Рішення

від 13.08.2024 по справі 914/1461/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 Справа № 914/1461/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр"

про стягнення 7458,88 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр" про стягнення заборгованості в розмірі 7458,88 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 2.2. статуту Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест", однією з основних напрямків діяльності товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного, комп`ютерного зв`язку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших електронних додаткових (супутніх) послуг.

За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 15.02.2007 №594 позивача включено до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій

Як зазначено у позовній заяві, до грудня 2020 включно відповідач оплачував виставлені позивачем рахунки за надані електронні комунікаційні послуги, тим самим виконував взяті на себе зобов`язання по сплаті абонентських платежів, однак починаючи з січня 2021 року відповідач припинив здійснювати оплати за отримані послуги в наслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 7458,88 грн.

Позивач 04.04.2024 надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити суму боргу у добровільному порядку, як вказано у позовній заяві, відповіді позивач не отримав, борг відповідачем не сплачений, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Зокрема як зазначив позивач, послуги телефонії з підключенням 6 телефонних ліній відповідач сплачував згідно тарифних планів, зокрема:

1) дві номерні лінії за тарифним планом Телефонна лінія ЮЛ TDM, який протягом періоду виникнення заборгованості змінювався, а саме:

- з 01.01.2021 по 28.02.2021 діяв тариф у розмірі 183,33 грн без ПДВ (220,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 01.08.2020 №43/04-03 (п.1 додатку 5 Наказу);

- з 01.03.2021 по 30.06.2021 діяв тариф у розмірі 200,00 грн. без ПДВ (240,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 01.02.2021 №10/04-03 (п.37 додатку 1 Наказу);

- з 01.07.2021 діяв тариф у розмірі 225,00 грн без ПДВ (270,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 01.07.2021 №52/04-03 (п.1576 додатку 1 Наказу).

При цьому позивач звертає увагу на те, що вартість послуги зазначена в наказах за одну телефону лінію, а відповідач користувався двома телефонними лініями, тому рахунки виставлялися з урахуванням кількості телефонних ліній.

2) одна ІР телефонна лінія за тарифним планом «ОфисФонІР», який протягом періоду виникнення заборгованості також змінювався, а саме:

- з 01.01.2021 по 28.02.21 діяв тариф у розмірі 129,16 грн без ПДВ (155,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 21.05.2020р. №32/04-03 (п.4 додатку 1 Наказу);

- з 01.03.2021р. по 30.06.2021р. діяв тариф у розмірі 145,82 грн. без ПДВ (175,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 01.02.2021 №10/04-03 (п.4 додатку 1 Наказу);

- з 01.07.2021 діяв тариф у розмірі 183,33,00 грн без ПДВ (220,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 01.07.2021 №52/04-03 (під номером 1576 додатку 1 Наказу).

3) три ІР телефонна лінія за тарифним планом «Безномерна телефонна лінія ЮЛ», який протягом періоду виникнення заборгованості також змінювався, а саме:

- з 01.01.2021 по 28.02.2021 діяв тариф у розмірі 95,83 грн без ПДВ (115,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 21.05.2020 №32/04-03 (п.26 додатку 1 Наказу);

- з 01.03.2021 по 30.06.2021 діяв тариф у розмірі 112,50 грн без ПДВ (135,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 01.02.2021 №10/04-03 (п.26 додатку 1 Наказу);

- з 01.07.2021 діяв тариф у розмірі 137,50 грн без ПДВ (165,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 01.07.2021 №52/04-03 (під номером 33 додатку 1 Наказу).

Враховуючи, що вартість послуги зазначена в наказах за одну телефону лінію, а відповідач користувався трьома телефонними лініями, тому рахунки виставлялися з урахуванням кількості телефонних ліній.

Вартість послуги «ФОРВАРД», якою користувався відповідач 2,50 грн без ПДВ (3,00 грн з ПДВ) відповідно до Наказу ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» від 23.03.2016 №36/04-03. Дана додаткова послуга надавалася відповідачу на чотири телефонні лінії, тому в рахунках зазначена вартість з урахуванням кількості телефонних ліній.

Відповідно до платіжних інструкцій відповідача, а саме №CB03588058 вiд 06.07.2020 на суму 1700,00 грн сплачений рахунок-акт позивача №0620544805 від 30.06.2020, №CB04032361 вiд 15.10.2020 на суму 2561,40 грн сплачений рахунок-акт позивача №0920552371 від 30.09.2020 та №CB04285599 вiд 09.12.2020 на суму 2859,00 грн сплачений рахунок-акт позивача №1120552371 від 30.11.2020.

Відповідачу, як абоненту, в автоматизованій системі розрахунків та контролю «Оніма» присвоєний особовий рахунок №544805. В призначенні платежу за вищевказаними платіжними інструкціями відповідач зазначив «за послуги зв`язку» та посилання на рахунок на підставі якого здійснювалася оплата та особовий рахунок 544805.

04.04.2024 на адресу відповідача направлена претензія разом з рахунками та актом звірки взаєморозрахунків, що підтверджується описом вкладенням та реєстром відправлень, яку відповідач отримав 16.04.2024, (printscreen офіційної сторінки АТ «Укрпошта»), однак, як вказано у позовній заяві, ніякої відповіді від відповідача позивач не отримав, борг в добровільному порядку не сплатив.

Отже як стверджує позивач, відповідач не сплачував кошти за отримані електронні послуги, тому за період з 21.02.2021 по 21.08.2021 у нього утворилась заборгованість у розмірі 7458,88 грн за електронні комунікаційні послуги, які надавалися відповідачу з 01.01.2021 по 31.07.2021.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7458,88 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу вимог ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 ст. 180 ГК України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання телекомунікаційних послуг у спрощений спосіб.

Рахунки-акти (особ. рахунок: 544805) від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021 та від 31.07.2021 є одночасно актами наданих послуг (виконаних робіт) за розрахунковий період з 01.01.2021 по 31.07.2021. За вказаний період оператор надав, а абонент отримав телекомунікаційні послуги на загальну суму 7458,88 грн. Часткові оплати є підтвердженням факту надання оператором послуг належним чином та у повному обсязі.

Отже, як вбачається зі змісту наданих рахунків-актів, дані докази (документи) мають всі ознаки письмової спрощеної форми договору, за яким відповідач є його стороною, має права і обов`язки та які зобов`язаний виконувати згідно чинного законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.07.2018 у справі №914/1825/17.

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про телекомунікації" (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин), абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг; абонентський номер - сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі; Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічна зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами;

Відповідно до частини 1 та 2 статті 33 ЗУ "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: 1) використовувати кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності; 2) не допускати використання кінцевого обладнання споживача для вчинення протиправних дій або дій, що суперечать інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку; 3) не допускати дій, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації мереж телекомунікацій, підтримки цілісності та взаємодії мереж телекомунікацій, захисту інформаційної безпеки мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг іншим споживачам; 4) не допускати використання на комерційній основі кінцевого обладнання та абонентських ліній для надання телекомунікаційних послуг третім особам; 5) виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з пунктом 58 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (надалі - Правил), тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із ЗУ Про телекомунікації підлягають державному регулюванню. Оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний). Інформація про вартість послуги, яка оприлюднюється, повинна включати в себе відомості про податок на додану вартість та інші обов`язкові збори (платежі) відповідно до законодавства.

Пунктом 72 Правил зазначено, що розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 28 статті 2 ЗУ "Про електронні комунікації", електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.

Згідно з частинами 2, 3 статті 104 ЗУ "Про електронні комунікації", постачальники електронних комунікаційних послуг та кінцеві користувачі послуг повинні дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра. Умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є: 1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства; 2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.

Сторонами було погоджено спосіб доставки рахунків на оплату отриманих відповідачем телекомунікаційних послуг. В даних особового рахунку відповідача №544805 в автоматизованій системі тарифікації часу та з`єднань «Оніма» зазначено, що рахунки надсилалися на електрону адресу відповідача. Крім того, на сайті www.vega.ua, у вкладці «Особистий кабінет» у кожного абонента наявна можливість переглянути фінансовий стан особистого рахунку, сформувати рахунок та сплатити заборгованість. Факт отримання Відповідачем вказаним шляхом рахунків-актів підтверджується здійсненими відповідачем часткових оплат послуг.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведене, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати виставлених позивачем рахунків за надані електронні комунікаційні послуги, а відтак позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 7458,88 грн є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1033694 від 03.06.2024.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Авто Центр" (79031, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 195, ідентифікаційний код 33169155) на користь Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 3, ідентифікаційний код 19199961) заборгованість в розмірі 7458,88 грн та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.