Рішення

від 23.08.2024 по справі 904/2347/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2024р. Справа № 904/2347/24

За позовом: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбастехмаш», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 316 801,13грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Кривбастехмаш» (відповідач) про стягнення 316 801,13грн. безпідставно збережених коштів за без договірне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011 по вул. Бикова, 23 у м. Кривому Розі за період з 01.01.23р. по 31.12.23р.

Ухвалою суду від 04.06.24р. було відкрите провадження у справі №904/2347/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

19.07.24р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №904/1653/24. Відповідач вказує, що позивач у позовній заяві не надає відповідних документів щодо врегулювання між сторонами відносин , пов`язаних зі сплатою коштів, в тому числі в період після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки і укладання нового договору оренди земельної ділянки. Окрім того, зазначає, що на розгляді господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1653/24, під час вирішення якої судом досліджується та надається оцінка відповідним договірним відносинам сторін щодо спірної земельної ділянки За твердженням відповідача, ця справа є пов`язаною зі справою №904/2347/24, оскільки в ній встановлюються обставини, які мають істотне значення щодо кваліфікації спірних правовідносин між сторонами стосовно договірних або поза договірних відносин, а наявність доказів та висновків , зроблених судом у справі №904/1653/24 , має безпосереднє значення при встановленні факту використання спірної земельної ділянки у період, за який позивач нарахував відповідачу зобов`язання, вважаючи, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без належної правової підстави.

Ухвалою суду від 24.07.24р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Кривбастехмаш» (відповідач) про розгляд справи у загальному позовному провадженні та зупинення провадження у справі.

ТОВ «Кривбастехмаш» (відповідач) заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що позивачем помилково обрано спосіб захисту у вигляді вимоги про стягнення з відповідача «безпідставно збережених коштів» на підставі 1212 ЦК України, а не орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки №2014301 від 28.08.14р. Окрім того, відповідач клопотав про об`єднання справи №904/2347/24 в одне провадження зі справою №904/1653/24 та їх подальший розгляд в порядку загального позовного провадження.

Частиною 2 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Суд зазначає наступне: предметом спору у справі № 904/1653/24 за позовом ТОВ ТОВ «Кривбастехмаш» до Криворізької міської ради є зобов`язання розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії Криворізької міської ради заяву ТОВ «Кривбастехмаш» від 17.02.23р. «Про розгляд та прийняття Криворізькою міською радою на черговій сесії рішення про врегулювання відносин з встановлення обмежень у використані земельної ділянки та плати за землю стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011». Позивачи у ціх справах є різними юридичними особами, а тому суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження.

Криворізька міська рада (позивач) заперечує проти обставин, викладених у додаткових поясненнях відповідача. Оскільки відповідач не є орендарем спірної земельної ділянки з 05.09.16р. у зв`язку з закінченням 04.09.16р. строку дії договору оренди земельної ділянки; він є фактичним користувачем земельної ділянки в силу права власності на розміщену на ділянці нерухомість. Отже , фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи приписи ч.4 ст.240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.23р. по справі №904/3981/23, залишеним без змін постановою ЦАГС від 09.04.24р. позовні вимоги Криворізької міськради задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Кривбастехмаш» на користь Криворізької міської ради : 238 785,99грн. - безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011, розташованою по вулиця Бикова, 23 у м. Кривому Розі, за період з 01.01.22р. по 31.12.22р. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України та 3 581,79 грн. - частину витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись з позовом до ТОВ «Кривбастехмаш» у справі № 904/2347/24, Криворізька міська рада посилається на ті ж самі обставини безоплатного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011 (розташованої по вул. Бикова, 23 у м. Кривому Розі), відсутність укладеного договору оренди між позивачем та відповідачем, користування відповідачем земельною ділянкою у період з 01.01.23р. по 31.12.22р. без належних правових підстав та безоплатно .

З моменту ухвалення рішення по справі №904/3981/23 до цього часу правовідносини між сторонами не змінились. Відповідач продовжує користуватись зазначеною земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011, розташованою по вулиця Бикова, 23 у м. Кривому Розі безоплатно та бездоговірно.

У зв`язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 316 801,13грн. за наступний період часу .

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Предметом доказування у даній справі є обставини фактичного користування земельною ділянкою, сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки), період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.21р. у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Як встановлено матеріалами справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем на праві приватної власності зареєстровано комплекс будівель за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 23, реєстраційний номер майна: 1494607, на земельній ділянці площею 0,4007 га з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011.

Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки №2014301 від 28.08.14р. (державна реєстрація від 04.09.14р.), укладеного між Криворізькою міською радою та ТОВ «Кривбастехмаш», останнім, в порушення вищевказаних договірних зобов`язань, свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки не виконано та майно позивача - земельну ділянку комунальної власності не повернуто, матеріали справи зазначеного не містять, а відтак є підстави стверджувати, що зазначена земельна ділянка не вибула з фактичного користування відповідача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 01.01.23р. до 31.12.24р. між Криворізькою міською радою та ТОВ «Кривбастехмаш» не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти у встановлених законом розмірі.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Криворізька міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, внаслідок користування відповідачем без оформлення відповідного договору оренди такою земельною ділянкою, має право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.11.22р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011 складає 9 182 641,55грн.

Відповідно до листа №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру індексація нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік складає 1,15. Таким чином нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти відповідача, за 2023р. складає 10 560 037,78грн.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, лист від 05.02.24р., за користування земельною ділянкою відповідач за 2023р. задекларував 218 483,36грн., але не сплатив ці кошти.

За розрахунком міської ради за період з 01.01.23р. до 31.12.23р. розмір плати за землю, що залишається збереженою відповідачем без достатньої правової підстави, як фактичним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:175:0011 складає 316 801,13грн. Судом не встановлено порушень за результатами перевірки розрахунку позивача.

В силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зазначені рішення міської ради №3897 від 26.06.2019, №4799 від 30.06.2020 та №506 від 26.05.2021 є нормативними актами, були офіційно оприлюднені у визначений податковим законодавством строк, є чинними, діючими у відповідному періоді, та не скасованими у передбаченому законом порядку, а тому підлягають, у відповідності до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обов`язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за відповідний рік (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 316 801,13грн. є правомірними. Одночасно, з тих же підстав заперечення відповідача суд вважає помилковими.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбастехмаш» (50036, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, буд. 23; код ЄДРПОУ 30498641) на користь позивача - Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1; код ЄДРПОУ 33874388): 316 801,13грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 4 752,02грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 23.08.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.