Ухвала

від 21.08.2024 по справі 160/24173/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 серпня 2024 року

Київ

справа № 160/24173/23

адміністративне провадження № К/990/32466/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/24173/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «АЯКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.07.2024 відмовив ГУ ДПС у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги та у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без руху та надав скаржнику десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано після спливу встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження. Апелянт як не навів поважних причин пропуску такого строку, так і не усунув недоліки, які слугували підставою для повернення первинно поданої апеляційної скарги. Суд зауважив, що відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно сплати судового збору за подання апеляційної скарги, й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Мотивував свої вимоги тим, що повторно звернувся із апеляційною скаргою в найкоротший строк та без зволікань. Посилався на неможливість сплати судового збору в строки, зазначені в ухвалах апеляційного суду про залишення попередньо поданих апеляційних скарг без руху, та на обставини введення воєнного стану в Україні.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що відсутність або недостатність коштів на рахунках суб`єкта владних повноважень, як і довготривала процедура виділення коштів розпорядникам нижчого рівня, не повинні впливати на можливість неухильного виконання апелянтом покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги. Зазначене пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Посилання ГУ ДПС на введення в Україні воєнного стану суд відхилив, оскільки скаржник в період дії воєнного стану своєї діяльності не припиняв. Крім того, ГУ ДПС не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що апеляційна скарга подана в межах процесуального строку, оскільки з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції не минув один рік. Просить врахувати, що внаслідок впровадження воєнного стану на рахунках КЕКВ 2800 не здійснюється фінансування, що підтверджується відповідними виписками по рахунку. Наполягає, що звертався до суду у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги. Також скаржник посилається на витяги з рішень Європейського суду з прав людини та наводить практику Верховного Суду щодо поновлення строку на оскарження апеляційне оскарження.

Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою від 31.01.2024 та надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору; ухвалою від 14.02.2024 Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків та повернув апеляційну скаргу скаржнику. Вдруге подана апеляційна скарга була залишена без руху ухвалою від 01.04.2024 з наданням апелянту десятиденного строку для подання документа про сплату судового збору; ухвалою від 17.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків та повернуто апеляційну скаргу скаржнику. Ухвалою від 24.05.2024 Третій апеляційний адміністративний суд залишив без руху втретє подану ГУ ДПС апеляційну скаргу та надав десятиденний строк для подання документа про сплату судового збору, проте, ухвалою від 12.06.2024 ця скарга також була повернута ГУ ДПС з огляду на неусунення її недоліків. Вчетверте скаржник подав апеляційну скаргу 09.07.2024, тобто, майже через місяць з дня постановлення ухвали про повернення попередньої поданої апеляційної скарги та більше, ніж через сім місяців з дня ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що не може бути визнано розумним та оптимальним строком для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою. Причин, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з належним чином оформленою апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 295 КАС України, скаржник не вказує.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.

Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 05.12.2023 (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 09.07.2024 (дата подання апеляційної скарги вчетверте) ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.

Приведені витяги з рішень Європейського суду з прав людини, з огляду на їх зміст, не доводять наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду, у яких суд дійшов висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо повторне звернення з апеляційною скаргою у найкоротший строк після повернення попередньо поданої апеляційної скарги та з усуненням виявленого недоліку, який став підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не стосується обставин, які мали місце у цій справі (звернення із апеляційною скаргою вчетверте відбулося майже через місяць з дня постановлення ухвали про повернення попередньої поданої апеляційної скарги та без усунення недоліку, який слугував підставою для повернення попередніх апеляційних скарг).

Доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №160/24173/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «АЯКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко