Рішення

від 22.08.2024 по справі 922/2235/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2235/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Лозоваводосервіс" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Степова, буд. 3, с.Українське, м. Лозова, Харківська обл., 64608; код ЄДРПОУ: 41451855) до Акціонерного товариства "Лозівський авторемонтний завод" (вул. Олега Куцина (колишня Лозовського), буд. 80-Б, м. Лозова, Харківської обл., 64600; код ЄДРПОУ 05461510) про стягнення 63554,20 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Лозоваводосервіс" Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 41451855) 28.06.2024 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Лозівський авторемонтний завод" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 63554,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору про надання послуг від 05.08.2019 № 387 та Договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 387 від 01.01.2021 та приписів чинного законодавства, не розрахувався за надані позивачем послуги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Лозоваводосервіс" Лозівської міської ради Харківської області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Лозоваводосервіс" Лозівської міської ради Харківської області прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2235/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 08.07.2024 двічі була надіслана на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте повернута до господарського суду без вручення адресатові (в перший раз - за закінченням терміну зберігання; в другий раз - у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) належить до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Також відповідно до ч.6, ст 6 ГПК України, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами , в обов"язковому порядку, що не було зроблено відповідачем .

На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач були належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, а саме до 22.08.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згіднозі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.08.2019 між Дочірнім підприємством "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (правонаступником якого є позивач) та Акціонерним товариством "Лозівський авторемонтний завод" (відповідач) було укладено Договір на надання послуг № 387.

Відповідно до Постанови КМУ від 05.07.2019 № 690 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення", яка набула чинності 13.08.2019, ДП "Лозоваводосервіс" КП "Теплоенерго" переуклало з 01.01.2021 договори про надання житлово-комунальних послуг зі своїми споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У зв`язку з цим, договір на надання послуг від 05.08.2019 № 387 припиняв свою дію 31.12.2020.

01.01.2021 між Дочірнім підприємством "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області та Акціонерним товариством "Лозівський авторемонтний завод" укладено Договір з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 387 (надалі Договір).

На виконання рішення XLVIII сесії VIII скликання Лозівської міської ради Харківської області від 29.02.2024 № 1751 "Про вхід до складу засновників, зміну найменування та затвердження статуту КП "Лозоваводосервіс" в новій редакції", здійснено зміну назви Дочірнього підприємства "Лозоваводосервіс" комунального підприємства "Теплоенерго" на Комунальне підприємство "Лозоваводосервіс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п.п 1.1 п. 1 Статуту КП "Лозоваводосервіс", підприємство є правонаступником ДП "Лозоваводосервіс" КП "Теплоенерго".

КП "Лозоваводосервіс" є суб`єктом господарювання та надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та інших нормативно-правових актів України.

ДП "Лозоваводосервіс" КП "Теплоенерго", згідно вищевказаних договорів з серпня 2019 р. по грудень 2020 р. та з січня 2021 р. по 31 жовтня 2021 р. було надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 63554,20 грн, що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків, а саме:

- актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2023 р. - листопад 2023р. між ДП "Лозоваводосервіс" КП "Теплоенерго" і АТ "Лозівський авторемонтний завод" за Договором від 05.08.2019 № 387;

- актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2023 р. - листопад 2023р. між ДП "Лозоваводосервіс" КП "Теплоенерго" і АТ "Лозівський авторемонтний завод" за Договором від 01.01.2021 № 387.

Вищевказані акти звіряння підписані відповідачем, тобто проти заборгованості за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідач не заперечує.

Оспорювана заборгованість виникла у відповідача у зв`язку з тим, що за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, що і стало причиною виникнення спору.

Крім того, для врегульовання спору в досудовому порядку, ДП "Лозоваводосервіс" КП "Теплоенерго" рекомендованим листом за належною поштовою адресою було направлено лист-попередження щодо сплати заборгованості, який було повернуто з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 1 Договору, виконавець зобов`язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 17 Договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Оплата послуг та інших категорій платежів здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Відповідно до п. 63 Договору, сторони зобов`язуються дотримуватись положень "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), "Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316; "Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 № 30; "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630; "Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Лозова", затверджених рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради від 27.08.2019 № 768 (далі - місцеві Правила), вимог чинного законодавства України та інших актів, що регулюють дану сферу діяльності, а також цього договору.

Терміни, вжиті у цьому договорі, визначаються згідно з положеннями вищезазначених нормативно-правових актів. У випадку внесення змін до будь-якого із зазначених нормативно-правових актів або втрати ним чинності шляхом набрання юридичної сили новим нормативно-правовим актом, сторони зобов`язуються керуватися новим нормативно-правовим актом без додаткового узгодження та без внесення змін до цього договору (підстава ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 188 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України визначений Правилами користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення і з якими укладено договір на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (пункт 2 розділу І Правил № 190).

Пунктом 1 розділу ІІ Правил № 190 встановлено, що виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем.

Пунктом 3 розділу І Правил № 190 визначено, що договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", "Про житлово-комунальні послуги" та "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

За вимогами ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Лозоваводосервіс" Лозівської міської ради Харківської області є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Лозівський авторемонтний завод" (вул. Олега Куцина (колишня Лозовського), буд. 80-Б, м. Лозова, Харківської обл., 64600; код ЄДРПОУ 05461510) на користь Комунального підприємства "Лозоваводосервіс" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Степова, буд. 3, с. Українське, м.Лозова, Харківська обл., 64608; код ЄДРПОУ: 41451855) - заборгованість у розмірі 63554,20 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "22" серпня 2024 р.

СуддяН.М. Кухар