Рішення

від 15.08.2024 по справі 910/5648/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2024Справа № 910/5648/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРОН СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА"

про стягнення 124800,00 грн

за участю представників:

від позивача: Горянська К.І.

від відповідача: Мартинюк Н.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРОН СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" про стягнення 124800,00 грн, з яких: 100 000,00 грн - заборгованість по договору про виконання робіт №4.02/20 від 04.02.2020; 24 800,00 грн - заборгованість по договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №16.06/20 від 16.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним відповідачем зобов`язань по договору №4.02/20 від 04.02.2020 та договору №16.06/20 від 16.06.2019 в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт та наданих послуг.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРОН СЕРВІС" про поновлення строків на подачу заяви про усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено засідання у справі на 20.06.2024.

13.06.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 20.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 11.07.2024.

В ухвалі від 20.06.2024 про повідомлення позивача про судове засідання суд постановив надати суду Товариству з обмеженою відповідальністю "АКРОН СЕРВІС": - письмові пояснення щодо періоду за який виникла заборгованість по договору № 16.06/20 від 16.06.2019; докази оплат по договору № 16.06/20 від 16.06.2019; докази на підтвердження заявленої до стягнення суми боргу по договору № 16.06/20 від 16.06.2019; докази направлення актів по договору № 16.06/20 від 16.06.2019; письмові пояснення щодо виконання робіт по договору № 4.02/20 від 04.02.2020 після закінчення строку дії. Визнав явку позивача у судове засідання 11.07.2024 обов`язковою.

26.06.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшли письмові пояснення щодо підписання актів за 2022 року та пояснення з наданням доказів на підтвердження оплат за договором № 16.06/20 від 16.06.2019.

У судовому засіданні 11.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу, якою зобов`язав позивача виконати вимоги ухвали суду від 20.06.2024, встановив позивачу строк на виконання вимог вказаної ухвали суду до 26.07.2024. Роз`яснив позивачу наслідки невиконання вимог суду. Визнав явку позивача у наступне судове засідання обов`язковою.

Протокольною ухвалою від 11.07.2024 відкладено судове засідання на 01.08.2024.

26.07.2024 через систему Електронний суд позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 01.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив, яка по своїй суті є поясненнями на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2024.

Протокольною ухвалою від 01.08.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.08.2024.

15.08.2024 через систему Електронний суд позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 15.08.2024 суд оглянув оригінали документів наданих позивачем до матеріалів справи.

У судовому засіданні представники сторін повідомили, що помилково вказали неправильну дату укладення договору №16.06/20 та зазначили, що правильною датою укладення вказаного договору є 16.06.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача визнав позовні вимоги у розмірі 12400,00 грн, проти задоволення в іншій частині позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 15.08.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору про виконання робіт №4.02/20 виконав передбачені цим договором роботи загальною вартістю 149500,00 грн. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату виконаних робіт здійснив частково, у зв`язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" по договору становить на суму 100000,00 грн.

Також між сторонами був укладений договір про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №16.06/20 за яким станом на час подання позову заборгованість відповідача становить 24800,00 грн, на підтвердження чого позивач надав у матеріали справи акти надання послуг: №5 від 31.01.2022, №28 від 28.02.2022, №56 від 31.03.2022, №81 від 30.04.2022, №106 від 31.05.2022, №131 від 30.06.2022, №157 від 31.07.2022, №197 від 31.08.2022, №223 від 30.09.2022 та акт згідно із акту звірки взаєморозрахунків за 2021 рік.

Позиція відповідача

Відповідач позовні вимоги заперечив частково, а саме: по договору про виконання робіт №4.02/20 на суму 100000,00 грн та по договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №16.06/20 на суму 12400,00 грн.

Відповідач зазначив, що відповідно до п. 9.1. договору № 4.02/20 про виконання робіт договір закінчив свою дію 30.12.2020, а відтак позивач не міг виконувати роботи після 30.12.2020, складати і направляти відповідачу акт приймання-передачі робіт від 12.08.2022 року на суму 100000,00 грн після закінчення строку дії договору. В порушення п. 5.1. договору про виконання робіт №4.02/20 позивач не повідомив відповідача про виконанні роботи, докази надання Акту за зазначений період позивачем 2019 - 2022 рік відсутні. Також відповідачем вказано, що позивачем не зареєстровані податкові зобов`язання на суму 100000,00 грн, що за поясненнями представника відповідача у судових засіданнях свідчить про те, що позивач не відобразив вказані зобов`язання у своєму податковому обліку.

Відповідач зазначив, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" по договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №16.06/20 становить 12400,00 грн. Натомість у позовній заяві позивач заявив про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 24800,00 грн, що не підтверджена належними та допустимими доказами.

Окрім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКРОН СЕРВІС" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" (замовник) було укладено договір про виконання робіт №4.02/20 (надалі договір - №4.02/20), за умовами якого виконавець зобов`язався виконати електромонтажні роботи по встановленню обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.1.3 договору №4.02/20 роботи виконуються, приймаються та оплачуються частинами.

Згідно із пункту 2.1 договору №4.02/20 загальна вартість робіт за цим правочином становить 149500,00 грн за шість ліфтів, за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка 10 (другий дім).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору №4.02/20 замовник вносить попередню оплату в сумі 103500,00 грн протягом п`яти календарних днів з моменту підписання договору по об`єкту. Остаточний розрахунок здійснюється після виконання робіт у сумі 46000,00 грн.

Згідно із п.4.1., 4.2. договору №4.02/20 початок виконання робіт - протягом 5 календарних днів з моменту передплати. Строк виконання робіт - тридцять п`ять робочих днів від початку робіт.

Приймання-передача закінченої частини робіт проводиться сторонами протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про готовність робіт (п.5.1 договору №4.02/20).

Відповідно до п.5.3 договору №4.02/20 при відсутності або усуненні недоліків виконавець складає акт приймання виконаних робіт та передає роботи замовнику в порядку, встановленому цим договором.

Згідно із пунктом 5.4 договору №4.02/20 замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою (якщо він її використовує) і у триденний строк повертає один примірник виконавцю. У випадку, якщо замовник у триденний строк не надав виконавцю підписаний зі своєї сторони примірник акту і не надав письмову мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються такими, що виконані виконавцем якісно та у повному обсязі.

За умовами пунктів 9.1, 9.2 договору №4.02/20 останній набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, але не більше 30.12.2020. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із матеріалів справи, на виконання умов договору №4.02/20 відповідач сплатив на користь позивача 49500,00 грн за електромонтажні системи згідно рахунку №96 від 11.06.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 22.06.2020 №5841.

Позивач стверджує, що на виконання робіт що на виконання договору №4.02/20 виконав передбачені цим договором роботи загальною вартістю 149500,00 грн.

Позивачем надано у матеріали справи акт надання послуг №114 від 22.06.2020 на суму 49500,00 грн та акт №183 від 12.08.2022 на суму 100000,00 грн. Зазначені акти зі сторони відповідача не підписані та містять відмітку позивача про відмову замовника від підписання згідно відповіді на претензію №28/3 від 26.02.2024.

За доводами позивача заборгованість відповідача по договору №4.02/20 становить 100000,00 грн.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКРОН СЕРВІС" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" (абонент) був укладений договір про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №16.06/20 від 16.06.2019 (надалі - договір №16.06/20).

Під час розгляду справи сторонами повідомлено, що правильною датою договору №16.06/20 слід вважати "16.06.2020", оскільки дата "16.06.2019" була помилково зазначена сторонами.

Відповідно до п.1.1. договору №16.06/20, абонент доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання з технічного обслуговування і ремонту устаткування контролю доступу до ліфтів, підтримки ключів, далі - система, встановлена за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка 10/2.

Згідно із п.4.1, 4.2 договору №16.06/20 вартість робіт з технічного обслуговування системи на момент підписання даного договору становить 6200 грн. з ПДВ/місяць. Оплата робіт здійснюється абонентом щомісячно не пізніше 25-го числа місяця.

Позивач у позові стверджує, що за даними бухгалтерського обліку відповідач має заборгованість перед позивачем по договору №16.06/20 в розмірі: 12 400,00 грн за липень - серпень 2021 року. На підтвердження заборгованості у сумі 12400,00 грн позивач надав у матеріали справи акт звірки взаєморозрахунків згідно із яким заборгованість ТОВ "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" станом на 31.12.2021 становить 12400,00 грн.

За твердженнями позивача станом на час подання позову заборгованість відповідача по договору №16.06/20 становить 24800,00 грн, на підтвердження чого позивач надав у матеріали справи акти надання послуг: №5 від 31.01.2022, №28 від 28.02.2022, №56 від 31.03.2022, №81 від 30.04.2022, №106 від 31.05.2022, №131 від 30.06.2022, №157 від 31.07.2022, №197 від 31.08.2022, №223 від 30.09.2022.

Згідно із наданих відповідачем у матеріали справи платіжних інструкцій відповідач сплатив вартість послуг згідно із актами за січень-червень 2022 року.

У подальшому під час розгляду справи за поясненнями позивача, заборгованість відповідача за договором №16.06/20 становить: 12 400,00 грн - за липень - серпень 2021 року згідно із акту звірки взаєморозрахунків та 12400,00 грн - згідно із актів надання послуг №157 від 31.07.2022 та №197 від 31.08.2022.

На підтвердження заборгованості за договором №16.06/20 відображеної в акті звірки позивач надав у матеріали справи акти надання послуг за 2020-2021 рік, підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Акти №157 від 31.07.2022 та №197 від 31.08.2022 надіслані відповідачу згідно із описом до поштового відправлення № 0203402874480 від 16.12.2022 та накладною №0203402874480 від 16.12.2022.

Акти №157 від 31.07.2022 та №197 від 31.08.2022 зі сторони відповідача не підписані та містять відмітку позивача про відмову замовника від підписання згідно відповіді на претензію №28/3 від 26.02.2024.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 18.01.2024 № 18/01-24/3, в якій просив ТОВ "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" підписати, оформити та повернути на адресу позивача долучені до цієї претензії акти, а також сплатити виконавцю грошові кошти у загальній сумі 112400,00 грн, з яких: 100000,00 грн - оплата за виконані роботи на підставі договору №4.02/20, 12400,00 грн. - оплата за надані послуги на підставі договору №16.06/20.

Листом від 26.02.2024 № 28/3 відповідач відмовив позивачу в задоволенні претензії щодо сплати заборгованості за №4.02/20 на суму 10000,00 грн, посилаючись на закінчення строку дії договору. Також відповідач зазначив, що позивач в порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України не склав податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом термін.

Разом з тим у відповіді на претензію відповідач визнав факт наявності заборгованості в сумі 12400,00 грн за договором №16.06/20 та вказав про готовність оплатити означений борг рівними частинами протягом 2024 року.

Під час розгляду справи відповідачем у поясненнях по справі, а також представником відповідача у судових засіданнях 01.08.2024 та 15.08.2024 було визнано заборгованість у розмірі 12400,00 грн за актами: №157 від 31.07.2022 та №197 від 31.08.2022.

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 124800,00 грн, з яких: 100000,00 грн - заборгованість по договору №4.02/20 та 24800,00 грн - заборгованість по договору №16.06/20.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за договором №4.02/20 у сумі виникла за актом Акт №183 від 12.08.2022 на електроментажні роботи по встановленню обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів.

Як встановлено судом вище, відповідач сплатив на користь позивача 49500,00 грн за електромонтажні системи згідно рахунку №96 від 11.06.2020. Акт №183 від 12.08.2022 на суму 100000,00 грн відповідач не підписав, про що позивачем зроблено відмітку про відмову замовника від підписання згідно відповіді на претензію №28/3 від 26.02.2024.

Листом від 26.02.2024 № 28/3 відповідач відмовив позивачу в задоволенні претензії щодо сплати заборгованості за №4.02/20 на суму 10000,00 грн, посилаючись на закінчення строку дії договору та відсутності реєстрації позивачем податкового зобов`язання.

За доводами відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" не прийняло не виконані за договором роботи. Також відповідач зазначив, що відповідно до п.5.1. договору позивач у межах строку дії договору не повідомляв відповідача про готовність робіт.

Надавши оцінку доводам, на які сторони посилають в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд зазначає таке.

Судом враховано, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського Кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Однак, у той же час, виникнення за актом №183 від 12.08.2022 прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором. Однак, позивачем не надано у матеріали справи доказів реальності визначених в акті електроментажних робіт по встановленню обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів на суму 10000,00 грн.

Посилання позивача на те, що факт виконання робіт підтверджується договором №16.06/20 та підписаними на його виконання актами, суд оцінює критично, оскільки надання послуг за договором №16.06/20 не ставиться в залежність від кількості ліфтів та акти наданих послуг не містять таких відомостей.

Відповідно до умов договору №4.02/20 сторони погодили, що позивач виконує електромонтажні роботи по встановленню обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів. Договором сторони передбачили, що вартість за роботи становить 149500,00 грн за шість ліфтів (п. 2.1 договору).

Також сторони домовилися, що роботи виконуються, приймаються та оплачуються частинами (п.1.3 договору).

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що приймання-передача закінченої частини робіт проводиться сторонами протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення виконавцем замовника про готовність робіт.

Акт виконаних робіт направлений у 2024 році, у той час як матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачем відповідача про готовність частини робіт на суму 100000,00 грн за виконаними, як зазначено позивачем, роботами у межах строку саме строк дії договору у 2020 році.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 вищевказаного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам дня прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Обставини здійснення господарської операції можуть бути встановлені лише на підставі письмових доказів, якими є первинні бухгалтерські документи або інші документи, які переконливо підтверджують реальний рух активів та свідчать про фактичні обставини здійснення відповідної господарської операції.

Аналогічна за змістом правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Однак, позивачем не надано у матеріали справи первинні документи, складені за наслідками господарської операції електроментажних робіт по встановленню обладнання системи контролю доступу в кабіни ліфтів на суму 100000,00 грн, виконаних у 2020 році.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахування наведених обставин, з огляду на відсуність первинних документів на підтвердження виконаних робіт на суму 100000,00 грн, суд дійшов висновку про неналежність зазначеного акта, як доказу, на підставі якого у відповідача, як замовника, виникає обов`язок з оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 100000,00 грн заборгованості по договору про виконання робіт №4.02/20 від 04.02.2020 є необґрунтованими та передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по договору №16.06/20 у сумі 24800,00 грн, то суд дійшов висновку про таке.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у цій справі, судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, за яким, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Предметом договору про надання послуг є процес надання послуг, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи На підтвердження заборгованості за договором №16.06/20 відображеної в акті звірки актами надання послуг за 2020-2021 рік позивач протягом вказаного періоду надавав відповідачу послуги з технічного обслуговування системи доступу до ліфтів, а відповідач приймав такі послуги. Акти підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, згідно із яким заборгованість відповідача по договору станом на 31.12.2021 за 2021 рік становить 12400,00 грн.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Оскільки у факт надання послуг за 2021 рік підтверджується первинними документами (підписаними між сторонами актами надання послуг), акт звірки містить відомості щодо найменування, дати операції, в акті відображено суми послуг та оплати, докази того, що акт підписаний зі сторони відповідача неуповноваженою особою, а відповідач не надав доказів у спростування заборгованості перед позивачем у вказаний період, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості 12400,00 грн за липень - серпень 2021 року.

Заборгованість у сумі 12400,00 грн за актами надання послуг №157 від 31.07.2022 та №197 від 31.08.2022 визнана відповідачем у повному обсязі, що зазначено у письмових поясненнях від 26.06.2024 та представником відповідача у судових засіданнях 01.08.2024 та 15.08.2024.

Крім того, у відповіді на претензію відповідач визнав факт наявності заборгованості в сумі 12400,00 грн за договором №16.06/20 та вказав про готовність оплатити означений борг рівними частинами протягом 2024 року.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки сума основного боргу відповідача за договором №16.06/20 підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, у тому числі підписаним сторонами та скріпленим відбитками їх печаток актом звірки взаєморозрахунків, і відповідач не надав докази на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі заборгованості по договору №16.06/20 у сумі 24800,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з цим позовом. Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, суд зазначає, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Виходячи з умов договору №16.06/20 право на стягнення з відповідача 24800,00 грн виникло у позивача за кожним спірним місяцем окремо відповідно з 26 числа липня 2021 року, серпня 2021 року, липня 2022 року, серпня 2022 року.

Щодо позовних вимог за договором №4.02/20у задоволенні яких судом відмовлено, то суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 08.05.2024 через систему Електронний суд. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом у межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Крім того, суд зазначає, що пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, за якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.74, 76, 77-79, ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №16.06/20 від 16.06.2019 у сумі 24800,00 грн. Позовні вимоги про стягнення 100000,00 грн заборгованості по договору про виконання робіт №4.02/20 від 04.02.2020 залишені судом без задоволення у зв`язку з їх необґрунтованістю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА" (01011, місто Київ, вулиця Печерський узвіз, будинок 19; ідентифікаційний код 36520848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРОН СЕРВІС" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 32; ідентифікаційний код 41923392) заборгованість по договору про надання послуг з обслуговування та ремонту обладнання системи контролю доступу до ліфта №16.06/20 від 16.06.2019 у сумі 24800,00 грн та витрати зі сплати судового збору 601,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.08.24.

Суддя С.О. Турчин