Ухвала

від 16.08.2024 по справі 911/3835/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

"16" серпня 2024 р. Справа№ 911/3835/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Вовка І.В.

Сибіги О.М.

без виклику сторін

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства «Калина» про забезпечення позову

у межах розгляду апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Калина»

на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 (повний текст складено 04.07.2024)

у справі №911/3835/23 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Калина»

до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення; визнання права оренди на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулось із позовною заявою Селянське (фермерське) господарство «Калина» з вимогами до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення двадцять восьмої сесії восьмого скликання Вишневої міської ради Бучанського району Київської області № 1-01/ХХVІІІ8-39 від 19.10.2023 «Про відмову селянському (фермерському) господарству «Калина» у пролонгації (перезаключенні) договору оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що знаходяться по вул. Джерельна в с. Крюківщина»;

- визнання права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184 площею 0,5га, 3222486200:04:001:5185 площею 0,5га, 3222486200:04:001:5186 площею 0,5га, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що знаходяться по вул. Джерельна в с. Крюківщина, за Селянським (фермерським) господарством «Калина» на підставі та умовах договору оренди від 14.03.2000 (з урахуванням внесених до нього змін), укладеного між Селянським (фермерським) господарством «Калина» та Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 21 Цивільного кодексу України, статтю 155 Земельного кодексу України, статтю 33, абзац 4 розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» обґрунтовані тим, що рішення Вишневої міської ради є протиправним, що ці земельні ділянки утворені в результаті поділу земельної ділянки площею 2,2га, наданої в оренду СФГ «Калина» по договору оренди від 14.03.2000 (з урахуванням внесених до нього змін), укладеного між Селянським (фермерським) господарством «Калина» та Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, для ведення фермерського господарства і вони весь цей час використовувались позивачем, що договір оренди постійно поновлював свою дію за мовчазною згодою сторін, що позивач виконував свої зобов`язання належним чином.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство «Калина» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 у справі №911/3835/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/3835/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №911/3835/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Калина» на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2024 у справі №911/3835/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Крім того, 15.08.2024 на адресу суду від Селянського (фермерського) господарства «Калина» надійшла заява про забезпечення позову.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., Коробенко Г.П. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №911/3835/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Вовк І.В.

Ухвалою суду від 16.08.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.10.2024.

Розглянувши вказану заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

Частинами 1, 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.

В той же час, до заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодних документів в підтвердження обставин того, що майно або кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Доводи заявника, що з огляду на невизнання законного права оренди позивача на спірні земельні ділянки Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, як власник цих земель може передати їх у власність або в оренду не дає підстави вважати, що рішення суду, у разі задоволення позову, неможливо буде виконати.

Колегією суддів враховано приписи ст. 269 ГПК України, які передбачають, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки відповідні доводи не були підставами для подачі заяви про забезпечення позову, вони не досліджувались судом першої інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову, а тому відповідно до приписів ст. 269 ГПК України такі доводи не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

В будь-якому випадку колегія суддів зазначає, що наявність лише відкритих кримінальних проваджень за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, з огляду на приписи ч. 6 ст. 75 ГПК України, не є тією обставиною, яка може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі та слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі, позивач не навів жодного доводу, що відповідач вчиняє дії, які направлені на ухилення від виконання майбутнього рішення у даній справі.

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства «Калина» про забезпечення позову.

За таких підстав, оскільки заявник не навів достатніх, належних та допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України обґрунтувань наявності обставин та, відповідно, необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 267, 269, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства «Калина» про забезпечення позову.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та підлягає оскарженню у строки та в порядку передбаченими ст.ст. 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді І.В. Вовк

О.М. Сибіга