Рішення

від 21.08.2024 по справі 398/6031/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/6031/23

провадження №: 2/398/951/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" серпня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючої судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря Шаповал І.Ф.,

представника позивача адвоката Гулян Я.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , звернулась в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з травня по липень 2022 у розмірі 10620,58 грн. та допомогу на оздоровлення в сумі 6643,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 07.11.2017 позивачка працювала у Відокремленому структурному підрозділі «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» ДВНЗ «Донецький національний технічний університет». З 01.10.2018 на посаді бібліотекара. Відповідно до наказу від 30.04.2022 у зв`язку з неможливістю роботи частини структурних підрозділів, викликаною відсутністю організаційних і технічних умов, оголошено простой для працівників з 30.04.2022 до закінчення воєнного стану з оплатою простою з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Востаннє часткову виплату заробітної плати позивачці було проведено 23.05.2022, а саме було виплачено аванс в сумі 2665,40 грн. На теперішній час позивачка не звільнена, але і заробітна плата за час простою не виплачується, тому позивачка була вимушена звернутись до відповідача. Згідно листа відповідача від 01.09.2023, до 09.05.2022 Коледж був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і є структурним підрозділом Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі - Університет). Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 420 від 09.05.2022 Коледж повинен був бути переміщений до АДРЕСА_2 . Забезпечення переміщення було покладено на ректора Університету ОСОБА_4 згідно з п.3.1 вищевказаного наказу. При цьому, ОСОБА_4 наказом Університету від 10.05.2022 № 259/к, було відсторонено від виконання обов`язків директора Коледжу ОСОБА_5 та відкликано його довіреність № 06/07-13 від 04.01.2022.13.05.2022ректором Університету призначено виконуючого обов`язки директора Коледжу ОСОБА_6 (наказ від 12.05.2022 за № 262/к). Наказом Університету від 13.05.2022 № 263/к право першого підпису надано проректору з науково-педагогічної роботи Університету ОСОБА_7 , у тому числі право підпису фінансових, казначейських документів. Таким чином, право доступу до казначейських та інших рахунків Коледжу має виключно адміністрація Університету. 15.06.2022 року виконуючою обов`язки директора Коледжу призначено ОСОБА_8 У період з 10.05.2022 на виконання Наказу Міністерства освіти і науки України № 420 від 09.05.2022 по день звернення до суду жодних дій щодо переміщення з м. Бахмут матеріально-технічної та документальної бази з боку в.о. директора Коледжу та ректора Університету не виконано, бездіяльність призвела до втрати особових справ співробітників. Посилаючись на зазначену втрату, адміністрація Університету не виплачує заробітні плати співробітникам Коледжу та не надає чергові щорічні відпустки. Також зазначено, що наказом Міністерства освіти та науки України від 29.07.2022 № 676 було прийняте рішення про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів. Позивачка зазначає, що факт її перебування у трудових відносинах з відповідачем підтверджується її трудовою книжкою, випискою з банківського рахунку, а також індивідуальними відомостями про застраховану особу, відповідно до яких розмір її заробітної плати складає 6643,00 грн. на місяць. Згідно розрахунку позивачки заборгованість по заробітній платі складає: за травень 2022 1763,26 грн., червень 2022 4428,66 грн., липень 2022 4428,66 грн., всього 10620,58 грн. Також позивачка вважає, що відповідач заборгував їй допомогу на оздоровлення в сумі 6643,00 грн.

Ухвалою від 01.12.2023 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача подано відзивна позовну заяву,в якому вона просить відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі. Зазначає, що колишній директор ВСП «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» ОСОБА_5 , будучи ознайомлений з наказом МОН України № 420 від 09.05.2022 про тимчасове переміщення навчального закладу на базу Луцького національного технічного університету в м. Луцьк Волинської області фактично самоусунувся від його виконання, тому доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації фактично втрачений. Позивачкою не надано доказів перебування у трудових відносинах з відповідачем та фактичного виконання нею своїх посадових обов`язків. Зокрема, у відзиві зазначено, що з копії трудової книжки вбачається,що записи 19, 20, 21 зроблено про прийняття на роботу, містяться посилання на накази, на підставі яких було зроблено зазначені записи. В розпорядженні відповідача відсутні оригінали наказів,посилання на які зроблено у записах 19-21 доданої копії трудової книжки. Відповідач вважає,що позивачка не довела факт перебування у трудових відносинах з відповідачем, оскільки у доданих копіях трудової книжки містяться записи з посиланням на накази,оригінали яких відсутні у відповідача, і тому такі докази, в силу ст.79 ЦПК України, неможливо вважати достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. У зв`язку з наведеними обставинами та перебуванням будівель коледжу у м.Бахмут на території, наближеній до активних бойових дій, як було зазначено, у адміністрації університету та коледжу повністю відсутній доступ до документів кадрового та бухгалтерського обліку, що на теперішній час унеможливлює встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з коледжем. Оскільки навчальний заклад тимчасово переміщений з метою збереження життя та здоров`я громадян, а також створення безпечного освітнього середовища, наявності умов для належного виконання роботи, відсутні правові підстави для оголошення простою. Оригінал наказу, на який посилається позивач, у відповідача відсутній. Заробітну плату роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Підставою для нарахування заробітної плати працівнику є табель робочого часу. Первинні документи (табелі обліку робочого часу за червень-серпень 2022) не підтверджують доводи позивачки про порушення відповідачем трудового законодавства. До матеріалів справи не надані докази того, що в спірний період позивачка перебувала у відпустці. Позивачка не могла не усвідомлювати того, що не з`являється на робоче місце, не виконує обов`язків бібліотекаря, не оформлювала та не підписувала заяву на відпустку. З виписок, які надані на запит відділенням ПУМБ в м. Бахмут, вбачається, що позивачці за квітень-травень 2022 виплачено заробітну плату та відпускні. Позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогами.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що працедавцю доступна історія трудової діяльності позивачки в електронному виді і це може бути враховано під час обчислення трудового стажу та інше. До позовної заяви позивачкою надано копію трудової книжки та індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які підтверджують факт перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем. Оскільки у відповідача відсутня документація коледжу, цілком логічно, що і табелі робочого часу відносно позивачки у відповідача також відсутні. Пунктом 5 наказу № 34в/к від 30.04.2022 «Про організацію роботи» з 30.04.2022 оголошено простой до закінчення воєнного стану для працівників коледжу, зокрема, і бібліотекаря ОСОБА_2 , тому доводи представника відповідача про те, що заробітна плата виплачується лише за фактично виконану роботу, у даному випадку є необґрунтованими. Постановою КМУ від 25.04.2023 № 383 строк дії карантину, встановленого Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 з 19.12.2020, було продовжено до 30.06.2023. Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені ст. 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину, тому представник позивача вважає, що позивачкою строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив, просила позов задовольнити. Надала для огляду в судовому засіданні оригінал трудової книжки позивачки.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, пояснила, що позивачем не надано доказів, які підтверджували у трудових відносинах з коледжем, так як оригінали документів відсутні. Після переміщення коледжу з міста Бахмут позивачка не виконувала свої трудові обов`язки, посилаючись на зазначені обставини, викладені у відзиві на позов та поясненнях, просила відмовити у задоволенні вимог позивачки.

Заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі - ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, до завершення дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст.35Закону України«Про фаховупередвищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу фахової передвищої освіти здійснює його керівник (директор, начальник тощо). Права, обов`язки та відповідальність керівника закладу фахової передвищої освіти визначаються законодавством і установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

З метою негайного виконання наказу МОН України № 420 адміністрацією університету була ініційована та проведена організаційна нарада із керівниками відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ ДонНТУ, на якій директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_5 був ознайомлений з наказом МОНУкраїни № 420, отримав відповідне доручення ректора, але відмовився особисто приїжджати та забезпечувати переміщення ВСП БІФК ДонНТУ до м. Луцьк. Через бездіяльність керівництва коледжу у особі ОСОБА_9 , який до 13.05.2022 мав відповідні повноваження та обов`язки, а також інших посадових осіб коледжу, у тому числі заступника директора, які фактично самоусунулися від виконання своїх посадових обов`язків, на теперішній час фактично втрачений доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації коледжу, документів обліку освітнього процесу, архівів та іншого. У зв`язку з втратою доступу до документації коледжу подано відповідну заяву до Національної поліції України у м. Луцьк щодо вчинення дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, а директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_5 за поданням вченої ради звільнений наказом ректора.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 23.09.2022 № 3505-5002163982.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 07.11.2017 знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».

Відповідно до ст.48КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно до Закону Українивід 05.02.2021№ 1217-IX«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо облікутрудової діяльностіпрацівника велектронній формі» працедавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

До позовної заяви для підтвердження трудових відносин позивачкою надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , оригінал якої було надано суду для огляду в судовому засіданні. Як вбачається із запису у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування № 9776 8578 2957 9717, позивачка ОСОБА_2 з 07.11.2017 знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», перебуваючи на посаді секретаря-друкарки, а з 01.10.2018 на посаді бібліотекаря.

Стаття 94КЗпП України визначає, що заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно з ч.1ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до наказу ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ від 30.04.2022 № 34 в/к робота позивачки виконується дистанційно.

Згідно зі ст.30КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовий договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідачем не спростовано факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, вона не зобов`язана вести облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, не надано також і доказів звільнення ОСОБА_2 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується отриманням нею заробітної плати по травень 2022.

Посилання представника відповідача на відсутність оригіналів наказів, які зроблено у записах 19-21 доданої копії трудової книжки, не приймаються судом до уваги, так як саме через недбале ставлення керівника ВСП БІФК ДонНТУ до своїх обов`язків, які покладені на нього, зокрема, Законом України«Про освіту» щодо належної організації роботи навчального закладу (ст. 26), було втрачено доступ до будь-якої документації коледжу.

Директор Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Личман А.В. з наказом Міністерства освіти і науки України № 420 «Про переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «ДонНТУ» від 09.05.2022 був ознайомлений 11.05.2022. При цьому, наказом ректора ДВНЗ «ДонНТУ» ОСОБА_4 від 10.05.2022 № 259к ОСОБА_5 був позбавлений довіреності № 06/07-13 від 04.01.2022.

Згідно з п.3 Наказу Міністерства освіти і науки України № 420 від 09.05.2022, обов`язки щодо забезпечення зазначеного переміщення покладено на ректора ДВНЗ ДонНТУ ОСОБА_4 .

Згідно з ч.4 ст.95ЦК України керівники відокремлених структурних підрозділів юридичних осіб призначаються юридичними особами та діють на підставі і в межах довіреності, що видана юридичною особою.

Згідно з наказом ДВНЗ «ДонНТУ», на підставі Статуту ДВНЗ «ДонНТУ» оперативне управління діяльністю ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ було взято на ДВНЗ «ДонНТУ». 12.05.2022 ректором Університету призначено виконуючого обов`язки директора Коледжу ОСОБА_6 . Право першого підпису наказом ДВНЗ «ДонНТУ» № 263к від 13.05.2022 покладено на проректора з науково-педагогічної роботи ДВНЗ «ДонНТУ» ОСОБА_7 , у тому числі право підпису фінансових, казначейських документів в межах затвердженого кошторису.

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2022 року № 1/4444-22 «Про оплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Згідно зі ст.10Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_2 , встановлено, що позивачка у січні та березні 2022 отримала заробітну плату у розмірі 6643,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Таким чином, час простою у період з травня до липня 2022 відповідач повинен був оплатити позивачці у розмірі 4428,66 грн. у місяць (6643 / 3 х 2).

Згідно копії виписки з рахунку позивачки від 19.07.2023 та копії реєстру № 72 від 23.05.2022 позивачці на її банківський рахунок в АТ «Перший український міжнародний банк» 23.05.2022 був перерахований аванс у розмірі 2665,40 грн.

Отже, розмір недоплати по заробітній платі позивачці становить 10620,58 грн. (1763,26 + 4428,66 + 4428,66).

Згідно ст. 3 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» дія цього Закону поширюється на мережу діючих бібліотек усіх форм власності та підпорядкування і організацію бібліотечної справи.

Статтею 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення. Працівники бібліотек мають право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84 «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек» установлено, що працівникам державних і комунальних бібліотек, зазначеним у переліку посад, який затверджений цією постановою, виплачується допомога на оздоровлення під час щорічної відпустки у розмірі посадового окладу (ставка заробітної плати).

Таким чином, допомога на оздоровлення працівникам бібліотек виплачується саме під час надання щорічної відпустки. Однак, доказів того, що у 2022 позивачці відповідачем надавалась відпустка вона не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачкою не надано доказів того, що у 2022 їй надавалась відпустка, підстави для задоволення вимоги про стягнення допомоги на оздоровлення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.233КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст.233КЗпП України (в редакції чинній з 19.07.2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до статті 234КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Встановлені статтею 233КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року в справі № 466/10419/19.

Як поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду, і ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 року в справі № 522/3473/19.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин строки, встановлені законом.

Відповідно до п. 1 глави 19 «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) з 19 грудня 2020 до 30 червня 2023 на території України був встановлений карантин.

Отже, строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з травня по липень 2022 закінчився 02.10.2023. Позивачка звернулась з даним позовом до суду 27.11.2023.

При цьому, позивачка клопотань про поновлення строку на звернення до суду не заявляла.

Юридична необізнаність позивача щодо своїх прав не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 року в справі № 265/596/20.

Доказів існування об`єктивно непереборних обставин, що позбавили чи істотно ускладнили позивачці можливість подати позов у визначений законом строк, нею не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав з порушенням строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, поважність причин його пропуску позивачкою не доведена, підстави для його поновлення відсутні.

Сплив строку звернення до суду є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року в справі № 466/10419/19.

Крім цього суд враховує, що ОСОБА_2 згідно з довідкою від 23.09.2022 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа та мала достатньо часу для звернення до суду у встановлений законом строк.

За таких обставин, враховуючи, що доводи позивачки щодо необхідності стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, проте позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав з порушенням строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, а тому в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору в цій частині.

Вимоги позивачки про стягнення допомоги на оздоровлення є необґрунтованими, тому суд відмовляє у їх задоволенні з підстав їх недоведеності.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 255, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2024.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

представник позивача: адвокат Гулян Яніна Вікторівна, адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 85.

відповідач: Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», код ЄДРПОУ 02070826, місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 2.

Суддя Т.В. Голосеніна