Постанова

від 12.08.2024 по справі 910/2477/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ 910/2477/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, повний текст якої складено та підписано 02.05.2024

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (м. Київ)

на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 910/2477/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С. Плюс"

про стягнення 38 549,98 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С. Плюс" про стягнення 38 549,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С. Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" 38549,98 грн заборгованості та 1 921,00 грн судового збору.

06.05.2019 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 замінено позивача у справі №910/2477/19 - Товариство з обмеженого відповідальністю "Сайнеко" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія") на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"; замінено у справі № 910/2160/19 стягувача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

12.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови від 27.03.2024 ВП №69072354 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована необґрунтованістю та недоведеністю вимог і доводів скарги, оскільки скаржник, наводячи перелік виконавчих дій, які, на його думку, не були вчинені виконавцем, не враховує принципи доцільності та розумності вчинення таких дій. Адже виконавець при виконанні рішення суду має не формально вчиняти всі передбачені Законом дії за переліком, а вчиняти саме ті дії, які реально можуть забезпечити виконання судового рішення.

Щодо окремо зазначеного стягувачем у якості обґрунтування наявності порушень у діях виконавця, які полягають у вжитті заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, скаржником не наведено наявності дійсних підстав для вчинення таких дій, а саме, факту ухилення від виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою суду, стягувач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- згідно розміщеної в Автоматизованій системі виконавчих проваджень інформації Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у період з 24 травня 2022 по 27 березня 2024 не вчинялось всіх можливих та необхідних, своєчасних, допустимих і необхідних виконавчих дій з примусового виконання рішення;

- державний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу лише у разі, коли ним у встановленому законом порядку вжито всіх передбачених законом заходів щодо з`ясування майнового стану боржника, проте державним виконавцем наведеного не було вчинено;

- керівник боржника як уповноважена особа вживає всіх можливих заходів у невиконанні рішення суду, що виражаються як в ухиленні/невиконанні рішення суду, так і приховування майна, за рахунок якого була можливість здійснити виконання судового рішення у цій справі;

- звертає увагу на те, що основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, сприяння їм у реалізації процесуальних прав.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників провадження

Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій було вжито всіх заходів, передбачених Законом з врахуванням принципів доцільності та розумності вчинення таких дій щодо примусового виконання судового рішення. Однак у зв`язку з відсутністю майна/коштів в боржника виконавчий документ з частковим виконанням було повернуто стягувачу, який не позбавлений права повторно його пред`явити.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2477/19. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

13.05.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2477/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 12.06.2024. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у програмі «EasyCon» у справі №910/2477/19. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 03.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.06.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

В судове засідання 12.06.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд справи відкладено до 01.07.2024.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024, у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2477/19.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 01.07.2024.

В судовому засіданні 01.07.2024, представник ДВС зазначив, що апеляційну скаргу отримав та ознайомився, з цього приводу надав свої усні пояснення.

Також, в судовому засіданні представник ДВС надав відзив та просив залучити його до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 оголошено перерву до 12.08.2024.

Явка представників учасників справи

В судове засідання від 12.08.2024 представники позивача та ДВС не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в їх електронних кабінетах.

В судове засідання від 12.08.2024 представник відповідача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Поштове повідомлення, направлене на адресу відповідача: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-а, офіс 139, повернулось за зворотною адресою до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Додатково суд апеляційної інстанції виклав оголошення на офіційному сайті «Судова влада» про розгляд справи 12.08.2024.

Виходячи зі змісту ст.242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил №270 (в редакції на день видачі та направлення судового наказу), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, та у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 14.06.2024 у справі №910/8002/23.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу у даній справі скасувати, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С. Плюс" про стягнення 38 549,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С. Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" 38 549,98 грн заборгованості та 1 921,00 грн судового збору.

06.05.2019 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 замінено позивача у справі №910/2477/19 - Товариство з обмеженого відповідальністю "Сайнеко" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія") на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"; замінено у справі № 910/2160/19 стягувача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про видачу дубліката наказу від 06.05.2019 №910/2477/19 задоволено, видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 № 910/2477/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С. Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" 38 549,98 грн заборгованості та 1 921,00 грн судового збору.

02.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" направило до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 № 910/2477/19.

24.05.2022 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №69072354 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 № 910/2477/19.

14.06.2022 державним виконавцем винесена постанова про заміну стягувача у виконавчому провадженні №69072354 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

06.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" направило виконавцю клопотання про вчинення виконавчих дій, у якому перелічено передбачені Законом України "Про виконавче провадження" виконавчі дії в 49 пунктах.

27.03.2024 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" не погоджується з даною постановою виконавця та просить суд визнати незаконними дії виконавця з її винесення.

Обґрунтовуючи наявність порушень у діях виконавця при постановленні означеної постанови, скаржник зазначає, що виконавцем не було вчинено всіх можливих передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 № 910/2477/19.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За приписами статей 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 названого Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (частина 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження": верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Тобто здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених вказаним законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки з дотриманням прав учасників виконавчого провадження.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина третя вказаної статті містить перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, та відповідно якими може скористатися для виконання рішення, а саме:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. Якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Зокрема встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Відповідно до частини другої цієї ж статті стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (частина четверта статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Положення частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язують виконавця проводити перевірку майнового стану боржника у 10- денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернене стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Крім того, частина 1 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

З вищевикладеного вбачається, що законодавство надає державному виконавцю значний обсяг повноважень для забезпечення основного завдання - виконання судового рішення. У такий спосіб права державного виконавця мають кореспондуватися з його обов`язками вжити вичерпних заходів у виконавчому провадженні.

Так, у відповідності до розміщеної в Автоматизованій системі виконавчих проваджень інформації державним виконавцем у виконавчому проваджені № 69072354 для перевірки майнового стану боржника направлялись запити до Міністерства внутрішніх справи України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та запити до Державної фіскальної служби України щодо відкритих рахунків. Доказів на вжиття інших вичерпних та дієвих заходів для забезпечення виконання судового рішення, таких як зокрема розшук нерухомого майна, а також майнових прав, виконавцем не надано. При цьому, колегія звертає увагу, що положення частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язують виконавця проводити такі перевірки у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а у подальшому не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Тобто у виконавчому провадженні № 69072354 з примусового виконання судового рішення державним виконавцем перевірено лише наявність реєстрації транспортних засобів та відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, що не в повній мірі відповідає вимогам норм вказаного законодавства, яке зобов`язує виконавця на вчинення вичерпних заходів у виконавчому провадженні.

Водночас чинне законодавство, зокрема Закон України "Про виконавче провадження", встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" їх вживати. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття доцільності вирішувати питання, чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17.

За встановленого, колегія суддів вважає, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи на виконання рішення суду, зокрема, щодо виявлення майна боржника та дійшов передчасних висновків про наявність правових підстав для прийняття постави про повернення наказу згідно пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, наявність у стягувача права на повторне пред`явлення наказу до виконання та часткове стягнення боргу, на що вказує виконавець, жодним чином не доводить існування у даному випадку обставин наявності підстав для прийняття виконавцем оспорюваної постанови.

Отже вимоги скарги в частині наявності дій виконавця з прийняття постанови та скасування постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 березня 2024 про повернення виконавчого документу стягувачу є обґрунтованими, а протилежні висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, - помилковими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/2477/19 про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає скасуванню, а скарга - задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 334 ГПК України, у зв`язку із задоволенням скарги заявника судові витрати покладаються на орган державної виконавчої служби.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2477/19 скасувати.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (м. Київ) на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 69072354 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі №910/2477/19 - задовольнити.

Визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69072354 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі №910/2477/19 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі №910/2477/19 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасувати Постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.03.2024 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі №910/2477/19 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 22.08.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова