Рішення

від 22.08.2024 по справі 750/8050/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/8050/24

Провадження № 2/750/1696/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Мойсієнко К.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

відповідаача - ОСОБА_2 ,

представника Служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради - Сусло Н.С.,

розглянув у підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач у підготовчому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник Служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради просила розглянути справу з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та підтримала висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до частини шостої статті 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Мати дитини - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

З грудня 2023 року проживає з дідусем - позивачем по справі ОСОБА_1 та бабусею - ОСОБА_5 в селі Ловинь Чернігівської області та знаходиться на їх утриманні. Батько жодного разу не відвідав дочку, не телефонував, не надавав матеріальної допомоги, не цікавився життям та здоров`ям дитини, не вітав зі святами.

Вказані обставини відповідач визнав у повному обсязі.

Згідно довідки Замглайського ліцею Ріпкинської селищної ради від 16 травня 2024 року № 01-31/62, ОСОБА_2 контакту з адміністрацією навчального закладу не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Протягом навчання ОСОБА_6 опікується її дідусь - ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 № 505 від 15.05.2024, останній проживає окремо від дитини, не займається її вихованням, не цікавиться її станом здоров`я те не має можливості її забезпечувати, у зв`язку із чим надає безумовну згоду на позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки (а.с. 12).

Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради, як орган опіки та піклування, своїм висновком, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради № 194 від 25 липня 2024 року, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно положень ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до пункту 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи викладене, а також визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Також, згідно положень частини першої статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд на підставі вимог частини першої статті 141 та частини першої статті 142 ЦПК України приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків необхідно покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 289, 354 ЦПК України, ч. 2, 5 ст. 150; ч. 2 ст. 157; ч. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 605 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 0.0.3693164368.1 від 10 червня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя