Постанова

від 21.08.2024 по справі 916/2305/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2305/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича: Козуб О.І.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ": Портний М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 01.04.2024, в м. Одесі

у справі: №916/2305/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ"

про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ"

до відповідача за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/2305/23 позовні вимоги фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн - задоволено у повному обсязі. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн - задоволено у повному обсязі. Проведено зустрічне зарахування вимог фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн та вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн, стягнувши з фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошові кошти у розмірі 0,01 грн.

06.03.2024 до суду першої інстанції надійшла заява фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про розподіл судових витрат у справі № 916/2305/23, в якій позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 51 500,00 грн.

14.03.2024 на адресу місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про розподіл судових витрат у справі № 916/2305/23, в якій ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 400,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/2305/23 заяву фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про розподіл судових витрат задоволено частково.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про розподіл судових витрат задоволено частково.

Проведено зустрічне зарахування вимог сторін про стягнення витрат на правову допомогу, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича витрат на правничу допомогу у розмірі 34 400 грн та стягнення з фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" витрат на правничу допомогу у розмірі 34 400 грн.

Щодо заяви Товариства, суд, зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, вважав за належне стягнути з позивача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн, оскільки безпідставним є включення до переліку наданих послуг послугу: «надання правової допомоги у питанні стягнення заборгованості - 17 000,00 грн», зважаючи на те, що вказана послуга зазначена адвокатом у рахунку № 23/03 від 01.03.2024, тобто в день проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Щодо заяви ФОП Василевського Віктора Яковича, то заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 51 500,00 грн. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України. Суд враховував, що дана справа є нескладною, первісна позовна заява містить незначний обсяг доказів, адвокатом не було вжито додаткових заходів щодо отримання доказів як по первісному позову так і по зустрічному позову. Сума понесених витрат становить 14,08 % від заявлених вимог. Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також доводи представника відповідача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог, господарський вважав за належне стягнути з відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 400,00 грн.

Таким чином на підставі ч. 11 ст. 238 ГПК України господарський суд дійшов висновку про проведення зустрічного зарахування вимог сторін про стягнення витрат на правову допомогу.

28.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, в якій останній просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/2305/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про розподіл судових витрат та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що вступна та резолютивна частини рішення по справі № 916/2305/23 були проголошені судом у судовому засіданні 01.03.2024р., то 5-денний строк для подання відповідної заяви про подання доказів спливає 06.03.2024р. включно. Однак, ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» подав клопотання лише 14.03.2024р., тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку.

ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» взагалі не подавав заяву про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження сплачених ним судових витрат, судом першої інстанції взагалі не було постановлено ухвалу про поновлення строку на подання таких доказів, у зв`язку з чим суд безпідставно прийняв до розгляду клопотання ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» від 14.03.2024р. про розподіл судових витрат у цій справі та розглянув його по суті без поновлення відповідного строку, хоча згідно абз.3 ч.8 ст.129 ГПК України повинен був залишити зазначене клопотання без розгляду.

У разі зменшення заявленої суми у розмірі 53 400,00 грн. на 31 000,00 грн. (визнана судом безпідставною) стягненню підлягає лише 22 400,00 грн., а не 34 400,00 грн, а у зв`язку із зловживанням ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» своїми процесуальними правами вочевидь є обґрунтованим та справедливим рішення про повну відмову у відшкодуванні йому витрат на правничу (правову) допомогу, навіть в сумі 22 400,00 грн., а не рішення про їх зменшення на 31 000,00 грн. (визнана судом першої інстанції безпідставною).

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно, без будь-яких розрахунків (як з боку ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ», так і з боку самого суду) зменшив до 34 400,00 грн. розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь ФОП Василевського В.Я., тобто зменшив до розміру витрат, які судом було визначено для стягнення на користь ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено справу №916/2305/23 до розгляду на 28.05.2024 о 12:30 та в подальшому відкладено на 30.07.2024 о 12:30.

Враховуючи положення п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25, 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 у редакції від 15.09.2016 року, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, в зв`язку з перебуванням судді, який не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф. з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу Голови суду від 29.07.2024 №195-в у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.07.2024 №284 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2305/23, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/2305/23 до свого провадження колегією суддів у новому складі та призначено справу №916/2305/23 в режимі відеоконференції до розгляду на 21.08.2024 о 12:00.

В судовому засіданні 21.08.2024 представник Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича просив апеляційну скаргу задовольнити, представник ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» просив залишити додаткове рішення без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо заяви фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про розподіл судових витрат у справі № 916/2305/23, в якій позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 51 500,00 грн, судова колегія вказує таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.04.2023 між адвокатом Козуб О.І. та ФОП Василевським В.Я. укладено договір № 5/23 про надання професійної правничої/правової допомоги, за умовами якого договір діє до 31.12.2025 /п. 4.1 договору/.

За роботу, що виконується виконавцем, замовник зобов`язаний оплачувати авансові платежі на підставі рахунків, що виставляються виконавцем, а остаточний розрахунок здійснюється після підписання акту виконаних робіт /п. 3.1 договору/.

18.04.2023 між адвокатом Козуб О.І. та ФОП Василевським В.Я. укладено додаткову угоду № 1 до договору № 5/23 від 07.04.2023, відповідно до якої види надаваємої правової допомоги: аналіз наявних у замовника документів, пошук, аналіз судової практики, складання заяв по суті, участь у судових засіданнях, складання заяв з процесуальних питань, відзивів, заперечень, письмових пояснень/заперечень, апеляційних скарг, інші види правничої допомоги; складання заяв, запитів, тощо до будь-яких фізичних/юридичних осіб. Тарифи: 3000,00 грн - аналіз документів та судової практики; 1 500,00 грн надання консультації щодо стягнення безпідставно набутого майна; 3 000,00 грн підготовка позову; 2000,00 грн участь у судовому засіданні; 1500,00 грн одна година консультаційних послуг за інші види допомоги.

27.06.2023 між адвокатом Козуб О.І. та ФОП Василевським В.Я. укладено додаткову угоду № 2 до договору № 5/23 від 07.04.2023, відповідно до якої тарифи: 3000,00 грн - аналіз та вивчення зустрічного позову; 3000,00 грн аналіз наявних документів; 3000,00 грн аналіз судової практики щодо транспортно-експедиторських послуг; 1500,00 грн надання консультацій щодо транспортно-експедиторських послуг; 3000,00 грн підготовка відзиву; 2000,00 грн участь у судовому засіданні; 1500,00 грн одна година консультаційних послуг за інші види допомоги.

04.03.2024 між адвокатом Козуб О.І. та ФОП Василевським В.Я. підписано акт приймання виконаних робіт/послуг про надання професійно правничо/правової допомоги, відповідно до якого детальний опис виконаних робіт (наданих послуг):

- вивчення та аналіз наявних у Замовника документів та судової практики щодо стягнення безпідставно набутого майна - 3 000,00 грн.;

- надання консультацій щодо стягнення безпідставно набутого майна - 1 500,00 грн.;

- складання позовної заяви - 3 000,00 грн.;

- складання відповіді на відзив - 3 000,00 грн.;

- вивчення та аналіз зустрічного позову - 3 000,00 грн.;

- аналіз наявних у Замовника документів з договірних відносин між Замовником та ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ щодо транспортно-експедиторських послуг - 3 000,00 грн.;

- аналіз судової практики щодо транспортно-експедиторських послуг - 3 000,00 грн.;

- надання консультацій щодо транспортно-експедиторських послуг - 1 500,00 грн.;

- підготовка відзиву на зустрічний позов - 3 000,00 грн.;

- підготовка заперечень щодо відповіді на відзив на зустрічний позов - 6 000,00 грн.;

- складання зауважень на протокол судового засідання від 27.12.2023 - 1 500 грн.;

- складання заперечень на заяву ТОВ ФОРСТ ВЕЙ від 30.01.2024р. про доручення доказів - 1 500 грн.;

- складання пояснень щодо електронних доказів та дослідження їх оригіналів - 4500,00 грн.;

- представництво та участь у судових засіданнях в Господарському суді Одеської області 20.09.2023; 25.10.2023; 09.11.2023; 27.12.2023; 24.01.2024; 21.02.2024;

Всього за актом надано послуг на суму 51 500,00 грн.

Представництво ФОП Василевського В.Я. в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Козуб О.І. на підставі ордеру ХВ №75440 від 07.04.2023.

У позовній заяві, датованій від 19.05.2023, позивачем ФОП Василевським В.Я. визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані ФОП Василевським В.Я. докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.

Так, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Надаючи оцінку заяві представника ФОП Василевського В.Я. щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, судова колегія зазначає таке.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що заявлені адвокатом до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51 500,00 грн не відповідають критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, оскільки, зокрема, позовна заява містить незначний обсяг доказів, адвокатом не було вжито додаткових заходів щодо отримання доказів як по первісному позову так і по зустрічному позову, а сума понесених витрат становить 14,08 % від заявлених вимог.

Однак, судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з сумою, яка стягнута судом на відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 34 400,00 грн.

Колегія суддів вважає, що спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Також, ця справа не є складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позову не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та судової практики.

Проаналізувавши опис наданих представником ФОП Василевського В.Я. послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображені у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в суді першої інстанції на суму 51 500,00 грн не відповідають критерію розумності та є не співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

При цьому, судова колегія зазначає, що самі по собі надані акти прийому передачі виконаних робіт та наведені заявником розрахунки не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначених розмірах з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Врахувавши результати розгляду справи, а також те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, враховуючи те, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений судом до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів у сумі 34400 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою з огляду на обсяг виконаної роботи під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявниками доказів у підтвердження понесених ними витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЬОРСТ ВЕЙ підлягають понесені ФОП Василевським В.Я. судові витрати в сумі 7000 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про розподіл судових витрат на правничу допомогу у справі № 916/2305/23, судова колегія зазначає наступне.

В зустрічній позовній заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" просив стягнути з ФОП Василевський В.Я. на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошові кошти за надання правничої допомоги понесених товариством у цій справі у розмірі 7000 грн.

14.03.2024, після винесення рішення суду першої інстанції, ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" просило стягнути суд витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 400,00 грн.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог статті 16 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються, окрім судового збору, також з витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до п. 1 ч. 2 зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Поряд з цим, згідно з вимогами ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Колегія суддів акцентує на тому, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками:

- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

- по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;

- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у додатковій постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №910/5026/290/2011(925/1502/20).

Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що у зустрічній позовній заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" просив стягнути з ФОП Василевським В.Я. на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошові кошти за надання правничої допомоги понесених товариством у цій справі у розмірі 7000 грн.

До вказаного зустрічного позову ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" було долучено рахунок №64/06 від 14.06.2023 на суму 7 000,00 грн /підготовка зустрічної позовної заяви 7 000,00 грн/; платіжна інструкція № 3515 від 14.06.2023 на суму 7 000,00 грн.

Представництво ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Портним М.І. на підставі ордеру ВН № 1130337 від 12.06.2023 та адвокатом Шарандак А.А. на підставі ордеру ВН № 1215858 від 25.10.2023.

Судова колегія зазначає, що надані ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення товариством витрат на професійну правничу допомогу по даній справі у сумі 7000 грн, та які підлягають до стягнення з ФОП Василевським В.Я. на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ".

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому 14.03.2024 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про доручення доказів понесених ним витрат на суму 53 400,00 грн.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вступна та резолютивна частина рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2305/23 проголошена 01.03.2024.

Отже, строк на подання доказів понесених витрат, встановлений ч. 8 статті 129 ГПК України, сплив 06.03.2024.

Як зазначалося вище, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про доручення доказів понесених ним витрат на суму 53 400,00 грн була подана останнім 14.03.2024, тобто, з пропуском п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 статті 129 ГПК України.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

Колегія суддів також відзначає, що про необхідність залишення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у зв`язку не поданням необхідних доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, зазначено й в ухвалах Верховного Суду від 19.02.2024 по справі №924/564/22, від 15.01.2024 по справі №916/2053/23, від 11.01.2024 по справі №925/430/22, від 14.11.2023 по справі №910/2116/21 (910/12050/21), від 09.11.2023 по справі №924/691/22.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про долучення доказів понесення ним витрат на правничу допомогу від 14.03.2024 без розгляду.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для:

- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ФЬОРСТ ВЕЙ на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн;

-стягнення з фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФЬОРСТ ВЕЙ витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн та залишення без розгляду заяви в іншій частині.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Таким чином на підставі ч. 11 ст. 238 ГПК України судова колегія дійшла висновку про проведення зустрічного зарахування вимог сторін про стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає наявними правові підстави для часткового скасування оскарженого додаткового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяв фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича та ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ про розподіл судових витрат та проведення зустрічного зарахування вимог сторін про стягнення витрат на правову допомогу, шляхом присудження до стягнення зі сторін по 7000 грн та залишення без розгляду решти заяви ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/2305/23 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/2305/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

"Заяву Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЬОРСТ ВЕЙ на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. В решті задоволення заяви - відмовити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФЬОРСТ ВЕЙ про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЬОРСТ ВЕЙ витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФЬОРСТ ВЕЙ - залишити без розгляду".

Провести зустрічне зарахування вимог сторін про стягнення витрат на правову допомогу.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.»

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.08.2024.

Головуючий суддя:А.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська