Рішення

від 21.08.2024 по справі 918/417/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/417/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області

до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача 2) Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 124 266,18 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від прокуратури Рункевич І.В.

від Рокитнівської селищної ради Маринич С.А., Гвоздецька О.В.

від ТОВ "РОЕК" Патраков О.І.

Суть спору.

Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та відповідача 2) Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради, , в якому просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 26.08.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 30.08.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 27.09.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 30.09.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 04.10.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 26.10.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 28.10.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 14 від 14.12.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рокитнівської селищної ради кошти у розмірі 124 266,18 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ЗУ "Про публічні закупівлі". Оскільки, на переконання позивача, додаткові угоди слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі № 13098-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладання спірних додаткових угод, на переконання позивача мала місце переплата коштів у розмірі 124266,18 грн.

Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) проведено закупівлю UA-2021-01-04-002878-с за предметом: "Електрична енергія" очікуваною вартістю 753 720 гривень, результатами аукціону переможцем визначено учасника ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з ціновою пропозицією 753 720 грн. та укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 13098-ВЦ від 15.01.2021.

Як слідує з інформації, розміщеної на офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме: додатковою угодою № 4 від 26.02.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,10 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 (збільшено ціну на 5 %); додатковою угодою № 5 від 26.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,28043 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 (збільшено ціну на 14 %); додатковою угодою № 6 від 30.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,47888 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 (збільшено ціну на 23,9 %); додатковою угодою № 8 від 27.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,67530 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 (збільшено ціну на 33,7 %); додатковою угодою №9 від 30.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,85510 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 (збільшено ціну на 42,7 %); додатковою угодою №10 від 04.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,08279 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 (збільшено ціну на 54,1 %);додатковою угодою №11 від 26.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,36139 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 (збільшено ціну на 68 %); додатковою угодою №12 від 28.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,66783 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 (збільшено ціну на 83,4 %); додатковою угодою № 14 від 14.12.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,00488 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 05 листопада 2021 (збільшено ціну на 100,24 %).

На переконання позивача, описані вище оскаржувані додаткові угоди суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягають до визнання недійсними.

За результатами виконання вказаного правочину відповідач-1 внаслідок укладення додаткових угод безпідставно отримав кошти у сумі 124 266,18 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району в дохід місцевого бюджету.

13 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позов. Серед іншого зазначає, що Рокитнівська селищна рада у даній справі не є належним позивачем, тому звернення Прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради є безпідставним.

Зазначає, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків не обмежується строками зміни ціни за одиницю товару. Тобто, законодавство дозволяє однією додотковою угодою збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, при цьому не обмежує кількість таких додаткових угод в часі, а отже, заявлення Прокурора щодо обмеження строку (періоду) зміни ціни за одиницю товару є безпідставним та таким, що суперечить вимогам законодавства. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.

20 травня 2024 року від Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позицію висвітлену у позовній заяві. На переконання органу прократури, оскаржувані додаткові угоди суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягають до визнання недійсними.

18 червня 2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про витребування доказів.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.04.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15 травня 2024 р. на 10:45 год.

13 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позов.

Ухвалою від 15.05.2024 підготовче засідання відкладено на 30 травня 2024 р. на 10:00 год.

20 травня 2024 року від органу прокуратури надійшли відповіді на відзиви.

Ухвалою від 30.05.2024 підготовче засідання відкладено на 18 червня 2024 р. на 11:15 год.

18 червня 2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 18.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/417/24 на 30 днів до 23 липня 2024 року включно. Підготовче судове засідання відкладено на 17 липня 2024 р. на 13:20 год. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про витребування у Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області підтверджуючі документи (рішення селищної ради про виділення коштів, документи про перерахування коштів), які свідчать про виділення та перерахування суми коштів для Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради для проведення розрахунків за спожиту електричну енергію по договору №13098-ВЦ від 15.01.2021.

11 липня 2024 року від Рокитнівської селищної ради надійшли запитувані судом документи.

Ухвалою від 17.07.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 21 серпня 2024 р. на 11:00 год.

У судовому засіданні 21 серпня 2024 року прокуратура наголошувала на ґрунтовності позову, просила суд позов задоволити в повному обсязі. Представник Рокитнівської селищної ради підтримав позицію прокурора. В свою чергу відповідач проти позову заперечив, наполягав на відмові в його задоволенні. Представник КНП "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" не забезпечив явку уповноважених представників.

Судом досліджені докази по справі.

Представники сторін виступили у судових дебатах.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської районної ради проведено закупівлю UA-2021-01-04-002878-с за предметом: "Електрична енергія" очікуваною вартістю 753 720 гривень.

Надалі, між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської районної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №13098-ВЦ від 15.01.2021 (а.с. 25-30).

Згідно з п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 (далі ПРРЕЕ).

Згідно договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

За змістом пункту 5.1 цього договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору №13098-ВЦ від 15.01.2021 ціна за електричну енергію становить 2,00 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача, де: Цзак закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період; Цп ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу; Тпередача тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК"Укренерго"(затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника).

Згідно з п. 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2021 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.

Відповідно по пункту 13.8 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "Оператор ринку" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "Оператор ринку" згідно із законодавством або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціпи товару на ринку;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих ній (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін на нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору па строк, достатній для проведення процедури закупівлі спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, у кладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

У подальшому, після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди (а.с.41,45, 50,57,62, 67,72,77,84).

А саме:

- додатковою угодою № 4 від 26.02.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,10 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 (збільшено ціну на 5 %);

- додатковою угодою № 5 від 26.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,28043 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 (збільшено ціну на 14 %);

- додатковою угодою № 6 від 30.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,47888 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 (збільшено ціну на 23,9 %);

- додатковою угодою № 8 від 27.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,67530 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 (збільшено ціну на 33,7 %);

- додатковою угодою №9 від 30.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,85510 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 (збільшено ціну на 42,7 %);

- додатковою угодою №10 від 04.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,08279 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 (збільшено ціну на 54,1 %);

- додатковою угодою №11 від 26.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,36139 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 (збільшено ціну на 68 %);

- додатковою угодою №12 від 28.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,66783 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 (збільшено ціну на 83,4 %);

- додатковою угодою № 14 від 14.12.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,00488 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 05 листопада 2021 (збільшено ціну на 100,24 %).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 100,24 %.

Встановлено, що TOB "РОЕК" на виконання Договору поставлено 243 996 кВт*год електричної енергії на загальну суму 735 978,30 грн з ПДВ ., а саме:

-згідно акту №А-6072879387 за січень 2021 року - 26 315 кВт*год на суму 63 156 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №8 від 19.02.2021;

-згідно акту №А-6073171735 за лютий 2021 року - 29 266 кВт*год на суму 70 238,40 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №17 від 26.03.2021;

-згідно акту №А-6121120635 за березень 2021 року - 26 791 кВт*год на суму 71 025,24 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №22 від 09.04.2021;

- згідно акту №А-6075508751 за квітень 2021 року - 25 028 кВт*год на суму 63 070,56 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №33 від 14.05.2021;

-згідно акту №А-6122406447 за травень 2021 року- 28 712 кВт*год на суму 72 354,24 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №42 від 25.06.2021;

-згідно акту №А-6076860318 за червень 2021 року - 9 881 кВт*год на суму 24 900,12 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №44 від 13.07.2021;

-згідно акту №А-6077756440 за липень 2021 року - 14 915 кВт*год на суму 37 585,80 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №51 від 06.08.2021;

-згідно акту №А-6079130438 за серпень 2021 року - 10 901 кВт*год на суму 32 426,71 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №59 від 29.09.2021;

-згідно акту №489002322/9/1 за вересень 2021 року- 15 324 кВт*год на суму 53 302,60 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №68 від 04.11.2021;

-згідно акту №489002322/10/1 за жовтень 2021 року - 44 161 кВт*год на суму 187 559,79 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №69 від 04.11.2021;

-згідно акту №489002322/11/1 за листопад 2021 року - 12 702 кВт*год на суму 60 358,84 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного дорученння №81 від 15.12.2021;

Крім того, відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-01-04-002878-с, що сформований 06.01.2022 на веб порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.

На переконання прокуратури, додаткові угоди № 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 14 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в сумі 124 266,18 грн - стягненню з відповідача-1 на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відносно позову керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області слід зазначити наступне.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обгрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналоргічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.З даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-1 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б".

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"),

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 р. № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 №3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 №7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Згідно зі Статутом Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради (нова редакція), затвердженого рішенням Рокитнівської селищної ради № 3768 від 26.09.2023 Піприємство є лікарняним закладом охорони здоровя - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Майно Підприємства є власністю Рокитнівської селищної територіальної громади в особі Рокитнівської селищної ради (надалі - Засновник).

Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що контроль за діяльністю Підприємства здійснює Рокитнівська селищна рада (надалі - Засновник).

Засновник затверджує фінансовий план Підприємства та контролює його виконання (п.7.3.3 Статуту).

Крім того, слід повторно зазначити, що згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правовику не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус; повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, в даному випадку, КНП "Рокитнівська БЛІЛ" у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Рокитнівською селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі Ке 924/1283/2/.

Як вже зазначалось, згідно зі Статутом Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", майно Підприємства є власністю Рокитнівської селищної територіальної громади в особі Рокитнівської селищної ради (надалі - Засновник).

Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що контроль за діяльністю Підприємства здійснює Рокитнівська селищна рада (надалі - Засновник).

Засновник затверджує фінансовий план Підприємства та контролює його виконання (п.7.3.3 Статуту).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Сарненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Рокитнівської селищної ради відповідний лист №53/2-233ВИХ-24 від 16.02.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Згідно з наданою Рокитнівською селищною радою відповіддю від 23.02.2024 №471/03-18/24, остання повідомляє, що заходи щодо стягнення коштів радою не здійснювались.

Крім того, опрацюванням веб порталу "Судова влада України" та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що сільська рада не використовує надані їй повноваження та не зверталась до суду щодо оскарження вказаних додаткових угод та стягнення коштів.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Степанської селищної ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обгрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце збільшення цін на електричну енергію.

Так, між сторонами укладено додаткову угоду № 5 від від 26.08.2021, яка поширює дію з 01.08.2021 та якою збільшено ціну за одиницю товару на 14%, ТОВ "РОЕК" посилається на коливання ціни електричної енергії на ринку з посиланням на дані з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за 1 декаду серпня 2021 року у порівнянні з 1 декадою липня 2021 року, які не містять інформації про коливання цін на електроенергію з моменту укладення договору до моменту підписання спірної додаткової угоди.

Водночас, внаслідок підписання додаткової угоди № 5 від від 26.08.2021 ціна за одиницю товару збішилася на 14%, що суперечить вимогам п. 13.8 Договору та положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якими передбачена можливість підвищити ціну, але не більше як на 10%.

Отже, при підписанні додаткової угоди № 5 від від 26.08.2021 сторонами допущено порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо обмеження у збільшенні ціни за одиницю товару більш як 10%, що перевищує максимально дозволену межу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 дійшла висновку, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-УІП не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю (п. 42).

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п. 54).

Окрім того, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 56).

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (п. 57).

Метою Закону є удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю (п.п. 62,63).

Окрім того, варто звернути увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а саме щодо застосування норми права - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин у даній справі.

У пунктах 5.58. - 5.60. вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Відтак, відповідно до обставин справи, оскільки додаткова угода № 5 до Договору укладена з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону та підлягає визнанню судом недійсною, то наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Як наслідок, подальше укладення додаткової угоди №6 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 23,9 % відносно ціни, що визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 8 - на 33,7 %, угоди № 9 - на 42,7%, додаткової угоди № 10 - на 54,1%, додаткової угоди №11 - на 68%, додаткової угоди №12 - на 83,4%, додаткової угоди № 14 - на 100,24 %.

Водночас, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Аналогічна правова позиція викладене і у постанові Верховного Суду від 22.06.2023у справі №916/2536/22 де судом, поміж іншого, зазначено, що приписи Закону України "Про публічні закупівлі" є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону (п. 8.61).

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету, та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 2,00 грн. та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 100,24% є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий гіравочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підсумовуючи вищевикладене, оскаржувані додаткові угоди №5 від 26.08.2021, № 6 від 30.08.2021, №8 від 27.09.2021, № 9 від 30.09.2021, № 10 від 04.10.2021, № 11 від 26.10.2021, № 12 від 28.10.2021, № 14 від 14.12.2021 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визанню недійсними в судовому порядку.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, вищевказані додаткові угоди №5 від 26.08.2021, № 6 від 30.08.2021, №8 від 27.09.2021, № 9 від 30.09.2021, № 10 від 04.10.2021, № 11 від 26.10.2021, № 12 від 28.10.2021, № 14 від 14.12.2021 підлягають визнанню недійсними, як такі, які укладені з порушенням вимог законодавства, яке вказувалася вище.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 переплачених за додатковими угодами коштів в розмірі 124 266 грн. 18 коп., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами додаткової угоди № 4 від 26.02.2021 до Договору № 13098-ВЦ від 15.01.2021, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,10 гри. без ПДВ.

Як зазначалось вище, ТОВ "РОЕК" на виконання даного Договору поставлено 243 996 кВг*год електричної енергії на загальну суму 735 978,30 грн.

За період серпня-листопада 2021 року поставлено 83 088 кВт*год електричної енергії на загальну суму 333 647,94 грн.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у додатковій угоді № 4 до Договору, КНП "Рокитнівська БЛІЛ" Рокитнівської селищної ради повинно була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 83 088 кВт*год кошти у розмірі 209 381,76 гривень (83 088 * 2,10 * 20% ПДВ).

Отже, внаслідок безпідставного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод № 5 від 26.08.2021, № 6 від 30.09.2021, № 8 від 27.09.2021, № 9 від 30.09.2021, № 10 від 04.10.2021, № 11 від 26.10.2021, № 12 від 28.10.2021 та № 14 від 14.12.2021 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 124 266,18 грн. (333 647,94 грн. - 209 381,76 грн.).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК.

Відповідно, отримана відповідачем 1 оплата у сумі 124 266,18 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем для позивача зазначеної суми переплати, відтак позов в цій частині є обґрунтований та доведений.

У п. 1-3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дорішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України"суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду.

За результатами розгляду справи та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорюванні додаткові угоди №№ 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 14 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №13098-ВЦ від 15.01.2021 укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 124 266,18 грн, а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача-1 зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 27 252 грн 00 коп. покладаються порівну на обох відповідачів у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 26.08.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 30.08.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 27.09.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 30.09.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 04.10.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 26.10.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 28.10.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 14 від 14.12.2021 до Договору № 13098-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальним некомерційним підприємством "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рокитнівської селищної ради Сарненського району (код ЄДРПОУ - 04387421, адреса: вул. Незалежності, 15, смт. Рокитне, Сарненського району, Рівненської області, 34200) кошти у розмірі 124 266 (сто двадцять чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн 18 коп.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 00 коп.

12. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівська центральна районна лікарня" Рокитнівської селищної ради (Комунальне некомерційне підприємство "Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Рокитнівської селищної ради) (код ЄДРПОУ 01999842, адреса: вул. Руслана Дубовця, 24, с. Рокитне, Сарненського району, Рівненської області, 34200) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 13 626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 00 коп.

13. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.