Рішення

від 20.08.2024 по справі 918/589/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/589/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" про стягнення судових витрат у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта"

до відповідача: Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 4 992 968 грн 95 коп.

за участю представників сторін:

Представник позивача Гожий Микола Степанович (в залі суду) - посвідчення адвоката № 2220 від 24 березня 2023 року

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 4 992 968 грн 95 коп.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/589/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Нафта» до відповідача Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» про стягнення заборгованості в сумі 4 992 968 грн 95 коп. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16 липня 2024 року.

30 липня 2024 року судом було прийнято рішення, яким позов задоволено.

05 серпня 2024 року через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останнє просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року призначено до розгляд у судовому засіданні ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 918/589/24 на 20 серпня 2024 року.

20 серпня 2024 року через підсистему Електронний суд від представника Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення, протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" свідчать наступні обставини та докази.

28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" та адвокатом Гожим М.С. було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 41/24.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відтисками печаток сторін договору.

Договором передбачено, що розмір, порядок оплати послуг та інші умови виконання зобов`язань сторонами за цим договором визначаються додатковою угодою.

28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" та адвокатом Гожим М.С. було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41/24 від 28.05.2024.

Відповідно до Акту здачі-приймання послуг № 1від 01.08.2024 року адвокат надав послуги на загальну суму 200 000 грн 00 коп.

Згідно рахунку-фактурі № 1 від 28 травня 2024 року загальна вартість робіт (послуг) склала 200 000 грн 00 коп.

Матеріали справи містять докази оплати позивачем адвокату в розмірі 50 000 грн 00 коп. (квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 28 травня 2024 року).

З урахуванням зазначених обставин, суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який унормовано положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн. у даній справі не є співмірним із складністю справи, з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, у даній справі. При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору. Даний спір, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

У зв`язку з чим, суд критично ставиться на надану адвокатом послугу згідно акту здачі - приймання №1, як "юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства, перевірка наявності всіх необхідних реквізитів видаткових накладних"; "юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства, перевірка наявності всіх необхідних реквізитів та специфікації"; "вивчення та юридичний аналіз інших документів" на загальну суму 124 000 грн 00 коп. коли останні документи є одно типові та заповненні у відповідних формах єдиного зразка.

Також, суд критично ставиться до наданої послуги, як представництво клієнта в суді на загальну суму 20 000 грн 00 коп. - оскільки, представник позивача був присутній в одному судовому засіданні 16 липня 2024 року, в якому закрито підготовче провадження у справі № 918/589/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 30 липня 2024 року.

30 липня 2024 року представники сторін в судове засідання не з`явились.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таке ж правило міститься у частині 1 статті 74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч наведеним процесуальним правилам заявник не навів суду жодних обґрунтувань, які є обов`язковими за таких умов.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності сторін, суд зауважує, що обов`язок обґрунтування недобросовісності дій сторони (у даному випадку дій позивача) покладено на іншу сторону (відповідача), а не на суд.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову та цін в регіоні, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 15 000, 00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/589/24 та стягнення із відповідача на його користь 15 000 грн 00 коп. витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

У решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 185 000 грн 00 коп. суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" про ухвалення додаткового судового рішення - задоволити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл. Дубенський район, с. Ярославичі, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" (33003, м. Рівне, вул. В. Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 44843210) 15 000 грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу

3. В частині стягнення 185 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вадим Торчинюк