Ухвала

від 21.08.2024 по справі 380/970/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа №380/970/24

адміністративне провадження №К/990/20342/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі №380/970/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГП "ЛЬВІВСЬКЕ» (надалі - також позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі - також відповідач), Державної податкової служби України, в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №8713122/40731681 від 27 квітня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 27 березня 2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 27 березня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану на реєстрацію Фермерським господарством «МИКОЛАЇВСЬКА НИВА», датою її фактичного подання на реєстрацію;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №8713122/40731681 від 27 квітня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 13 квітня 2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 13 квітня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану на реєстрацію Фермерським господарством «МИКОЛАЇВСЬКА НИВА», датою її фактичного подання на реєстрацію.

Ухвалою від 05 лютого 2024 року Львівський окружний адміністративний суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії повернув позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), оскільки шестимісячний строк звернення до суду для оскарження спірних рішень розпочався 03 травня 2023 року та закінчився 03 листопада 2023 року. Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ» є правонаступником Фермерського господарства «МИКОЛАЇВСЬКА НИВА» в результаті реорганізації Фермерського господарства «МИКОЛАЇВСЬКА НИВА» шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ». Такі зміни зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03 травня 2023 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 листопада 2023 року. Тому, саме з цього моменту (03 травня 2023 року) необхідно пов`язувати початок відліку строку звернення до суду із цим позовом, адже з моменту переходу всіх прав та обов`язків позивач повинен був дізнатися про порушення свого права рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних.

Оскільки до суду з цим позовом позивач звернувся лише 15 січня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

При цьому, суд першої інстанції також зауважив, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду аргументи (як-то: отримання 18 вересня 2023 року вимоги ТОВ «Волинь зерно-продукт» про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ФГ «Миколаївська Нива») є суб`єктивними обставинами та не доводять поважності пропуску строку звернення до суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ» задовольнив, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року про повернення позовної заяви скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд визнав поважними підстави пропуску строку звернення до суду, констатувавши про те, що про порушення свого права позивач дізнався лише 18 вересня 2023 року (з моменту отримання від ТОВ «Волинь зерно-продукт» вимоги про реєстрацію податкових накладних), а тому відлік строку звернення до суду апеляційний суд пов`язував саме з цією датою.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач (Головне управління ДПС у Львівській області) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Підставою касаційного оскарження судового рішення податковий орган зазначив неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а також пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 02 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 1 статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обґрунтовуючи ці доводи, відповідач посилається на пункт 1 та абзац другий частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі якого Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі з метою перевірки вищенаведених доводів скаржника.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Предметом перегляду у цьому касаційному провадженні є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовим аспектом поняття доступу до правосуддя.

Водночас Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06).

Відповідні положення Конвенції відображено у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, одним із проявів якого є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення.

У статті 294 КАС України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 3 частини першої зазначеної вище статті).

За статтею 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.

За змістом статей 350 - 353 КАС України повноваження суду касаційної інстанції у таких випадках стосуються судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, тобто, рішень та ухвал.

Разом з тим, цій загальній тенденції не відповідає практика суду касаційної інстанції, яка склалася щодо перегляду постанов апеляційного суду, які ухвалено за результатами перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справу (зокрема, у даній справі повернення позовної заяви).

У даній справі, ухвалою від 05 лютого 2024 року Львівський окружний адміністративний суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ» повернув позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою від 22 квітня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ» задовольнив, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року про повернення позовної заяви скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до системного аналізу засад касаційного оскарження наявні обґрунтовані підстави стверджувати про можливість оскарження в касаційному порядку судового рішення першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку, про що прямо зазначено у частині другій статті 328 КАС, пункті 3 частини першої статті 294 КАС України.

Здійснюючи підготовку справи до касаційного розгляду, Судом з`ясовано, що у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду сформувалися різні підходи до можливості оскарження у касаційному порядку судових рішень суду апеляційної інстанції, якою згідно зі статті 320 КАС України скасовано ухвалу суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В одних випадках, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, зазначаючи, що постанови суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, в іншому випадку здійснюється відкриття касаційного провадження і розгляд по суті заявленої касаційної скарги.

Наприклад, ухвалою від 22 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження у справі №640/3901/20 за скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку.

Переглядаючи вказану постанову у касаційному порядку, Верховний Суд касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві залишив без задоволення, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року - без змін.

Так само, Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження у справі №640/21735/18 за скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з підстав частини 5 статті 205 КАС України. За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року - без змін.

Ухвалою від 28 квітня 2022 року у справі № 340/5908/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року на підставі частини другої статті 333 КАС України з огляду на ту обставину, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, правильно застосував норми процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 320 КАС України).

Така позиція Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду свідчить про допуск до касаційного перегляду відповідних постанов апеляційного суду.

Водночас, ухвалою від 02 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №640/6003/22 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою, де суд схилився до позиції, що не підлягає касаційному оскарженню постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу (яка перешкоджає подальшому провадженню у справі) і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якою, до того ж, спір по суті не вирішувався.

Також ухвалою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №380/4008/24 у відкритті провадження на постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, було відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню).

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд у вказаній ухвалі дійшов висновку, що положення статті 328 КАС України [Право на касаційне оскарження] не передбачають можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, в касаційному порядку.

Отже, у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду немає єдиного підходу до застосування статті 328 КАС України в аспекті можливості касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У цій справі колегія суддів Касаційного адміністративного суду зі складу судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених колегією суддів зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду та у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 02 липня 2024 року у справі №640/6003/22, від 11 липня 2024 року у справі №380/4008/24 щодо неможливості оскарження у касаційному порядку постанов апеляційного суду, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Єдиним застереженням щодо неможливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є їх належність до переліку, передбаченого у частині п`ятій статті 328 КАС України. Інші застереження чинне процесуальне законодавство не містить.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №380/970/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, - передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду