Рішення

від 19.08.2024 по справі 922/2099/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 Справа № 922/2099/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новий шлях" (адреса: 63842, Харківська обл., Борівський р.-н, с. Чернещина, вул. Центральна, буд. 15; код ЄДРПОУ 00708331) до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14) про стягнення 231058802,01 грн. за участю представників сторін:

позивача - Монастирський Д. О. (ордер серії АІ № 163882 від 14.06.2024);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новий шлях" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач) 231058802,01 грн, з яких:

41184125,91 грн - в якості відшкодування збитків без урахування ПДВ, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 1407768,47 дол. США;

189874676,10 грн - упущеної вигоди, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 6490354,64 дол. США.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позов обгрунтовано з посиланням на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та ведення активних бойових дій рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу було втрачене та/або захоплене, чим позивачу завдано як реальних збитків так і збитків у формі упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 відкрито провадження у справі № 922/2099/24; призначено підготовче засідання на 17.07.2024, розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, за наявними в справі матеріалами; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2024 підготовче засідання відкладено на 31.07.2024.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2024.

На судове засідання 19.08.2024 прибув представник позивача який підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання 19.08.2024 свого представника не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив.

З цього приводу суд зазначає.

Відповідач у справі є нерезидентом України.

При цьому судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку статті 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на вищевикладене, судом, з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, розміщено відповідні повідомлення на сайті Господарського суду Харківської області

Крім того, відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, підприємство позивача є юридичною особою, яка займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Одразу після реєстрації підприємство позивача отримано статус платника ПДВ.

Основним видом діяльності підприємства позивача відповідно до статутної діяльності та секції видів економічної діяльності КВЕД, є КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Іншими видами діяльності підприємства є КВЕД:

01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур

01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід

01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів

01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих

01.45 Розведення овець і кіз

01.46 Розведення свиней

01.49 Розведення інших тварин

01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві

01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві

01.63 Післяурожайна діяльність

01.64 Оброблення насіння для відтворення

10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру

10.52 Виробництво морозива

10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості

20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин

46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськимивиробами в спеціалізованих магазинах

49.32 Надання послуг таксі

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду)

63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

64.91 Фінансовий лізинг

64.92 Інші види кредитування

64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у.

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

З моменту реєстрації виробничі потужності підприємства позивача розташовувались на території СТОВ А/Ф "Новий шлях" за адресою: Харківська обл., Ізюмський р.-н (Борівська СТГ), с. Чернещина.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22 введено в Україні воєнний стан, який триває на даний час.

Згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (з подальшими змінами),с. Чернещина, Ізюмського району (колишній Борівський р-н), Харківської області, де здійснювало госплодарську діяльність підприємство позивача:

? з 24.02.2022 по 13.04.2022 територія активних бойових дій;

? з 13.04.2022 по 03.10.2022 окупована територія Російською Федерацією;

? з 03.10.2022 по 04.10.2022 територія активних бойових дій.

З 01.07.2023 вся територія Борівської селищної громади, до якої в тому числі входить с. Чернещина, є територією активних бойових дій.

Зважаючи на викладене, нерухоме та рухоме майно, що належить Позивачу (зокрема, будівлі, споруди, речові права на земельні ділянки, а також обладнання, устаткування, транспортні засоби, товарно-матеріальні цінності, запаси, сільськогосподарська продукція тощо), було втрачене та/або захоплене.

Як свідчать матеріали справи, за вказаними фактами компанія "Агротон Паблік Лімітед" (яка є засновником позивача) звернулась до Служби безпеки України із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). За даним зверненням було зареєстроване відповідне кримінальне провадження

У позовній заяві позивач вказує, що внаслідок активної фази збройної агресії Російської Федерації, яка розпочалась 24.02.2022, йому завдано збитків у на загальну суму 231058802,01 грн, з яких:

41184125,91 грн - в якості відшкодування збитків без урахування ПДВ, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 1407768,47 дол. США;

189874676,10 грн - упущеної вигоди, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 6490354,64 дол. США.

В обгрунтування зазначеного позивачем надано суду висновок експертів № 27-12/3/23 від 27.12.2023 за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки щодо наступних питань.

В даному експерному висновку (т. с. 1, а. с. 246-250, т. с. 2, 1-114) встановлено наступне:

- ринкова вартість ТМЦ, біологічних активів, малоцінних швидкозношуючих предметів, транспортних засобів та рухомого майна, знищених внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань рф на території України, шляхом ведення агресивної війни, а саме, у зв`язку з активними бойовими діями та окупацією територій становить: 33902564,64 грн (тридцять три мільйона дев`ятсот дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири гривні 64 копійки) або 1158867,90 дол. США;

- документально підтверджується наявність на території виробничих підрозділів СТОВ А/Ф "Новий шлях" за адресою: Харківська обл., Ізюмський р.-н (колишній Борівський р.-н), с. Чернещина, таких ТМЦ та основних засобів, а саме:

товарно-матеріальних цінностей (запасів) в кількості 715 номенклатурних одиниць загальною балансовою вартістю 12315749,36 грн (дванадцять мільйонів триста п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 36 копійок) без урахування ПДВ;

товарно-матеріальні цінності (товари) в кількості 1 номенклатурної одиниці загальною балансовою вартістю 85683,34 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривнi 34 копійки) без урахування ПДВ;

товарно-матеріальних цінностей (сільськогосподарська продукція) в кількості 3 684,8343 тони загальною балансовою вартістю 5183177,10 (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сто сімдесят сім гривень 10 копійок) без урахування ПДВ;

основні в кількості 220 одиниць загальною балансовою вартістю 5776080,25 (п`ять мільйонів сімсот сімдесят шість тисяч вісімдесят гривень 25 копійок) без урахування ПДВ;

малоцінних та швидкозношуваних предметів в кількості 89 одиниць загальною балансовою вартістю 262196,65 (двісті шістдесят дві тисячі сто дев`яносто шість гривень 65 копійок) без урахування ПДВ;

корів в кількості 369 голів вагою 176959 кг балансовою вартістю 4777249,41 грн (чотири мільйони сімсот сімдесят сім тисяч двісті сорок дев`ять гривень 41 копійка);

тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, в кількості 631 голова вагою 222093 кг балансовою вартістю 7016707,51 грн (сім мільйонів шістнадцять тисяч сімсот сім гривень 51 копійка);

бжолосімей в кількості 14 одиниць балансовою вартістю 679,13 грн (шістсот сімдесят дев`ять гривень 13 копійок);

- величина реальних збитків, нанесених власнику СТОВ А/Ф "Новий шлях" в результаті знищення товарів, запасів, сільськогосподарської продукції, основних засобів на територіях виробничих підрозділів СТОВ А/Ф "Новий шлях" за адресою: Харківська обл., Ізюмський р.-н (колишній Борівський р-н), с. Чернещина, що на момент втрати були окуповані збройними силами рф, становить: 41184125,91 грн (сорок один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі сто двадцять п`ять гривень 91 копійка) без урахування ПДВ або 1407768,47 дол. США;

Інформація в розрізі складових наведена в таблиці:

Втречені активи / вартість:

Транспортні засоби - 2 407 837,51 грн.

Рухоме майно - 1 852 586,63 грн.

Нерухоме майно 7 282 259,27 грн.

Запаси 12 315 749,36 грн.

Товари 85683,34 грн.

Сільськогосподарська продукція 5 183 177,10 грн.

Малоцінні та швидкозношувані предмети 262 196,65 грн.

Біологічні активи 11 794 636,05 грн.

Всього: 41 184 125,91

- розмір упущеної вигоди СТОВ А/Ф "Новий шлях" від нанесення власникам реальних збитків у зв`язку з активними бойовими діями та окупацією територій та втратою основних засобів, ТМЦ, біологічних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та неможливість використовувати земельний банк становить 189874676,10 грн (сто вісімдесят дев`ять мільйонів вісімсот сімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят шість гривень 10 копійок) або 6490354,64 дол. США.

- в результаті проведеного дослідження та за наданими на дослідження матеріалами, встановлено, що за період 20192020 р. р. за результатами аналізу фінансовогосподарської діяльності СТОВ А/Ф "Новий шлях":

? не виявлено ознак фіктивного банкрутства СТОВ А/Ф "Новий шлях" ;

? не виявлено ознак дій з доведення СТОВ А/Ф "Новий шлях" до банкрутства;

? не виявлено ознак дій з приховування банкрутства СТОВ А/Ф "Новий шлях".

Суд також констатує, що належність знищеного та/або пошкодженого нерухомого та рухомого майна саме підприємству позивача станом на час його пошкодження та/або знищення підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т. с. 1, а. с. 14-202).

При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить суд стягнути заподіяні збитки з відповідача, посилаючись при цьому на те, що вони були заподіяні 13.04.2022 порушенням законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств Російської Федерації, що призвело до знищення, пошкодження та/або втрати належного позивачу майна (реальні збитки), та неможливості отримати прибуток який би позивач отримав в результаті ведення господарської діяльності в звичному режимі якщо б не відбулася пономасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Як вже зазначалося, відповідачем у даній справі є держава Російська Федерація в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації

З цього приводу суд зазначає.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. ст. 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема, пред`явлення позову до іноземної держави, - може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Наведені дії відповідач вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суди України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, звертаючись із позовом до відповідача - Російської Федерації позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі деліктного винятку, відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Також суд зазначає, що, оскільки, в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №№ 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Розглянувши спір по суті, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об`єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов`язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) слід зазначити, що звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на Позивача обов`язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/ 15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії РФ за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії РФ з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і знищення, пошкодження або заволодіння майном позивача позивача, здійсненим в рамках реалізації акту агресії РФ.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

У даному випадку матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зруйнованого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено, пошкоджено або заволодіння майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність за спричинену ним шкоду заподіяну майну позивача в результаті порушення звичаїв ведення війни..

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У даному випадку протиправність діяння РФ, як складового елементу факту збройної агресії РФ проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як встановлено судом, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу завдано збитків.

Розмір збитків позивача пов`язаний з пошкодженням або знищенням його майна (2040 найменувань матеріальних цінностей) внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначено відповідно до експертного висновку Міжнародної експертно-праової групи за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи з залученням фахівця у галузі оцінки № 27-12/3/23 (дата оцінки 27.12.2023) становить суму еквівалентну 41184125,91 грн без урахування ПДВ, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 1407768,47 дол. США.

Також даним експерним висновком встановлено, що розмір упущеної вигоди СТОВ А/Ф "Новий шлях" від нанесення власникам реальних збитків у зв`язку з активними бойовими діями та окупацією територій та втратою основних засобів, ТМЦ, біологічних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та неможливість використовувати земельний банк становить 189874676,10 грн або 6490354,64 дол. США.

Стосовно доказів вжиття заходів позивачем для одержання доходів від своєї господарської діяльності, тобто, одного із елементів складу цивільного правопорушення при якому настає відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач зазначає, що він не проводить діяльність на запланованому рівні за незалежними від нього обставинами, оскільки:

-нерухоме майно, як орендоване так і його власне, зруйноване або пошкоджене;

-продовжуються постійні обстріли території Харківської області, в числі с. Чернещина;

-відсутні обігові кошти, тобто кошти, авансовані для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу підприємства;

-знищення та/або пошкодження майна підприємства унеможливлюють отримання фінансової допомоги від інших підприємств або фізичних осіб.

Доводи позивача про розмір упущеної вигоди підтверджується, як зазначалось вище, експертним висновком Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новий шлях", що отримана внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Суд також констатує та враховує при прийнятті рішення, що відповідачем жодної з зазначених вище обставин не спростовано, доказів відсутності його вини в заподіянні збитків або доказів на спростування розміру заподіяних збитків не надано.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення відповідача на користь позивача 41184125,91 грн в якості відшкодування збитків без урахування ПДВ, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 1407768,47 дол. США та 189874676,10 грн упущеної вигоди, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 6490354,64 дол. США.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від оплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то на підставі ст. 129 ГПК України з відповідача до Державного бюджету України підлягають стягненню 847840,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-235, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новий шлях" (адреса: 63842, Харківська обл., Борівський р.-н, с. Чернещина, вул. Центральна, буд. 15; код ЄДРПОУ 00708331):

41184125,91 грн - в якості відшкодування збитків без урахування ПДВ, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 1407768,47 дол. США;

189874676,10 грн - упущеної вигоди, що станом на дату втрати - 13.04.2022 становило 6490354,64 дол. США.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 847840,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" серпня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак