Вирок

від 22.08.2024 по справі 372/1899/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1899/23

Провадження № 1-кп-87/24

В И Р О К

іменем України

22 серпня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участюпрокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12022116230000207 від 04.05.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, освіта вища, одруженої, фізична особа-підприємець, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року, більш точного часу не встановлено, у ОСОБА_8 , яка перебувала за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел на самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій частині земельної ділянки із кадастровими номерами 3223155400:03:042:0022 з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована в адміністративних межах садового товариства «Зоря» Козинської селищної ради Обухівського району, Київської області та належить на праві власності ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки № 153 від 15.09.2009, та земельної ділянки із кадастровим номером 3223155400:03:043:0222 з цільовим призначенням для сінокосіння, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_2 , та перебуває у користуванні ОСОБА_6 на підставі договору оренди земельної ділянки № 2029 від 20.06.2010.

02.05.2022 у період з 08.00 до 17.00 години ОСОБА_8 , у порушення вимог:

- п. г ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, яка передбачає обов`язок землекористувачів не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

- ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил;

- ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачає, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки;

- ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачає, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

- ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», яка передбачає, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, яка передбачає, що повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 до цього Порядку подається замовником (його уповноваженою особою) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю

самовільно без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, їх державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,0080 га, шляхом залучення робітників, яких не ставила до відома про свої злочинні наміри, діючи умисно, із корисливих мотивів, здійснила самовільне будівництво споруди у виді фундаменту із металевими стовпами площею 0,0012 га на самовільно зайнятій нею частині земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:042:0022 площею 0,0063 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована в адміністративних межах садового товариства «Зоря» Козинської селищної ради Обухівського району, Київської області та належить на праві власності ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки № 153 від 15.09.2009 та споруди у виді фундаменту із металевими стовпами площею 0,0004 га на самовільно зайнятій нею частині земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:043:0222 площею 0,0017 га з цільовим призначенням для сінокосіння, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні ОСОБА_6 на підставі договору оренди земельної ділянки № 2029 від 20.06.2010.

Потерпілим у справі заявлено цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 73042 грн. 80 коп. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн.

В судовому засідані обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнала, показала, що в травні 2019 року вона придбала у ОСОБА_10 земельну ділянку №5 площею 0,08 га в СТ «Зоря» АДРЕСА_3 . На вказаній ділянці був недобудований будинок, ворота, паркан, елінг. Перевіркою документів до оформлення договору купівлі-продажу займались ріелтор і геодезист. До літа 2021 року вони з чоловіком на вказаній земельній ділянці спокійно господарювали, отримали техпаспорт на будинок. Потерпілого до літа 2021 року не бачили. Приводом до конфлікту стала реконструкція елінгу, оскільки родина потерпілого також претендувала на вказану земельну ділянку. Між ними склались неприязні стосунки, остані погрожували, вимагали будь-яке будівництво погоджувати з ними. В вересні 2021 року була спроба розглянунти спір на загальних зборах Товариства де вона і дізналася, що їх земельні ділянки накладаються. В подальшому їй стало відомо, що таке накладення має місце по всій вулиці СТ у зв`язку із неправильним винесенням в натуру, тобто це помилка Держгеокадастру. Фактично земельні ділянки знаходяться в своїх межах і площі. 29.09.2021 року садівник її повідомив, що на ділянці нема дерев. Вона переглянула відео з камер відеоспостереження, побачила, що працівники ОСОБА_6 перенесли паркан в її бік, зруйнувавши при цьому огрожу, знищили насадження, вчинили інші дії щодо захоплення частини її земельної ділянки. Коли вона приїхала на місце, працювали працівники потерпілого, вона викликала поліцію. 30.09.2021 звернулась до поліції з заявою щодо подій на земельній ділянці, відомості про що були внесені в ЄРДР. Роботи по демонтажу за вказівкою потерпілого проводились до листопада 2021 року. В цей час і аж до квітня 2022 року земельну ділянку не відвідувала. В квітні на вказній земельній ділянці з чоловіком організували реабілітаціний майданчик для учасників ТРО, які проживали на цій ділянці та відновлювали сили. Одного разу, приїхавши на ділянку, вона побачила, що встановлений потерпілим дерев`яний паркан перенесено та складено на належній йому земельній ділянці, а належна їй частина земельної ділянки звільнена від незаконно встановлених потерпілим дерев`яних щитів. Вона в цьому участі не приймала, будь-яких вказівок нікому не давала, хто саме це зробив не знає. Особисто в неї жодних намірів діяти у незаконний спосіб не було. Цивільний позов ОСОБА_6 не визнала.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченою за інкримінованою їй статтею Кримінального Закону, її вина у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.197-1 КК України повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що з 2009 року є власником земельної ділянки, а з 2010 року є орендарем земельної ділянки в АДРЕСА_2 , яка забезпеує вихід до водойми. ОСОБА_8 з травня 2019 року стала власником сусідньої земельної ділянки. В 2021 року за його кошти відбулася реконструкція паркану з боку ОСОБА_8 за участю інженера-землевпорядника, який слідкував за дотриманням правил земельного законодавства. Інженер-геодезист слідкував за правильністю встановлення меж згідно даних земельного кадастру. Про проведення робіт повідомив правління с/т Зоря. ОСОБА_8 не погодилась з проведеною ним реконструкцією та написала заяву до Обухівського РУП. 02.05.2022 року ОСОБА_8 було навмисно вчинено протиправні дії направлені на захоплення його земельної ділянки, а саме паркан перенесено в глиб його земельної ділянки. Після чого обвинувачена самовільно почала будівництво бетонної споруди на належній йому земельній ділянці. В ході неправомірних дій ОСОБА_8 пошкоджено його паркан, йому заподіяно збитки, моральну шкоду. В рамках даного кримінального провадження проведено ряд експертиз, якими встановлено, що внаслідок захоплення його земельної ділянки йому спричинено шкоду. В 2021 році ним розроблялась відповідна документація, виносились межі в натуру, тобто встановлюючи більш якійсний паркан, він діяв в межах чинного законодавства.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що їм з чоловіком належала земельна ділянка в СТ в смт.Козин. Вони були першими власниками вказаної земельної ділянки. Після смерті чоловіка їх дочка успадкувала її. Продажем земельної ділянки займалась вона, дочка лише підписувала договір та продала ОСОБА_8 . З одного боку сусідом є ОСОБА_12 , а з іншого ОСОБА_13 . На момент продажу цієї ділянки ОСОБА_8 на ділянці був недобудований будинок, який ніде не був зареєстроаний, була бесідка. Як встановлювались межі, будувались огорожі їй не відомо. Є фотокартки з початку 2000-х де паркан з боку ОСОБА_6 уже стоїть. Вказаний паркан ставили попередні власники земельної ділянки потерпілого, суперечок між ними ніяких не виникало. На час купівлі земельної ділянки ОСОБА_6 підписувались документи про відсутність претензій. На момент продажу ОСОБА_8 на земельній ділянці знаходився той же паркан. Це паркан металевий на бетонних опорах. Зелені насадження саджала свідок особисто.

Свідок ОСОБА_14 показав суду, що є головою правління с/т Зоря, знайомий як з обвинуваченою так і з потерпілим. Забудова та виділення земельних ділянок в СТ відбувалася давно. Не пам`ятає в який саме час йому стало відомо про напружені між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 стосунки. На зборах товариства вони це питання намагались вирішити, однак позитивних результатів досягнуто не було. Особисто ні обвинувачена, ні потерпілий до нього як до голови правління не звертались.

Свідок ОСОБА_15 показав, що працює у потерпілого садівником з 2013 року в смт.Козин, доглядає за будинком та ділянкою. Приїхав на ділянку 03.05.2022 року та побачив, що паркан зрізаний, каркас дерев`яний перенесений. Цей паркан встановлювали люди, яких наймав власник. Це була капітальна споруда. До цього був металевий паркан на фундаменті.

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що в травні 2019 року вони з дружиною придбали земельну ділянку в с/т Зоря в смт.Козин Обухівського рйону. Усіма питаннями по ділянці займалась його дружина. На той час земельна ділянка була огороджена парканом, який мав ознаки капітального будівництва. На ділянці був недобудований будинок. Через рік постало питання про перебудову вказаного будинку. ОСОБА_6 виявив незадоволення з цього приводу, зазначав, що всі дії щодо будівництва вони мають з ним узгоджувати. Конфлікт загострювався, діалогу не було. Восени 2021 року невідомі особи почали демонтувати їх паркан. Перед руйнацією огорожі з ними ніхто нічого не узгоджував. Встановлений потерпілим паркан був переміщений на існуючу раніше межу. Його дружиною жодних дій з метою захоплення сусідньої земельної ділянки не здійснювалося.

Свідок ОСОБА_17 показав суду, що виконував роботи по демонтажу старого паркану, побудови нового паркану, залиття бетону на території земельної ділянки ОСОБА_8 в смт.Козин в травні 2022 року. Роботу йому запропонував знайомий ОСОБА_18 , він і розраховувався за роботу. З ОСОБА_8 він особисто незнайомий, відносин не мав. Військових чи інших сторонніх осіб під час виконання робіт на її земельній ділянці не бачив.

Окрім наведеного вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч.3 КК України також підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

-витягом з ЄРДР від 04.05.2022 року №12022116230000207 з якого вбачається, що ОСОБА_8 своїми умисними діями здійснила самовільне будівництво нерухомого майна на частині земельних ділянок 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222, дотичних до належної їй на праві приватної власності, розташованих за адресою АДРЕСА_2 , звівши бетонну споруду зі стовпчиками на самовільно зайнятих земельних ділянках ОСОБА_6 , загальною площею 15,92 кв.м., чим останньому завдано матеріальних збитків.

-заявою ОСОБА_6 від 03.05.2022 року про притягнення до кримінальної відповідальності згідно якої він 03.05.2022 року виявив незаконне проникнення на належні йому на праві власності та оренди земельні ділянки (кадастрові номери 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222) невстановлених осіб. Було пошкоджено та знесено паркан. Усі ці дії відбувалися невстановленими особами в присутності власниці сусідньої земельної діялнки ОСОБА_8

-протоколом огляду місця події від 03.05.2022 року території домоволодіння АДРЕСА_2 з фототаблицею до нього, згідно якого на момент огляду дерев`яний секційний паркан пошкоджений по всій довжині.

-протоколом огляду предмету (перегляду відеозапису) від 20.03.2023 року з камер відеоспостереження буд.№4 СТ «Зоря» на якому кілька чоловіків демонтують частину дерев`яного паркану та переставляють його в глибину території ОСОБА_6 . Особи знаходяться як на території ОСОБА_6 так і на території ОСОБА_8 Дві особи тримають у руках лопати та копають поблизу дерев`яної огорожі

-зведеною схемою земельних ділянок кадастровий номер 3223155400:03:042:0081 ( ОСОБА_8 ) та 3223155400:03:043:0222 ( ОСОБА_6 ) з якого вбачається, що частина земельної діялянки ОСОБА_6 площею 0,0058 га знаходиться за межею паркану

-договором оренди земельної ділянки від 10.06.2010 року, укладеного між Козинською селищною радою та ОСОБА_6 строком на двадцять п`ять років, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за №2029, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0308 га з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, розташована в с/т Зоря Обухівського району, кадастровий номер 3223155400:03:043:0222, нотаріально посвідченим договором від 27.07.2011 року №3344 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.10.2021 року за ОСОБА_6 господарської будівлі за адресою с/т Зоря буд. 4а

-договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 153, згідноя кого ОСОБА_6 купив земельну ділянку площею 0,0770 га (багаторічні насадження), що знаходиться в смт.Козин Обухівського району с/т Зоря, надану для садівництва, кадастровий номер 3223155400:03:042:0022

-копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №636755 від 02.02.2012 виданого на підставі договор купівлі-продажу земельної ділянки №153 від 15.09.2009 року

-Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.09.2021 року згідно якого житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:03:042:0081 площею 0,0802 13.08.2021 року на праві власності зареєстровані за ОСОБА_8

-протоколом огляду від 31.05.2022 року земельних ділянок кадастрові номери 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222

-висновком земельно-технічної експертизи №0906/2022 від 09.06.2022 року, дадатками №1, №2 до нього згідно якого встановлений дерев`яний паркан порушує межі землекористування земельними діялнками 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222. Довжина паркану в межах земельної діялнки з кадастровим номером 3223155400:03:042:0022 складає 35,81 м. Відхилення від межі земельної ділянки варіюється від 1,61 м до 1,96 м. Площа порушення складає 63 кв.м. Довжина паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:043:0222 складає 9,84 м. Відхилення від межі земельної ділянки варіюється від 1,61 м. до 1,9 м. Площа порушення складає 17 кв.м. Залита бетонна споруда з металевими стовпами порушує межі землекористування зазначених земельних ділянок. Довжина залитої бетонної споруди в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:042:0022 складає 33,56 м. Ширина бетонної споруди нерівномірна і варіюється від 0,3 м до 0,45 м. Відхилення зовнішнього краю бетонної споруди від межі земельної ділянки варіюється від 1,58 м до 1,3 м.. Площа порушення складає 12 кв.м. Довжина залитої бетонної споруди в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:043:0222 складає 10,07 м. Ширина бетонної споруди нерівномірна і варіюється від 0,3 м. до 0,45 м. Відхилення зовнішнього краю бетонної споруди від межі земельної ділянки варіюється від 1,3 м. до 1,5 м. Площа порушення складає 4 кв.м.

-висновком судової будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №33/22 від 22.06.2022 року, таблиці з фотознімками до неї, додатками №2, №3 згідно якого розмір майнової шкоди, завданої ОСОБА_6 внаслідок руйнування паркану, встановленого на земельній ділянці кадастровий номер 3223155400:03:042:0022 та земельній ділянці кадастровий номер 3223155400:03:043:0222 з боку суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:042:0081 дорівнює вартості ремонтно-відновлювальних робіт (розміру завданої матеріальної шкоди), що необхідно виконати для відновлення зазначеної зруйнованої дерев`яної огорожі, згідно даних візуально-інструментального обстеження, станом на час проведення дослідження, становить 38004 грн. Розмір майнової шкоди , завданої ОСОБА_6 внаслідок порушення землекористування, а саме порушення меж, земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222 залитою бетонною спорудою з боку суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:042:0081, дорівнює вартості ремонтно-відновлювальних робіт (розміру завданої матеріальної шкоди), що необхідно виконати для відновлення цілісності грунтового шару земельних ділянок в місці фактичного розташування бетонної споруди, згідно даних візуально-інструментарного обстеження, станом на час проведення дослідження, становить 35028 грн. 80 коп. Відстань між найбільш виступаючої конструкції стіни об`єкту будівництва (будівлі), який будується на межі земельних ділянок 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222 та 3223155400:03:042:0081, з боку останньої земельної ділянки не відповідає вимогам п.6.1.41 ДБН Б.22-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині не забезпечення відстані не менше ніж 1 м. для догляду за будівлеюі здійснення її поточного ремонту до межі суміжної земельної ділянки кадастровий номер 3223155400:03:042:0022.

- висновком експерта за результатами проведеної судової земельнотехнічної експертизи №18737/22-41 від 25.08.2022 року з додатком №1 до нього з якого вбачається, що залита бетонна споруда з металевими стовпами порушує межі землекористування земельними ділянками 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222. Довжина залитої бетонної споруди в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:042:0022 складає 33,59 м із зовнішньої сторони та 33,64 м із внутрішньої. Ширина залитої бетонної споруди варіюється від 0,3 м до 0,4 м. Відстань від зовнішнього краю бетонної споруди до межі земельної ділянки варіюється від 1,33 м до 1,56 м. Площа порушення складає 12,33 кв.м. Довжина залитої бетонної споруди в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:043:0222 складає 10,04 м із зовнішньої сторони та 10 м із внутрішньої. Ширина залитої бетонної споруди варіюється від 0,3 м до 0,4 м. Відстань від зовнішнього краю бетонної споруди до межі земельної ділянки варіюється від 1,33 м. до 1,47 м. Площа порушення складає 2,59 кв.м.

-висновком будівельно-технічної експертизи №2278 від 30.11.2022 року з якого вбачається, що об`єкт, який відповідно до Висновку експерта №0906/2022 від 09.06.2022 за результатами проведення земельно-технічної експертизи та Висновку експерта №18737/22-41 від 25.08.2022 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, порушує межі землекористування земельними ділянками з кадастровими номерами 3223155400:03:042:0022 та 3223155400:03:043:0222, складається з фундаменту та металевих стовпів, є спорудою.

-матеріалами проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій змінюється цільове призначення ОСОБА_6 із «для ведення садівництва» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» за адресою смт.Козин, с/т «Зоря», 2021 рік.

- матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Козинської селищної ради, що перебуває у користуванні на умовах оренди ОСОБА_6 для сінокосіння та випасання худоби в смт.Козин с/т Зоря, 2021 рік

-матеріалами проєкту землеустрою щодо відведеня земельної ділянки в коистування (на умовах оренди) ОСОБА_6 для сінокосіння та випасання худоби смт.Козин в районі с/т «Заря»

- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2019 року згідно якого за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2019 року на праві власності зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:042:0081 площею 0,0802 га з цільовим призначенням для ведення садівництва

- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.08.2021 року згідно якого за ОСОБА_8 13.08.2021 року на підставі довідки с/т «Зоря» від 30.07.2021 року, довідки ФОП ОСОБА_19 №000703 від 30.07.2021 року, технічного паспорту від 30.07.2021 року зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

іншими доказами

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності суд приходить до висновку, про достатність досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку для ухвалення по даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 обвинувального вироку.

Показання обвинуваченої, в яких вона не визнала своєї провини, суд оцінює як спосіб захисту від обвинувачення, але ці показання повністю спростовуються доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Зазначаючи про недоведеність того, що кримінальне правопорушення було вчинене саме нею, обвинувачена певною мірою суперечить своїм же доводам про відповідність меж земельних ділянок належних, як їй так і потерпілому ОСОБА_6 до вересня 2021 року та про існування між нею та потерпілим з того часу спору щодо користування суміжними земельними ділянками в розв`язанні якого вона мала інтерес. При цьому обвинувачена не заперечувала, що дерев`яні щити (частина паркану) встановленого потерпілим дійсно було демонтовано в його бік, чим відновлено її права, як землевласника. Тобто саме вона була зацікавленою у перенесенні паркану, бажаючи відновлення попередніх меж земельної ділнки.

При цьому, вважаючи, що зазначене право порушене, ОСОБА_8 мала реальну можливість скористатись своїм законним правом на звернення із заявою чи скаргою до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства. Крім того, власник або користувач земельної ділянки вправі звернутись до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, про стягнення із особи, яка неправомірно використовує земельну ділянку завданих цим збитків, а також, у разі, якщо суд визнає це обґрунтованим, і моральної шкоди. Разом з тим, ОСОБА_8 вказаним правом не скористалась, а звернувшись до Обухівського РУП ГУ НП в Київській обалсті, фактично до вирішення останнім звернення в межай його компетенції, вчинила дії,які виразилисьу самовільномубудівництві спорудна самовільнозайнятій земельнійділянці,що єкримінально караннимдіянням

Доводи захисту про недопустимість доказів висновку експерта ОСОБА_20 від 25.08.2022 №18737/22-41, що був складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи суд залишає без задоволення, оскільки наявна в матеріалах кримінального провадження зведена схема земельних ділянок з кадастровим номером 3223155400:03:042:0081 та 3223155400:03:043:0222 виконана ФОП ОСОБА_20 та інженером-землевпорядником ОСОБА_20 , який в подальшому виконував земельно-технічну експертизу у даному кримінальному провадженні за постановою т.в.о. начальника СД Обухівського РУП, як старший судовий експерт відділу КНДІСЕ, не суперечить положенням КПК, не є безумовною підставою для відводу (самовідводу) ОСОБА_20 , на чому наголошував захисник, адже експерт ОСОБА_20 виконуючи зведену схему, будь-яких висновків, підсумків чи заключень не робив. Його дії з складання зведеної схеми не підпадають під ч.2 ст.79 КПК України, інші підстави для його відводу (самовідводу) судом не встановлені, що свідчить про допустимість висновку, як доказу у даному кримінлаьному провадженні. Висновок експерта в свою чергу є законним процесуальним джерелом доказів, який складено у відповідності із ст.ст. 101-102 КПК України.

Щодо доводів захисту про неправомірність дій потерпілого щодо руйнування огорожі з боку земельної ділянки обвинуваченої в вересні 2021 року та наданих про це матеріалів відкритого за заявою ОСОБА_8 кримінального провадження, то суд зазначає, що вказані обставини не можуть бути предметом розгляду даного кримінального провадження, згідно положень ст.91, 337 КПК України. При цьому суд звертає увагу, що на час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , рішення у кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР за № 12021116230000589 від 30.09.2021 року за заявою останньої не прийнято.

Щодо наданих стороною захисту доказів на спростування винуватості ОСОБА_8 у інкримінованому їй кримінальному порушенні: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 3223155400:03:042:0081 від 02.06.2023 року; матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 2023 рік; схеми розташування земельних ділянок на території с.Козин с/т Зоря, виконаного інженером-геодезистом КОФ «Центр ДЗК», довідки СТ Зоря про незмінність меж, встановлених в період розбудови товариства б/н; матеріалів технічного звіту по передачі земельних ділянок у приватну власність та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що знаходяться в постійному користуванні громадян на території селищної ради в межах с/т «Зоря» 1996 рік, матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва ОСОБА_10 ; матеріалів технічної документації по складанню державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_21 в с/т «Зоря»; матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_22 на території Козинської селищної ради; матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку (згідно договору купівлі-продажу) ОСОБА_6 , то вони підверджують лише обставини та факти про які в них зазначено і не спростовують неправомірності дій обвинуваченої, які є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що згідно положень ЗК України право власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав та посвідчуються відповідними правовстановлючими документами. Зважаючи на вищевикладене, подані захисником суду документи попередніх власників земельних ділянок, інших осіб, матеріали технічної документації, тощо не підтверджують правомірності дій обвинуваченої.

Заперечуючи обвинувачення, захист зазначав про помилку в ДЗК, а саме невідповідність фактичного розташування земельних ділянок їх координатам по всій вулиці с/т «Зоря», а також невідповідності правовстановлюючих документів потерпілого на земельні ділянки, що перебувають у його власності та користуванні, які межують з земельною ділянкою обвинуваченої. Суд з такими доводами погодитись не може, зважаючи на чинність правовстановлючих документів потерпілого. При цьому суд зазначає, що у чинному державному акті ОСОБА_6 площа земельної ділянки 3223155400:03:042:0022 вказана 0,0775 га. Факт зміщення координат земельних ділянок по всій вулиці, в т.ч. і потерпілого не знайшов свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження.

Доводи захисника щодо визнання недопустимими доказів наданих стороною обвинувачення та одержання яких зафіксовано протоколом про отримання речей та документів від 18.04.2022 спростовуються положенням ст.84,99 КПК України, з аналізу яких вбачається, що документи є самостійним джерелом доказів.

При наданні оцінки іншим доводам захисту про окремі недоліки складення процесуальних документів, суд приймає до уваги, що відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

В Постанові Верховного Суду від 28.01.2020 (справа 359/7742/17) звернуто увагу на те, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Оцінюючи доводи сторони захисту суд не вбачає порушення фундаментальних прав і свобод особи при слідчих діях у цьому кримінальному провадженні, які б потягли за собою правові наслідки у виді визнання перелічених захистом доказів недопустимими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в цій частині обвинувачення ґрунтується на належних і допустимих доказах, повністю доведене.

Суд зауважує, що у судовому засіданні під час судового слідства сторонам було забезпечено передбачені ст.22 КПК України права щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненому нею кримінальному правопорушенні доведена повністю, а її дії, які виразились у самовільному будівництві споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій статті 197-1 КК України, правильно кваліфіковано за ч.3 ст.197-1 КК України.

Пр цьому суд зазначає, що зі змісту ч.3 ст.197-1 КК України не випливає, що злочином визнається самовільне будівництво будівлі (споруди) лише за умови, що самовільне зайняття земельної ділянки заподіяло значну шкоду. Вказівка у ч.3 ст.197-1 КК України на земельну ділянку, «зазначену у частині першій цієї статті» означає тільки те, що самовільно зайнята земельна ділянка як місце самовільного будівництва не належить до числа земель з особливим правовим режимом, перерахованих у ч.2 ст.197-1 КК України.

Таким чином суд прийшов до висновку, що ч.3 ст.197-1 КК України містить самостійний склад криінального правопорушення та для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди не є обов`язковим.

Призначаючи покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушенян, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд при призначенні покарання також враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного та особу обвинуваченої, яка одружена, працевлаштована, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікарівнарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Суд не вбачає обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій є вчинення злочину із використанням умов воєнного стану.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на мету покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченої, позицію потерпілого, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у межах санкції ч.3 ст.197-1 КК України у виді штрафу.

На думку суду та у відповідності до ст. 50 КК України, саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченої, а також попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майнуфізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого про стягнення з обвинуваченої матеріально їшкоди є обгрунтованим, оскільки завдана шкода повністю підтверджується висновком судової будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №33/22 від 22.06.2022 року, іншими матеріалами справи.

Щодо цивільного позову ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди, то судом встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченої потерпілому спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою ОСОБА_8 , порушенням життєвих зв`язків, втраті душевного спокою, зміні звичного способу життя. За таких обставин, з врахуванням характеру правопорушення, матеріального стану обвинуваченої, ступеню вини, глибини страждань потерпілого, інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода на користь потерпілого в розмірі 30000 грн., що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховуючи, що адвокат ОСОБА_7 надавав правову допомогу потерпілому під час розгляду кримінального провадження, виходячи з розумності розміру витрат на правничу допомогу, з врахуванням складності справи, обсягу наданих робіт задовольняє вимоги потерпілого в цій частині частково.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 73042 грн. 80 коп., у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., 37000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього стягнути 140042 грн.80 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь днержави за проведення судових експертиз 22652 грн. 40 коп.

Речові докази: CDR-диски, флешносії, документацію щодо земельних ділянок залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

СуддяОСОБА_1