Ухвала

від 19.08.2024 по справі 757/20086/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/20086/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4116/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 рокузадоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучене під час проведення обшуку 01.05.2024 в автомобілі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , а саме на: 13 400 доларів США.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023.

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді про накладення арешту на вище зазначене майно, постановлена без належного та об`єктивного з`ясування всіх обставин кримінального провадження та попередньої кваліфікації дій ОСОБА_6 .

Апелянт вказує на те, що ОСОБА_6 не мав та не має статусу службової особи, не виконував та не виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функцій, та не виконує такі функції за спеціальним повноваженням в неіснуючих групах компаній, що проігноровано судом першої інстанції.

Ймовірно існує версія прокурора про розрахунки між ймовірними злочинцями та ОСОБА_6 в доларах США, проте вона не підкріплена жодним доказом та відсутня в клопотанні. Клопотання прокурора та спірна ухвала не містять жодного обґрунтування та мотивування, яким чином кошти отримані від протиправної діяльності в гривні «перетворились» в долари.

Апелянт звертає увагу на те, що в ході обшуку автомобіля ОСОБА_6 01.05.2024 були вилучені його особисті грошові кошти в розмірі 13400 доларів США, які він отримав від продажу автомобіля (150 тис. грн. - письмові докази додаються) та дохід, який він отримав в 2023 та 2024, як підприємець (його дохід за 2023 понад 573 тис. грн. та за перший квартал 2024 року - понад 599 тис. грн. - письмові докази додаються), що слідчим суддею проігноровано. При цьому для збереження купівельної спроможності коштів ОСОБА_6 зберігав свої активи в доларах США.

На відео під час обшуку ОСОБА_6 неодноразово зазначав, що це його особисті кошти, проте в письмову протоколі це відображено не було.

Також апелянт добровільно надав паролі та вільний доступ до усіх месенджерів на його телефонах та поліцейські тривалий час досліджували їх, про виявлення жодної інформації, яка має відношення до КП № 120223000000002066 від 13.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України його не повідомляли.

Особисті кошти ОСОБА_6 , протиправно вилучені під час обшуку його автомобіля 01.05.2024, не були об`єктом кримінально-протиправних дій, не набуті кримінально протиправним шляхом та/або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором не доведено, що особисте майно ОСОБА_6 , на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає встановленим законом критеріям речового доказу, зокрема, на ньому не залишилися сліди злочину в зазначеному кримінальному провадженні № 120223000000002066 від 13.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України тому воно не може бути використане для доведення будь-яких фактів чи обставин з приводу умисного невиконання судового рішення, та, як наслідок, не було доведено необхідності накладення арешту на грошові кошти та телефони ОСОБА_6 , що проігноровано слідчим суддею.

Також апелянт зазначає, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, наявне посилання на заперечення та клопотання подані через канцелярію суду 15.05.2024, проте їм не надано жодної правової оцінки.

Про слухання справи 15.05.2024 ОСОБА_6 , належним чином не повідомлений, повістка надійшла 22.05.2024 на 15.05.2024 (копія конверту та трекінгу додаються), що свідчить про свідоме порушення прав апелянта на захист.

Крім того апелянт зазначає, що слідчий суддя не впевнився, що відповідно до витягу з ЄРДР, який міститься у матеріалах судового провадження, на час слухання клопотання в суді першої інстанції підозра нікому з посадових осіб ОСОБА_6 , не висунута, не доведена істотна шкода або інші кваліфікуючі ознаки цього злочину. Сторона обвинувачення нічим не довела об`єктивну сторону ч.5 ст. 191 КК України.

Матеріали судового провадження № 757/20079/24-к не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на майно (грошові кошти) ОСОБА_6 , зазначеного у клопотанні прокурора.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена у відсутність представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , два клопотання адвоката щодо своєчасного направлення ухвали в Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, суд першої інстанції проігнорував, станом на 22.05.2024 вказана ухвала в електронному кабінеті адвоката, а також ОСОБА_6 відсутня. Про її існування стало відомо з реєстру судових рішень 21.05.2024, та судом першої інстанції спірна ухвала станом на 22.05.2024 на адресу ОСОБА_6 та/або його представника не направлялась.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника володільця майна, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року, які викладені в клопотанні представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи відділу з питань цивільного захисту Херсонської міської ради за попередньою змовою з службовими особами суб`єктів господарювання та іншими підконтрольними особами, організували злочинну схему заволодіння бюджетними коштами, під час проведення публічних закупівель, стосовно ремонтних робіт укриттів цивільного захисту.

Так для реалізації злочинного плану, службові особи відділу з питань цивільного захисту Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44169896) (далі - замовник) прийняли рішення про проведення публічних закупівель стосовно ремонту укриттів на території міста Херсон.

З метою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, службові особи замовника за попередньою змовою з службовими особами групи компаній «Пространство» залучили підконтрольну підрядну організацію ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716) (далі - підрядник) та пов`язаного з ними інженера - проектувальника, які фактично визначили вартість предмету закупівлі.

В подальшому використовуючи процедуру публічної закупівлі передбачену постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», замовником укладено прямі договори про надання послуг з проектувальником та ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716).

Надалі службові особи групи компаній «Пространство», використовуючи підконтрольне підприємство ТОВ «Максімінхаусбуд» (код ЄДРПОУ 42182716) та «фірми-прокладки» ТОВ «Віракс-про» (код ЄДРПОУ 43399284), ТОВ «Тирос» (код ЄДРПОУ 44476144), з метою заволодіння бюджетними коштами, здійснювали продаж товарів на підрядну організацію за завищеними цінами, при цьому фактично товари купувались підконтрольними особами за ринковими цінами.

У подальшому, з метою заволодіння бюджетними коштами до актів приймання виконаних послуг (актів приймання виконаних будівельних робіт) та довідок про вартість виконаних послуг (довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати) вносились завищені об`єми робіт та вартість матеріальних ресурсів.

Вищевикладене свідчить про те, за результатом вказаних узгоджених дій службові особи відділу з питань цивільного захисту Херсонської міської рад за попередньою змовою з службовими особами суб`єктів господарювання та іншими підконтрольними особами заволоділи бюджетними коштами, виділеними на проведення поточного ремонту укриттів для колективного захисту у м. Херсон.

Згідно матеріалів виконаного доручення Управління СБУ в Херсонській області від 04.03.2024, допитів свідків встановлено, що до вчинення злочину може бути причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , використовує автомобіль «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , входить до керівництва групи компаній «Пространство».

Згідно з інформаційної бази «НАІС» автомобіль «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_6 .

01.05.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 у справі №757/15344/24-к проведено обшук в автомобілі «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 .

У ході обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон, котрий може містити відомості - листування, що свідчать про усвідомленість про протиправність дій пов`язаних із заволодіння бюджетними коштами Херсонської міської ради при будівництві укриттів для колективного захисту у м. Херсон, а також розподіл ролей у злочинній діяльності, а також кошти у сумі 13 400 доларів США.

Постановою слідчого від 02.05.2024 вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023000000002066 від 03.11.2023.

03.05.2024прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку в автомобілі «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 .

На обґрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.

15.05.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучене під час проведення обшуку 01.05.2024 в автомобілі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , а саме на: 13 400 доларів США.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 12023000000002066 від 03.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчий суддя як вбачається зi змісту оскаржуваної ухвали, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту а саме, що вилучене в ході обшуку 01.05.2024 майно в автомобілі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , а саме 13 400 доларів США, які відповідають критеріям речових доказів та постановою Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 від 02.05.2024 року їх визнано речовими доказами, а тому метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів ociб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішені питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі i спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх ociб.

Відповідні дані мають міститися i у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого icнyє сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх ociб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичноїособи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органiв місцевого самоврядування, фізичних i юридичних ociб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримiнального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимогам ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішені питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у paзi задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170- 173 КПК України, наклав арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучене під час проведення обшуку 01.05.2024 в автомобілі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 «Hyundai Genesis G 80», VIN: НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , а саме на: 13 400 доларів США, з тих підстав, що вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження №12023000000002066 від 03.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні відповідною постановою слідчого від 02.05.2024 /а.с. 83-85/, з підстав того, що вищевказані кошти, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права третьої особи, в такий спосіб, з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні на даний час, з урахуванням обставин кримінального провадження №12023000000002066 від 03.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є всі підстави вважати, що зазначені грошові кошти, відповідають ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України, що згідно з частиною третьою статті 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речового доказу з метою збереження, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно є правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Твердження апелянта, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, наявне посилання на заперечення та клопотання подані через канцелярію суду 15.05.2024, проте їм не надано жодної правової оцінки, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки у матеріалах даного кримінального провадження відсутні будь-які заперечення та клопотання від 15.05.2024, а з оскаржуваної ухвали не вбачається жодних посилань слідчого судді на такі заперечення та клопотання.

Щодо доводів апелянта, що про слухання справи 15.05.2024 ОСОБА_6 , належним чином не повідомлений, повістка надійшла 22.05.2024 на 15.05.2024 (копія конверту та трекінгу додаються), що свідчить про свідоме порушення прав апелянта на захист, колегія суддів не вважає їх безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та зазначає наступне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 09.05.2024 слідчий ОСОБА_10 отримав повістку для направлення ОСОБА_6 /а.с.80/.

В подальшому, згідно заяви слідчого ОСОБА_10 від 10.05.2024, вищевказану повістку останнім було направлено ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку 10.05.2024, що підтверджується трекінг-відправленням Укрпошти /а.с. 90/, тобто за п`ять днів до дати судового засідання.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення подальшого досудового розслідування.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику володільця майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4