Ухвала

від 21.08.2024 по справі 711/5757/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/292/24 Справа № 711/5757/24 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024 про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, подане в рамках кримінального провадження №12021255360000629, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1, 2 ст.298, ч.2 ст.272, ч.1 ст.364, ч.3 ст.358 КК України,

в с т а н о в и в :

ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024 у задоволенні клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, подане в рамках кримінального провадження №12021255360000629, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1, 2 ст.298, ч.2 ст.272, ч.1 ст.364, ч.3 ст.358 КК України відмовлено з посиланням на те, що слідчий суддя не вбачає на даний час підстав для накладення арешту на майно, оскільки прокурором не доведена необхідність застосування саме такого забезпечення цілі кримінального провадження заходу, як арешт майна, крім того, не доведена наявність ризиків, передбаченихст.170 КПК України, а тому накладення арешту на майно, яке на праві власності належить обслуговуючому кооперативу «ДІАМАНТ РАВИНА», без достатніх правових передумов для цього, є порушенням майнового права кооперативу.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 711090000:02:005:0990 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності Обслуговуючого кооперативу «ДІАМАНТ РАВИНА»із забороною розпорядження цим майном, а також забороною виконувати будь-які земляні, будівельні роботи на даній земельній ділянці.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що зазначене у клопотанні нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки є об`єктом кримінально-протиправних дій, тому арешт майна викликаний необхідністю забезпечення збереження речових доказів, що повністю проігноровано слідчим суддею.

На думку прокурора слідчим суддею безпідставно не взято до уваги відомості, які мають важливе значення для кримінального провадження і без застосування яких неможливо досягти його мети, зокрема, те, що речовий доказ перебуває у власності обслуговуючого кооперативу «ДІАМАНТ РАВИНА»засновниками якого є громадяни держави Ізраїль, які також можуть бути причетні до вчинення злочинів, тому існує необхідність запобігти будь-яким чином пошкодити чи відчужити майно третій особі, набуте в ході вчинення злочину.

Також прокурор вказує, що в даному випадку зазначене клопотання органу досудового розслідування відповідає положенням ч.10 ст.170 КПК України, оскільки переслідується мета саме збереження речових доказів, незважаючи на наявність власників майна, з огляду на те, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що земельна ділянка є об`єктом кримінально протиправних дій та набута кримінально протиправним шляхом. Крім того, суд безпідставно не оцінив докази того, що одночасно з накладенням арешту на речові докази слід встановити заборону їх використання та розпорядження з метою недопущення пошкодження тощо.

Прокурор вважає, що слідчим суддею не було взято до уваги факту захисту державних інтересів та унеможливлення подальшого припинення незаконних дій групи осіб, які причетні до пошкодження пам`ятки історії місцевого значення.

Власники майна - обслуговуючий кооператив«ДІАМАНТ РАВИНА»належним чином повідомлялися, але до суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшов таких висновків, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021255360000629 17.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1, 2 ст.298, ч.2 ст.272, ч.1 ст.364, ч.3 ст.358 КК України.

Досудове розслідування здійснюється на підставі повідомлення начальника підрозділу інспекції «Уманської муніципальної варти» ОСОБА_7 , про те, що в АДРЕСА_1 , невідомі особи проводять будівельні роботи без відповідних на те дозволів, та вчиняють самоправні дії.

Також встановлено, що до Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області надійшла заява представника міжнародного благодійного фонду ім. Рабінахмена Броніслау про те, що в охоронній зоні пам`ятки історії місцевого значення «Могила Цадика Нахмана 1811 року» по вул. Пушкіна, 56 в м. Умань проводяться земельні та будівельні роботи.

За даним фактом Уманським РУП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021255360000629 від 17.07.2021 за ст.356 КК України.

Також, до ГУНП в Черкаській області надійшла заява керівника благодійного фонду "Kedoshei Eretz Association Inc." про вчинення кримінального правопорушення службовими особами Уманської міської ради за фактом зловживання службовим становищем під час надання дозволів на будівництво об`єктів нерухомості на території Історико-культурного центру на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів Цадика Нахмана по АДРЕСА_2 , що завдало істотної шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам.

За даним фактом слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021250000000843, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Зазначені кримінальні провадження об`єднано під реєстраційним номером 12021255360000629 від 17.07.2021. Досудове розслідування вказаних кримінальних проваджень доручено слідчому управлінню ГУНП в Черкаській області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:02:005:0990 площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві приватної власності належить Обслуговуючому кооперативу «ДІАМАНТ РАВИНА» (код ЄДРПОУ 43427384, адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1267993571108. Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державномуреєстріюридичнихосіб,фізичнихосіб-підприємцівтагромадськихформувань засновниками Обслуговуючому кооперативу «ДІАМАНТ РАВИНА» є громадяни Держави Ізраїль Овадія Асі, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Зазначене нерухоме майно на теперішній час визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Прокурор у клопотанні зазначив, що з метою недопущення порушень вимог чинного законодавства з охорони культурної спадщини шляхом проведення земельних та будівельних робіт в межах охоронної зони пам`ятки історії місцевого значення «Могила Цадика Нахмана 1811 р.», виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0990 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження цим майном, а також заборони виконувати будь-які земляні, будівельні роботи на даній земельній ділянці.

Таким чином арешт майна викликаний необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0990 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , 02.05.2022 постановою старшого дізнавача визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021255360000629 від 17.07.2021, що відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, отже, на думку апеляційного суду, існують підстави для накладення арешту на зазначену земельну ділянку із забороною розпорядження вказаним майном з метою його збереження на час проведення досудового розслідування та прийняття відповідного процесуального рішення по його результатам.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що можливість винесення слідчим суддею заборони виконувати будь-які земляні, будівельні роботи на вказаній вище земельній ділянці, про що йдеться у клопотанні прокурора, не передбачено положеннями КПК України, а тому має бути застосована інша, передбачена чинним законодавством України процедура для досягнення даної мети.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 підлягає до задоволення в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 711090000:02:005:0990 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності Обслуговуючого кооперативу «ДІАМАНТ РАВИНА» із забороною розпорядження цим майном, в решті вимог клопотання прокурора має бути відмовлено, відповідно, ухвала слідчого судді має бути скасована із винесенням нової ухвали по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.170,173,376,404,405,407,422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024 про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно,поданого врамках кримінальногопровадження №12021255360000629,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 17.07.2021,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ст.356,ч.1,2ст.298,ч.2ст.272,ч.1ст.364,ч.3ст.358КК України скасувати.

Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №12021255360000629 від 17.07.2021 на земельну ділянку з кадастром номером 7110800000:02:005:0990 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності Обслуговуючого кооперативу «ДІАМАНТ РАВИНА» (код ЄДРПОУ 43427384, адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із забороною розпорядження цим майном.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач :

Судді :