Постанова

від 21.08.2024 по справі 580/3922/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3922/24 Суддя першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ES Полімер» на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ES Полімер» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2024 року Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Позивач, Черкаське обласне відділення Фонду) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ES Полімер» (далі - Відповідач, ТОВ НВП «ES Полімер») про стягнення з Відповідача на користь Позивача 145 712,10 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році та 291,44 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок Позивача.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було виконано обов`язок з подання за 2023 рік звітності, адже подання лише форми №3-ПН не свідчить про фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу. Водночас, суд вказав на помилковості доводів ТОВ НВП «ES Полімер» про неправильність розрахунків Черкаським обласним відділенням Фонду суми адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки такі здійснюються автоматично на підставі поданих роботодавцем податкових розрахунків, в якій відсутня інформація про використання найманої праці осіб з інвалідністю та про фонд оплати праці саме штатних працівників.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ТОВ НВП «ES Полімер» на користь Черкаського обласного відділення Фонду адміністративно-господарську санкцію за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році у розмірі 96 444,88 грн та пеню за несвоєчасну сплату вказаної санкції в розмірі 192,89 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було належним чином досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, що зумовило неправильність висновків про відсутність відомостей про загальний фонд оплати праці та фонд оплати праці штатних працівників. Крім того, наголошує на неврахуванні судом, що законодавцем передбачено автоматичне визначення підприємств та надсилання їм розрахунку санкцій, а не автоматичний розрахунок таких санкцій. Окремо звертає увагу, що навіть за умови автоматизованого визначення та розрахунку санкцій такі не можуть суперечити вимогам законодавства щодо застосування показників, які мають використовуватися при таких розрахунках.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 01.08.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу Черкаське обласне відділення Фонду просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, як правильно наголошено судом, оновлений механізм обчислення адміністративно-господарських санкцій передбачає використання відомостей податкових розрахунків сум доходу, з яких не вбачається використання ТОВ НВП «ES Полімер» найманої праці осіб з інвалідністю та розміру його фонду заробітної плати штатних працівників.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Черкаським обласним відділенням Фонду листом від 11.03.2024 №240/01-28 направлено до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань інформацію про суб`єктів господарювання області, які містять ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, до якого включено, зокрема, відомості про ТОВ НВП «ES Полімер» (№83; а.с. 11-12).

У відповідь на запит Позивача від 19.03.2024 №544/01-28 Черкаська філія Черкаського обласного центру зайнятості листом від 25.03.2024 №18.03-02/350 повідомила, що протягом 2023 року ТОВ НВП «ES Полімер» не подавало до Черкаської філії звіти за формою №3-ПН (а.с. 10).

При цьому матеріали справи свідчать, що 07.03.2024 в електронному кабінеті роботодавця ТОВ НВП «ES Полімер» Черкаським обласним відділенням Фонду розміщено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в якому визначено належну до сплати суму у розмірі 145 712,10 грн (а.с. 7).

Листом від 15.03.2024 №306/01-28 Позивач проінформував Відповідача про необхідність оплати вказаного розрахунку та самостійно розрахувати пеню, оскільки в іншому випадку Черкаське обласне відділення Фонду залишає за собою право на звернення до суду (а.с. 13).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон), ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», а також ряду підзаконних актів і постанов Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на неподання Відповідачем звітності за 2023 рік та незабезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також ненадання належних і допустимих доказів на спростування здійснених Позивачем розрахунків адміністративно-господарських санкцій і пені.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Згідно норм ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Отже, законодавцем встановлений обов`язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю. При цьому сума таких санкцій визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Судова колегія звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами статті 18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 № 553 (далі - Порядок №553), передбачено, що роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням (п. 2). Роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності № 3-ПН, визначеною Мінекономіки (п. 6).

Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, адже саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі у безпідставної відмови роботодавця у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернувся до нього самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.

Приписи п. 1.4-1.5, 1.7 розд. І Порядку подання визначають, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 824-22; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не заперечується учасниками справи, протягом 2023 року ТОВ НВП «ES Полімер» не виконало обов`язку як із створення робочого місця для особи з інвалідністю, так і повідомлення державної служби зайнятості про створення такого місця чи здійснення самостійного працевлаштування особи з інвалідністю. Викладене, за чинного правового регулювання спірних правовідносин, свідчить наявність правових підстав для притягнення Відповідача про господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати на рахунок Позивача адміністративно-господарської санкції, сума якої у спірному випадку визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

При цьому, не заперечуючи правомірність накладення Черкаським обласним відділенням Фонду на ТОВ НВП «ES Полімер» адміністративно-господарської санкції, Відповідач не погоджується із її сумою, оскільки вважає, що Позивачем помилково здійснено обчислення такої виходячи з фонду оплати праці всіх працівників, а не лише штатних, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати застрахованим особам за 2023 рік.

Надаючи оцінку указаним доводам Апелянта з огляду на висновки суду першої інстанції та позицію відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 (далі - Інструкція № 286; тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), дія якої згідно п. 1.1 останньої поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Із змісту пункту 3.1 Інструкції №286 вбачається, що остання оперує такими показниками як середньооблікова кількість штатних працівників; середня кількість зовнішніх сумісників; середня кількість працюючих за цивільно-правовими договорами. Разом ці показники складають середню кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік).

У свою чергу, порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників регламентовано пунктом 3.2 Інструкції №286, за яким середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 Інструкції №286 передбачено, що при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

У свою чергу, за правилами пп. 2.6.1 п. 2.6 Інструкції №286 не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, зокрема, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

Отже, до складу середньооблікової кількості штатних працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Відтак, зважаючи на встановлений ч. 1 ст. 20 Закону алгоритм обчислення суми адміністративно-господарської санкції та визначену у ч. 1 ст. 19 цього Закону залежність нормативу робочих місць від штатної чисельності працівників, колегія суддів погоджується з доводами Апелянта про те, що обчислення розміру адміністративно-господарської санкції має здійснюватися, виходячи з фонду оплати праці саме штатних, а не всіх працівників.

Як було зазначено вище, за приписами ст. 19 Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі - Порядок №4), та визначає порядок заповнення і подання до органів ДПС (далі - податкові органи) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) платниками єдиного внеску, визначеними пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та пункту 4 частини другої статті 6 Закону.

Пунктом 1 розділу IV Порядку №4 передбачено, що додаток 1 до Розрахунку «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» (далі - Д1) призначений для щоквартального формування платниками єдиного внеску щодо кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у розрізі місяців звітного кварталу.

Із змісту наявних у матеріалах справи додатків 1 до Розрахунку «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» за 4 квартали 2023 року (а.с. 45, 49-57, 62, 67, 69) вбачається, що у цей період на підприємстві працювало 8 штатних працівників (окрім березня, якому було 7) та від 3 до 5 сумісників, про що свідчать відповідні відмітки у графі 21 звітності - « 1» (наявність трудової книжки) та « 0» (відсутність трудової книжки) відповідно. При цьому фонд заробітної плати штатних працівників склав за цей період 1 543 118,10 грн, оскільки до нього не включається 788 275,52 грн фонду заробітної плати працівників за сумісництвом з інших підприємств. Водночас, як правильно зауважив Апелянт та випливає із наданого Позивачем розрахунку, при обчисленні адміністративно-господарської санкції за основу взята сума у розмірі 2 331 393,62 грн, яка включає в себе як фонд оплати праці штатних працівників, так і фонд заробітної плати зовнішніх сумісників.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами Апелянта про те, що при обчисленні належної до стягнення з підприємства суми адміністративно-господарської санкції Черкаським обласним відділенням Фонду неправильно визначено розмір фонду оплати праці штатних працівників за 2023 рік. При цьому твердження Позивача про те, що останній керувався виключно даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, в яких відсутні інші, ніж наведені в розрахунку відомості, судовою колегією відхиляються, оскільки наведене спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, на яких було наголошено вище.

Отже, за наведеного правового регулювання та встановлених у цій справі обставин, належна до стягнення з Відповідача на користь Позивача сума адміністративно господарських санкцій складає 96 444,88 грн (1 543 118,10 грн фонду оплати праці штатних працівників / 8 (середньооблікова чисельність штатних працівників) / 2 (з урахуванням вимог ч. 1 ст. 20 Закону)). А розмір пені за 4 дні складатиме 192,90 грн (14,5% розмір облікової ставки Національного банку України станом на 19.04.2024 х 120/100/365 х 96 448,88 грн х 4), а не 192,89 грн, як помилково зазначив Апелянт.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недотримання суб`єктом господарювання законодавчо визначеного обов`язку з працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2023 року, однак неправильність обчисленої уповноваженим органом належної до стягнення з суб`єкта господарювання суми, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість твердження Черкаського окружного адміністративного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Черкаського обласного відділення Фонду на користь ТОВ НВП «ES Полімер» витрат, пов`язаних із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 3 633,60 грн, сплачених згідно платіжної інструкції від 01.07.2024 №707.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ES Полімер» - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ES Полімер» (18013, м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 31279430) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, код ЄДРПОУ 21368023) 96 444 (дев`яносто шість тисяч чотириста сорок чотири) гривні 88 копійок адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році та 192 (сто дев`яносто дві) гривні 90 копійок пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, код ЄДРПОУ 21368023) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ES Полімер» (18013, м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 74, код ЄДРПОУ 31279430) витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Е.Ю. Швед

Судді Є.І. Мєзєнцев

В.П. Мельничук

Повний текст постанови складено 21 серпня 2024 року.