Рішення

від 22.08.2024 по справі 922/2170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р.м. ХарківСправа №922/2170/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМІКС" простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ЕКОПРОМІКС", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 143.443,19 грн - суму невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати; 26.943,21 грн - відсотки за користування коштами; 31.962,00 грн - пеня; 7.582,02 грн - штраф; 129,82 грн - відсотки річних; 1.033,17 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позову посилається на порушенням відповідачем зобов`язань у частині повернення попередньої оплати за непоставлений товар за Договорами про закупівлю товару від 15.08.2023 №6667-ИЭС-ДЦ, від 21.09.2023 №6778-ИЭС-ДЦ та договору поставки, укладеного в спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 з урахуванням малозначності справи №922/2170/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Відсутність адресата за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (покупець) та ТОВ "ЕКОПРОМІКС" (постачальник) був укладений Договір про закупівлю товару від 15.08.2023 №6667-ИЭС-ДЦ (надалі - Договір поставки-1). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти та оплатити товар, код згідно УКТ ЗЕД: 8307100090, 2022-2023 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією на загальну суму 37.757,52 грн.

Пунктом 4.1. Договору поставки-1 передбачено, що розрахунки по цьому Договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника шляхом передоплати 100% вартості товару, що становить 37.757,52 грн на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником на 5 календарний день.

Умовами пункту 5.1. Договору поставки-1 встановлений строк поставки товару, а саме: протягом 30 календарних днів з дати здійснення покупцем передоплати за товар.

Згідно з пунктом 7.14. у випадку одержання передоплати постачальником та не виконання своїх зобов`язань постачальником по поставці товару, передбачених цим договором або у разі відмови покупцем від поставки товару з вини постачальника, або у разі розірвання/закінчення строку дії цього Договору постачальник зобов`язується повернути передоплату покупцю за його першій вимозі протягом 10 робочих днів з дня направлення письмової вимоги покупцем.

Цей Договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (пункт 11.1. Договору).

Відповідачем за Договором поставки-1 був виставлений позивачу рахунок на оплату від 29.08.2023 №306 на суму 37.757,52 грн. Платіжною інструкцією від 24.10.2023 №3179804 позивач здійснив попередню оплату товару за Договором поставки-1 на суму 37.757,52 грн.

18.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 18.03.2024 №834 про повернення суми передоплати по Договору поставки-1 з урахуванням відсотків за користування, в якій у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань щодо поставки товару вимагав у строк до 29.03.2024 перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" суму заборгованості за Договором поставки-1 у розмірі 37.757,52 грн, а також 4.644,35 грн відсотків за користування передоплатою. Втім відповідач відповіді на вимогу не надав, попередню оплату не повернув.

Також, між ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (покупець) та ТОВ "ЕКОПРОМІКС" (постачальник) був укладений Договір про закупівлю товару від 21.09.2023 №6778-ИЭС-ДЦ (далі - Договір поставки-2). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти та оплатити такий товар, код згідно з УКТ ЗЕД: 8506, 8507, 2022-2023 року виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією на загальну суму 113.882,75 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставки-2 ціна на товар, що поставляється, вказується в специфікації (п.1.1 цього Договору) та є незмінною протягом строку дії цього Договору окрім випадків, передбачених цим Договором та/або діючим законодавством України. Сума цього Договору становить: 113 882,75 грн з ПДВ (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору поставки-2 сторони погодили порядок здійснення оплати за товар. А саме: розрахунки по цьому Договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: 1) 80% вартості Товару, що становить 91.106,20 грн, здійснюється у формі передоплати, на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником на 5 календарний день; 2) оплата по факту поставки Товару 20% вартості, що становить 22.776,55 грн, здійснюється Покупцем не пізніше 20 календарних днів після завершення календарного місяця, в якому відбулася поставка товару постачальником та за умови належного складання і реєстрації ним податкових накладних.

У відповідності до пункту 5.1. Договору поставки-2 строк поставки товару протягом 30 календарних днів з дати здійснення покупцем передоплати за товар.

Умовами пункту 7.14. Договору поставки-2 передбачено, що у випадку одержання передоплати постачальником та не виконання своїх зобов`язань постачальником по поставці товару, передбачених цим Договором або у разі відмови покупцем від поставки товару з вини постачальника, або у разі розірвання/закінчення строку дії цього Договору постачальник зобов`язується повернути передоплату покупцю по його першій вимозі протягом 10 робочих днів з дня направлення письмової вимоги покупцем. Сума, що підлягає поверненню, складається із суми основного боргу, отриманого як передоплата і відсотків за користування сумою передоплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період з дати здійснення попередньої оплати до дати повернення попередньої оплати за товар.

Цей Договір набуває чинності з дати, що зазначена в правому верхньому куті Договору, після його підписання обома Сторонами з використанням кваліфікованого електронного підпису та може бути скріплений електронними печатками сторін, і діє до 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором (пункт 11.1).

На виконання умов Договором поставки-2 відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату від 26.09.2023 №333 на суму 113.882,75 грн. На підставі платіжної інструкції від 29.09.2023 № 3156442 позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 91.106,20 грн (80% від загальної суми Договору поставки-2).

18.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача Вимогу від 18.03.2024 №835 про повернення суми передоплати з урахуванням відсотків за користування та сплату штрафних санкцій за порушення зобов`язання по Договору поставки-2, в якій у зв`язку з не здійсненням відповідачем поставки товару вимагав у строк до 29.03.2024 перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" суму заборгованості в розмірі 91.196,20 грн, а також 13.716,08 грн відсотків за користування передоплатою. Втім відповідач відповіді на вимогу не надав, попередню оплати не повернув.

Окрім цього, відповідачем були виставлені позивачу рахунки на оплату від 02.10.2023 №350 на суму 3.808,80 грн та від 18.10.2023 №371 на суму 10.680,67 грн. Вказані рахунки були сплачені позивачем у повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції від 06.10.2023 №3165572 на суму 3.808,80 грн та від 24.10.2023 №3179805 на суму10.680,67 грн.

06.05.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 03.05.2024 №1287, в якій вимагав на протязі 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги перерахувати заборгованість у розмірі 14.498,47 грн на рахунок позивача. Натомість, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

На думку позивача відповідач порушив умов укладених Договорів поставки-1, 2 та договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, в частині строків поставки товару, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовною заявою з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Факт виставлення відповідачем рахунків на оплату від 02.10.2023 №350 на суму 3.808,80 грн та від 18.10.2023 №371 на суму 10.680,67 грн та подальша їх оплата позивачем свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань з поставки товару, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб (далі - Договір поставки-3).

Окрім цього, між позивачем та відповідачем були укладені Договори поставки-1, 2. При цьому, Договір поставки-2 був підписаний сторонами електронний підписами та скріплений електронним печатками підприємств.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з положеннями частини четвертої статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Таким чином, наявність кваліфікованих електронних підписів на Договорі поставки-2 свідчить про те, що такий правочин укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статейй 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого товару за Договорами поставки-1, 2, 3, так і докази повернення відповідачем попередньої оплати в загальному розмірі 143.443,19 грн. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив свій обов`язок з поставки товару.

Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Разом із тим суд зазначає, що арифметична правильна сума попередньої оплати за Договорами поставки становить 143.353,19 грн (91.106,20 грн + 37.757,52 грн +3.808,80 грн +10.680,67 грн), а отже саме цю суму ТОВ "ЕКОПРОМІКС" повинно було повернути ТОВ "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС", а не 143.443,19 грн, як помилково зазначено в позовній заяві позивачем.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договорів поставки та діючого законодавства, а також порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 143.353,19 грн - суми невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати. В частині стягнення суми невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати в розмірі 90,00 грн позовна вимога є безпідставною, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Крім суми попередньої оплати позивач просить суд стягнути з відповідача 26.943,21 грн - відсотки за користування коштами; 31.962,00 грн - пеня; 7.582,02 грн - штраф; 129,82 грн - 3% річних; 1.033,17 грн - інфляційні втрати.

Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачу частково обґрунтовано. Підставами такого висновку є наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня та штраф за порушення строку поставки (непоставки, недопоставки) передбачена пунктом 7.2. Договорів поставки-1, 2. Згідно з ним у разі непоставки, недопоставки, поставки товару з порушенням строку, передбаченого у цьому Договорі, постачальник перед покупцем несе наступну відповідальність:

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) товару в межах 10 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від суми цього Договору;

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) товару понад 10 календарних днів, постачальник починаючи з 11 календарного дня додатково до штрафу сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості не поставленого товару або товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт невиконання відповідачем зобов`зяання за Договорами поставки-1, 2 в частині поставки товару в обумовлений строк, свідчать про правомірність нарахування відповідачу пені та штрафу.

Перевіркою наведеного в позовній розрахунку пені за Договором поставки-2 судом встановлено, що позивачем допущена помилка, а саме: не враховані положення частини п`ятої статті 254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Оскільки 30 календарний день з поставки товару припадав на 29.10.2023 (вихідний день, неділя), то останнім днем поставки є 30.10.2023 (перший робочий день), а отже прострочення поставки розпочалося з 31.10.2023, та відповідно пеня повинна нараховуватися з 10.11.2023, а не з 09.11.2023 як помилково зазначає позивач;

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені за Договором поставки-2 за період з 10.11.2023 до 13.06.2024 на суму непоставленого товару в розмірі 113.882,75 грн, суд зазначає, що її арифметично правильний розмір становить 24.712,56 грн. Таким чином встановлена вище помилка не вплинула на розрахунок пені, який був заявлений до стягнення позивачем за Договором поставки-2 у розмірі 24.712,56 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за Договором поставки-1 у розмірі 7.249,44 грн за період з 04.12.2023 до 13.06.2024 та штрафу за Договорами поставки-1, 2 у розмірі 1.887,88 грн та 5.694,14 грн відповідно, судом встановлено, що такі розрахунки виконані арифметично правильно, згідно з нормами чинного законодавства та умов Договору, а отже позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Пунктом 7.15. Договору поставки-1 погоджено, що за прострочення повернення передоплати понад строк, встановлений пунктом 7.14. цього Договору, постачальник, крім сплати відсотків які продовжують сплачуватися до моменту фактичного повернення передоплати, зобов`язаний повернути покупцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити річних у розмірі 2% від неповерненої суми.

Умовами пункту 7.15. Договору поставки-2 передбачено, що за прострочення повернення передоплати понад строк, встановлений пунктом 7.14. цього Договору, постачальник, крім сплати відсотків які продовжують сплачуватися до моменту фактичного повернення передоплати, зобов`язаний повернути покупцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити річних у розмірі 0.01% від неповерненої суми.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування останньому відсотків річних та інфляційних втрат.

Перевіривши правильність нарахування позивачем відсотків річних за період з 12.04.2024 до 13.06.2024 за Договором поставки-1 у сумі 128,27 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 302,51 грн, судом встановлено, що такі нарахування здійснені позивачем арифметично правильно та відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Натомість у розрахунках відсотків річних та інфляційних втрат за Договором поставки-2 позивачем помилково замість суми попередньої оплати в розмірі 91.106,20 грн, здійснено нарахування, виходячи із суми попередньої оплати в розмірі 91.196,20 грн.

Здійснивши перерахунок відсотків річних та інфляційних втрат за Договором поставки-2 за період з 12.04.2024 по 13.06.2024 на суму 91.106,20 грн, суд зазначає, що арифметично правильний розмір відсотків річних та інфляційних втрат становить 1,54 грн та 729,94 грн відповідно. В іншій частині відсотки річних у сумі 0,01 грн та інфляційні втрати в розмірі 0,72 грн нараховані безпідставно та помилковоє

Щодо процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26.943,21 грн, суд зазначає наступне.

За приписами статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Судом встановлено, що сторонами в Договорах поставки-1, 2 був встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. А саме згідно з пунктом 7.14. Договорів у випадку одержання передоплати постачальником та не виконання своїх зобов`язань постачальником по поставці товару, передбачених цим договором або у разі відмови покупцем від поставки товару з вини постачальника, або у разі розірвання/закінчення строку дії цього Договору постачальник зобов`язується повернути передоплату покупцю за його першій вимозі протягом 10 робочих днів з дня направлення письмової вимоги покупцем. Сума, що підлягає поверненню, складається із суми основного боргу, отриманого як передоплата і відсотків за користування сумою передоплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період з дати здійснення попередньої оплати до дати повернення попередньої оплати за товар

На підставі наведених вище положень ЦК України та умов Договорів поставки-1, 2 позивач здійснив нарахування відповідачу відсотків за користування сумою передоплати в загальному розмірі 26.943,21 грн. А саме: за Договором поставки-1 за період з 30.09.2023 до 13.06.2024 у розмірі 7.157,38 грн та за Договором поставки-2 за період з 25.10.2023 до 13.06.2024 у розмірі 19.785,83 грн.

Втім, як вже було зазначено вище, позивач здійснював нарахування відсотків за користування сумою передоплати за Договором поставки-2, виходячи із суми 91.196,20 грн, а не 91.106,20 грн

Перевіркою розрахунків відсотків за користування сумою передоплати судом встановлено, що арифметично вірний їх розмір за Договором поставки-1 становить 7.143,92 грн, в іншій частині (13,46 грн) відсотки нараховані безпідставно та помилково; за Договором поставки-2 становить 19.733,83 грн, в іншій частині (52,00грн) відсотки нараховані безпідставно та помилково.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача: 143.353,19 грн - суми невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати; 26.877,75 грн - відсотків за користування коштами; 31.962,00 грн - пені; 7.582,02 грн - штрафу; 129,81 грн - відсотків річних; 1.032,45 грн - інфляційних втрат. В частині стягнення суми невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати в розмірі 90,00 грн; відсотків за користування передоплатою в сумі 65,46 грн, відсотків річних у сумі 0,01 грн та інфляційних втрат у розмірі 0,72 грн суд відмовляє, як безпідставно нараховані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.531,25 грн, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (1,87 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМІКС" (Україна, 62302, Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд. 163Г, код ЄДРПОУ 44474676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (Україна, 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 34063592)

- 143.353,19 грн - суму невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати;

- 26.877,75 грн - відсотки за користування коштами;

- 31.962,00 грн - пені;

- 7.582,02 грн - штраф;

- 129,81 грн - відсотки річних;

- 1.032,45 грн - інфляційні втрати;

- 2.531,25 грн - витрати зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "22" серпня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля