позовна вимога прокурора про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 25.04.2022 до Договору №4 від 17.01.2022 підлягає задоволенню, на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, у зв`язку зі закінченням строку дії договору 12.03.2022.

Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідача-1 на користь першого позивача коштів в сумі 773584 грн 32 коп. на підставі ст. 1212 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсність спірної додаткової угоди №3 від 25.04.2022 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором та додатковими угодами №1 та №2, тобто і поставка електричної енергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов договору саме з урахуванням тільки додаткових угод №1 та №2.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. З ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

На підтвердження факту набуття 09.06.2022 відповідачем-1 бюджетних коштів у загальній сумі 773 584 грн 32 коп. прокурором до позовної заяви додані копії платіжних доручень від 09.06.2022 (у кількості 6) та акти приймання-передавання №1 від 01.06.2022 та №2 від 01.06.2022. Зокрема 4894,09 грн., які перераховані 09.06.2022 згідно з платіжним дорученням №74 за електричну енергію, поставлену з 01.04.2022 по 30.04.2022; 305 880,90 грн., що перераховані 09.06.2022 за платіжним дорученням №184 за електричну енергію, поставлену з 01.04.2022 по 30.04.2022; 178 634,45 грн. перераховані 09.06.2022 відповідно до платіжного доручення №201 за електричну енергію, поставлену з 01.04.2022 по 30.04.2022; 2 841,75 грн. перераховані 09.06.2022 згідно з платіжним дорученням №75 за електричну енергію, поставлену з 01.05.2022 по 18.05.2022; 177 609,30 грн., які перераховано 09.06.2022 за платіжним дорученням №185 за електричну енергію, поставлену з 01.05.2022 по 18.05.2022; і 103 723,83 грн. що перераховано 09.06.2022 за платіжним дорученням №202 за електричну енергію, поставлену з 01.05.2022 по 18.05.2022.

Прокурор зазначає, що ним не заявлено вимог про повернення коштів, які були перераховані за електричну енергію, що була поставлена у період з 17.01.2022 по 12.03.2022 (за 15 платіжними дорученням, які також додані до позовної заяви) у загальному розмірі 1 331 348 грн 75 коп., а саме:

-у сумі 1 745,64 грн., які перераховані 18.02.2022 згідно з платіжним дорученням №31 за електричну енергію, поставлену з 17.01.2022 по 31.01.2022;

-у сумі 65 312,97 грн., які перераховані 18.02.2022 згідно з платіжним дорученням №107 за електричну енергію, поставлену з 17.01.2022 по 31.01.2022;

-у сумі 111 774,62 грн., які перераховані 18.02.2022 згідно з платіжним дорученням №115 за електричну енергію, поставлену з 17.01.2022 по 31.01.2022;

-у сумі 6 111,49 грн., які перераховані 15.03.2022 згідно з платіжним дорученням №48 за електричну енергію, поставлену протягом лютого 2022;

-у сумі 414 683,84 грн., які перераховані 16.03.2022 згідно з платіжним дорученням №153 за електричну енергію, поставлену протягом лютого 2022;

-у сумі 242 310,75 грн., які перераховані 16.03.2022 згідно з платіжним дорученням №160 за електричну енергію, поставлену протягом лютого 2022;

-у сумі 4 894,09 грн., які перераховані 14.04.2022 згідно з платіжним дорученням №43 за електричну енергію, поставлену з 01.03.2022 по 31.03.2022;

-у сумі 1 745,64 грн., які перераховані 18.02.2022 згідно з платіжним дорученням №31 за електричну енергію, поставлену з 17.01.2022 по 31.01.2022;

-у сумі 65 312,97 грн., які перераховані 18.02.2022 згідно з платіжним дорученням №107 за електричну енергію, поставлену з 17.01.2022 по 31.01.2022;

-у сумі 111 774,62 грн., які перераховані 18.02.2022 згідно платіжним дорученням №115 за електричну енергію, поставлену з 17.01.2022 по 31.01.2022;

-у сумі 6 111,49 грн., які перераховані 15.03.2022 згідно платіжним дорученням №48 за електричну енергію, поставлену протягом лютого 2022;

-у сумі 414 683,84 грн., які перераховані 16.03.2022 згідно з платіжним дорученням №153 за електричну енергію, поставлену протягом лютого 2022;

-у сумі 242 310,75 грн., які перераховані 16.03.2022 згідно з платіжним дорученням №160 за електричну енергію, поставлену протягом лютого 2022;

-у сумі 4 894,09 грн., які перераховані 14.04.2022 згідно платіжним дорученням №43 за електричну енергію, поставлену з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Відповідач-1 листом №11-03-4 від 11.03.2022 повідомив відповідача-2 про неможливість подальшого виконання зобов`язань щодо постачання електричної енергії, що стало підставою для зміни строку дії Договору №4 від 17.01.2022, а саме «до 12.03.2022 включно», тобто договірні відносини були припинені, крім обов`язку відповідача-2 здійснити розрахунок за вже поставлену станом на 12.03.2022 електричну енергію.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як зазначалось вище, угода №3, до Договору №4 від 17.01.2022, укладена відповідачами 25.04.2022, нею змінено строк дії вказаного договору через 44 дні з моменту, коли він припинив свою дію (12.03.2022). Отже у зв`язку з тим, що додаткова угода №3 від 25.04.2022 на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України підлягає визнанню недійсною, у цьому випадку відсутні підстави для сплати відповідачем-2 та набуття коштів відповідачум-1 у розмірі 773584 грн 32 коп. після спливу строку дії договору.

Враховуючи зазначене позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 25.04.2024 та стягнення 773584 грн 32 коп. з відповідача-1 на користь позивача-1 підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Також прокурором у позовній заяві зазначено прохання про покладення судового збору на відповідачів у розмірі 14 631 грн 76 коп. у солідарному порядку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже враховуючи, що судовий збір має покладатись на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то правильним є розподіл, де за першу позовну вимогу про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 25.04.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №4 від 17.01.2022 - на кожного з відповідачів у рівній частці (50%) - 1514 грн 00 коп. Щодо позовної вимоги про стягнення 773584 грн. 32 коп., то судовий збір у сумі 11 603 грн 76 коп. у повному розмірі покладається на відповідача-1.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 25.04.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №4 від 17.01.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» та Управлінням освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» (Україна, 02222, місто Київ, вул.Закревського Миколи, будинок 29А; код ЄДРПОУ 40692920) на користь Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (Україна, 93100, Луганська обл., місто Лисичанськ(з), вул.Грушевського М. ім., будинок 7; код ЄДРПОУ 44044068) кошти у розмірі 773584 гривні 32 копійки.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» (Україна, 02222, місто Київ, вул.Закревського Миколи, будинок 29А; код ЄДРПОУ 40692920) на користь Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27, ідентифікаційний код 02909921) судовий збір у сумі 13117 грн 76 коп.

5. Стягнути з Управлінням освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (Україна, 93100, Луганська обл., місто Лисичанськ, ВУЛИЦЯ СЄВЄРОДОНЕЦЬКА, будинок 62; код ЄДРПОУ 02141928) на користь Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27, ідентифікаційний код 02909921) судовий збір у сумі 1514 грн 00 коп.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У відповідності дост. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.08.2024.

Суддя Н.І. Злепко