Рішення

від 22.08.2024 по справі 216/5601/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/5601/24

провадження №2/216/2349/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кравець А.С.,

представника позивача адвоката Ботвінко О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Криворізької районної ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС", Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про відновлення становища, яке існувало до видання оскаржуваного рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство "Спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Криворізької районної ради Дніпропетровської області (скорочено КП "СП "Широківське" звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС", Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про відновлення становища, яке існувало до видання оскаржуваного рішення.

Просить суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір №1 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві від 16.05.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС"; визнати недійсним та скасувати рішення Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339860) від 19.01.2024 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками"; поновити Комунальному підприємству "Спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Криворізької районної ради Дніпропетровської області право постійного користування на земельні ділянки: кадастровий номер 1221881300:02:001:0762; кадастровий номер 1221881300:02:001:0793; кадастровий номер 1221881300:02:001:0794; кадастровий номер 1221881300:02:001:0795; кадастровий номер 1221881300:02:001:0803; кадастровий номер 1221881300:02:001:0804; кадастровий номер 1221881300:02:001:0805; кадастровий номер 1221881300:02:001:0813; кадастровий номер 1221881300:02:001:0814; кадастровий номер 1221881300:02:001:0816; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0326, 1221881300:02:001:0327, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0817; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0563, 1221881300:02:001:0562, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0818; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0313, 1221881300:02:001:0312, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0820; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0314, 1221881300:02:001:0315, 1221881300:02:001:0316, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0821; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0062, 1221881300:02:001:0063, 1221881300:02:001:0067, 1221881300:02:001:0070, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0822; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0076, 1221881300:02:001:0078, 1221881300:02:001:0126, 1221881300:02:001:0133, 1221881300:02:001:0149, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0825; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0333, 1221881300:02:001:0334, 1221881300:02:001:0335, 1221881300:02:001:0336, 1221881300:02:001:0337, 1221881300:02:001:0338, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0826; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0343, 1221881300:02:001:0344, 1221881300:02:001:0345, 1221881300:02:001:0346, 1221881300:02:001:0347, 1221881300:02:001:0348, 1221881300:02:001:0349, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0827; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0317, 1221881300:02:001:0318, 1221881300:02:001:0319, 1221881300:02:001:0320, 1221881300:02:001:0321, 1221881300:02:001:0322, 1221881300:02:001:0323, 1221881300:02:001:0324, 1221881300:02:001:0325, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0829; кадастровий номер 1221881300:02:001:0897; кадастровий номер 1221881300:02:001:0910; кадастровий номер 1221881300:02:001:0911; кадастровий номер 1221881300:02:001:0913; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0574, 1221881300:02:001:0570, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0914; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0616, 1221881300:02:001:0627, 1221881300:02:001:0630, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0915; кадастрові номери: 1221881300:02:001:2003, 1221881300:02:001:2002, 1221881300:02:001:2001, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0916; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0505, 1221881300:02:001:0561, 1221881300:02:001:0550, 1221881300:02:001:0485, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0917; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0342, 1221881300:02:001:0340, 1221881300:02:001:0341, 1221881300:02:001:0339, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0918; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0598, 1221881300:02:001:0599, 1221881300:02:001:0606, 1221881300:02:001:0612, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0919; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0461, 1221881300:02:001:0466, 1221881300:02:001:0470, 1221881300:02:001:0471, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0920; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0360, 1221881300:02:001:0379, 1221881300:02:001:0397, 1221881300:02:001:0399, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0921; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0328, 1221881300:02:001:0329, 1221881300:02:001:0331, 1221881300:02:001:0330, 1221881300:02:001:0332, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0922; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0350, 1221881300:02:001:0351, 1221881300:02:001:0352, 1221881300:02:001:0357, 1221881300:02:001:0359, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0923; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0458, 1221881300:02:001:0457, 1221881300:02:001:0444, 1221881300:02:001:0447, 1221881300:02:001:0443, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0924; кадастрові номери: 1221881300:02:001:0199, 1221881300:02:001:0256, 1221881300:02:001:0269, 1221881300:02:001:0239, 1221881300:02:001:0259, 1221881300:02:001:0311, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0925.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що в липні 2024 року йому стало відомо про укладення між ОСОБА_1 та ТОВ "ВЕЛЕС" договору №1 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві від 16.05.2024 року, відповідно до п.1.1 якого, відповідач 2 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 9,9264 га, далі НЗВ) ), яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1221881300:02:001:0911, яка належить Комунальному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Широківської селищної ради на праві постійного користування земельною ділянкою, посвідченого державним актом, який зазначений у Додатку № 1 до цього договору, власником земельної ділянки є Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області.

Позивач вважає вказані дії відповідачів з продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 9,9264 га), яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1221881300:02:001:0911, яка належить позивачу на праві постійного користування земельною ділянкою незаконними, а сам договір недійсним з моменту його укладення.

Обґрунтовує свою позицію тим, що ТОВ "ВЕЛЕС" не мало права без попередньої письмової згоди позивача передавати свої права та обов`язки і відчужувати (продавати) незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві, яке ним було раніше придбано у позивача на підставі Договору № 9 від 30.10.2023 року.

Крім того, позивач зазначає, що в січні 2024 року звернувся до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з листом про прийняття рішення про припинення права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 1 632,0474 га, разом з доданими 35 нотаріально посвідченими заявами про добровільну відмову від права постійного користування на земельні ділянки, а саме: кадастрові номери: 1221881300:02:001:0762, 1221881300:02:001:0793, 1221881300:02:001:0794, 1221881300:02:001:0795, 1221881300:02:001:0803, 1221881300:02:001:0804, 1221881300:02:001:0805, 1221881300:02:001:0813, 1221881300:02:001:0814, 1221881300:02:001:0816, 1221881300:02:001:0817, 1221881300:02:001:0818, 1221881300:02:001:0820, 1221881300:02:001:0821, 1221881300:02:001:0822, 1221881300:02:001:0825, 1221881300:02:001:0826, 1221881300:02:001:0827, 1221881300:02:001:0829, 1221881300:02:001:0897, 1221881300:02:001:0910, 1221881300:02:001:0911, 1221881300:02:001:0913, 1221881300:02:001:0914, 1221881300:02:001:0915, 1221881300:02:001:0916, 1221881300:02:001:0917, 1221881300:02:001:0918, 1221881300:02:001:0919, 1221881300:02:001:0920, 1221881300:02:001:0921, 1221881300:02:001:0922, 1221881300:02:001:0923, 1221881300:02:001:0924, 1221881300:02:001:0925.

В той же час у подальшому, після проведення на підприємстві позивача аналітичної роботи та співставлення земельних ділянок, по яким було подано вказаний лист разом із доданими заявами про добровільну відмову, із тими земельними ділянками, на яких було здійснено посіви зернових культур та укладено договори купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві, з`ясувалося, що по зазначеним вище земельним ділянкам позивачем було укладено Договори №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року з ТОВ "ВІЛЬНЕ" та ТОВ "ВЕЛЕС".

15.01.2024 року позивач звернувся до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із листом вих.№05/01 (з копіями підтверджуючих документів) в якому повідомив відповідача 3 про наявність Договорів №№ 7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року та про те, що припинення права постійного користування земельними ділянками буде незаконним та призведе до порушення прав позивача, ТОВ "ВЕЛЕС", ТОВ "ВІЛЬНЕ", а також призведе до значних негативних наслідків для позивача, в тому числі фінансових. А тому позивач наполягав на тому, щоб Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не розглядала 19.01.2024 року питання припинення права постійного користування на земельні ділянки та перенесла розгляд даного питання на кінець серпня 2024 року, після зібрання врожаю. Однак Відповідач 3 проігнорував відповідний лист КП "СП "Широківське", додані до нього документи та застереження про порушення прав КП "СП "Широківське", ТОВ "ВІЛЬНЕ" та ТОВ "ВЕЛЕС", а також значні негативні наслідки для позивача, та своїм рішенням від 19.01.2024 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками", припинила право постійного користування КП "СП "Широківське" згідно переліку, у зв`язку з добровільною відмовою КП "СП "Широківське" від права постійного користування, а саме на 35 земельних ділянок: кадастрові номери 1221881300:02:001:0762, 1221881300:02:001:0793, 1221881300:02:001:0794, 1221881300:02:001:0795, 1221881300:02:001:0803, 1221881300:02:001:0804, 1221881300:02:001:0805, 1221881300:02:001:0813, 1221881300:02:001:0814, 1221881300:02:001:0816, 1221881300:02:001:0817, 1221881300:02:001:0818, 1221881300:02:001:0820, 1221881300:02:001:0821, 1221881300:02:001:0822, 1221881300:02:001:0825, 1221881300:02:001:0826, 1221881300:02:001:0827, 1221881300:02:001:0829, 1221881300:02:001:0897, 1221881300:02:001:0910, 1221881300:02:001:0911, 1221881300:02:001:0913, 1221881300:02:001:0914, 1221881300:02:001:0915, 1221881300:02:001:0916, 1221881300:02:001:0917, 1221881300:02:001:0918, 1221881300:02:001:0919, 1221881300:02:001:0920, 1221881300:02:001:0921, 1221881300:02:001:0922, 1221881300:02:001:0923, 1221881300:02:001:0924, 1221881300:02:001:0925. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача 3 від 19.01.2024 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками" призвело до порушення права КП "СП "Широківське" щодо мирного володіння майном, а саме земельними ділянками та розміщеними на них НЗВ у рослинництві - посівами озимої пшениці, люцерни та пасовищ, які розміщені на земельних ділянках, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.08.2024 позов прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням розгляду справи у підготовчому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічно тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідач 1 ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без подання ним відзиву на позовну заяву, доповнень та додаткових пояснень, за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник відповідача 2 ТОВ "ВЕЛЕС" в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без подання відзиву на позовну заяву, доповнень та додаткових пояснень, за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник відповідача 3 Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Проти позову не заперечують, відзив на позовну заяву подавати не бажають.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до вимог ст. 206 ЦПК України,відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до КП "СП "Широківське" та Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з листом без номеру, в якому повідомив останніх про те, що 16.05.2024 року між ним (Покупець) та ТОВ "ВЕЛЕС" (Продавець) було укладено договір №1 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві, відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 9,9264 га, далі НЗВ) ), яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1221881300:02:001:0911, яка належить Комунальному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Широківської селищної ради на праві постійного користування земельною ділянкою, посвідченого державним актом, який зазначений у Додатку № 1 до цього договору, власником земельної ділянки є Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області.

Відповідно умов п.5.1.2. Договору, Продавець зобов`язаний надати Покупцю право безперешкодного проходу та проїзду його сільгосптехніки (в т.ч. залученої від третіх осіб) на земельних ділянках зайнятих предметом Договору та зазначених у Додатку № 1 до договору, а також не перешкоджати Покупцю у реалізації права довести НЗВ до готової продукції /зібрати майбутній врожай/ у термін визначений у п. 9.2. Договору.

Враховуючи зазначене ОСОБА_1 просив позивача та Лозуватську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області надати йому доступ до земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0911, яка належить позивачу на праві постійного користування, з метою проведення заходів (з використанням техніки) з належним мені незавершеним сільськогосподарським виробництвом у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 9,9264 га). Запланована дата 15.07.2024 року.

Дані обставини сторонами не заперечуються.

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 30.10.2023 року між ТОВ "ВЕЛЕС", як покупцем, та КП "СП "Широківське", як продавцем, укладено договір №9 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві (далі Договір №9), відповідно до предмету якого КП "СП "Широківське" зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ТОВ "ВЕЛЕС", а останній зобов`язується в порядку та на умовах визначених у Договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 276,4453 га, далі НЗВ), яке розташоване на земельних ділянках, які належать КП "СП "Широківське" на праві постійного користування земельними ділянками, посвідчених державними актами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до додатку №1 до Договору №9, однією із земельних ділянок, на яких розміщене продане позивачем ТОВ "ВЕЛЕС" незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 276,4453 га), є земельна ділянка кадастровий номер 1221881300:02:001:0911, загальною площею 9,9264 га, тобто земельна ділянка і розміщене на ній НЗВ, які є предметом оскаржуваного договору №1 від 16.05.2024 року.

Згідно з положеннями п. 8.4. Договору №9 від 30.10.2023 року, сторони домовились, що передача будь-яких прав або обов`язків однією Стороною будь-якій третій особі без письмового погодження іншої Сторони договору, не допускається.

Отже, як визначено договором та встановлено судом, ТОВ "ВЕЛЕС" не мало права без попередньої письмової згоди КП "СП "Широківське" передавати свої права та обов`язки і відчужувати (продавати) незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві на користь ОСОБА_1 , яке ним було придбано на підставі Договору №9 від 30.10.2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач не надавав свою попередню письмову згоду ТОВ "ВЕЛЕС" на передачу своїх прав та обов`язків і на відчуження (продаж) незавершеного сільськогосподарського виробництва у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року), яке розміщено на площі 9,9264 га на земельній ділянці кадастровий номер 1221881300:02:001:0911.

Положення ст. 202 Цивільного кодексу України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч. ч. 1, 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність вимог КП "СП "Широківське" про визнання недійсним Договору №1 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві від 16.05.2024 року та про задоволення позовних вимог у цій частині.

Також судом встановлено, що в січні 2024 року КП "СП "Широківське" звернулося до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з листом про прийняття рішення про припинення права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 1 632,0474 га, разом з доданими 35 нотаріально посвідченими заявами про добровільну відмову від права постійного користування на земельні ділянки, а саме: кадастрові номери: 1221881300:02:001:0762, 1221881300:02:001:0793, 1221881300:02:001:0794, 1221881300:02:001:0795, 1221881300:02:001:0803, 1221881300:02:001:0804, 1221881300:02:001:0805, 1221881300:02:001:0813, 1221881300:02:001:0814, 1221881300:02:001:0816, 1221881300:02:001:0817, 1221881300:02:001:0818, 1221881300:02:001:0820, 1221881300:02:001:0821, 1221881300:02:001:0822, 1221881300:02:001:0825, 1221881300:02:001:0826, 1221881300:02:001:0827, 1221881300:02:001:0829, 1221881300:02:001:0897, 1221881300:02:001:0910, 1221881300:02:001:0911, 1221881300:02:001:0913, 1221881300:02:001:0914, 1221881300:02:001:0915, 1221881300:02:001:0916, 1221881300:02:001:0917, 1221881300:02:001:0918, 1221881300:02:001:0919, 1221881300:02:001:0920, 1221881300:02:001:0921, 1221881300:02:001:0922, 1221881300:02:001:0923, 1221881300:02:001:0924, 1221881300:02:001:0925.

Однією із вказаних ділянок є земельна ділянка кадастровий номер 1221881300:02:001:0911, яка є предметом оскаржуваного договору №1 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві від 16.05.2024 року.

Як вказується позивачем у позові та неоспорюється іншими учасниками справи, після проведення на КП "СП "Широківське" аналітичної роботи та співставлення земельних ділянок, по яким було подано вказаний лист разом із доданими заявами про добровільну відмову, із тими земельними ділянками, на яких було здійснено посіви зернових культур та укладено договори купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві, з`ясувалося, що по зазначеним вище земельним ділянкам КП "СП "Широківське" було укладено Договори №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року з ТОВ "ВІЛЬНЕ" та ТОВ "ВЕЛЕС".

Зокрема, 30.10.2023 року між ТОВ "ВІЛЬНЕ", як покупцем, та КП "СП "Широківське", як продавцем, укладено договір №7 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві (далі Договір №7), відповідно до предмету якого КП "СП "Широківське" зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ТОВ "ВІЛЬНЕ", а останній зобов`язується в порядку та на умовах визначених у Договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви багаторічних трав люцерни на площі 25,0235 га, далі НЗВ), яке розташоване на земельних ділянках, які належать КП "СП "Широківське" на праві постійного користування земельними ділянками, посвідчених державними актами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 Договору).

30.10.2023 року між ТОВ "ВІЛЬНЕ", як покупцем, та КП "СП "Широківське", як продавцем, укладено договір №8 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві (далі Договір №8), відповідно до предмету якого КП "СП "Широківське" зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ТОВ "ВІЛЬНЕ", а останній зобов`язується в порядку та на умовах визначених у Договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 648,1877 га, далі НЗВ), яке розташоване на земельних ділянках, які належать КП "СП "Широківське" на праві постійного користування земельними ділянками, посвідчених державними актами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 Договору).

30.10.2023 року між ТОВ "ВЕЛЕС", як покупцем, та КП "СП "Широківське", як продавцем, укладено договір №9 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві (далі Договір №9), відповідно до предмету якого КП "СП "Широківське" зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ТОВ "ВЕЛЕС", а останній зобов`язується в порядку та на умовах визначених у Договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 276,4453 га, далі НЗВ), яке розташоване на земельних ділянках, які належать КП "СП "Широківське" на праві постійного користування земельними ділянками, посвідчених державними актами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 Договору).

30.10.2023 року між ТОВ "ВІЛЬНЕ", як покупцем, та КП "СП "Широківське", як продавцем, укладено договір №10 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві (далі Договір №10), відповідно до предмету якого КП "СП "Широківське" зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ТОВ "ВІЛЬНЕ", а останній зобов`язується в порядку та на умовах визначених у Договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви озимої пшениці врожаю 2024 року на площі 1559,7306 га, далі НЗВ) та 9,6015 га пасовищ для виробничих потреб, яке розташоване на земельних ділянках, які належать КП "СП "Широківське" на праві постійного користування земельними ділянками, посвідчених державними актами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3 зазначених вище Договорів №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року визначено, що підписання акту приймання-передачі (додаток №2 до договору) між сторонами є підставою щодо переходу до покупців права власності на придбане НЗВ з набуттям права розпорядження, у тому числі для його подальшого переведення у поточний біологічний актив та доведення вирощуваної рослинницької культури до отримання (збирання врожаю) сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 4.2 Договорів №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року, перехід права власності на предмет договору вважається здійсненим після підписання сторонами акта прийому-передачі НЗВ та передачі продавцем покупцеві всіх документів, отримання яких останній вважає за необхідне.

30.10.2023 року між КП "СП "Широківське" та ТОВ "ВЕЛЕС" і ТОВ "ВІЛЬНЕ" були підписані та скріплені відбитками їх печаток акти прийомки-передачі №1 по НЗВ за Договорами №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року, відповідно до змісту яких, продавцем передано, а покупцем прийнято у власність НЗВ посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 276,4453 га, НЗВ посіви багаторічних трав люцерни на площі 25,0235 га, НЗВ посіви озимої пшениці під врожай 2024 року на площі 648,1877 га, НЗВ посіви озимої пшениці врожаю 2024 року на площі 1559,7306 га, та 9,6015 га пасовищ для виробничих потреб.

Відповідно умов п.5.1.3. Договорів №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року продавець (КП "СП "Широківське) зобов`язалося надати покупцю право безперешкодного проходу та проїзду його сільгосптехніки (в т.ч. залученої від третіх осіб) на земельних ділянках зайнятих предметом договору та зазначених у додатку №1 до договору, а також не перешкоджати покупцю у реалізації права довести НЗВ до готової продукції/зібрати майбутній врожай у термін визначений у п. 9.2. Договору.

Положеннями п.п.5.4.5., 5.4.6. 5.4.7. Договорів №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року визначено, покупець має право: - на власний розсуд розпорядитись придбаним у власність НЗВ, у тому числі на вчинення щодо нього технологічних операцій, направлених на майбутнє переведення НЗВ у поточний біологічний актив з подальшим доведенням його до отримання сільськогосподарської продукції (збирання врожаю); - власності на власне вирощену сільськогосподарську продукції (зібраний урожай); - безперешкодного проходу та проїзду на земельних ділянках зайнятих предметом договору та зазначених у додатку №1 до договору, на термін визначений у п. 9.2. Договору.

15.01.2024 року КП "СП "Широківське" звернулося до Відповідача 3 - Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, із листом вих.№05/01 (з копіями підтверджуючих документів) в якому повідомило Відповідача 3 про наявність Договорів №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року та про те, що припинення права постійного користування земельними ділянками буде незаконним та призведе до порушення прав КП "СП "Широківське", ТОВ "ВЕЛЕС", ТОВ "ВІЛЬНЕ", а також призведе до значних негативних наслідків для КП "СП "Широківське". Позивач в листі наполягав на тому, щоб Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не розглядала 19.01.2024 року питання припинення права постійного користування на земельні ділянки та перенесла розгляд даного питання на кінець серпня 2024 року, після зібрання врожаю.

Як підтверджено матеріалами справи, Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області вказаний лист вих.№05/01 від 15.01.2024 року не розглянула і не врахувала та своїм рішенням від 19.01.2024 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками", припинила право постійного користування КП "СП "Широківське" згідно переліку, у зв`язку з добровільною відмовою КП "СП "Широківське" від права постійного користування, а саме на 35 земельних ділянок: кадастрові номери 1221881300:02:001:0762, 1221881300:02:001:0793, 1221881300:02:001:0794, 1221881300:02:001:0795, 1221881300:02:001:0803, 1221881300:02:001:0804, 1221881300:02:001:0805, 1221881300:02:001:0813, 1221881300:02:001:0814, 1221881300:02:001:0816, 1221881300:02:001:0817, 1221881300:02:001:0818, 1221881300:02:001:0820, 1221881300:02:001:0821, 1221881300:02:001:0822, 1221881300:02:001:0825, 1221881300:02:001:0826, 1221881300:02:001:0827, 1221881300:02:001:0829, 1221881300:02:001:0897, 1221881300:02:001:0910, 1221881300:02:001:0911, 1221881300:02:001:0913, 1221881300:02:001:0914, 1221881300:02:001:0915, 1221881300:02:001:0916, 1221881300:02:001:0917, 1221881300:02:001:0918, 1221881300:02:001:0919, 1221881300:02:001:0920, 1221881300:02:001:0921, 1221881300:02:001:0922, 1221881300:02:001:0923, 1221881300:02:001:0924, 1221881300:02:001:0925.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така правова позиція відповідає висновку, викладеному в зазначеному вище рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Указаний правовий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 05.11.2019 у справі №906/392/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України, землекористувач має право власності на посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Виходячи зі змісту статті 189 ЦК України, продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, отримується з речі або набувається від використання речі. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 775 ЦК України, право власності на плоди, продукцію і доходи, набуті в результаті використанні речі, яка передана у найм, належить наймачу.

Відповідно до правової позиції, висловленої Вищим адміністративним судом України у інформаційному листі від 28.12.2012 року № 2614/12/13-12, договори купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві є тими договорами, які не потребують державної реєстрації, але дають усі права використовувати земельні ділянки під біологічними активами, які придбані у власність та розташовані на них, для доведення біологічного активу до стану "сільськогосподарська продукція (вирощений врожай)".

Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 року у справі №804/12126/15 дійшов висновку, що продукція (соняшник та ячмінь), яка була доведена Товариством до стану "урожай" зі стану "насіннєвий матеріал", на земельних ділянках, до яких позивач мав доступ відповідно до умов договорів купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві № 25 від 19.04.2013, № 5 від22.05.2013, № 4 від 20.05.2014, № 7 від 16.06.2014, № 8 від 16.07.2014, які не потребують державної реєстрації, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У свою чергу, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У рішенні від 16 лютого 2017 року у справі "Кривенький проти України" (заява №43768/07) Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на земельних ділянках, по яким КП "СП "Широківське" подало до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області заяви про добровільну відмову від права постійного користування вже знаходилися посіви зернових культур.

При цьому, сторонами не заперечуються, що Лозуватській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області було відомо про наявність посівів на земельних ділянках та укладені і діючі Договори №№7, 8, 9, 10 від 30.10.2023 року та про можливе порушення прав КП "СП "Широківське", як землекористувача, у випадку прийняття оскаржуваного рішення, однак дані обставини відповідачем 3 не були враховані при розгляді питання щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками.

Таким чином, оскаржуване рішення від 19.01.2024 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками" призвело до порушення права КП "СП "Широківське" щодо мирного володіння майном, а саме: земельними ділянками та розміщеними на них НЗВ у рослинництві - посівами озимої пшениці, люцерни та пасовищ.

Згідно з нормою ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси

Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірне рішення Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339860) від 19.01.2024 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками" слід визнати недійсним і скасувати.

Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття оскаржуваного рішення від 19.01.2023 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками", 28.02.2024 року рішенням Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від №3760-ХХХІ/VIII "Про затвердження документації із землеустрою" було здійснено поділ 21 земельної ділянки, які знаходились у постійному користуванні КП "СП "Широківське", кадастрові номери (старі номери): 1221881300:02:001:0817, 1221881300:02:001:0818, 1221881300:02:001:0820, 1221881300:02:001:0821, 1221881300:02:001:0822, 1221881300:02:001:0825, 1221881300:02:001:0826, 1221881300:02:001:0827, 1221881300:02:001:0829, 1221881300:02:001:0914, 1221881300:02:001:0915, 1221881300:02:001:0916, 1221881300:02:001:0917, 1221881300:02:001:0918, 1221881300:02:001:0919, 1221881300:02:001:0920, 1221881300:02:001:0921, 1221881300:02:001:0922, 1221881300:02:001:0923, 1221881300:02:001:0924, 1221881300:02:001:0925, на 89 земельних ділянок з кадастровими номерами: 1221881300:02:001:0326; 1221881300:02:001:0327, 1221881300:02:001:0563; 1221881300:02:001:0562, 1221881300:02:001:0313; 1221881300:02:001:0312, 1221881300:02:001:0314; 1221881300:02:001:0315; 1221881300:02:001:0316, 1221881300:02:001:0062; 1221881300:02:001:0063; 1221881300:02:001:0067; 1221881300:02:001:0070, 1221881300:02:001:0076; 1221881300:02:001:0078; 1221881300:02:001:0126; 1221881300:02:001:0133; 1221881300:02:001:0149, 1221881300:02:001:0333; 1221881300:02:001:0334; 1221881300:02:001:0335; 1221881300:02:001:0336; 1221881300:02:001:0337; 1221881300:02:001:0338, 1221881300:02:001:0343; 1221881300:02:001:0344; 1221881300:02:001:0345; 1221881300:02:001:0346; 1221881300:02:001:0347; 1221881300:02:001:0348; 1221881300:02:001:0349, 1221881300:02:001:0317; 1221881300:02:001:0318; 1221881300:02:001:0319; 1221881300:02:001:0320; 1221881300:02:001:0321; 1221881300:02:001:0322; 1221881300:02:001:0323; 1221881300:02:001:0324; 1221881300:02:001:0325, 1221881300:02:001:0574; 1221881300:02:001:0570, 1221881300:02:001:0616; 1221881300:02:001:0627; 1221881300:02:001:0630, 1221881300:02:001:2003; 1221881300:02:001:2002; 1221881300:02:001:2001, 1221881300:02:001:0505; 1221881300:02:001:0561; 1221881300:02:001:0550; 1221881300:02:001:0485, 1221881300:02:001:0342; 1221881300:02:001:0340; 1221881300:02:001:0341; 1221881300:02:001:0339, 1221881300:02:001:0598; 1221881300:02:001:0599; 1221881300:02:001:0606; 1221881300:02:001:0612, 1221881300:02:001:0461; 1221881300:02:001:0466; 1221881300:02:001:0470; 1221881300:02:001:0471, 1221881300:02:001:0360; 1221881300:02:001:0379; 1221881300:02:001:0397; 1221881300:02:001:0399, 1221881300:02:001:0328; 1221881300:02:001:0329; 1221881300:02:001:0331; 1221881300:02:001:0330; 1221881300:02:001:0332, 1221881300:02:001:0350; 1221881300:02:001:0351; 1221881300:02:001:0352; 1221881300:02:001:0357; 1221881300:02:001:0359, 1221881300:02:001:0458; 1221881300:02:001:0457; 1221881300:02:001:0444; 1221881300:02:001:0447; 1221881300:02:001:0443, 1221881300:02:001:0199; 1221881300:02:001:0256; 1221881300:02:001:0269; 1221881300:02:001:0239; 1221881300:02:001:0259; 1221881300:02:001:0311.

За правилами ст. 79-1 ЗК України ці земельні ділянки є повноцінними об`єктами земельних прав. Даною нормою передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Порядок державної реєстрації речових прав передбачено положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127.

Згідно зі ст. 2 цього Закону, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; а Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

Виходячи з приписів ст.ст. 1, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Відповідно до норм ст.ст. 10, 16, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" об`єктами Державного земельного кадастру є земельні ділянки. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктами 50, 51, 57, 60,61 затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. №1051 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 114 даного Порядку, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора.

При цьому нормами Порядку не передбачено механізму відновлення записів, які набули статусу архівних на підставі п. 114 Порядку.

Таким чином, оскільки державна реєстрація "нових" 89-ти земельних ділянок, кадастрові номери: 1221881300:02:001:0326; 1221881300:02:001:0327, 1221881300:02:001:0563; 1221881300:02:001:0562, 1221881300:02:001:0313; 1221881300:02:001:0312, 1221881300:02:001:0314; 1221881300:02:001:0315; 1221881300:02:001:0316, 1221881300:02:001:0062; 1221881300:02:001:0063; 1221881300:02:001:0067; 1221881300:02:001:0070, 1221881300:02:001:0076; 1221881300:02:001:0078; 1221881300:02:001:0126; 1221881300:02:001:0133; 1221881300:02:001:0149, 1221881300:02:001:0333; 1221881300:02:001:0334; 1221881300:02:001:0335; 1221881300:02:001:0336; 1221881300:02:001:0337; 1221881300:02:001:0338, 1221881300:02:001:0343; 1221881300:02:001:0344; 1221881300:02:001:0345; 1221881300:02:001:0346; 1221881300:02:001:0347; 1221881300:02:001:0348; 1221881300:02:001:0349, 1221881300:02:001:0317; 1221881300:02:001:0318; 1221881300:02:001:0319; 1221881300:02:001:0320; 1221881300:02:001:0321; 1221881300:02:001:0322; 1221881300:02:001:0323; 1221881300:02:001:0324; 1221881300:02:001:0325, 1221881300:02:001:0574; 1221881300:02:001:0570, 1221881300:02:001:0616; 1221881300:02:001:0627; 1221881300:02:001:0630, 1221881300:02:001:2003; 1221881300:02:001:2002; 1221881300:02:001:2001, 1221881300:02:001:0505; 1221881300:02:001:0561; 1221881300:02:001:0550; 1221881300:02:001:0485, 1221881300:02:001:0342; 1221881300:02:001:0340; 1221881300:02:001:0341; 1221881300:02:001:0339, 1221881300:02:001:0598; 1221881300:02:001:0599; 1221881300:02:001:0606; 1221881300:02:001:0612, 1221881300:02:001:0461; 1221881300:02:001:0466; 1221881300:02:001:0470; 1221881300:02:001:0471, 1221881300:02:001:0360; 1221881300:02:001:0379; 1221881300:02:001:0397; 1221881300:02:001:0399, 1221881300:02:001:0328; 1221881300:02:001:0329; 1221881300:02:001:0331; 1221881300:02:001:0330; 1221881300:02:001:0332, 1221881300:02:001:0350; 1221881300:02:001:0351; 1221881300:02:001:0352; 1221881300:02:001:0357; 1221881300:02:001:0359, 1221881300:02:001:0458; 1221881300:02:001:0457; 1221881300:02:001:0444; 1221881300:02:001:0447; 1221881300:02:001:0443, 1221881300:02:001:0199; 1221881300:02:001:0256; 1221881300:02:001:0269; 1221881300:02:001:0239; 1221881300:02:001:0259; 1221881300:02:001:0311, які утворені шляхом поділу "старих" 21 земельних ділянок, які знаходилися у постійному користуванні КП "СП "Широківське", з кадастровими номерами: 1221881300:02:001:0817, 1221881300:02:001:0818, 1221881300:02:001:0820, 1221881300:02:001:0821, 1221881300:02:001:0822, 1221881300:02:001:0825, 1221881300:02:001:0826, 1221881300:02:001:0827, 1221881300:02:001:0829, 1221881300:02:001:0914, 1221881300:02:001:0915, 1221881300:02:001:0916, 1221881300:02:001:0917, 1221881300:02:001:0918, 1221881300:02:001:0919, 1221881300:02:001:0920, 1221881300:02:001:0921, 1221881300:02:001:0922, 1221881300:02:001:0923, 1221881300:02:001:0924, 1221881300:02:001:0925, відбулася в порядку визначеному законодавством, то така реєстрація не підлягає скасуванню. Більше того поновити відомості про "старі" земельні ділянки з кадастровими номерами вже не можливо. Дані земельні ділянки набули архівного статусу, які відновити (поновити) не можливо у зв`язку з відсутністю як технічних можливостей Державного земельного кадастру так і правового механізму таких дій.

Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що з метою ефективного та реального захисту порушених прав та законних інтересів позивача, право постійного користування КП "СП "Широківське" має бути поновлене не тільки на земельні ділянки згідно оскаржуваного рішення від 19.01.2023 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками", а й на новостворені земельні ділянки з новими кадастровими номерами, які утворились в результаті поділу земельних ділянок, які знаходились у постійному користуванні КП "СП "Широківське" до прийняття відповідачем 3 незаконного рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18Закону України від 02 червня 2016року №1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із частиною другою ст.2КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями п.1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У постановах від 21.11.2018 року у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 року у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 року у справі №1340/3580/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №914/2006/17).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №826/15700/17).

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року (справа №815/1568/16), від 05.02.2020 року (справа №820/1277/17), від 19.02.2020 року (справа №820/9264/13) сформовано висновок про те, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог КП "СП "Широківське" є визнання недійсним та скасування рішення Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 19.01.2023 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками", яке спричинило втрату права користування позивачем земельними ділянками (речове право на майно) та розміщеними на них НЗВ у рослинництві - посівами озимої пшениці, люцерни та пасовищ, тобто спір має приватноправовий характер.

З аналізу наведеного суд доходить висновку, що КП "СП "Широківське" звернулося до суду за захистом свого цивільного інтересу, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з нормою ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 9 084,00 грн, що відповідає приписам Закону України "Про судовий збір", тому він підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 189, 202 - 203, 215, 512-517, 626, 775 ЦК України, пункту "б" частини 1 статті 95, ст. 142 Земельного кодексу України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 200, 206, 258-259, 263-265, 273, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Криворізької районної ради Дніпропетровської області про відновлення становища, яке існувало до видання оскаржуваного рішення - задовольнити.

Визнати недійсним договір №1 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві від 16.05.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС".

Визнати недійсним та скасувати рішення Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 19.01.2024 року №3598-ХХХ/VIII "Щодо припинення права постійного користування КП "СП "Широківське" земельними ділянками".

Поновити Комунальному підприємству "Спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Криворізької районної ради Дніпропетровської області право постійного користування на земельні ділянки:

кадастровий номер 1221881300:02:001:0762;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0793;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0794;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0795;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0803;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0804;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0805;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0813;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0814;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0816;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0326, 1221881300:02:001:0327, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0817;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0563, 1221881300:02:001:0562, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0818;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0313, 1221881300:02:001:0312, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0820;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0314, 1221881300:02:001:0315, 1221881300:02:001:0316, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0821;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0062, 1221881300:02:001:0063, 1221881300:02:001:0067, 1221881300:02:001:0070, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0822;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0076, 1221881300:02:001:0078, 1221881300:02:001:0126, 1221881300:02:001:0133, 1221881300:02:001:0149, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0825;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0333, 1221881300:02:001:0334, 1221881300:02:001:0335, 1221881300:02:001:0336, 1221881300:02:001:0337, 1221881300:02:001:0338, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0826;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0343, 1221881300:02:001:0344, 1221881300:02:001:0345, 1221881300:02:001:0346, 1221881300:02:001:0347, 1221881300:02:001:0348, 1221881300:02:001:0349, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0827;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0317, 1221881300:02:001:0318, 1221881300:02:001:0319, 1221881300:02:001:0320, 1221881300:02:001:0321, 1221881300:02:001:0322, 1221881300:02:001:0323, 1221881300:02:001:0324, 1221881300:02:001:0325, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0829;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0897;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0910;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0911;

кадастровий номер 1221881300:02:001:0913;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0574, 1221881300:02:001:0570, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0914;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0616, 1221881300:02:001:0627, 1221881300:02:001:0630, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0915;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:2003, 1221881300:02:001:2002, 1221881300:02:001:2001, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0916;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0505, 1221881300:02:001:0561, 1221881300:02:001:0550, 1221881300:02:001:0485, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0917;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0342, 1221881300:02:001:0340, 1221881300:02:001:0341, 1221881300:02:001:0339, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0918;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0598, 1221881300:02:001:0599, 1221881300:02:001:0606, 1221881300:02:001:0612, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0919;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0461, 1221881300:02:001:0466, 1221881300:02:001:0470, 1221881300:02:001:0471, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0920;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0360, 1221881300:02:001:0379, 1221881300:02:001:0397, 1221881300:02:001:0399, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0921;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0328, 1221881300:02:001:0329, 1221881300:02:001:0331, 1221881300:02:001:0330, 1221881300:02:001:0332, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0922;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0350, 1221881300:02:001:0351, 1221881300:02:001:0352, 1221881300:02:001:0357, 1221881300:02:001:0359, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0923;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0458, 1221881300:02:001:0457, 1221881300:02:001:0444, 1221881300:02:001:0447, 1221881300:02:001:0443, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0924;

кадастрові номери: 1221881300:02:001:0199, 1221881300:02:001:0256, 1221881300:02:001:0269, 1221881300:02:001:0239, 1221881300:02:001:0259, 1221881300:02:001:0311, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 1221881300:02:001:0925.

Стягнути з ОСОБА_1 , ТОВ ВЕЛЕС, Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на користь Комунального підприємства "Спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" Криворізької районної ради Дніпропетровської області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення складено та підписано 22 серпня 2024 року.

Суддя М. В. БУТЕНКО