Рішення

від 19.08.2024 по справі 920/885/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.2024м. СумиСправа № 920/885/24

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі:

1. Сумської обласної ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23826636)

2. Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 02013142)

до відповідачів:

1. Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» (площа Троїцька, 14, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 02000398)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537)

про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 97 362,08 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 04.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми»;

- Визнати недійсною додаткову угоду №3/1 від 23.04.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми»;

- Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 08.07.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми»;

- Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 31.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми»;

- Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 08.07.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми»;

- Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 01.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми»;

- Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 18.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

Також, прокурор просить суд стягнути з ТОВ «Енера Суми» на користь Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації безпідставно сплачені кошти в сумі 97362,08 грн та на користь Сумської обласної прокуратури 19379,20 грн судовий збір, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод збільшилися ціни на електричну енергію на 96,21% від ціни, визначеної договором про постачання електричної енергії споживачу №16118 від 31.12.2020; спірні додаткові угоди були укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електричну енергію, чим порушено норми Закону України «Про публічні закупівлі» та положення договору. Враховуючи безпідставність підписання спірних додаткових угод, відповідачу 2 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 97362 грн 08 коп., тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача 2 на користь позивача 2.

Ухвалою суду від 19.07.2024 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.

02.08.2024 від відповідача 2 надійшли: відзив на позовну заяву (вх №2294), заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх №3505) та клопотання (вх №2306) про долучення доказів надсилання зазначених документів на адресу відповідача 1, оскільки у нього відсутній зареєстрований кабінет у системі ЄСІТС «Електронний суд».

У відзиві відповідач 2 проти позову заперечує, наголошує на відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі та зазначає, що між ТОВ «Енера Суми» та КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» було правомірно укладено додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, оскільки такі зміни відповідають нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про публічні закупівлі». Також зазначає, що прокурором не доведено що зміст спірних додаткових угод до Договору суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім того, вважає, що у прокурора немає правових підстав для звернення з даним позовом в інтересах позивачів.

У заяві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відповідач просить суд взяти до уваги обсяг доказів у даній справі, обраний позивачем спосіб захисту, кількість сторін у справі та її складність.

За змістом ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Судом прийнято до уваги розмір грошових вимог прокурора до відповідача 2, а також оцінено обсяг письмових доказів, поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та встановлено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим відхиляє заяву відповідача 2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд зазначає, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, всім документально підтвердженим доводам, твердженням та запереченням сторін судом буде надана оцінка при розгляді справи по суті.

Позивачі 1 та 2 письмових пояснень по справі не надали.

07.08.2024 від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов (вх №2356), у якому він також просить суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

09.08.2024 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2 (вх №2376), у якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.08.2024 прокурором подано до суду відповідь на відзив відповідача 1 (вх. №2407), у якій він просить суд не брати до уваги заперечення відповідача 1 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Сумської обласної ради та Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В.о. керівника Окружної прокуратури м. Суми, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної ради та Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачами як органами, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Сумської обласної ради з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, ч. 4 та ч. 8 ст. 60 Закону).

Частинами 2 та 4 ст. 61 Закону передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Сумської області таким органом місцевого самоврядування є Сумська обласна рада. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.39 - 8.45 постанови).

Відповідно до статуту КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», (далі Підприємство), погодженого головою Сумської обласної ради від 29.11.2022, засновником Підприємства є Сумська обласна рада та знаходиться у функціональному підпорядкуванні Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації. (орган функціонального підпорядкування).

Управління Підприємством здійснює засновник та орган управління.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців Сумської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Сумської області (п. 8.47 постанови).

З урахуванням викладеного, Сумська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Фінансування вказаної закупівлі здійснювалося за рахунок коштів загального фонду обласного бюджету.

За інформацією Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області фінансування за вказаним договором у 2021 році було здійснено головним розпорядником бюджетних коштів Управлінням охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації.

Згідно з пунктом 1.4. Статуту комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення»», Підприємство знаходиться у функціональному підпорядкуванні Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 5.2 Положення про Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 28.07.2020, завданнями Управління є управління підзвітними та підконтрольними закладами, установами, підприємствами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету.

Згідно з п. 6.4 Положення Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації здійснює організаційно-методичне керівництво комунальними закладами охорони здоров`я на території області.

Відповідно до п. 6.12 Положення Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації складає плани перспективного та поточного розвитку мережі охорони здоров`я міста, вносить пропозиції до проєкту обласного бюджету в частині фінансування закладів охорони здоров`я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, на виконання їх статутних повноважень, проводить моніторинг та аналіз використання коштів обласного бюджету по галузі охорони здоров`я, забезпечує в межах компетенції ефективне і цільове використання коштів обласного бюджету з урахуванням визначених повноважень.

Враховуючи наведене, Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

З урахуванням наведеного надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесло саме Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, як головний розпорядник бюджетних коштів, який здійснює його фінансування.

Водночас правильність зазначення у якості позивача органу місцевого самоврядування, який є засновником підприємства та головного розпорядника бюджетних коштів підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.08.2023 (справа №924/1283/21).

Таким чином, враховуючи, що фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Сумської громади, належними позивачами у зазначеній справі є Сумська обласна рада та Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації.

Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для звернення з даним позовом в інтересах держави.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави уповноваженими суб`єктами владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідний лист-повідомлення до Сумської обласної ради від 10.06.2024 № 51-5212 вих 24, в якому зазначено про наявність порушення інтересів громади та запропоновано вжити заходів стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів.

Від Сумської обласної ради 24.06.2024 надійшла відповідь на лист окружної прокуратури, з якої слідує, що позовну заяву до ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» подавати не планує та не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.

Крім того, Окружною прокуратурою міста Суми з метою спонукання Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації вжити заходи стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів за вказаним договором надіслано лист від 10.06.2024 № 51-5211 вих 24.

У листі Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації від 18.06.2024 №01-26/6-1377 повідомило, що Управління не є стороною договору про постачання електричної енергії від 31.12.2020 та вважає, що в нього відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним додаткових угод до нього.

Вказане свідчить про нездійснення Сумською обласною радою та Управлінням охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, як уповноваженими органами у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

Прокурором розцінена така поведінка позивачів як нездійснення уповноваженими органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави. А тому, така усвідомлена пасивна поведінка позивачів є достатньою підставою для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність, а підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» (далі Споживач), згідно з даними електронної системи «PROZORRO» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-11-25-007716-c) проведено закупівлю електричної енергії.

За результатами вказаної закупівлі укладено договір від 31.12.2020 № 16118 з ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» (надалі Договір) з остаточною ціновою пропозицією 462067 грн.

Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача з загальною дозволеною потужністю 290 кВт, а Споживач зобов`язується оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що розрахунки за поставлену Споживачу електричну енергію здійснюється за цінами, що встановлюються за підсумками проведеної процедури закупівлі, передбаченої Законом. Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами процедури закупівлі, є обов`язковою для Сторін.

Ціна (тариф) електричної енергії становить 1,510024 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,302005 грн, всього з ПДВ 1,812029 грн (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.2.2 до договору плановий обсяг постачання електричної енергії за цим Договором складає 255000 кВт/год на рік.

Загальна вартість цього Договору становить 462067 грн, в тому числі ПДВ 77011 грн. (п. 5.4 Договору).

В подальшому, між ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» та Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення»» укладено низку додаткових угод, якими суттєво збільшено первісну ціну товару в Договорі, яка була визначена за результатами переговорною процедурою.

Зокрема, до Договору сторонами укладено 9 додаткових угод, 8 з яких стосуються збільшення фактичної ціни (тарифу) з одночасним зменшенням обсягу постачання, зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 04.02.2021 у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, сторони домовились змінити ціну за електроенергію за 1 кВт/год до 10 відсотків та внести зміни до договору про постачання електричної енергії від 31.12.2020 та викладено окремі пункти у наступній редакції. А саме, у Додатку 2 ціна (тариф) електричної енергії становить 1,993050 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно зменшено обсяг постачання до 231839 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.01.2021);

- додатковою угодою № 2 від 16.03.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 1,993050 грн з ПДВ за 1 кВт/год на 2,108647 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 16,37 % від ціни, визначеної договором, з урахуванням додаткової угоди № 1, відповідно зменшено обсяг постачання до 220980 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.03.2021);

- додатковою угодою № 3/1 від 23.04.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,108647 грн з ПДВ за 1 кВт/год на 2,311078 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 27,54 % від ціни, визначеної договором, з урахуванням додаткової угоди № 1, відповідно зменшено обсяг постачання до 205936 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.04.2021);

- додатковою угодою № 4 від 08.07.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,311078 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 2,488106 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 37,31% від ціни, визначеної договором, з урахуванням додаткової угоди № 1, відповідно зменшено обсяг постачання до 198343 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.07.2021);

- додатковою угодою № 5 від 31.08.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,488106 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 2,736668 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 51,02% від ціни, визначеної договором, з урахуванням додаткової угоди № 1, відповідно зменшено обсяг постачання до 190704 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.08.2021);

- додатковою угодою № 6 від 21.09.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,736668 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,010062 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 66,11% від ціни, визначеної договором, з урахуванням додаткової угоди № 1, відповідно зменшено обсяг постачання до 185210 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.09.2021);

- додатковою угодою № 7 від 01.11.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,010062 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,232506 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 78,39% від ціни, визначеної договором, з урахуванням додаткової угоди № 1, відповідно зменшено обсяг постачання до 183625 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 26.10.2021);

- додатковою угодою № 8 від 18.11.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,232506 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,555343 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 96,21% від ціни, визначеної договором, з урахуванням додаткової угоди № 1, відповідно зменшено обсяг постачання до 182986 кВт/год (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 13.11.2021)

В обґрунтування позовних вимог, Прокурор зазначає, що загалом, додатковими угодами № 2,3/1,4,5,6,7,8 до Договору безпідставно внесені зміни до істотних умов Договору, якими змінено ціну за 1 кВт/год (збільшено на 96,21 %) від ціни, визначеної Додатковою угодою №1 до договору, та зменшено обсяг постачання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що договір про закупівлю це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

У цій справі, як вже раніше зазначалося, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону (в редакції на момент укладення додаткової угоди №2) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховним Судом у справі №927/491/19 зазначено, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, та від кількості підписаних додаткових угод.

Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічні порушення допущені при підписанні усіх інших оспорюваних додаткових угод №№3/1,4,5,6,7,8.

Отже, підписання сторонами додаткових угод до Договору, зокрема №2, 3/1,4,5,6,7,8, призвело до необґрунтованого збільшення ціни (тарифу) електричної енергії понад 10 %, а в цілому на 96,21%, що відповідно порушує вимоги чинного законодавства та не відповідає приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Таким чином, оспорюванні додаткові угоди, якими підвищено ціну на електричну енергію укладені в порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та повинні бути визнані недійсними з огляду на наступне.

Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Одними з основних засад (принципів) бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» є максимальна економія, ефективність та пропорційність, добросовісна конкуренція серед учасників.

На момент підписання Договору Відповідачеві було відомо про ціни на електричну енергію що існували на ринку. Підписавши Договір, Відповідач погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару.

Поряд із цим, TOB «ЕНЕРА СУМИ» мало право відмовитися від укладення відповідного договору згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, однак не скористалося цим.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож рішення Відповідача про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він згоден на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції на час укладення договору).

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі- продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі- продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін.

До того ж, законодавець не пов`язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 звертає увагу, що право тлумачити норму права є виключним правом суду.

У цій же постанові Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови ВСУ від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

У даному випадку, сторонами вносилися зміни до договору, що призвело до підвищення ціни в цілому на 96,21% порівняно з первинною ціною Договору.

Так сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного Договору, підписано додаткові угоди №2,3/1,4,5,6,7,8 до Договору №16118 від 31.12.2020, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» додаткових угод №2, 3/1,4,5,6,7,8 до договору про постачання електричної енергії споживачу №16118 від 31.12.2020, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни електричної енергії і під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що додаткові угоди №2,3/1,4,5,6,7,8 до договору про постачання електричної енергії споживачу №16118 від 31.12.2020 укладено з порушенням вимог п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Оскільки Додаткові угоди №2,3/1,4,5,6,7,8 визнаються недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни електричної енергії, встановленій саме у договорі та додаткової угоди №1.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» на підставі договору та додаткових угод №2,3/1,4,5,6,7,8 до Договору фактично отримала (згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії):

- за січень 2021 року (акт від 31.01.2021) - 11218 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 22358,04 грн, за фактичною ціною 1,993050 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №1 від 04.02.2021;

- за лютий 2021 року (акт від 28.02.2021) - 22550 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 44943,28 грн, за фактичною ціною 1,993050 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №1 від 04.02.2021;

- за березень 2021 року (акт від 22.03.2021) - 15461 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 32601,79 грн, за фактичною ціною 2,108647 грн з ПДВ за 1кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №2 від 16.03.2021;

- за квітень 2021 року (акт від 23.04.2021) - 18149 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 41943,74 грн, за фактичною ціною 2,311078 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №3/1 від 23.04.2021;

- за травень 2021 року (акт від 20.05.2021) - 16091 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 37187,54 грн, за фактичною ціною 2,311078 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №3/1 від 23.04.2021;

- за червень 2021 року (акт від 22.06.2021) - 15748 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 36394,85 грн, за фактичною ціною 2,311078 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №3/1 від 23.04.2021;

- за липень 2021 року (акт від 21.07.2021) - 15030 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 37396,24 грн, за фактичною ціною 2,488106 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 08.07.2021;

- за серпень 2021 року (акт від 25.08.2021) - 15972 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 43710,07 грн, за фактичною ціною 2,736668 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №5 від 31.08.2021;

- за вересень 2021 року (акт від 21.09.2021) - 11881 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 35762,54 грн, за фактичною ціною 3,010062 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №6 від 21.09.2021;

- за 1-25 жовтня 2021 року (акт від 31.10.2021) - 20073 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 60420,97 грн, за фактичною ціною 3,010062 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №6 від 21.09.2021;

- за 26-30 жовтня 2021 року (акт від 31.10.2021) - 4818 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 15574,21 грн, за фактичною ціною 3,232506 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №7 від 01.11.2021;

- за 01-12 листопада 2021 року (акт від 30.11.2021) - 9600 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 31032,06 грн, за фактичною ціною 3,232506 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №7 від 01.11.2021;

- за 13-30 листопада 2021 року (акт від 30.11.2021) - 6395 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 22736,99 грн, за фактичною ціною 3,555433 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №8 від 18.11.2021.

Відповідно до поданого Прокурором розрахунку загальний розмір зайво сплачених коштів становить 97362,08 грн.

Зазначена сума обрахована як різниця між сумою коштів, які фактично перераховано TOB ЕНЕРА СУМИ за електричну енергію по цінам згідно оспорюваних додаткових угод №№2,3/1,4,5,6,7,8 та вартістю електричної енергії, виходячи з ціни з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 до Договору.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у результаті підписання Додаткових угод №№2,3/1,4,5,6,7,8 у надмірному розмірі сплачено на користь ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» бюджетні кошти у сумі 97362 грн 08 коп., чим порушено інтереси держави, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, а позов в цій частині задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позивних вимог Прокурором та задоволення їх у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені повністю, то витрати зі сплати судового збору в розмірі 19379 грн 20 коп. покладаються на відповідача 2.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Виконувача обов`язків керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі: 1. Сумської обласної ради, 2. Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації до відповідачів: 1.Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 97362,08 грн. задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 04.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3/1 від 23.04.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 08.07.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 31.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

6. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 08.07.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

7. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 01.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

8. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 18.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 №16118, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» та ТОВ «Енера Суми».

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 02013142) безпідставно сплачені кошти в сумі 97362 грн 08 коп.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 19379 грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

11. Видати Управлінню охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, Сумській обласні прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили

12. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 9-10 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 22.08.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко