Рішення

від 23.08.2024 по справі 953/3483/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3483/24

н/п 2/953/2326/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Смаль Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/3483/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №32818/2020 в розмірі 321156,94 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтуванняпозовних вимог, представник позивача посилається на те, що 04.08.2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 32818/2020, відповідно до умов якого Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 14.11.2023 заборгованість за кредитним договором складає 321156,94 гривень: прострочена заборгованість за основним боргом (тіло) 258853,35 гривень; прострочені проценти за основним боргом 62303,59 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

15.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить не стягувати з нього заборгованість у повній мірі та не стягувати судовий збір (а.с.40-41).

На обґрунтування відповідач зазначив, що після настання форс-мажорних обставин він став не в змозі сплачувати нараховані банком суми. Цьому сприяли: повномасштабне вторгнення рф, оголошення військового стану, у зв`язку з чим відповідач втратив можливість працювати; вимушене проживання у прифронтовій зоні за адресою реєстрації; догляд за хворою мамою, яку забрали з лікарні за два дні до війни; пошкодження кредитного автомобіля під час обстрілу і відмова страхової компанії по відшкодуванню збитків; пошкодження житла проживання і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

03.06.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі (а.с.52-56).

На обґрунтування представник позивача зазначив, що твердження відповідача щодо відсутності права позивача вимагати повернення кредиту у період дії воєнного стану з підстав дії форс-мажору спростовується наступними аргументами. Жодним нормативним актом не передбачено обов`язку кредитора, в т.ч. банків, запровадити відтермінування сплати кредиту до закінчення воєнного стану. Будь-які зміни до договорів укладаються за загальним правилом на основі взаємного вільного волевиявлення. Щодо покликання на норми, які звільняють споживача від відповідальності за невиконання зобов`язань, то згідно з позовною заявою та розрахунком боргу позовні вимоги не містять жодних штрафних нарахувань. Твердження відповідача про підставу відмови у позові з огляду на неможливість виконання кредитного договору (догляд за членом родини, пошкодження транспорту) спростовується нормами статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якого Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Жодних штрафних санкцій за прострочення погашення кредиту Банком не нараховано і не стягується.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 02.05.2024 до суду від останього надійшла заява, в якій він просив проводити судове засідання за його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.34-36).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом своєчасно та належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права позивача на своєчасний судовий розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

04.08.2020 АТ «Кредо Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №32818/2020, відповідно до якого останньому надається кредит у розмірі 303293 грн на строк до 03 серпня 2027 року для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу та для оплати страхового платежу шляхом перерахування коштів на відповідні рахунки (а.с.4-6).

В пунктах 2.1., 2.2. кредитного договору визначені: сума, строк кредитування, цілі кредитування.

Згідно з п. 2.4. кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

В пунктах 2.6-2.7. кредитного договору зазначено, що підписанням цього кредитного договору сторони погодили, що за умови дотримання позичальником вимог встановлених цим кредитним договором, видача Банком кредиту здійснюється в безготівковій формі не пізніше 15 робочих днів від дати укладення позичальником договорів зазначених у п.6.1 цього Кредитного договору. Підписанням цього кредитного договору позичальником доручає банкові здійснити видачу кредиту шляхом зарахування кредитних коштів на відкритий у Банку транзитний рахунок № НОМЕР_1 з наступним переказом суми кредиту з цього рахунку за такими реквізитами: в сумі 280 680 грн. на поточний рахунок ТОВ «АвтоГраф Ф» № НОМЕР_2 в банку АТ «ОТП БАНК», Харків, МФО 300528, код ЄДРПОУ 37877581; в сумі 22 613 грн. за страхування ТЗ на умовах повного КАСКО на поточний рахунок ПрАТ «СК «Уніка» № НОМЕР_3 в банку ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, код ЄДРПОУ 20033533.

Як вбачається з пунктів 3.3., 3.5 на момент укладення цього договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки, надалі первинна процентна ставка, в розмірі 12.99% річних. Змінювана процентна ставка на другий та наступні періоди дії ставки визначається наступним чином: Змінювана процентна ставка = Базова ставка + 4,9% (Маржа).

За змістом пунктів 4.1. - 4.2. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього кредитного договору).

15.05.2023 АТ «КРЕДОБАНК» направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. № 85-12481200/23 щодо дострокового стягнення заборгованості, в якій банк вимагав від нього дострокового повернення за цим кредитним договором, у 30-денний термін з моменту отримання цієї вимоги, прострочену заборгованість станом на 12.05.2023 у розмірі 300078,41 та попередив, що у разі невиконання даної вимоги, банк змушений буде звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з метою стягнення заборгованості в судовому порядку (а.с.12-13).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту № 32818/2020 від 04.08.2020 загальна сума заборгованості за кредитом станом на 14.11.2023 становить 321156,94 грн., яка складається з: 258853,35 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 62303,59 грн. заборгованість за відсотками (а.с.10-11).

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним ,якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України).

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Позивач просить достроково стягнути з відповідача усю суму кредиту.

В підпункті 1-1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Пунктом 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Виходячи із змісту кредитного договору № 32818/2020 від 04.08.2020, укладеного між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 , підписаного ним, зазначений кредитний договір є споживчим кредитом.

Як вбачається з вказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором № 32818/2020 від 04.08.2020, відповідач ОСОБА_1 допустив прострочення сплати заборгованості за наданим кредитом на строк більше одного календарного місяця, тому у позивача виникло право на вимогу про дострокове повернення суми заборгованості.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, для реалізації права на вимогу про дострокове повернення суми заборгованості в судовому порядку як умовами кредитного договору, так і частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування, передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором № 16999/2018 від 25.04.2018, відповідно до якого банк письмово повідомляє позичальника про дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором. У позичальника відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» виникає обов`язок з повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу в разі, коли він не усунув порушення, вказані у повідомленні, протягом 30 календарних днів із дня отримання повідомлення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що для дострокового стягнення в судовому порядку заборгованості за вказаним кредитним договором має передувати направлення кредитодавцем позичальнику письмової вимоги про дострокове повернення кредиту і отримання позичальником такої вимоги, оскільки в кредитному договорі сторони передбачали, що обов`язок з дострокового повернення кредиту у позичальника виникає після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

АТ «КРЕДОБАНК" направив ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов"язань 12.05.2023 №85-12481200/23, що підтверджується наданими до суду матеріалами (а.с.12,13,14-15).

Щодо посилання відповідача на неможливість сплати нарахованих банком сум, у зв`язку із повномасштабним вторгненнмя рф, оголошенням військового стану, у зв`язку з чим відповідач втратив можливість працювати; вимушеним проживання у прифронтовій зоні за адресою реєстрації; доглядом за хворою мамою, яку забрали з лікарні за два дні до війни; пошкодженням кредитного автомобіля під час обстрілу і відмова страхової компанії по відшкодуванню збитків; пошкодженням житла проживання і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про Торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 ввказано, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 вказано, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі321156,94грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4817,35 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положеньст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (100 %), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 4 817 грн. 35 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст..2, 4, 5, 12, 13, 19, 44, 81, 131, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, ст.207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиАкціонерного товариства «Кредобанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором № 32818/2020 від 04.08.2020 у розмірі 321 156 (триста двадцять одна тисяча сто п`ятдесят шість) гривень 94 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 817 (чотири тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud

Повне судове рішення складено та підписано 23.08.2024.

Суддя Колесник С.А.