Постанова

від 21.08.2024 по справі 910/268/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/268/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/268/20

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України",

треті особи, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Всеукраїнська громадська організація "Академія технологічних наук України",

про визнання протиправною бездіяльність, визнання договору укладеним та стягнення грошових коштів,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третіх осіб - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" (далі - ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", відповідач), в якому з урахуванням заяв про збільшення та про зменшення позовних заяв просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45 199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних позивачу акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45 199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 40 простих іменних акцій за ціною 81 430,00 грн за 1 акцію на загальну суму 3 257 100,00 грн у редакції, викладеній у заяві;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 5 147 824,24 грн, з яких: 3 257 100,00 грн - вартість акцій, 392 458,24 грн - 3% річних та 1 498 266,00 грн - інфляційні втрати.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/268/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнано протиправними дії ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45 199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних акціонеру акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45 199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнано укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між ОСОБА_1 та ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо обов`язкового викупу належних позивачу 40 простих іменних акції за ціною 81 430,00 грн за 1 акцію на загальну суму 3 257 100,00 грн у редакції, що долучена до позовної заяви;

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 залишено без змін.

3. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 у частині задоволених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_1 , також не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 у частині незадоволених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання з обов`язкового викупу акцій та інфляційні втрати. В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/268/20 за касаційною скаргою ПрАТ «Науково - Дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/268/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20.

5. ОСОБА_1 08.04.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив Суд закрити касаційне провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відмовити у задоволенні касаційної скарги. Оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог просив залишити без змін.

Крім того, ОСОБА_1 у вказаному відзиві повідомив, що позивачем понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи у Касаційному господарському суді касаційної скарги ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", які складаються з оплати правничої допомоги адвоката у сумі 9 000, 00 грн за складання та подання до касаційного суду відзиву на касаційну скаргу. При цьому судові витрати, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції складаються з оплати правничої допомоги адвоката у зв`язку з участю у судових засіданнях по справі - 6 000, 00 грн за одне судове засідання. З огляду на викладене ОСОБА_1 просив Суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу з розгляду касаційної скарги ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" у розмірі 15 000, 00 грн.

До вказаної заяви позивачем додано:

- копію договору про надання правової допомоги від 09.05.2019 №10/19;

- копію додаткової угоди від 29.03.2024 №7;

- копію акта приймання-передачі правової допомоги від 05.04.2024 №2;

- докази направлення копії відзиву з додатками іншим учасникам справи.

5.1. ОСОБА_1 18.06.2024 через «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення письмового доказу, в якому просив долучити до матеріалів справи №910/268/20 акт приймання-передачі правової допомоги від 06.06.2024 №4.

ОСОБА_1 20.06.2024 через «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення письмового доказу, в якому просив долучити до матеріалів справи №910/268/20 акт приймання-передачі правової допомоги від 20.06.2024 №5.

6. Постановою Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №910/268/20 вирішено:

« 1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасувати, а справу №910/268/20 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 залишити без змін».

7. ОСОБА_1 28.06.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/268/20, в якій просить стягнути з ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн, яка складається із:

- складання, оформлення та подання до суду відзиву на касаційну скаргу відповідача - 9 000, 00 грн;

- участь у судовому засіданні 24.04.2024 - 6 000, 00 грн;

- участь у судовому засіданні 29.05.2024 - 6 000, 00 грн;

- участь у судовому засіданні 19.06.2024 - 6 000, 00 грн;

- участь у судовому засіданні 26.06.2024 - 6 000, 00 грн;

В обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 , зокрема відзначає, що оскільки касаційну скаргу ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 в частині задоволених позовних вимог залишено без змін, то позивач має право на відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом судом касаційної інстанції касаційної скарги відповідача у справі №910/268/20, яку залишено без задоволення.

8. Верховний Суд ухвалою від 26.07.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/268/20 призначив до судового розгляду.

9. ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" 31.07.2024 через «Електронний суд» подало до Суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/268/20, в якому просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач відзначає, що визначення вартості підготовки відзиву на касаційну скаргу у сумі 9000,00 грн є необґрунтовано завищеною сумою, адже адвокат позивача приймає участь у справі з самого початку та обізнаний щодо всіх обставин справи, а отже, не потребував багато часу для написання такого процесуального документу як відзив на касаційну скаргу. Окрім того, обставини викладені у процесуальних документах є тотожними.

Окрім того, позивач просить відшкодувати витрати за участь у чотирьох судових засіданнях в суді касаційної інстанції 24.04.2024, 29.05.2024, 19.06.2024, 26.06.2024, разом з тим, тривалий розгляд справи судом касаційної інстанції був спричинений постійною зміною складу суду. Також, вважає, що визначення вартості одного судового засідання у розмірі 6000,00 грн є завищеною та не відповідає обсягом витраченого часу адвокатом у судовому засіданні.

ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" вважає за необхідне відзначити і те, що задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у даній справі фактично спрямоване на стягнення додаткових грошових коштів на користь самого позивача, адже адвокат Новак Наталія Юріївна та позивач ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Отже, отримані адвокатом грошові кошти на сплату правової допомоги на 50% є власністю позивача.

Також товариство наголошує, що застосування небажаних стягнень може суттєво вплинути на господарську діяльність ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", адже фінансування діяльності останнього здійснюється виключно міжнародними організаціями в якості грантів на проведення певних досліджень, інститут не має у своєму обігу вільних нецільових грошових коштів на покриття додаткових витрат.

10. Дослідивши подану позивачем заяву, колегія суддів відзначає таке.

Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

11. Колегія суддів у розгляді заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, виходить з того, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з переглядом в суді касаційної інстанцій рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог (які позивачем не оскаржувались) за касаційною скаргою відповідача, яка, у свою чергу, Судом залишилась без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній відповідачем частині - без змін.

Як встановлено Судом між ОСОБА_1 (клієнтом) та Новак Наталією Юріївною (адвокатом) 09.05.2019 укладено договір про надання правової допомоги №10/19 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок представляти його інтереси в правоохоронних органах, судах України, органах Державної виконавчої служби України, інших державних органах України, установах, організаціях і на підприємствах усіх форм власності незалежно від підпорядкування без виключень та обмежень, а також у відносинах з фізичними особами без обмеження повноважень.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що зміни до даного договору оформляються узгодженою і підписаною сторонами угодою, що є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 29.03.2024 № 7 до Договору сторони погодили, що дана додаткова угода визначає порядок оплати за надання адвокатом правової допомоги (гонорару) клієнту у господарській справі №910/268/20 в суді касаційної інстанції (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 7 вартість надання правової допомоги становить:

- складання, оформлення та подання до суду касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 по господарській справі №910/268/20 - 9 000,00 грн;

- участь у судових засіданнях у господарській справі №910/268/20 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду- 6 000,00 грн;

Передача наданої правової допомоги адвокатом та приймання її клієнтом здійснюється шляхом підписання відповідного акту приймання передачі наданої правової допомоги протягом 2 (двох) календарних днів з дня підготовки адвокатом відзиву на касаційну скаргу. Правова допомога вважається наданою після підписання акта приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (підпункти 5.1, 5.2 пункту 5 Додаткової угоди №7).

Відповідно до акта приймання-передачі правової допомоги від 05.04.2024 №2 за Договором вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги становить 15 000,00 грн та складається з:

- складання, оформлення та подання до суду відзиву на касаційну скаргу АТ «НДІ РАЗ АТН України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 - 9 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ «НДІ РАЗ АТН України» 24.04.2024 - 6 000,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі правової допомоги від 06.06.2024 №4 за Договором вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги становить 12 000,00 грн та складається з:

- участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ «НДІ РАЗ АТН України» 29.05.2024 - 6 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ «НДІ РАЗ АТН України» 19.06.2024 - 6 000,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі правової допомоги від 20.06.2024 №5 за Договором вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги становить 6 000,00 грн та складається з:

- участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ «НДІ РАЗ АТН України» 26.06.2024 - 6 000,00 грн.

Окрім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Новак Наталії Юріївни серії КВ №000177 та ордеру серії АА №1423081, виданого адвокатом Новак Н.Ю. на представництво інтересів Бондаренка О.О. у Верховному Суді.

12. Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на те, що винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у договорі у вигляді гонорару (фіксованої суми), колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01; пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06; пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11; пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

13. Ураховуючи вищенаведене, керуючись зазначеними критеріями оцінки судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також клопотання позивача про зменшення розміру таких витрат, ураховуючи характер спору та розумну необхідність судових витрат для розгляду конкретної справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених відповідачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33 000,00 грн не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є неспіврозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами) у частині перегляду судових рішень за касаційною скаргою відповідача.

Так, щодо витрат позивача у розмірі 9 000,00 грн, пов`язаних з оформленням та поданням до суду відзиву на касаційну скаргу відповідача, колегія вважає, що такі витрати є обґрунтованими.

При цьому Суд відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованості витрат у цій частині, адже зі змісту відзиву вбачається, що останній містить не лише відображення встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а й заперечення/спростування кожного аргументу відповідача, наведеного ним у касаційній скарзі.

Відтак колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають критеріям реальності та необхідності, витрати позивача, пов`язані з поданням відзиву на касаційну скаргу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із твердженнями відповідача щодо того, що визначений обсяг вартості витрат на професійну правничу допомогу, здійснену у судових засіданнях, є завищеною та не відповідає розумності їхнього розміру, а також обсягу витраченого часу адвокатом у судовому засіданні.

Суд відзначає, що покладення на відповідача витрат за участь представника позивача у чотирьох судових засіданнях, загальна тривалість яких в суді касаційної інстанції становила 57 хв, у розмірі 24 000,00 грн є необґрунтованим. При цьому колегія суддів ураховує і те, що розгляд касаційної скарги відповідача у судових засіданнях 24.04.2024, 29.05.2024, 19.06.2024 та 26.06.2024 в суді касаційної інстанції здійснювався спільно з касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/268/20 (в частині незадоволених позовних вимог), за результатом розгляду якої судові рішення в оскаржуваній частині були скасовані та направлені на новий розгляд.

Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається, що розмір заявлених витрат у цій частині є розумним та виправданим, як обов`язкова умова для відшкодування таких витрат іншою стороною.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, здійснену у судових засіданнях, у зв`язку з касаційним переглядом справи №910/268/20 за касаційною скаргою відповідача, підлягають частковому задоволенню у сумі 8 000,00 грн. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на відповідача.

Отже, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та доводи клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з касаційним переглядом справи №910/268/20 за касаційною скаргою ПрАТ "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", підлягають частковому задоволенню у сумі 17 000,00 грн. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на відповідача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/268/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 53, код ЄДРПОУ 23151351) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.), понесених у зв`язку з перегляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко