Рішення

від 22.08.2024 по справі 947/9951/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/9951/24

Провадження № 2/947/2872/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Літвінової І.А.,

секретар судупомічник судді Романенко С.В. (за дорученням головуючого на підставі ч. 3ст. 66 ЦПК України),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 947/9951/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНТОСЛОВ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2024 року до Київського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою та просить витребувати земельну ділянку площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку площею 0,0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати земельну ділянку площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНТОСЛОВ" на користь ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНТОСЛОВ" на користь ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 26, 7м. кв., (житловою площею 14,7 м.кв., веранда 12,0 м.кв., навіси, літня кухня, сараї, вбиральня, теплиці, мощення, цистерна, вигрібна яма), та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмір 15140 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 27000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_3 , 1938 року народження, та ОСОБА_4 , 1938 року народження. 05.07.1980 року позивачка ОСОБА_1 змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . 14 березня 1989 року ОСОБА_1 змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відкривається спадщина, у вигляді земельної ділянки площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відкривається спадщина, у вигляді земельної ділянки площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 м.кв., (житловою площею 14,7 м.кв., веранда 12,0 м.кв., навіси, літня кухня, сараї, вбиральня, теплиці, мощення, цистерна, вигрібна яма). У встановленому законом порядку позивачка ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу В.Ю. Андріадіс з метою оформлення спадщини та отримання Свідоцтва на право на спадщину за законом, як спадкоємець першої черги від:

-померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер якої 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вигляді садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі заяви позивачки від 20 січня 2021 року про прийняття спадщини майна померлої ОСОБА_4 , а саме приватної власної земельної ділянки площею 0.0513 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1 , приватної власної земельної ділянки площею 0.0800 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. 09 березня 2021 року заведена спадкова справа № 5/2021.

10 червня 2021 року нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. було відмовлено у видачі позивачці свідоцтва на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:40:014:0019 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим що вказана земельна ділянка належить на підставі рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 іншій особі.

На підставі заяви Позивачки від 20 січня 2021 року про прийняття спадщини майна померлого ОСОБА_3 , а саме приватної власної земельної ділянки площею 0.0800 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. 09 березня 2021 року заведена спадкова справи № 6/2021.

10 червня 2021 року нотаріусом було відмовлено у видачі Позивачці свідоцтва на спадщину за законом на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку із тим що вказаний будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, належить на підставі рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 іншій особі. За відомостями Реєстру постійно діючих третеи?ських судів, 05 березня 2005 року зареєстровано постіи?но діючии? третеи?ськии? суд Асоціаціі? «МІАР-ТС». Таким чином, як зазначає позивачка на момент ухвалення рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004, такого суду не існувало. Згідно Довідки архіву Приморського районного суду м. Одеси суду вбачається, що згідно алфавітних покажчиків за 2004 рік цивільна справа згідно Рішення Третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» від 30.09.2004р. по справі №ТС- 47/4КВП/2004, ухваленого суддею Третейського суду Асоціації «MIAP-ТС» Кліменко В.П., згідно якого ухвалено «визнати дійсним договір купівлі-продажу від 08.02.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не реєструвалася, відповідно і виконавчі листи не видавались. З реєстраційної справи № 01.02-1, 2341911251101 вбачається що 20 квітня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко А.В. на підставі заяви ОСОБА_2 , рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:40:014:0019. 08 червня 2021 року реєстратором ОСОБА_9 були проведені реєстраційні дії щодо вилучення вказаного запису як помилкового, що під час камеральної перевірки Міністерством юстиції України визнано незаконним. У акті від 12 листопада 2021 року за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора ОСОБА_9 виявлено, що вона 08 червня 2021 року безпідставно, поза процедурою державної реєстрації вилучила запис № 41598972 про право власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:014:0019, що є порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав, також встановлено, що ОСОБА_2 не подано, а державним реєстратором Голубенко А.В. не витребувано виконавчий документ, виданий компетентним судом щодо виконання рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004.

Станом на 25 січня 2024 р. згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутній запис про право власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:014:0019. Рішенням № 2/2021 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бентослов» та актом приймання передачі майна від 02 квітня 2021 року підтверджується, що співзасновник ОСОБА_2 передав до статутного капіталу Товариства житловий будинок загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 127 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 25 січня 2024 р. згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутній запис про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бентослов» щодо будинку загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 127 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу з реєстру досудового розслідування від 2 вересня 2021 року вбачається, що слідчий Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2021, справа 947/22262/21 щодо зобов`язання внесення відомостей до ЕРДР за заявою адвоката Кліменка Володимира Павловича, який діє в інтересах громадянки ОСОБА_1 , в якій вказує про те, що невстановлені особи шляхом оману заволоділи земельною ділянкою за кадастровим номером 5110136900:40:014:0019, за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушили право на спадщину ОСОБА_1 , та спричинили майнову шкоду останній, сума якої встановлюється (ЖЕО 23250 ) вніс відомості до ЄРДР та розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні за№ 12021162480001283 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другої ст. 190 КК України.

При наведених вище обставинах, позивачка ОСОБА_1 вважає, що вона вправі звернутися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , та ТОВ "БЕНТОСЛОВ" про витребування від них з чужого незаконного володіння майна, права на яке вона отримала в результаті прийняття спадщини від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Літвіновій І.А.

Провадження у цивільній справі № 947/9951/24 відкрито ухвалою судді від 26.03.2024 року. Розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження. З дня постановлення цієї ухвали у справі розпочато підготовче провадження. Учасникам справи встановлено строк вчинення процесуальних дій.

У підготовчому судовому засіданні 25.04.2024 року протокольною ухвалою суду до огляду витребувано цивільну справу № 947/17609/21.

Представник позивача адвокат Кліменко В.П. позов підтримав та просить задовольнити.

Відповідачі в підготовче судове засідання не з`явилися, на позов не відізвалися. Будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надавали.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2024 року справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_7 не з`явилася. Її представник адвокат Кліменко В.П. через підсистему «Електронний Суд» до суду надав заяву про розгляд справи за відсутністю сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідачі в засідання не з`явилися.

Враховуючи положення статей280, 281 ЦПК Українисудом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою ОСОБА_3 , 1938 року народження, та ОСОБА_4 , 1938 року народження. Данні обставини підтверджуються Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.08.1959 року.

05.07.1980 року позивачка ОСОБА_1 змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу на бланку серії НОМЕР_3 від 05.07.1980 року.

14 березня 1989 року ОСОБА_1 змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про зміну прізвища серії НОМЕР_4 від 14.03.1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 28.09.2020 року.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 відкривається спадщина, у вигляді земельної ділянки площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 053665 від 01.07.2005 року).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 від 12.11.2020 року.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , відкривається спадщина, у вигляді земельної ділянки площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 26,7 м. кв., (житловою площею 14,7 м.кв., веранда 12,0 м.кв., навіси, літня кухня, сараї, вбиральня, теплиці, мощення, цистерна, вигрібна яма). На підтвердження чого позивачем надано державний Акт на право власності на земельну ділянку серії І-ОД №012391, технічний паспорт від 20.03.1998 року (оригінал - у КП "Міське агентство з приватизації житла"), Свідоцтво про право власності на садовий будинок від 25 березня 1998 року за № 195, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів.

У встановленому законом порядку позивачка ОСОБА_1 звернулася до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу В.Ю. Андріадіс з метою оформлення спадщини та отримання Свідоцтва на право на спадщину за законом, як спадкоємець першої черги від:

-померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер якої 5110136900:40:014:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді: садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0.0815 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі заяви позивачки від 20 січня 2021 року про прийняття спадщини майна померлої ОСОБА_4 , а саме: приватної власної земельної ділянки площею 0.0513 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1 ; приватної власної земельної ділянки площею 0.0800 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. 09 березня 2021 року заведено спадкову справу № 5/2021. Копію спадкової справи № 5/2021 від 9 березня 2021 року досліджено судом (оригінал - у нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю.).

10 червня 2021 року нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. було відмовлено у видачі позивачці свідоцтва на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:40:014:0019 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що вказана земельна ділянка належить на підставі рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 іншій особі. Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видано 10 червня 2021 року.

На підставі заяви позивачки від 20 січня 2021 року про прийняття спадщини майна померлого ОСОБА_3 , а саме - приватної власної земельної ділянки площею 0.0800 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. 09 березня 2021 року заведено спадкову справу № 6/2021. Судом досліджено копію спадкової справи № 6/2021 від 9 березня 2021 року, оригінал якої знаходиться у нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю.

10 червня 2021 року нотаріусом було відмовлено у видачі позивачці свідоцтва на спадщину за законом на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку із тим, що вказаний будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, належить на підставі рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 іншій особі. Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видано 10 червня 2021 року.

Згідно відомостей? з Реєстру постійно діючих третеи?ських судів, 05 березня 2005 року зареєстровано постіи?но діючии? третеи?ськии? суд Асоціації? «МІАР-ТС», що підтверджується витягом про надання інформації Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) № 12622/06.5-08 від 21 лютого 2024р.

Таким чином, на момент ухвалення рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004, такого суду не існувало.

З Довідки архіву Приморського районного суду м. Одеси суду вбачається, що відповідно до алфавітних покажчиків за 2004 рік цивільна справа згідно Рішення Третейського суду Асоціації «МІАР-ТС» від 30.09.2004р. по справі № ТС- 47/4КВП/2004, ухваленого суддею Третейського суду Асоціації «MIAP-ТС» Кліменко В.П., згідно якого ухвалено «визнати дійсним договір купівлі-продажу від 08.02.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не реєструвалася, відповідно і виконавчі листи не видавалися. Данні обставини підтверджуються відповіддю Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2021 р.

З реєстраційної справи № 01.02-1, 2341911251101 вбачається, що 20 квітня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко А.В. на підставі заяви ОСОБА_2 , рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:40:014:0019. Данні обставини підтверджуються справою № 01.02-1, реєстраційна справа 2341911251101.

08 червня 2021 року реєстратором Голубенко А.В. були проведені реєстраційні дії щодо вилучення вказаного запису, як помилкового, що під час камеральної перевірки Міністерством юстиції України визнано незаконним. У акті від 12 листопада 2021 року за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора Голубенко А.В. виявлено, що цим реєстратором 08 червня 2021 року безпідставно, поза процедурою державної реєстрації вилучено запис № 41598972 про право власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:014:0019, що є порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав; також встановлено, що ОСОБА_2 не подано, а державним реєстратором Голубенко А.В. не витребувано виконавчий документ, виданий компетентним судом щодо виконання рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004.

Вищевказані обставини підтверджуються актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни перевірки від 12 листопада 2021 року.

Станом на 25 січня 2024 року, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про право власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:014:0019 відсутній. Данні обставини підтверджуються відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но від 25.01.2024 р., номер витягу 5004273403063.

З Рішення № 2/2021 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Бентослов» та акту приймання передачі майна від 02 квітня 2021 року вбачається, що співзасновник ОСОБА_2 передав до статутного капіталу Товариства житловий будинок загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 127 кв.м за адресою: : АДРЕСА_1 .

Станом на 25 січня 2024 року, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутній запис про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бентослов» щодо будинку загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 127 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Данні обставини підтверджуються відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но від 25.01.2024 р., номер витягу 5004273432552.

З витягу з реєстру досудового розслідування від 2 вересня 2021 року вбачається, що слідчий Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2021 (справа 947/22262/21 щодо зобов`язання внести відомості до ЕРДР за заявою адвоката Кліменка Володимира Павловича, який діє в інтересах громадянки ОСОБА_1 , якій вказує на те, що невстановлені особи шляхом оману заволоділи земельною ділянкою за кадастровим номером 5110136900:40:014:0019, за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушили право на спадщину ОСОБА_1 , та спричинили майнову шкоду останній, сума якої встановлюється /ЖЕО 23250/), вніс відомості до ЄРДР та розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні за№ 12021162480001283 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другої ст. 190 КК України.

Вищевказані обставини підтверджуються витягом з реєстру досудового розслідування від 2 вересня 2021 року.

У відповідності достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

З метою захисту свої порушених прав в червні 2021 року позивачка в особі свого представника звернулася доКиївського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 ,, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_10 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення щодо обґрунтування мотивів висновків суду щодо визнання права власності на будинок та земельну ділянку АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

З Постанови Одеського апеляційного суду від 30 січня 2024 року вбачається неефективність обраного позивачкою способу захисту порушеного права, оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_2 зареєстрований власником земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, на що не впливає вилучення держаним реєстратором запису про право власності останнього поза процедурою державної реєстрації. Належним способом захисту прав позивача є витребування майна з чужого незаконного володіння, у справі про визнання права власності в порядку спадкування за законом добросовісність набувача не є предметом доказування.

Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16: «втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)».

Відповідно до ст.ст.12,15,16,20 Цивільного кодексу Україниособа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 392 ЦК Українипередбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

За змістомстатті 392 ЦК України, передбачений нею спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка ОСОБА_1 є рідною дочкою померлих своїх батьків (спадкодавців), отже є спадкоємцем першої черги. Інших спадкоємців від померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не має.

Статтею 1218ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Обов`язковою умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

У встановленому законом порядку ОСОБА_1 прийняла від померлих своїх батьків право на спадкування: земельної ділянки, кадастровий номер якої 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . А тому, на зазначені вище об`єкти нерухомого майна відбувся перехід усіх прав та обов`язків від померлих батьків позивачки ОСОБА_1 до неї.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначив наступне:

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст.1297 ЦК України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст.1299 ЦК України), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3ст.1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 ЦК Українивстановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Тому слід дійти висновку, що на зазначені вище об`єкти нерухомого майна відбувся перехід усіх прав та обов`язків від померлих батьків позивачки ОСОБА_1 до неї та вона є повноправним спадкоємцем цих прав та обов`язків. Відсутність запису у реєстрі речових прав на спадкове нерухоме майно (земельні ділянки, садовий будинок) за ОСОБА_1 не засвідчує того, що спадкоємець не набув прав на це майно.

Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 07 лютого 2024 рокусправа № 201/1883/21 (провадження № 61-10304св23).

Згідно з постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.06.2021 року нотаріусом було відмовлено у видачі ОСОБА_11 свідоцтва на спадщину за законом на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтва на спадщину за законом на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із тим що було з`ясовано наявність рішення Третейського суду Асоціації «Міар-ТС» від 30.09.2004 року по справі N ТС-47/4-КВП/2004, на підставі якого право власності на вказані об`єкти належить іншій особі.

Як вбачається з позовної заяви, та додатків до неї, відповідачі заволоділи земельною ділянкою площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , садовим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельною ділянкою площею 0.0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно, тобто без будь-якої правової підстави, а саме на підставі підробленого рішення неіснуючого третейського суду, ухваленого неіснуючим на 30 вересня 2004 року третейським суддею Кліменко В.П.

П. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме маи?но та і?х обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державноі? реєстрації? права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме маи?но, речові права на яке підлягають державній? реєстрації?, чи и?ого дубліката.

Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме маи?но та і?х обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме маи?но та і?х обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіціи?не визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме маи?но, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостеи? до Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но.

За змістом наведеноі? норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом и?ого державноі? реєстраціі?. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якіи? особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такоі? підстави закон не передбачає.

Обставини існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2021 року у справі № 910/10987/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15,від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.).

Згідно зіст. 2 Закону України «Про третейські суди»в редакції станом на час винесення рішення третейського суду, третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про третейські суди»сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів; за домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.

Закон містить мінімальні вимоги до третейських суддів (ст. 18 Закону України «Про третейські суди»). Рішення третейського суду зазвичай не мають такого рівня авторитетності, як судові рішення. Отже, особа, яка покладається на рішення третейського суду для того, щоб робити власні висновки про права та обов`язки, у тому числі сторін третейського розгляду, робить це на власний ризик.

Вимоги до рішення третейського суду викладені вст. 46 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якої рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально.

В той же час, вбачається, що рішення Третейського суду асоціації «Міар-ТС» в м. Одесі від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 не містить нотаріально посвідченого підпису третейського судді.

На момент винесення рішення Третейського суду асоціації «Міар-ТС» в м. Одесі від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 Закон України «Про третейські суди»допускав можливість розгляду справ третейськими судами щодо нерухомого майна, однак в подальшомуЗаконом № 1076-VI(1076-17) від 05.03.2009 доЗакону України «Про третейські суди»було внесено зміни, які виключали можливість розгляду справ у спорах щодо нерухомого майна.

Відповідно до частини першоїстатті 50 Закону України «Про третейські суди», сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

В той же час, частиною третьоюстатті 55 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Отже, для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення Третейського суду асоціації «Міар-ТС» в м. Одесі від 30 вересня 2004 року по справі № ТС-47/4-КВП/2004 необхідним та обов`язковим було звернутись до суду за видачею виконавчого документа, однак вказаного не було здійснено, а Державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко А.В. було внесено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:40:014:0019 лише на підставі вказаного рішення третейського суду.

Згідно з частиною третьоюстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб. Ініціювання третейського розгляду не для захисту цих прав та інтересів є недопустимим.

Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі N 200/4202/14-ц (провадження N 61-1918св19).

Розділом 5 Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, затвердженихНаказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2009 року N 914/5передбачено, що згідно з пунктом 2розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про третейські суди»не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані на день набрання чинності Законом, у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам.

Відповідно до пункту 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2 квітня 2009 року N 01-08/194 «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» після 31 березня 2009 року господарські суди не повинні видавати накази на виконання рішень третейських судів у розглянутих останніми справах, які зазначено в пунктах 1 - 13 статті 6 Закону України «Про третейські суди», в тому числі в тих випадках, коли на час розгляду таких справ вони були підвідомчі третейським судам.

Отже, після 31 березня 2009 року не підлягають виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані на день набрання чинності Законом, у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам.

Враховуючи викладене рішення третейських судів у справах, які відповідно до Закону не підвідомчі третейським судам, у тому числі у спорах щодо нерухомого майна, прийняті до набрання чинності Законом і не виконані до 31 березня 2009 року (зокрема, не здійснено державної реєстрації прав власності на нерухоме майно), не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно відомостеи? з Реєстру Постіи?но діючих третеи?ських судів 05 березня 2005 року зареєстровано Постіи?но діючии? третеи?ськии? суд Асоціаціі? «МІАР-ТС».

Тобто, рішення по справі № ТС-47/4-КВП/2004 Третейського суду Асоціації «Міар-ТС», що було підставою для відмови у вчиненні нотаріальних дій від 10.06.2021 року та реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:40:014:0019 було винесено за 156 днів до початку реєстрації Третейського суду Асоціації «Міар-ТС», що в сукупності з викладеним свідчить про його незаконність, свідоме підроблення з метою введення в оману та спростовують обставин існування у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 , (провадження № 12-35гс21).

В даному випадку витребування майна від відповідачів ґрунтується на законі та стосується права власника на захист порушеного права на володіння майном, яке вибуло з його володіння поза його волею, та враховуючи безоплатність отримання цього майна відповідачами, що свідчить про відсутність понесення ним матеріальних витрат та відсутність порушення його права на житло свідчить про застосування при вирішенні цього спору балансу між легітимністю мети захисту права власника та втручанням у мірне користування майном з боку відповідачів.

Відповідач ТОВ «БЕНТОСЛОВ» знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину так як, рішення третеи?ського суду Асоціаціі? «МІАР-ТС» було винесено 30 вересня 2004 року при наявності на першому аркуші вищезазначеного рішення знизу зліва надпису «Свидетельство №1 о госрегистрации віданное Одесским обласнім управленим юстиции 05-03-2005 р.», зазначено неіснуючої адреси земельної ділянки в рішенні суду вул. Мічуріна № 5-А (5/A згідно з державним актом на право власності, про наявність якого відповідачу ТОВ «БЕНТОСЛОВ» було відомо відповідно до заяви від 16.05.2023 року, поданої до Одеського апеляційного суду), зазначено неіснуючої адреси земельної ділянки в рішенні суду АДРЕСА_3 , (5/В згідно з державним актом на право власності, про наявність якого відповідачу ТОВ «БЕНТОСЛОВ» було відомо відповідно до заяви від 16.05.2023 року, поданої до Одеського апеляційного суду), зазначено неіснуючої адреси та цільового призначення будинку житловим, (5/A та садовим згідно свідоцтва про право власності на садовий будинок), відсутність виконавчого документа, відсутність нотаріального підпису третейського судді і т.д.) в тому числі про те, що відповідач ОСОБА_2 не мав права відчужувати вищезазначене майно. Це може свідчити про недобросовісність набувача, так як відповідач ТОВ «БЕНТОСЛОВ» міг передбачити негативні наслідки для себе, приймаючи нерухоме майно в натурі за актом приймання передачі майна від 02 квітня 2021 року, рішенням №2/2021 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Бентослов».

Такий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 , (провадження № 12-122гс18).

Ст. 41 Конституції Українипроголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого встатті 387 ЦК Українизагального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно достатті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння унормованостаттею 387 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з позовної заяви, та додатків до неї, відповідачі заволоділи земельною ділянкою площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , садовим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельною ділянкою площею 0.0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без будь якої правової підстави, а саме виключно на підставі підробленого рішення неіснуючого третейського суду, ухваленого неіснуючим на 30 вересня 2004 року третейським суддею Кліменко В.П.

Відповідно до системного тлумачення приписівстатті 387 ЦК України, у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до не власника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна, а відповідачем виступає незаконний володілець майна.

Відповідно до частини 1статті 397 ЦК Україниволодільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю. Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Згідно зі ст.ст.319,321,658 ЦК Українивласник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

За приписамистатті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім цього, якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати, то власник має право його витребувати від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3ст. 388 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що «за змістомстатті 388 ЦК Українимайно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18).

Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким».

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог ст.ст.387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Враховуючи наведені норми матеріального права, та правові висновки ВС у даних категоріях справ, суд доходить висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 повинна бути витребувана з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 , оскільки він був останньою особою, за якою була зареєстрована ця земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, на якій знаходиться цей будинок повинні бути витребувані з чужого незаконного володіння відповідача ТОВ «Бентослов», оскільки Товариство було останнім користувачем цього нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених рішення № 2/2021 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Бентослов» та акту приймання передачі майна від 02 квітня 2021 року, з яких вбачається що співзасновник ОСОБА_2 передав до статутного капіталу Товариства житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Що стосується земельної ділянки то право на земельну ділянку виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бентослов» на підставі ч. 1 ст. 120 ЗК України.

Такий висновок відповідає по суті висновкам Верховного суду України та Верховного Суду у аналогічних правовідносинах та повинні бути враховані судом при розгляді справи, а саме у справах № 2-1168цс15 від 2.09.2015 року, № 6-1цс15 від 11.02.2015 року № 6-1203цс15 від 16.09.2015 рок, № 914/3366/16 від 31.01.2018 року.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3ст. 388 ЦК України).

Верховний Суд в постанові від 21.03.2018 № 904/11074/16 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

У Постановах ВС від 07 листопада 2012 року, справа № 6-107цс12, від 10 червня 2015 року, справа № 6-348ц15, від 13 травня 2015 року, справа № 6-67цс15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від09 вересня 2020 року у справі № 754/12907/17 (провадження№ 61-11056св19) міститься правовий висновок про те, що у зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Право власності позивачки, яка є спадкоємцем померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не визнається відповідачами, які вважають себе законним володільцями та добросовісними набувачами цього майна.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20 (провадження не визначено).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В той же час слід зауважити, що за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Аналізуючи положення статті392та388 ЦК УкраїниВерховний Суд у постанові від 29.03.2018 по справі № 904/4573/16 зазначив, що у випадку коли відповідач незаконно володіє чужим майном, вважає себе власником спірного майна і не визнає права власності позивача на це майно (при цьому, сторони не перебувають між собою у зобов`язальних відносинах), у позивача виникає можливість одночасного заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки випадку вимоги про витребування майна в порядкустатті 388 Цивільного кодексу Україниє похідними від вимог про визнання права власності на спірне майно у відповідності достатті 392 ЦК України.

Відповідно до частини третьоїстатті 388 ЦК Україниякщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Отже, в разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставістатті 387 ЦК Українимає право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої.

Відповідач ОСОБА_2 одержав земельні ділянки та будинок, безвідплатно, на підставі рішення неіснуючого Третейського суду Асоціації «Міар-ТС».

Відповідач ТОВ «Бентослов» отримав будинок та земельну ділянку на якій знаходиться цей будинок безпідставно від відповідача ОСОБА_2 , який отримав це майно на підставі рішення неіснуючого Третейського суду Асоціації «Міар-ТС».

Власник з дотриманням норм статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18), у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Подібний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року по справі №922/2589/19.

Наведені положення законодавства, практики їх застосування в сукупності з фактичними обставинами справи дозволяють дійти до висновку про необхідність захисту прав позивачки від порушень з боку відповідачів шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 26, 7м. кв., (житловою площею 14,7 м.кв., веранда 12,0 м.кв., навіси, літня кухня, сараї, вбиральня, теплиці, мощення, цистерна, вигрібна яма) та витребування вищезазначених об`єктів нерухомості від відповідачів.

За змістомстатті 15 Цивільного кодексу Україниправо кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеностаттею 16 цього Кодексу.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1статті 16 Цивільного кодексу України.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст.ст. 124,129 Конституції Українизадачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 12, 15, 16, 20, 317, 319, 321, 330, 387, 388, 392, 1218, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 2, 14, 46, 50, 55 закону України «Про третейські суди», ст.ст. 2, 27 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме маи?но та і?х обтяжень», ст.ст.9-11,18,76-83,89,95-96,200,206,258-259,263-265,268,273,352,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНТОСЛОВ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності - задовольнити.

Витребувати земельну ділянку площею 0.0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку площею 0,0513 га, кадастровий номер 5110136900:40:014:0019,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати земельну ділянку площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНТОСЛОВ" на користь ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку площею 0.0815 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНТОСЛОВ" на користь ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 26,7 м.кв., (житловою площею 14,7 м.кв., веранда 12,0 м.кв., навіси, літня кухня, сараї, вбиральня, теплиці, мощення, цистерна, вигрібна яма).

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНТОСЛОВ" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмір 15140 гривень, та витрати на правову допомогу в розмірі 27000 гривень, а всього 42140 (сорок дві тисячі сто сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Днем складення рішення суду є 22 серпня 2024 року.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ЛітвіноваІ.А.