Рішення

від 21.08.2024 по справі 140/5127/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5127/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (далі ТзОВ «Євротехлогістик») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000001/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000015 (далі картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів).

В обґрунтування позову позивач вказав, що прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000015, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю товарів згідно з митною декларацією (МД) №24UA205140000250U5 від 02 січня 2024 року.

Позивач не погоджується з таким рішенням, суть якого зводиться до того, що подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

На думку позивача, у спірному рішенні відповідач безпідставно покликається на невключення до складу митної вартості оцінюваного товару вартості експедиторських послуг до кордону України згідно з поданими транспортними документами (довідкою про транспортні витрати від 01 січня 2024 року, рахунком на оплату від 02 січня 2024 року №2). Зауважив, що такі документи видані йому експедитором, а товариство лише сплачує зазначену у них вартість. При цьому чинним законодавством не передбачений розподіл рахунків щодо перевезення на статті витрат. Водночас згідно з довідкою про транспортні витрати від 01 січня 2024 року загальна вартість транспортних витрат (з урахуванням експедиційних послуг) до кордону України (Шегині) становить 46200,00 грн, а по території України (Шегині Київ) - 23109,74 грн; вартість вантажно-розвантажувальних робіт включена у вартість перевезення, про що зазначено у рахунку від 02 січня 2024 року №2.

Позивач вважає неаргументованими також твердження митного органу у спірному рішенні про суперечності у документах щодо перевізника товару. Наголосив, що згідно з договором від 05 серпня 2021 року №149вп/21 Товариство з обмеженою відповідальністю «Асан Груп» (далі ТзОВ «Асан Груп») є експедитором, який може укладати договори щодо перевезення товару з третіми особами, у зв`язку з чим ним було укладено договір про перевезення вантажів від 03 серпня 2021 року №IN799/21 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» (далі - ТзОВ «Експресс-Транс»), відомості про якого як про перевізника і зазначено в автотранспортній накладній.

З приводу зауважень митного органу щодо ненадання декларантом замовлення на перевезення згідно з договором (контрактом) від 03 серпня 2021 року №IN799-21 та заявки згідно з договором (контракту) від 05 серпня 2021 року №149вп/21 позивач вказав, що відповідно до договору перевезення вантажу від 03 серпня 2021 року №IN799/21 оплату за послуги перевезення здійснює ТзОВ «Асан Груп», а не ТзОВ «Євротехлогістик». Тому замовлення на перевезення відповідно до договору від 03 серпня 2021 року №IN799/21 не надається позивачу. Натомість ТзОВ «Євротехлогістик» сплачує експедитору ТзОВ «Асан Груп» як вартість перевезення, так і вартість експедиторських послуг. При цьому саме рахунком підтверджується найменування послуги та її ціна, а також інші відомості про будь-яке індивідуальне замовлення цієї послуги і цей документ є остаточним підтвердженням наміру здійснити перевезення товару.

Поряд з тим, на переконання позивача, спірне рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55, статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За таких обставин позивач просив суд задовольнити позов, скасувавши рішення відповідача. Як наслідок, картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів також є протиправною.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.43-52). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №24UA205140000250U5 від 02 січня 2024 року, відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що такі документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (винагорода експедитора не включена до складу митної вартості оцінюваного товару; надавачем послуг перевезення товару є ТзОВ «Асан Груп», що суперечить перевізнику в графі 23 автотранспортної накладної; згідно з документом, що підтверджує вартість перевезення товару від 01 січня 2024 року, вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, однак транспортні витрати не розділені за статтями витрат; декларантом не подано до митного оформлення заявку щодо перевезення вантажів). Встановлені розбіжності викликали сумніви у достовірності наданих документів та правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару за першим методом. На пропозицію надати додаткові документи декларант надав документи, які у своїй сукупності не підтверджують заявлену митну вартість.

Відповідач зазначив, що частина друга статті 58 МК України не дозволяє застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Тому за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу та її визначено на підставі цінової інформації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) на рівні 10720,00 євро.

З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів відповідає вимогам митного законодавства.

У відповіді на відзив (а.с.79-81) позивач підтримав доводи позову та наголосив, що відповідно до спірного рішення документи, що витребував відповідач, є переліком документів, визначеним статтею 53 МК України. Однак митний орган не може вимагати увесь передбачений статтею 53 МК України перелік документів, а лише ті, які можуть сприяти визнанню митної вартості. При цьому декларант надає лише ті документи, що є у нього в наявності. Позивач також зауважив, що відсутність зауважень в декларанта щодо неналежного проведення Волинською митницею консультацій не свідчить про його згоду з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

12 листопада 2019 року між ТзОВ «Євротехлогістик» (покупець) та Toyota Material Handling Deutschland GmbH (постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №101, за умовами пункту 1 якого постачальник постачає покупцю товар на умовах цього контракту та згідно з додатком до нього.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 05 грудня 2023 року №244010560 предметом поставки є противаговий електронавантажувач Toyota 8FBEK18T (серійний номер 8FBEK18T-10882) вартістю 4700,00 євро (а.с.14, переклад на а.с.15).

Додатковою угодою від 06 грудня 2023 року №13 до контракту від 12 листопада 2019 року №101 сторони погодили, що вилочний навантажувач Elektro Forklift Toyota 8FBEK18T (серійний номер 8FBEK18T-10882) з двома зарядними пристроями та вилами на суму 4700,00 євро був у користуванні та всі навантажувачі розібрані для перевезення (а.с.20).

02 січня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW-Кассель (Німеччина) товару «Автонавантажувачі з вилковим захватом, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням з електродвигуном, призначений для використання на рівній місцевості, що був у використанні, вилковий навантажувач марки Toyota, тип 8FBEK18T, серійний номер 8FBEK18T-10882, рік випуску 2017, вантажопідйомність - 1800 кг, висота підйому - 3300 м, в комплекті з двома зарядними пристроями та вилами, торговельна марка - Toyota, виробник Toyota Material Handling Manufacturing Italy S.p.A., IT» (далі також товар) декларант в інтересах ТзОВ «Євротехлогістик» подав МД №24UA205140000250U5 (а.с.60). Фактурна вартість імпортованого товару становить 4700,00 євро (еквівалентно 197427,73 грн), митну вартість визначено на рівні 243627,73 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 46200,00 грн). До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: зовнішньоекономічний контракт від 12 листопада 2019 року №101 (а.с.24-25); додаток до контракту від 06 грудня 2023 року №13 (а.с.20); рахунок-фактуру (інвойс) від 05 грудня 2023 року №24401560 (а.с.14); платіжний документ від 07 грудня 2023 року №348 (а.с.16); договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 05 серпня 2021 року №149вп/21 (а.с.21-23); довідку про транспортні витрати від 01 січня 2024 року (а.с.19); рахунок на оплату від 02 січня 2024 року №2 (а.с.18); автотранспортну накладну від 07 грудня 2023 року №1235269 (а.с.17); копію митної декларації країни відправлення №23DE345422130021B3 від 07 грудня 2023 року (а.с.26).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту (а.с.64) вказано на наявність розбіжностей у поданих документах: 1) згідно з рахунком на оплату від 02 січня 2024 року №2 винагорода експедитора становить 1750,25 грн, однак ці витрати не включені до складу митної вартості оцінюваного товару; 2) надавачем робіт (послуг) перевезення відповідно до рахунка на оплату від 02 січня 2024 року №2 та документа, що підтверджує вартість перевезення товару, від 01 січня 2024 року є ТзОВ «Асан Груп», що суперечить перевізнику, вказаному в графі 23 автотранспортної накладної від 07 грудня 2023 року №1235269 Express-Trans LTD; 3) згідно з документом, що підтверджує вартість перевезення товару від 01 січня 2024 року, вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, однак транспортні витрати не розділені за статтями витрат, інформація щодо вартості вантажно-розвантажувальних робіт відсутня в транспортних документах; 4) відповідно пункту 2.2 договору (контракту) про перевезення від 05 серпня 2021 року №149вп/21 експедитор за заявками організовує перевезення вантажів, а також відповідно пункт 4.5 цього договору строк оплати клієнтом - 3-5 днів з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці), проте заявку не подано до митного оформлення; згідно з пунктом 2.1.1 договору на перевезення від 03 серпня 2021 року №IN799-21 замовлення на перевезення є невід`ємною частиною договору, яке не подано до митного оформлення. Одночасно запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, в тому числі заявку на перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару (за бажанням декларанта).

Не є спірною та обставина, що на електронне повідомлення митниці декларант надав комерційну пропозицію (а.с.30); довідку про транспортні витрати від 01 січня 2024 року (повторно) (а.с.19); рахунок на оплату від 02 січня 2024 року №2 (повторно) (а.с.18); договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03 серпня 2021 року №IN799/21 (а.с.32-33), а листом від 03 січня 2024 року інформував відповідача про те, що ним подано усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару (а.с.64 зворот).

03 січня 2024 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000001/2 (а.с.11). Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності (тут дослівно ті, про які зазначено в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (МД №UA100390/2023/12266 від 30 серпня 2023 року) на рівні 10720,00 євро. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Також 03 січня 2024 року Волинська митниця сформувала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA205140/2024/000015 (а.с.13).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140000464U0 від 03 січня 2024 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.28).

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за резервним методом декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний контракт від 12 листопада 2019 року №101 (а.с.24-25); додаток до контракту від 06 грудня 2023 року №13 (а.с.20); рахунок-фактуру (інвойс) від 05 грудня 2023 року №24401560 (а.с.14, переклад а.с.15); платіжний документ від 07 грудня 2023 року №348 (а.с.16); договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 05 серпня 2021 року №149вп/21 (а.с.21-23); довідку про транспортні витрати від 01 січня 2024 року (а.с.19); рахунок на оплату від 02 січня 2024 року №2 (а.с.18).

Одночасно декларантом було надано автотранспортну накладну від 07 грудня 2023 року №1235269 (а.с.17); копію митної декларації країни відправлення №23DE345422130021B3 від 07 грудня 2023 року (а.с.26).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 12 листопада 2019 року №101, укладеним між ТзОВ «Євротехлогістик» (покупець) та Toyota Material Handling Deutschland GmbH (постачальник), визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту. Зокрема, відповідно до підпункту 2.1 контракту товар, що поставляється, має визначатися у додатку та/або інвойсі.

В рахунку-фактурі (інвойсі) від 05 грудня 2023 року №244010560, у якому є посилання на контракт від 12 листопада 2019 року №101, визначено ідентифікаційні ознаки товару, його ціну противаговий електронавантажувач Toyota 8FBEK18T (серійний номер 8FBEK18T-10882) вартістю 4700,00 євро (а.с.14, переклад на а.с.15).

Такі ж ідентифікаційні ознаки товару, його вартість вказані у додатковій угоді від 06 грудня 2023 року №13 до контракту від 12 листопада 2019 року №101 (а.с.20).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 05 грудня 2023 року №244010560 (4700,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA2140000250U5 від 02 січня 2024 року (графа 22).

До митної декларації надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 07 грудня 2023 року №348, відповідно до якої позивач перерахував на рахунок продавця 4700,00 євро (а.с.16). При цьому у платіжній інструкції вказано і призначення платежу «prepayment for forklist AC to contract No101 DD 12.11.2019», що перекладається як «передоплата згідно з контрактом №101 від 12 листопада 2019 року».

Контрактом від 12 листопада 2019 року №101 також визначено, що поставка здійснюється на умовах EXW відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року (підпункт 3.2).

В рахунку-фактурі (інвойсі) від 05 грудня 2023 року №244010560 та додатку до контракту від 06 грудня 2023 року №13 також визначені умови поставки EXW-Kaссель, Німеччина.

Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 МК України обумовлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Митна вартість розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат у сумі 46200,00 грн (а.с.63).

Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

ТзОВ «Євротехлогістик» надало відповідачу для підтвердження понесених витрат на транспортування договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 05 серпня 2021 року №149вп/21 (а.с.21-23), довідку про транспортні витрати від 01 січня 2024 року (а.с.19), рахунок на оплату від 02 січня 2024 року №2 (а.с.18). Додатково будо надано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03 серпня 2021 року №IN799/21 (а.с.32-33).

Судом із матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ «Євротехлогістик» (клієнт) та ТзОВ «Асан Груп» (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному перевезенні від 05 серпня 2021 року №149вп/21 (а.с.21-23), за умовами якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні. Виконуючи умови цього договору, експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта та укладає договори, пов`язані з перевезенням вантажів клієнта (підпункти 2.2, 2.3). Експедитор згідно із заявками організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках (підпункти 2.1, 2.2).

Довідкою про транспортні витрати від 01 січня 2024 року підтверджено, що ТзОВ «Асан Груп», який є міжнародним експедитором, надав ТзОВ «Євротехлогістик» автомобіль АА3301ХН/ НОМЕР_1 для перевезення консолідованого вантажу за маршрутом: Кассель, Німеччина Київ, Україна; загальна вартість транспортних витрат до кордону України (Шегині) з урахуванням експедиційних послуг становить 46200,00 грн, а на території України (Шегині - Київ) з урахуванням експедиційних послуг - 23109,74 грн; вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення; страхування вантажу не проводилося.

Довідка про транспортні витрати від 01 січня 2024 року (а.с.19) узгоджується з рахунком на оплату від 02 січня 2024 року №2 (а.с.18).

На думку суду, відсутність транспортної заявки за наявності договору про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному перевезенні від 05 серпня 2021 року №149вп/21, довідки про транспортні витрати від 01 січня 2024 року та рахунка на оплату від 02 січня 2024 року №2 не позбавляло митний орган можливості перевірити вартість послуг з транспортування товару до митного кордону України, яка включена декларантом до митної вартості у сумі 46200,00 грн (згідно з довідкою про транспортні витрати від 01 січня 2024 року сюди включено і вартість експедиційних послуг та вантажно-розвантажувальних робіт). При цьому форма цієї довідки, складеної експедитором згідно з договором від 05 серпня 2021 року №149вп/21 - ТзОВ «Асан Груп», за відсутності виокремлення в ній інформації про вартість експедиційних послуг та вантажно-розвантажувальних робіт не впливає на загальну вартість таких послуг.

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17 вказав, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд також відхиляє доводи відповідача про непідтвердження декларантом митної вартості товару у зв`язку з тим, що надавачем послуг перевезення відповідно до рахунка на оплату від 02 січня 2024 року №2 та документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 01 січня 2024 року, є ТзОВ «Асан Груп», а в графі 23 автотранспортної накладної від 07 грудня 2023 року №1235269 вказано Express-Trans LTD.

Із матеріалів справи зрозуміло, що на виконання умов договору від 05 серпня 2021 року №149вп/21 ТзОВ «Асан Груп» (експедитор) на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03 серпня 2021 року №IN799/21 (а.с.32-33) залучив перевізника ТзОВ «Експресс-Транс». За умовами такого договору перевізник (ТзОВ «Експресс-Транс») надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та територією України (пункт 1.1). Зазначений договір було надано позивачем на запит митного органу.

Отже, зазначення в автотранспортній накладній перевізника ТзОВ «Експресс-Транс» не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару, оскільки позивачем для митного оформлення товару було надано усі документи, які підтверджують витрати на перевезення товару у сумі 46200,00 грн (до кордону).

Окрім цих вказаних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає із досліджених документів).

Суд наголошує, що вимога про надання документів, перерахованих у частині третій статті 53 МК України (договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини), є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

На думку суду, вказаний перелік документів є некоректним за обставин цієї справи. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є зовнішньоекономічний контракт з доповненням до нього, рахунок-фактура (інвойс), платіжна інструкція про оплату товару. Поряд з тим, витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем.

Митний орган безпідставно не взяв до уваги і додатково подані позивачем документи - комерційну пропозицію (а.с.30); договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03 серпня 2021 року №IN799/21 (а.с.32-33), які підтверджують вартість оцінюваного товару та коло осіб, які були задіяні до перевезення товару, зокрема, пояснюють участь у перевезенні ТзОВ «Експресс-Транс», з яким безпосередньо позивач не вступав відносини, але який був задіяний до перевезення товару експедитором ТзОВ «Асан Груп».

При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA100390/2023/12266 від 30 серпня 2023 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях про неповноту і недостовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000001/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).

Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000015 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000001/2, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 03 листопада 2023 року №1-03-11/23, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ «Євротехлогістик» (а.с.31), рахунка від 09 травня 2024 року №14/09 (а.с.35), платіжної інструкції від 09 травня 2024 року №3037 (а.с.34).

Договором про надання правової допомоги від 03 листопада 2023 року №1-03-11/23 визначено, що Адвокатське об`єднання надає правничу допомогу клієнту в сфері митного права та усіх питань, предметно пов`язаного з ним. Відповідно до пункту 3.1 цього договору вартість надання правничої допомоги в суді першої інстанції полягатиме у підготовці та поданні позовної заяви про скасування рішення про коригування митної вартості, поданні відповіді на відзив; вартість вказаної правничої допомоги визначається в рахунках-фактурах.

Відповідно до рахунка від 09 травня 2024 року №14/09 (а.с.35) вартість послуги оскарження у Волинському окружному адміністративному суді рішення про коригування від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000001/2 становить 12000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 09 травня 2024 року №3037 (а.с.34).

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Справа належить до категорії справ незначної складності, її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ. Суд враховує, що спір стосується оскарження одного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та похідної від нього картки відмови у митному оформленні (випуску) товару; крім послуг зі складання позовної заяви, позивачем було подано відповідь на відзив, яка повторює доводи позовної заяви. Тому обсяг наданих послуг є вочевидь завищеним.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Виходячи із принципів співмірності витрат та «ціни позову», обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08 травня 2024 року №3053 (а.с.8), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.39).

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 8844,80 грн (4844,80 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 4000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 20, квартира 34, ідентифікаційний код юридичної особи 40849093) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000001/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 січня 2024 року №UA205140/2024/000015.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 8844,80 (вісім тисяч вісімсот сорок чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк