Рішення

від 22.08.2024 по справі 200/3764/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року Справа№200/3764/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про

визнання неправомірним та скасування рішення від 29 травня 2024 року №051330003602 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2;

зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01 січня 2016 року по 14 грудня 2016 року, з 15 грудня 2016 року по 02 липня 2020 року, з 14 липня 2020 року по 30 червня 2022 року;

зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01 червня 2014 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 30 листопада 2016 року, з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 жовтня 2021 року по 30 червня 2022 року;

зобов`язання повторно розглянути заяву від 11 січня 2024 року про призначення пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та з урахуванням норм статті14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 травня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області винесено рішення №051330003602 про відмову в призначенні мені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2, яке мотивоване тим, що позивач не має відповідного пільгового стажу за Списком №2. Вказав, що відповідач вважає, що він маю страховий стаж 28 років 10 місяців 23 дні, а пільговий стаж за Списком №2 - 07 років 11 місяців 12 днів.

Позивач вважає прийняте рішення щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 незаконним.

Просила задовольнити позов.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 по справі №200/965/24, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 січня 2024 №051330003602 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

29 травня 2024 року відповідачем винесено рішення №051330003602 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2, у зв`язку з відсутністю відповідного пільгового стажу за Списком №2.

До пільгового стажу за Списком №2 згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не зараховано період роботи: з 13.04.2010 по 30.04.2010, оскільки згідно записів трудової книжки та даних ОК-5 заявниця працювала по 12.04.2010; з 15.12.2016 по 02.07.2020, оскільки підприємство ТОВ УКРЄОСЕРВІС зареєстровано м.Київ, що не відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України, району проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.Уточнюючої довідки встановленої форми затвердженої Постановою №637 та наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці заявницею не надано; з 01.01.2022 по 30.06.2022, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Вважають прийняте рішення правомірним, просили відмовити в задоволенні позову.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі, в яких вказано, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі №200/965/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області повторно розглянуто заяву позивача від 11.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону 1788 та зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи: з 12.08.1990 по 31.07.2003, з 01.06.2014 по 23.09.2014, з 27.09.2014 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.10.2021 по 30.06.2022; до пільгового стажу періоди роботи за Списком №2: з 01.01.2010 по 12.04.2010, з 30.09.2010 по 23.09.2014, з 27.09.2014 по 14.12.2016 та з 14.07.2020 по 31.12.2021. Страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 23 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 07 років 11 місяців 12 днів. До страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди роботи: з 15.12.2016 по 02.07.2020 на підприємстві ТОВ «УКРЄОСЕРВІС», ЄДРПОУ 35398312, оскільки довідки пільгового характеру відповідно до Порядку №637 не надавались; з 01.01.2022 по 30.06.2022 на підприємстві ДП «Торецквугілля, ЄДРПОУ 33839013, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 09 липня 2024 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області надати до суду письмові пояснення щодо заявленого позову.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Рішенням відповідача від 29.05.2024 № 051330003602 позивачу згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі №200/965/24 проведено перерахунок страхового стажу позивача. Зараховано до страхового стажу періоди роботи з 12.08.1990 по 31.07.2003, з 01.06.2014 по 23.09.2014, з 27.09.2014 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.10.2021 по 30.06.2022 та до пільгового стажу за Списком №2 періоди з 01.01.2010 по 12.04.2010, з 30.09.2010 по 23.09.2014, з 27.09.2014 по 14.12.2016 та з 14.07.2020 по 31.12.2021 та повторно розглянуто заяву позивача від 11.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до п «б» ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (трудова книжка, свідоцтво про народження дитини, довідка про підтвердження стажу), страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 23 дні, пільговий стаж за Списком№2 -7 років 11 місяців 12 днів.

До страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу за Списком №2 згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не зараховано: з 13.04.2010 по 30.04.2010, оскільки згідно записів трудової книжки та даних ОК-5 позивач працювала по 12.04.2010; з 15.12.2016 по 02.07.2020, оскільки підприємство ТОВ УКРЄОСЕРВІС зареєстровано в м.Київ, що не відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України, району проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Уточнюючої довідки встановленої форми затвердженої Постановою №637 та наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці заявницею не надано; з 01.01.2022 по 30.06.2022, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Вказано, що у позивача станом на 19.02.2022 року відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2 передбаченого п «б» ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 містяться записи, з яких вбачається, що позивач:

-26.09.2014 прийнята машиністом конвеєра на ТОВ «Технологія вуглездобичі» (наказ №10-к від 26.09.2014);

- 14.12.2016 звільнена за переводом на ТОВ «Вуглесервіс» (наказ №160-к від 12.12.2016);

- 15.12.2016 прийнята машиністом конвеєра на ТОВ «Вуглесервіс» (наказ №15-к від 13.12.2016);

- 02.07.2020 звільнена за власним бажанням (наказ №101-к від 02.07.2020);

- 14.07.2020 прийнята вантажником поверхні на ДП «Торецьквугілля» ВП «Шахта «Центральна» (наказ №128 від 13.07.2020).

До позовної заяви додано:

довідку від 04.06.2023 №68 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до якої позивач працювала повний робочий день на ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони московської» в періоди з 30.09.2010 по 23.09.2014 машиністом конвеєра, що передбачено Списком №2;

довідку від 04.06.2023 №69 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до якої позивач працювала повний робочий день на ТОВ «Технологія вуглездобичі» в періоди з 27.09.2014 по 14.12.2016 машиністом конвеєра, що передбачено Списком №2.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджується сплата сум заробітку для нарахування пенсії страхувальниками за звітні роки: 2014 (січень-липень, вересень) - ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони московської» (код ЄДРПОУ 36182252); 2016 (грудень), 2017, 2018 (січень-липень), 2020 (липень-грудень), 2021 (січень-вересень) ДП «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013).

Відповідно до форми РС-право позивачу не зараховано до стажу роботи періоди: з 15.12.2016 по 28.12.2016, з 01.01.2017 по 31.07.2018, з 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 13.07.2020, з 01.01.2022 по 30.06.2022 року.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду надані додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі 200/965/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області повторно розглянуто заяву позивача від 11.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону 1788 та зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи: з 12.08.1990 по 31.07.2003, з 01.06.2014 по 23.09.2014, з 27.09.2014 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.10.2021 по 30.06.2022; до пільгового стажу періоди роботи за Списком №2: з 01.01.2010 по 12.04.2010, з 30.09.2010 по 23.09.2014, з 27.09.2014 по 14.12.2016 та з 14.07.2020 по 31.12.2021 року.

Страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 23 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 07 років 11 місяців 12 днів.

До страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.

До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди роботи: з 15.12.2016 по 02.07.2020 на підприємстві ТОВ «УКРГЄОСЕРВІС», ЄДРПОУ 35398312, оскільки довідки пільгового характеру відповідно до Порядку №637 не надавались; з 01.01.2022 по 30.06.2022 на підприємстві ДП «Торецквугілля, ЄДРПОУ 33839013, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV. Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом Закон 1788)на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б-з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б-з- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами б-г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про роботу в спірні періоди, є належним доказом роботи позивача на вказаній посаді і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного, на думку суду, відповідачем протиправно не зараховані до пільгового стажу позивача за Списком 2 спірні періоди роботи, оскільки вказані періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Таким чином, зазначені періоди роботи має бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Щодо незарахування до стажу позивача періодів роботи з 15.12.2016 по 02.07.2020 з 01.01.2022 по 30.06.2022 з підстав відсутні відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058 страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ст. 113 Закону №1058 держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, на якому працював позивач.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання підприємством, на якому працював позивач, обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а та у постанову від 31 жовтня 2019 року у справі №266/1994/17.

Суд дійшов висновку, щопозивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому він працював.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав.

А отже, спірне рішення не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду надані додаткові пояснення, в яких зазначено, що при винесенні рішення від 17.01.2024 №051330003602 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та недосягненням віку, передбаченого п.2 частини другої ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, до пільгового стажу роботи позивача зараховано періоди pоботи з 27.09.2014 по 30.11.2016, з 01.12.2016 по 14.12.2016 та з 14.07.2020 по 31.12.2021 року.

Не зараховано до пільгового стажу роботи наступні періоди: період роботи в ТОВ УКРЄОСЕРВІС з 15.12.2016 по 02.07.2020, у зв`язку з тим, що вказане підприємство зареєстроване в м. Київ, що не відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України, району проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а тому пільговий стаж роботи зараховується на підставі довідки про зайнятість в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці, передбаченої п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, а також відомостей про проведення атестації робочих місць, які у пенсійній справі відсутні; період роботи в ДП Торецьквугілля ВП Шахта Центральна з 01.01.2022 по 30.06.2022 у зв`язку з тим, що за даними персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків, тобто страхові внески не сплачені.

До страхового стажу зараховано всі періоди роботи та зокрема: з 01.06.2014 по 23.09.2014, 27.09.2014 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 30.06.2022 року.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивачу до страхового стажу зараховано періоди роботи з 01.06.2014 по 23.09.2014, 27.09.2014 по 30.11.2016, з 01.08.2018 по 31.12.2019, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 30.06.2022 року, в задоволенні позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01 червня 2014 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 30 листопада 2016 року, з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 жовтня 2021 року по 30 червня 2022 року слід відмовити.

Також суд зазначає, що періоди роботи з 01.01.2016 по 14.12.2016, з 14.07.2020 по 31.12.2021 зараховані до пільгового стажу позивача, а тому суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині зарахування цих періодів до пільгового стажу відсутні.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29 травня 2024 року №051330003602 про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 11 січня 2024 про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 15.12.2016 по 02.07.2020, з 01.01.2022 по 30.06.2022 року, із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 року з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 969,00 грн. згідно квитанції №2752-9195-2966-6452 від 09.06.2024 року.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другоїстатті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-IX встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Позивач звернувся до суду за допомогою системи «Електронний суд».

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір за подачу вимоги немайнового характеру складає 968,96 грн. (3028 грн.х0,4х0,8 = 968,96 грн.)

В зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 484,48 грн.

Суд роз`яснює позивачу його право на звернення до суду з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 4 копійки.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання неправомірним та скасування рішення від 29 травня 2024 року №051330003602 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2; зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01 січня 2016 року по 14 грудня 2016 року, з 15 грудня 2016 року по 02 липня 2020 року, з 14 липня 2020 року по 30 червня 2022 року; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01 червня 2014 року по 23 вересня 2014 року, з 27 вересня 2014 року по 30 листопада 2016 року, з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 жовтня 2021 року по 30 червня 2022 року; зобов`язання повторно розглянути заяву від 11 січня 2024 року про призначення пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та з урахуванням норм статті14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) від 29 травня 2024 року №051330003602 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 11 січня 2024 про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 15.12.2016 по 02.07.2020, з 01.01.2022 по 30.06.2022 року, із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 року з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) судовий збір у розмірі 484,48 грн. на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов