Ухвала

від 22.08.2024 по справі 463/5460/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 463/5460/22

провадження № 51-2780ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд):

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року стосовно ОСОБА_4 ,

встановив:

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року задоволено клопотання захисника та звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закрито.

На вказану ухвалу місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року - без зміни.

Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Не погоджується із висновками суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки на час постановлення Личаківським районним судом м. Львова оскаржуваної ухвали, Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області розглядаються ще два кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 . Прокурор зазначає, що перебіг давності переривається, оскільки особа вчинила новий злочин.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі

п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з огляду на таке.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з копій оскаржуваних судових рішень, в провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебували матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме в службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Відповідно до положень ст. 12 КК України, в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованих дій, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України відносилось до злочинів невеликої тяжкості, а в редакції, яка діє на даний час - нетяжких злочинів.

Згідно з положеннями ст. 49 КК України, в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованих дій, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Як убачається з копій оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_4 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення у травні-вересні 2018 року, тобто на час постановлення оскаржуваної ухвали минуло понад 5 роки з часу вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.

Місцевий суд розглянув клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та встановив, що строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України закінчився, а тому обґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що у даному випадку мало місце переривання перебігу строків давності, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, оскільки на момент розгляду судом питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а також на момент перегляду оскаржуваного рішення у суді апеляційної інстанції був відсутній вирок суду, яким би встановлено факт вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення.

З вказаними висновками погоджується і колегія суддів Касаційного кримінального суду.

Переглянувши ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, апеляційний суд відповідно до приписів ст. 419 КПК України обґрунтовано визнав їх неспроможними та з наведенням докладних мотивів ухваленого рішення, залишив ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року без змін.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 травня 2024 року стосовно ОСОБА_4 .

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3