Рішення

від 22.08.2024 по справі 600/2406/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2406/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Чернівецького апеляційного суду щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Чернівецький апеляційний суд нараховувати ОСОБА_1 суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду на загальну суму 2003846 грн 21 коп. за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу як судді Чернівецького апеляційного суду протиправно проведено нарахування та виплату суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з січня 2021 року по 31 травня 2024 року. На думку позивача, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України Про судоустрій і статус суддів не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді -2102,00 грн) у відповідності до Законів України про Державний бюджет України на 2021 - 2024 роки була неправомірною.

Ухвалою суду від 06 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Від відповідача Чернівецького апеляційного суду до суду надійшов відзив, в якому зазначено про відсутність підстав для визнання протиправними дій Чернівецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу з січня 2021 року по 31 травня 2024 року суддівської винагороди та, відповідно, про правомірність нарахування і виплату позивачу у спірний період суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 грн. Вказано і про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Крім цього, вказано про розгляд справи без участі представника Чернівецького апеляційного суду.

Ухвалу суду від 06 червня 2024 року було також направлено відповідачу Державній судовій адміністрації України на її електронну адресу inbox@court.gov.ua та в електронний кабінет.

Однак у встановлений судом строк вказаний відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Заяв з процесуальних питань до суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі її обставини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом на підставі наявних у справі матеріалів встановлено та не заперечувалося учасниками справи те, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Чернівецького апеляційного суду, з січня 2021 року по 31 травня 2024 року йому нараховувалася та виплачувалася суддівська винагорода, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 грн.

Вважаючи протиправними дії Чернівецького апеляційного суду щодо нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн, тобто на рівні 2020 року, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Як визначено частинами першою, другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою названої статті до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною сьомою статті 135 Закону №1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Так, базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII).

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік у 2021 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня -2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

У статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік закріплено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривень, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судці: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум встановлено на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Оскільки зміни до Закону України №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (2021-2024 роки), а також в Закон України №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, то законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Суд зауважує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

Фактично Законами України про Державний бюджет України на 2021 2024 роки змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Тому, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

Відповідно, Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідачі неправильно визначилися із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), 1 січня 2022 року (2481,00 грн.) 1 січня 2023 року (2684,00 грн.), на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у спірному періоді, на підставі Законів України про Державний бюджет України на 2021 2024 роки є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у цій категорії спорів від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21; а також від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22 та від 15 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, при вирішенні цього спору суд враховує висновки Верховного Суду у цій категорії справ, наведені у зазначених вище судових рішеннях.

Обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Законів України про Державний бюджет України на 2021 2024 роки, всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, відповідачами вчинено дії, що порушують права та гарантії позивача як судді.

Тому, вчинення таких дій як розпорядниками бюджетних коштів, які розглядаються, як дії держави в цілому, за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.

Крім цього, з огляду на позицію суду касаційної інстанції у цій категорії справ, суд звертає увагу також на таке.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії судців України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 151 зазначеного Закону Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до пункту 5 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 № 12 (у редакції рішення Ради суддів України 04.06.2015 № 50), основними завданнями Державної судової адміністрації України є, зокрема, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлений законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи судців України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

У межах спірних правовідносин функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України, а Чернівецький апеляційний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а відтак їх діяльність у сфері бюджетних відносин регулюється, зокрема, Бюджетним кодексом України.

Так, відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (частина друга статті 23 Бюджетного кодексу України).

Чернівецький апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на відповідний рік (2021-2024 роки).

З огляду на позицію суду касаційної інстанції у цій категорії справ, суд звертає увагу також на таке.

Загальновідомим є те, що ДСА України визначено кошторисні призначення на 2021-2024 роки для виплати суддівської винагороди з урахуванням прожиткового мінімуму 2102 гривні. Територіальне управління Державної судової адміністрації України та суди є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Разом з тим Чернівецький апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, із дотриманням бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов`язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань, своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням.

Водночас саме ДСА України повинна здійснити фінансування Чернівецького апеляційного суду для проведення виплати судді недоплаченої суддівської винагороди за відповідний спірний період, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Отже, невиплата суддівської винагороди в повному обсязі, що є предметом цього позову, пов`язана з діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VІІІ), відповідно як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача як судді суду апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 року у справі № 120/19262/21-а, від 10.02.2022 року у справі № 160/10554/20, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що у цих спірних відносинах протиправними є і дії Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Чернівецький апеляційний суд в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2270 гривні, а з 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Право на отримання вказаної вище виплати, є майновим правом у розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, а позбавлення цього права є протиправним, свавільним, непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та порушує вимоги статті 1 Протоколу першого до Конвенції, у зв`язку з чим при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (частина сьома статті 48 Закону України №1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів").

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача у цих відносинах буде: 1) визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Чернівецький апеляційний суд в асигнуваннях на проведення видатків з виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 року - 2481,00 грн; з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн; 2) зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Чернівецького апеляційного суду коштів для проведення виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 року у сумі 2270,00 грн, на 01.01.2022 року - 2481,00 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн; 3) визнання протиправними дій Чернівецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн; 4) зобов`язання Чернівецький апеляційний суд здійснити перерахунок та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року становить 2270 грн, на 01.01.2022 року - 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача у даних правовідносинах не суперечить закону, забезпечує ефективний захист і поновлення таких прав, відповідає позиції Верховного Суду у цій категорії справ.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з Державної судової адміністрації України на його користь суддівську винагороду на загальну суму 2003846 грн 21 коп. за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року, то суд вважає її передчасною та такою, що наразі не підлягає задоволенню, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які нараховані, але не виплачені.

Так, з матеріалів даної справи вбачається, що кошти суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року у розмірі 2003846 грн 21 коп. ОСОБА_1 відповідачами не нараховані. Відтак, позивач не має право на стягнення цих коштів, фактично обрахованих ним самостійно.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

Водночас відповідачем Чернівецьким апеляційним судом доводи позову не спростовані. Позицію, викладену у відзиві, в тому числі і щодо тверджень про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд відхиляє з огляду на те, що така суперечить висновкам Конституційного Суду України і позиції Верховного Суду у цій категорії справ, про що зазначено вище. До того ж, клопотання про залишення позову без руху/без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом відповідачем не подавалося, а пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом, що мало місце у цій справі на думку відповідача, згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для відмови у задоволенні позову, про що просив відповідач у відзиві.

Державна судова адміністрація України правом подати відзив не скористалася. Доводів позову нею не спростовано.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Чернівецький апеляційний суд в асигнуваннях на проведення видатків з виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 року - 2481,00 грн, з 01.01.2023 року - 2684 грн, з 01.01.2024 року - 3028 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Чернівецького апеляційного суду коштів для проведення виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 року у сумі 2270,00 грн, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 року у сумі 2481,00 грн, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 року у сумі 2684,00 грн, з 01.01.2024 року по 31.05.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року у сумі 3028,00 грн.

Визнати протиправними дій Чернівецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Чернівецький апеляційний суд здійснити перерахунок та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2021 року по 31.05.2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року становить 2270 грн, на 01.01.2022 року - 2481 грн, на 01.01.2023 року - 2684 грн, на 01.01.2024 року - 3028 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.08.2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідачі: Чернівецький апеляційний суд (Центральна площа, 9, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 42255464), Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795).

Суддя О.П. Лелюк