Рішення

від 22.08.2024 по справі 211/4339/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/4339/24

Провадження № 2/211/2180/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 серпня 2024 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

06.07.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Трофименко Марина Володимирівна звернулася до суду із вказаним позовом до Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та мотивує свої вимоги такими обставинами.

25.03.2024 року об 11 год. 06 хв. у місті Кривому Розі у Саксаганському районі на пр. Університетський, 35, водій ОСОБА_2 , яка є працівником Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», керуючи транспортним засобом ЮМЗ 015, допустила зіткнення з автомобілем « Mercedes-Benz Sprinter 316», д.н.з. « НОМЕР_1 », власником якого є позивач. Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №214/3119/24 ОСОБА_2 визнанно винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАПта накладено адміністративне стягнення. Унаслідок вказаних дій, позивачу була завдана матеріальна шкода в розмірі 41115,51 грн., який підтверджується висновком транспортно-товарознавчого дослідження №Д2/04/24 від 03.04.2024. Оскільки ОСОБА_2 , перебуває у трудових відносинах з Комунальним підприємством «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» та вчинила адміністративне правопорушення під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків, то відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду повинен саме відповідач Комунальне підприємство «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС». Також, окрім матеріальних збитків внаслідок зазначеної пригоди, позивачу спричинено і моральну шкоду, яка полягає в перенесеному душевному хвилюванню, внаслідок самої події та зміни звичайного устрою. У зв`язку із чим просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування моральну шкоду суму в розмірі 5000,00 грн. Крім того, заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат: за проведення експертного дослідження 5000,00 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.07.2024 до суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , яка проти заявлених позовних вимог заперечує, у зв`язку з тим, що висновок експерта не відповідає вимогам законодавства. Також вона зазначає, що не є належним відповідачем у справі відносно відшкодування моральної шкоди та судових витрат, оскільки під час ДТП вона виконувала свої трудові обов`язки як працівник Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», тому саме роботодавець повинен відповідати за заподіяну шкоду. Відносно витрат на правничу допомогу зазначає, що дана сума є необгрунтованою та документально не підтвердженою.

30.07.2024 до суду надійшов відзив від Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», представник якого проти задоволення позову заперечує та зазначає, що він не підлягає задоволенню, оскільки компенсації підлягають витрати після проведення ремонтних робіт, які визначаються не на підставі висновку експертного дослідження, а на підставі документів про реально виконані роботи. Зазначає, що розмір моральної шкоди є неспівмірним з обставинами, викладеними у позові.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що заявлені позовні вимоги не визнає, підтримує доводи, зазначені у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву надала.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд з`ясувавши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, щозгідно з постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №214/3119/24 ОСОБА_2 , яка допустила зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 316», д.н.з. « НОМЕР_1 », визнанно винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с. 7-8).

За правилами ч. 4, 5ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року по справі №234/16272/15-ц, зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину ОСОБА_2 , а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 316 CDI» номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з « НОМЕР_1 » належить ОСОБА_1 (а.с. 21).

У ч. 1 ст.1166ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172ЦК України передбачено, що відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

За змістом ч. 2 ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про міський електричний транспорт», міський електричний транспорт - кладова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Об`єкти міського електричного транспорту - рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг. За приписами ст. 15 вказаного Закону, до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об`єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв`язку, будівлі та службові приміщення.

Таким чином можна зробити висновок, що підприємства, які здійснюють діяльність з надання послуг із перевезення електротранспортом та утримують відповідні об`єкти міського електротранспорту є володільцями джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії яких (джерел підвищеної небезпеки) може бути завдана шкода майну фізичної або юридичної особи.

Отже, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є саме Комунальне підприємство «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», який на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право; договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчого дослідження №Д2/04/24 від 03.04.2024 визначено вартості майнових збитків, заподіяних власнику транспортного засобу, встановлених в результаті проведення автотоварознавчого дослідження легкового автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 316», д.н.з. « НОМЕР_1 », ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , які станом на 01.04.2024 склали 41115,50 грн (а.с. 9-20).

Надаючи оцінку доводам Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» та ОСОБА_2 щодо належності висновку транспортно-товарознавчого дослідження та необхідності компенсації витрат саме після проведення ремонтних робіт, які визначаються не на підставі висновку експертного дослідження, а на підставі документів про реально виконані роботи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст.1192ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц, зазначено, що системний аналіз положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Таким чином, законодавством України не забороняється визначати розмір збитків, спричинених ДТП, на майбутнє, до проведення реальних відновлювальних робіт. Вид документу, яким може бути визначено розмір збитків, також не встановлено. А, отже, висновок транспортно-товарознавчого дослідження №Д2/04/24 від 03.04.2024, який виконано відповідно до діючих нормативно-правових актів, є належним та допустимим доказом, що визначає розмір матеріальної шкоди.

Крім того, Комунальне підприємство « МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» під час розгляду справи не заявляло клопотання про проведення відповідної судової експертизи з метою встановлення розміру завданої матеріальної шкоди, та не надавало доказів іншого розміру матеріальних збитків.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 41115,51 грн., яку було завдано в результаті ДТП, що відбулося за участю водія підприємства ОСОБА_2 .

Щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За загальним правилом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тлумачення ч. 1ст. 1172 ЦК Українисвідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція була викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі №206/1234/19.

Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 справа №177/472/16 зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №214/3119/24 встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була водієм, який працює у Комунальному підприємстві «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС». Дана обставина не заперечується Комунальним підприємством «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» та самою ОСОБА_2 .

Таким чином, суд погоджується з запереченнями ОСОБА_2 відносно того, що вона є неналежним відповідачем при стягненні моральної шкоди, тому вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, вартості дослідження та судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях №13-рп/2000 від 16.11.2000 року, №23-рп/2009 від 30.09.2009 року. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Аналіз доказів, наданих позивачем на підтвердження факту сплати ним послуг за надання правничої допомоги, зокрема, договору про надання правничої допомоги №24/04/24 від 24.04.2024, акту прийому-передачі наданих послуг, який містить опис робіт (наданих послуг) за надану правничу допомогу із розрахунком вартості послуг, квитанції №01 від 25.04.2024, №9345-8566-7241-5302 від 20.06.2024 (а.с. 26-30), та відсутність обгрунтованих заперечень з боку відповідачів, дає можливість зробити висновок про те, що такі судові витрати підлягають стягненню у розмірі 10000,00 грн.

Згідно ч. 3-6 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, як вбачається з платіжного доручення №0.0.3553315352.1 на підставі рахунка-фактури №27 від 25.05.2024, позивачем сплачено ОСОБА_3 за послуги з проведення транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 316», д.н.з. « НОМЕР_1 », 5500 грн (а.с.25), тому, стягненню підлягають і заявлені позивачем у меншому розмірі витрати, а саме в сумі 5000,00 грн.

Окрім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, у разі задоволення позову на відповідача.

Тому, оскільки позовні вимоги до Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» задовольняються у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовляється, тому понесені позивачем судові витрати по справі підлягають стягненню на його користь з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС».

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1172, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» (код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження 50086, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Дніпровське шосе, буд. 22) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 41115 (сорок одна тисяча сто п`ятнадцять) гривень 51 копійка.

У частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС» (код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження 50086, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Дніпровське шосе, буд. 22) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) судові витрати: за проведення транпортно-товарознавчого дослідження в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.08.2024.

Суддя Костенко Є. К