Рішення

від 22.08.2024 по справі 240/9994/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/9994/24

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації (далі відповідач, Департамент), яка виявилася у ненаданні відповідно до Закону України «Про звернення громадян» належної відповіді по суті його звернення від 08 травня 2024 за номером 080524-С-1, а саме з урахуванням його прохальних частин та зобов`язати надати належну відповідь на такий.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем під час надання відповіді проігноровано перші три прохальні частини звернення, що свідчить про необ`єктивний його розгляд. При цьому, отримання відповіді по суті звернення необхідне для реалізації його права на здоров`я. Відповідь відповідача не тільки порушує право на звернення, передбачене нормами Закону України «Про звернення громадян», оскільки вона надана всупереч нормам цього закону, але й створює перешкоду для реалізації права на здоров`я, оскільки відповідачем й досі не прийнято рішення по суті вище викладеного.

Ухвалою суду від 24 травня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в електронній формі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У період з 01 по 21 липня та з 05 по 19 серпня 2024 року головуючий суддя перебувала у відпустці.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що ОСОБА_1 08 травня 2024 року надіслав на електронну адресу Департаменту звернення №080524-С-1.

09 травня 2024 року Департамент направив позивачу лист №Г-654, в якому, зокрема, надав відповідь на звернення №080524-С-1.

Уважаючи бездіяльність Департаменту у ненаданні належної відповіді з урахуванням прохальних частин звернення, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів є Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВП з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №393/96-ВР).

Статтею 1 цього Закону закріплено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Так, за приписами статті 3 Закону України № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно статті 20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як убачається зі змісту позовної заяви, метою звернення до суду є, зокрема, захист права на належний розгляд звернення.

Судом установлено, що відповідач розглянув заяву позивача від 08 травня 2024 за номером 080524-С-1 та не надав позивачу відповіді на неї 09 травня 2024 року.

Будь-які доводи, які б це спростовували, у позовна заява не містить.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на викладене суд уважає, що відповідач не допустив протиправною бездіяльності щодо розгляду звернення позивача, оскільки на нього була надана відповідь листом №Г-654 від 09 травня 2024 року.

Таким чином, при розгляді звернення позивача, відповідачем протиправної бездіяльності допущено не було, належних та допустимих доказів протилежного позивачем не надано.

Додатково суд зауважує, що незгода позивача з суттю наданої йому відповідачем, за результатами розгляду його звернення, відповіді, згідно приписів Закону України №393/96-ВР не обумовлює визнання дій по її наданню протиправними.

Підсумовуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання оскаржуваної позивачем бездіяльності відповідача протиправною відсутні, що обумовлює постановлення рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис