Рішення

від 22.08.2024 по справі 420/19350/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19350/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38986871; адреса: пров. Ентузіастів, 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832) Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576; адреса: вул. Текстильна, буд.38, м.Тернопіль, 46004) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2023 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (сформована в системі «Електронний суд») до Тернопільської митниці , в якому представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403060/2023/000002/2 від 25.04.2023 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Тернопільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403060/2023/000023 від 25.04.2023 року;

стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати;

стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на перекладача у розмірі 350грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів, які поставляються за контрактом від 02.03.2023 року, а саме: Контейнери для перевезення товарів загального призначення (не тільки радіоактивних відходів) одним, або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Контейнери 20-футові, тип 20DV: MSCU3981730 - 2004 року виробництва, EISU3668950 - 2005 року виробництва, MEDU1387772 - 2006 року виробництва, CSLU1099246 - 2008 року виробництва, CRXU3221702 - 2006 року виробництва, ECMU2238211 - 2004 року виробництва, TDRU2765182 - 2008 року виробництва, CPSU1702679 - 2005 року виробництва, CMAU1274850 - 2007 року виробництва, JAYU1096633 - 2008 року виробництва. У комплекті, мають сліди інтенсивної експлуатації, множинні пошкодження зовнішньої поверхні, вм`ятини по корпусу з ушкодженнями та осипанням лакофарбового покриття (сколи, подряпини), невідповідність дверних отворів. Втрата якості - 80-85%., керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, декларант ФОП ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_2 , подав до Тернопільської митниці митну декларацію типу ІМ40АА №23UA403060001605U0 від 25.04.2023 (надалі - МД) та підтверджуючі митну вартість товарів документи на суму 11500 дол. США та обраний метод визначення митної вартості. За результатами митного оформлення МД Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA403060/2023/000002/2 від 25.04.2023 та, як наслідок, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403060/2023/000023, з чим позивач не погоджується. За умовами DAP (Інкотермс 2010 р.) продавець за контрактом зобов`язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару до названого місця. У конкретному випадку, поставлялись товари, які на момент декларування вже перебували на території України у митному режимі тимчасове ввезення, оскільки використовувались для поставки вантажів у них. Вказані контейнери були придбані за контрактом від 26.02.2023 також на території України і на момент відправлення та перетину кордону були не товаром, а тарою згідно залізничної накладної №01092. Після використання контейнерів для поставки вантажів у них, останні були заявлені до митного режиму імпорт та відвантажувались власним коштом покупцем, згідно умов контракту від 02.03.2023. Про вищезазначене до митниці надавались листи №250423 від 25.04.2023 та №200423 від 20.04.2023. Разом з тим, митниця ніяким чином не обґрунтовує те, яким саме чином визначені умови поставки заважають перевірити вірність заявленої митної вартості. По-друге, висновок експерта не є тим документом, на якому грунтується визначення митної вартості заявленого товару, у той час як таким документом є саме інвойс. Висновок експерта містить інформацію щодо ринкової вартості товару, який заявляється до митного оформлення та не може містити в собі встановлення будь-яких інших вартостей, у тому числі й вартість послуг з транспортування вантажу. Враховуючи таке, визначена митницею розбіжність не знаходить свого обгрунтування та підтвердження. Між тим, митниця помилково дійшла висновку про те, що у ціновій довідці вказується умови поставки FOB, оскільки жодних згадок про такі умови Інкотермс 2010 не міститься в ціновій довідці. Вище вказане свідчить не лише про необгрунтованість визначених розбіжностей, але й про неповноту та недосконалість дослідження документів, які були надані декларантом до митної декларації. по-третє, не можна вважати допустимим доказом посилання на відомості з АСМО Інспектор, який є недоступним для декларантів, власників товару, вантажоотримувачів, вантажовідправників та інших осіб, крім, безпосередньо, уповноважених працівників митниці. В ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №825/648/17, 19.02.2019 по справі №814/1888/16, 26.02.2019 по справі №815/5988/15). Спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР (Постанова Верховного суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17).

17.08.2023 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403060/2023/000002/2 від 25.04.2023, у гр. 33 якого зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: копію митної декларації країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких оцінюється; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробників товару. В поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: відповідно до п. 3.3 контракту від 02.03.2023 №02/03/2023 відвантаження товару здійснюється зі складу продавця. Вивезення товару зі складу здійснюється покупцем власним коштом та самотужки, що суперечить умовам поставки DAP Чортків, які зазначені в митній декларації та інвойсі від 24.03.2023 №2023-03/1267. В ціновій довідці незалежного оцінювача ФОП ОСОБА_3 від 05.04.2023 №144/228 при встановлені ринкової вартості контейнерів у Китаї, а саме у доповненні до висновку з посиланням на сайти китайських продавців контейнерів, у посиланнях наявна вартість 20-футових та 40-футових контейнерів від 1100$ - до 2500$ на умовах поставки FOB, що суперечить умовам поставки DАP «Чортків», зазначеним в митній декларації та інвойсі 24.03.2023 №2023- 03/1267. За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" . Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом 25.04.2023 надіслано лист №250423 та повідомлено митний орган про надані документи та відсутність можливості надати додаткові документи на вимогу митного органу. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митні органи під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язані здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Враховуючи дану інформацію, заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів №1 та №2 визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товарів №1 та №2 взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 22.02.2023 № UA500500/2023/5760 на рівні 2000 дол. США/шт.». Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від №UA403060/2023/000002/2 від 25.04.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема: товарів № 1 та № 2 згідно ЕМД від 22.02.2023 № UA500500/2023/5760 на рівні 2000дол. США/шт.». Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403060/2023/000002/2 від 25.04.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обгрунтованим та не підлягає скасуванню.

17.08.2023 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, проте суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду положень ч.ч.5, 6 ст.262 КАС України та його необґрунтованістю конкретними аргументами.

28.08.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій представник позивача посилається на аналогічні доводи, які викладені в позовній заяві.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 02.03.2023 між Компанією BS Agency and Logistics Company Sp.z oo. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС (Покупець) укладено контракт № 02/03/2023, згідно якого ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС поставлено товар - контейнери для перевезення товарів загального призначення (не тільки радіоактивних відходів) одним, або кількома видами транспорту, бувші у використанні: MSCU3981730, EISU3668950, MEDU1387772, CSLU1099246, CRXU3221702, ECMU2238211, TDRU2765182, CPSU1702679, CMAU1274850, JAYU1096633.

25.04.2023 року декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію № 23UA403060001605U0 щодо товару: контейнери 20-футові, тип 20DV: MSCU3981730 - 2004 року виробництва, EISU3668950 - 2005 року виробництва, MEDU1387772 - 2006 року виробництва, CSLU1099246 - 2008 року виробництва, CRXU3221702 - 2006 року виробництва, ECMU2238211 - 2004 року виробництва, TDRU2765182 - 2008 року виробництва, CPSU1702679 - 2005 року виробництва, CMAU1274850 - 2007 року виробництва, JAYU1096633 - 2008 року виробництва.

Разом з митною декларацією декларантом було подано, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) № 2023-03/1267 від 24.03.2023; накладна УМВС № 01092 від 26.02.2023; декларація про походження товару № 2023-03/1267 від 21.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 273 від 31.03.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 144/228 від 05.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 02/03/2023 від 02.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 20.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № 272 від 03.04.2023; інші некласифіковані документи - Акт проведення фізичног огляду Б/Н від 21.04.2023; інші некласифіковані документи - Акт технічного стану №2803-2 від 28.03.2023; інші некласифіковані документи - Картки контейнерів Б/Н від 28.03.2023; інші некласифіковані документи - Лист №200423 від 20.04.2023; інші некласифіковані документи - Лист підприємства №170423 від 17.04.2023; інші некласифіковані документи - Фото Б/Н від 05.04.2023.

Під час контролю митної вартості митним органом встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до п. 3.3 контракту від 02.03.2023 №02/03/2023 відвантаження товару здійснюється зі складу продавця. Вивезення товару зі складу здійснюється покупцем власним коштом та самотужки, що суперечить умовам поставки DAP Чортків, які зазначені в митній декларації та інвойсі від 24.03.2023 №2023-03/1267; 2) в ціновій довідці незалежного оцінювача ФОП ОСОБА_3 від 05.04.2023 №144/228 при встановлені ринкової вартості контейнерів у Китаї, а саме у доповненні до висновку з посиланням на сайти китайських продавців контейнерів, у посиланнях наявна вартість 20-футових та 40-футових контейнерів від 1100$ - до 2500$ на умовах поставки FOB, що суперечить умовам поставки DАP «Чортків», зазначеним в митній декларації та інвойсі 24.03.2023 №2023-03/1267.

З огляду на викладене, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких оцінюється; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробників товару.

Листом № 250423 від 25.04.2023 позивачем надано митному органу пояснення щодо відсутності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також направлено митному орану: лист №25/04 від 11.04.2023; лист №250423 від 25.04.2023; контракт № SCBC-2023-CY-051 від 14.02.2023.

25.04.2023 року відповідачем прийнято рішення №UA403060/2023/000002/2 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товарів та визначено за резервним методом, а саме на рівні 2000 дол. США/шт., замість заявленої в декларації вартості за ціною контракту.

Підставою для коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відповідно до п. 3.3 контракту від 02.03.2023 №02/03/2023 відвантаження товару здійснюється зі складу продавця. Вивезення товару зі складу здійснюється покупцем власним коштом та самотужки, що суперечить умовам поставки DAP Чортків, які зазначені в митній декларації та інвойсі від 24.03.2023 №2023-03/1267 . В ціновій довідці незалежного оцінювача ФОП ОСОБА_3 від 05.04.2023 №144/228 при встановлені ринкової вартості контейнерів у Китаї, а саме у доповненні до висновку з посиланням на сайти китайських продавців контейнерів, у посиланнях наявна вартість 20-футових та 40-футових контейнерів від 1100$ - до 2500$ на умовах поставки FOB, що суперечить умовам поставки DАP «Чортків», зазначеним в митній декларації та інвойсі 24.03.2023 №2023- 03/1267.

В рішенні про коригування митної вартості відповідач вказав, що декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких оцінюється; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробників товару.

За результатом вивчення поданих позивачем пояснень та проведених консультацій відповідач в рішенні про коригування митної вартості визначив, що в наданих документах наявні розбіжності та не подані документи згідно з переліком і відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно рішення про коригування митної вартості, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості є більшим. За основу для обрахунку митної вартості товарів №1 та №2 взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 22.02.2023 № UA500500/2023/5760 на рівні 2000 дол. США/шт.

У зв`язку з прийняттям відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403060/2023/000023 від 25.04.2023 року (а.с. 37-38).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів і карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судами статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 820/140/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 814/1888/16, від 17 січня 2023 року у справах №№ 0440/5532/18, 160/7901/18, від 14 вересня 2023 року у справі № 817/1799/16, від 31 січня 2024 року у справі № 821/189/18, від 15 лютого 2024 року у справах №№ 815/5838/17, 640/29559/20.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем за ціною контракту.

Так, витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Однак, відповідач у рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.

В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.

Також, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що декларантом подано не всі витребувані документи для підтвердження митної вартості.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, у спірному випадку відповідач жодним чином не обґрунтував, в чому полягає недостатність наданих позивачем документів.

Так, позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №23UA403060001605U0 від 25.04.2023 щодо товару: Контейнери для перевезення товарів загального призначення (не тільки радіоактивних відходів) одним, або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Контейнери 20-футові, тип 20DV: MSCU3981730 - 2004 року виробництва, EISU3668950 - 2005 року виробництва, MEDU1387772 - 2006 року виробництва, CSLU1099246 - 2008 року виробництва, CRXU3221702 - 2006 року виробництва, ECMU2238211 - 2004 року виробництва, TDRU2765182 - 2008 року виробництва, CPSU1702679 - 2005 року виробництва, CMAU1274850 - 2007 року виробництва, JAYU1096633 - 2008 року виробництва.

В МД визначено, що загальна сума товару за рахунком складає 11500 дол. США.

Визначена в МД ціна товару відповідає ціні товару, яка вказана в наданих до митного оформлення проформі інвойсі № 2023-03/1267 від 24.03.2023 року та платіжній інструкції № (MUR) 273 від 31.03.2023 і складає 11500 дол. США.

Суд не може погодитись з висновком митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах та вважає, що вказані відповідачем обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару у спірному випадку у бік збільшення, з огляду на викладене.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до п. 3.3 контракту від 02.03.2023 №02/03/2023 відвантаження товару здійснюється зі складу продавця. Вивезення товару зі складу здійснюється покупцем власним коштом та самотужки, що суперечить умовам поставки DAP Чортків, які зазначені в митній декларації та інвойсі від 24.03.2023 №2023-03/1267; в ціновій довідці незалежного оцінювача ФОП ОСОБА_3 від 05.04.2023 №144/228 при встановлені ринкової вартості контейнерів у Китаї, а саме у доповненні до висновку з посиланням на сайти китайських продавців контейнерів, у посиланнях наявна вартість 20-футових та 40-футових контейнерів від 1100$ - до 2500$ на умовах поставки FOB, що суперечить умовам поставки DАP «Чортків», зазначеним в митній декларації та інвойсі 24.03.2023 №2023-03/1267, суд зазначає наступне.

За умовами DAP (Інкотермс 2010 р.) продавець за контрактом зобов`язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару до названого місця.

При цьому суд враховує твердження позивача про те, що у даному випадку, поставлялись товари, які на момент декларування вже перебували на території України у митному режимі тимчасове ввезення, оскільки використовувались для поставки вантажів у них. Вказані контейнери були придбані за контрактом від 26.02.2023 також на території України і на момент відправлення та перетину кордону були не товаром, а тарою згідно залізничної накладної №01092. Після використання контейнерів для поставки вантажів у них, останні були заявлені до митного режиму імпорт та відвантажувались власним коштом покупцем, згідно умов контракту від 02.03.2023.

Матеріалами справи підтверджено, що вказане доводилось до відома митного органу листами №250423 від 25.04.2023 та №200423 від 20.04.2023 (а.с. 45-46).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем надані до митного органу вичерпні пояснення стосовно питання відвантаження товару.

Також суд зазначає, що посилаючись на виявлені недоліки митної декларації відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Що стосується посилань відповідача на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи.

Висновки суду відповідають усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ (зокрема, але не виключно, постанови 07 серпня 2018 року у справі № 815/3400/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 810/1479/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 826/8228/16, від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 15 червня 2021 року у справі № 804/2584/16, від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18).

Крім того, вирішуючи дану справу, суд враховує, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку (шостого методу).

Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, а також не доведена застосована ціна за одиницю товару 2000дол.США для коригування митної вартості, оскільки ЕМД від 22.02.2023 року №UA500500/2023/5760 відповідачем разом з відзивом на позовну заяву не надано.

Враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального непідтвердження позивачем заявленої митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу є протиправним, порушує право позивача на розмитнення товару за основним методом та на сплату мита та ПДВ за ціною договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню, адже відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст.77 КАС України не доведена його законність та обґрунтованість.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови, то суд вважає, що така вимога також підлягає задоволенню, як похідна, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем була прийнята оскаржувана картка відмови.

Отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 4294,40грн., позовна заява подана через систему «Електронний суд» та сплаті підлягав судовий збір у сумі 2147,20грн. (ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).

Суд на підставі ч.1 ст.139 КАС України дійшов висновку про стягнення з ГУ ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2147,20грн.

Решта зайво сплачених коштів судового збору може бути повернута ухвалою суду за відповідною заявою позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу за його клопотанням від 26.09.2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У даній справі позивач просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу у сумі 7500 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач надав до суду:

- договір № 12/12 від 12.12.2022 року про надання правової допомоги, укладений ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та АО «МІТРАС»;

- додаткову угоду № 1 від 12.12.2022 року, в якій визначено, що Виконавець та Замовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар), передбаченої п.1 даної Угоди, у суді першої інстанції становить: 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп. у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн;

- акт прийому-передачі наданої правничої допомоги №1/13 від 25.08.2023 року на суму 7500 грн., згідно якого надані наступні послуги: попередній аналіз наданих Замовником документів по рішенню та картці відмови, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування Замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) 28.04.2023 - 4 години роботи адвоката; підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання до суду - з 25.07.2023 по 28.07.2023 - 3 години роботи адвоката; правовий аналіз відзиву на позовну заяву адвоката; 22.08.2023 - 2 години роботи підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання 25.08.2023 - 2 години роботи адвоката;

- рахунок-фактуру № 25/08/2023 від 25.08.2023 на оплату правової допомоги у розмірі 7500 грн.

Досліджуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що вартісна оцінка дій адвоката щодо проведення консультації з замовником, погодження правової позиції, щодо підготовки та подачі позовної заяви, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, щодо підготовки та подачі відповіді на відзив, підготовки та подачі клопотання про долучення до матеріалів справи акту прийому-передачі наданих послуг, та визначений розмір гонорару не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності.

Суд констатує, що відповідачем не висловлено зауважень на це клопотання, не доведено те, що заявлена вартість допомоги є неспівмірною, хоча клопотання від 26.09.2023 року Митницею було отримано в Електронний кабінет у цей же день.

Проте це не позбавляє суд можливості та права при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати критерії, встановлені ч.9 ст.139 КАС України.

В цьому контексті суд вважає, що для цілей розподілу між сторонами понесених позивачем судових витрат слід визначити, що понесені позивачем витрати у сумі 7500грн. не є пропорційними; з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом під час розгляду справи в суді, а саме надання консультації та складання позовної заяви, відповіді на відзив, пов`язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, обґрунтованість визначення розміру гонорару, значення справи для сторін, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000 грн. і така сума до відшкодування є пропорційною та пов`язаною з розглядом справи.

На підставі ч. 1 ст.139 КАС України, суд покладає ці витрати на відповідача у сумі 5000грн. з їх відшкодуванням позивачу.

Суд на дату ухвалення рішення не взмозі здійснити розподіл витрат на перекладача у заявленому позивачем орієнтовному розмірі 350 грн., адже передбачені ст.137 КАС України докази наразі відсутні в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38986871; адреса: пров. Ентузіастів, 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832) до Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576; адреса: вул. Текстильна, буд.38, м.Тернопіль, 46004) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403060/2023/000002/2 від 25.04.2023 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови Тернопільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403060/2023/000023 від 25.04.2023 року.

Стягнути з Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ 43985576; адреса: вул. Текстильна, буд.38, м.Тернопіль, 46004) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38986871; адреса: пров. Ентузіастів, 2, смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832) витрати зі сплати судового збору у сумі 2147( дві тисячі сто сорок сім)грн. 20коп. та 5000(п`ять тисяч)грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян