Ухвала

від 13.08.2024 по справі 175/3546/14-к

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3546/14-к

Провадження № 1-о/175/2/24

2024 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 року смт Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 та захисника адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява ОСОБА_2 та захисника адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України до п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на три роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим строком на вісім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року вирок залишено без змін.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2018 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровського області від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінено, постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (в редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим строком на вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на два роки з конфіскацією всього належного йому майна.

25 квітня 2024 року засуджений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами. 08 серпня 2024 року засуджений та захисник звернулися до суду із уточненою заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. В заявах про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, зазначено, що в матеріалах справи містяться спотворені заявниками від імені цивільного позивача ВАТ «Просянський ГЗК» докази, про існування яких цивільний позивач та особи, які подали заяву про скоєння злочину, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 свідомо замовчали, вказавши, що ці документи втрачені. Установчі документи ВАТ «Просянський ГЗК» суду не надавались, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є сторонніми та неналежними особами відносно цього товариства. Також, у зазначений у вироку період час жодної матеріальної шкоди ВАТ «Просянський ГЗК» не завдавалось, вищий орган загальні збори товариства взагалі не розглядали питання щодо спричинення майнової шкоди головою спостережної (наглядової) ради ОСОБА_2 , ВАТ «Просянський ГЗК» не є потерпілою особою, а мало статус цивільного позивача у справі. Зазначене є істотними обставинами для справи, які не могли бути відомі суду і засудженому, існували на час судового розгляду, але були встановлені після набуття чинності вироком суду, а тому, в силу положень ст. 459 КПК України, вищевказані обставини є нововиявленими. Засуджений та захисник просять суд відкрити кримінальне провадження про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами, скасувати це судове рішення та ухвалити виправдувальний вирок, а справу закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 464 ЦПК України, не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Значення поняття «вирішує питання про відкриття…» означає, що в даному випадку суд має повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження за заявою або повернути таку заяву, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження.

Положеннями ст. 466 КПК України передбачено, що повідомлення сторін про розгляд заяви здійснюється лише після відкриття провадження за заявою та призначення її до розгляду по суті.

Отже, вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судом здійснюється без виклику учасників судового провадження.

Суд, оцінивши доводи заяви, вивчивши матеріли заяви та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про неможливість відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 КПК України, учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК України, не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

З поданої заяви вбачається, що засуджений та захисник просять переглянути за нововиявленими обставинами вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року, який набрав законної сили.

При цьому, системне, логічне й телеологічне тлумачення норм, що містяться у главі 34 КПК України вказує на те, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, у тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.

Крім того, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Більше того, системне тлумачення норм глави 34 КПК України призводить до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним. Такий висновок ґрунтується на загально-правовому принципі остаточності судових рішень (res judicata). І відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Так, засуджений і захисник в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що особи, які подали заяву про скоєння злочину, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є сторонніми та неналежними особами відносно ВАТ «Просянський ГЗК», за їхніми заявами було сфальсифіковано кримінальну справу відносно ОСОБА_2 , а також на те, що у зазначений у вироку період час жодної матеріальної шкоди ВАТ «Просянський ГЗК» не завдавалось, ВАТ «Просянський ГЗК» не є потерпілою особою, а мало статус цивільного позивача у справі.

Однак, ці обставини, зазначені засудженим і захисником як нововиявлені, безперечно були відомі засудженому ще під час судового розгляду кримінального провадження. Так, під час судового розгляду засуджений зазначав про ці обставини та наполягав на допиті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , перевірці повноважень цивільного позивача та посилався на відсутність потерпілого у справі. При цьому, зазначені обставини вже були предметом перевірки суду під час судового розгляду та їм була надана відповідна правова оцінка.

Тобто, зазначені обставини не є нововиявленими відповідно до положень ч. 2 ст. 459 КПК України.

Посилання засудженого і захисника на відсутність установчих документів товариства, ненадання цих документів для проведення експертизи та відсутність розгляду питання щодо спричинення майнової шкоди головою спостережної (наглядової) ради ОСОБА_2 вищим органом загальними зборами товариства на час судового розгляду так само не є нововиявленими обставинами відповідно до положень ч. 2 ст. 459 КПК України.

Отже, суд приходить до висновку, що обставини, зазначені в заяві засудженого і захисника, не є нововиявленими в розумінні положень ст. 459 КПК України та вони жодним чином не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні і самі собою або разом із раніше виявленими обставинами не доводять неправильність судового рішення, що належить переглянути.

Крім того, суд зауважує, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не тотожний апеляційному чи касаційному оскарженню судових рішень. Натомість, наведені у заяві підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами фактично зводяться до незгоди засудженого та його захисника із судовим рішенням, а засуджений та його захисник домагаються перегляду прийнятого судового рішення виключно заради відстоювання своєї точки зору та надання нової оцінки вже існуючим і перевіреним під час судового розгляду доказам.

Тобто, оскільки обставини, на які посилається у заяві засуджений і захисник, не є підставами для відкриття кримінального провадження за його заявою про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами, тому у відкритті кримінального провадження за нововиявленими обставинами має бути відмовлено.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Верховного суду, викладених в ухвалі від 30 липня 2020 року (провадження № 51-5608зно18).

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити у відкритті кримінального провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 459, 460, 464 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 та захисника адвоката ОСОБА_3 про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: