Рішення

від 23.08.2024 по справі 910/7018/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2024Справа № 910/7018/24

За позовом Фермерського господарства "Урожай-Агро-2019" (м. Носівка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ Коммодитис" (м. Київ)

про стягнення 762 543,89 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Урожай-Агро-2019" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ Коммодитис" про стягнення 762 543,89 грн, з яких: 757 294,70 грн заборгованості за договором поставки №2503/24-1 від 25.03.2024, 1 514,59 грн інфляційних втрат та 3 734,60 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

10.06.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 мж Фермерським господарством "Урожай-Агро-2019" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛ Коммодисис" укладено договір поставки № 2503/24-1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві (відповідача) пшеницю врожаю 2023 року, яка надалі іменується "Товар", а покупець зобов`язується прийняти Товар та проводити його оплату на умовах цього Договору.

Найменування, кількість, ціна терміни поставки Товару визначаються сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Товар постачається постачальником покупцеві партіями, на кожну партію Товару виписується рахунок та видаткова накладна (п. п. 1.2., 1.3. Договору).

Пунктами 3.1. - 3.4. Договору встановлено, що ціна Товару, що поставляється, фіксується в специфікації, рахунку на оплату та видаткових накладних на партію Товару, що є невід`ємною частиною Договору. Сума даного Договору складається з загальної суми Товару, що поставляється по Договору протягом строку його дії по всім видатковим накладним, підписаним сторонами протягом дії цього Договору. Загальна сума договору: 1 081 850,00 грн. Доставка Товару відбувається за рахунок покупця. Вартість Товару, погоджена й затверджена сторонами у цьому Договорі та специфікації до Договору, є фіксованою й незмінною протягом строку його дії.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка Товару здійснюється товарними партіями автотранспортом і за рахунок покупця. Обсяг товарних партій, що постачається, та конкретний строк поставки партії Товару узгоджується сторонами додатково в усній формі (шляхом здійснення покупцем заявок в телефонному режимі на поставку конкретної кількості та асортименту Товару). Конкретна кількість кожної партії товару визначається та фіксується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 4.4. Договору передача Товару покупцю здійснюється по видаткових накладних. Датою поставки Товару (партії Товару) вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Перехід ризиків на Товар виникає в покупця з моменту відвантаження Товару зі складу постачальника, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками з обох сторін.

За умовами п. 5.1. Договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та якості та відповідно до умов Договору, якщо при прийомі партії Товару не було виявлено невідповідність Товару (партії Товару) вимогам по кількості та якості. Підписання представником покупця видаткової накладної на Товар (партію Товару) є свідченням належної кількості та якості поставленого Товару (партії Товару).

Покупець зобов`язаний прийняти поставлений Товар, здійснивши із своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі та отримання Товару. При прийомі Товару та при відсутності зауважень до нього, покупець зобов`язаний підписати відповідну видаткову накладну на даний Товар (п. п. 5.2., 5.3. Договору).

Пунктами 6.1. - 6.4. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - в гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, що вказаний в цьому Договору. Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату за Товар у розмірі 30% від загальної суми відвантаженої партії. Остаточний розрахунок за Товар відбувається не пізніше 10-го дня з дати підписання видаткової накладної. Конкретна кількість кожної партії Товару визначається та фіксується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору, на момент відвантаження Товару. Датою виконання покупцем вимог по оплаті Товару є дата зарахування грошей на рахунок постачальника.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) постачальник зобов`язався передати покупцю пшеницю врожаю 2023 року у кількості 196,7 т за ціною 5.5 грн. з ПДВ за 1 кг. на загальну суму 1 081 850,00 грн з ПДВ.

Позивач поставив відповідачу товар - пшеницю урожаю 2023 року в загальній кількості 196700 кг по ціні 5,5 грн/кг на загальну суму 1 081 849,70 грн, що підтверджується товаро-транспортними накладними № Р1 від 28.03.2024, № Р2 від 28.03.2024, № Р3 від 28.03.2024, № Р4 від 28.03.2024, № Р5 від 28.03.2024, № Р6 від 28.03.2024, № Р7 від 28.03.2024, які підписані обома сторонами.

Позивач також направив на відповідачу видаткові накладні №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 28.03.2024 та рахунок на оплату.

Платіжними дорученнями №№ 78, 79, 1, 80, 81, 82, 83 від 28.03.2024 відповідач сплатив позивачу 30% вартості поставленого товару на загальну суму 324 555, 00 грн.

Позивач також сформував та зареєстрував відповідні податкові накладні на поставку товару за Договором.

Як вказує позивач, відповідач, прийнявши Товар, не здійснив зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі та отримання Товару, зокрема, при прийомі Товару та при відсутності зауважень до нього, не підписав відповідні видаткові накладні, та не здійснив остаточного розрахунку за товар у 10-денний строк після фактичного прийняття товару, тобто, до 07.04.2024.

Листом від 24.04.2024 № 2404/24/1 від 24.04.2024 відповідач підтвердив отримання товару на загальну суму 1 081 850,00 грн та наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 757 294,70 грн, і гарантував оплату протягом 14 календарних днів з моменту одержання даного листа.

Позивач листом № 4 від 10.05.2024 просив погасити борг в розмірі 757 294,70 грн, проте така вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за Договором становить 757 294,70 грн.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 1 514,59 грн інфляційних втрат та 3 734,60 грн 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 500,00 грн на підставі: договору № 2437 від 31.05.2024 про надання правничої допомоги, укладеного з адвокатом Луєнко Юрієм Васильовичем, додаткової угоди №1 від 31.05.2024 до цього договору, акту № 1 про надану правничу допомогу від 31.05.2024 на суму 25 500,00 грн, детального опису робіт (наданих послуг) та платіжної інструкції №471 від 31.05.2024 на суму 25 500,00 грн.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про завищення часу, витраченого адвокатом при наданні правничої допомоги в даній справі, оскільки дана позовна заява не є складною, не потребує значеного часу для вивчення матеріалів та складення тексту позову, а тому зазначення 12 годин витраченого часу на складення і подання позовної заяви є необґрунтованим та неспіввісним складності даної справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 25 500,00 грн неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а покладення на відповідача всіх заявлених позивачем витрат не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається вручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача за позовом та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.

Відтак, за висновком суду, стягненню відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ Коммодитис" (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 175; ідентифікаційний код 42450014) на користь Фермерського господарства "Урожай-Агро-2019" (17100, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Носівка, вул. Успенська, буд. 90; ідентифікаційний код 42649573) 757 294 (сімсот п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн 70 коп. заборгованості 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн 59 коп. інфляційних втрат, 3 734 (три тисячі сімсот тридцять чотири) грн 60 коп. 3% річних, 9 150 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят) грн 53 коп. судового збору та 15 000 (пятнадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко