Рішення

від 27.06.2024 по справі 911/1082/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1082/24

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Формула», Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора

про стягнення 82676,86 грн.

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Страшний О.О. (ордер серії АА № 0041803 від 31.05.2024 р.);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Формула» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 112676,86 грн., з яких 106699,20 грн. заборгованості, 1191,49 грн. 3 % річних, 1848,51 грн. інфляційних втрат та 2937,66 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару за Договором про закупівлю № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р., укладеним між позивачем та відповідачем, у строк, передбачений п. 4.2.1 договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 106699,20 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 1191,49 грн. 3 % річних, 1848,51 грн. інфляційних втрат та на підставі п.п. 8.1.-8.2. Договору нараховано 2937,66 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.06.2024 р.

27.05.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, яка за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позову повністю, а у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, просить повністю відмовити у стягненні пені або зменшити її розмір та розмір 3 % річних, що стягується з відповідача, до 99 %. Відповідач посилається на те, що через настання незалежних від відповідача обставин, у зв`язку з припиненням цивільних авіасполучень, внаслідок введеного правового режиму воєнного стану він частково припинив основну операційну діяльність. Відповідач зазначає, що у відповіді від 26.02.2024 р. № 35-22-66 на претензію ТОВ «Нова Формула» від 15.02.2024 р. № НФ 24/02/03 ДП МА «Бориспіль» повідомило позивача про існування форс-мажорних обставин, їх вплив на господарську діяльність підприємства, про відсутність джерел фінансування та просило відтермінувати оплату за поставлений товар до кінця 2024 року. Відповідач вказує, що 11.04.2024 перерахував на рахунок позивача кошти за отриманий згідно з видатковою накладною від 14.11.2023 р. № 11140002 товар у розмірі 96628,80 грн. Відповідач також зазначає, що згідно з платіжною інструкцією від 16.05.2024 р. № 670 здійснив часткову оплату товару у розмірі 30000,00 грн, поставленого відповідно до видаткової накладної від 23.02.2024 р. № 2230001, та має намір при першій можливості за наявності джерел фінансування оплатити залишок боргу у розмірі 76699,20 грн. Відповідач повідомляє, що рахунок на оплату пені, що заявляє до стягнення позивач в даній справі, на адресу відповідача не надходив, що є порушенням умов договору, передбачених сторонами.

29.05.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Формула» 76699,20 грн заборгованості, 2937,66 грн. пені, 1191,49 грн. 3 % річних та 1848,51 грн. інфляційних втрат.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, господарським судом Київської області розглядаються позовні вимоги про стягнення 82676,86 грн, з яких 76699,20 грн боргу, 2937,66 грн пені, 1191,49 грн 3 % річних та 1848,51 грн інфляційних втрат.

03.06.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що не отримував від відповідача жодного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та належних документів, що їх підтверджують відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні». Позивач вважає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні, та посилається на те, що суми штрафних санкцій не можуть вважатися надмірною грошовою сумою та несправедливим непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданого додаткового прибутку позивачем в силу своєї мізерності.

У судовому засіданні 04.06.2024 р. судом оголошено перерву до 27.06.2024 р.

У судовому засіданні 27.06.2024 р. представник позивача подав клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію № 877 від 17.06.2024 р. як доказ сплати відповідачем 30000,00 грн боргу, яке судом задоволено.

Представник позивача у судових засіданнях 04.06.2024 р. та 27.06.2024 р. позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.06.2024 р. проти позову заперечував, а у судове засідання 27.06.2024 р. не з`явився. Відповідач про причини неявки представника у судове засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом представника на бланку суду від 04.06.2024 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2023 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Формула» (постачальник) було укладено договір № 35.1-14/3.4-00032 про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, найменування якого вказано в п. 1.2 договору, відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку № l до договору (специфікація договору), а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в специфікації договору.

Найменування товару: акумулятори (п. 1.2 договору); код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015 31430000-9 Електричні акумулятори (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору сума, визначена у договорі (ціна договору) становить 169440,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 33888,00 грн, разом ціна цього договору становить 203328,00 грн з ПДВ.

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100 % ціни фактично поставленого товару.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Згідно з п. 7.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар.

Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 7.4.1 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений товар.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 31.01.2024. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами в різні дати (п. 12.1 договору).

Специфікацією договору, яка є додатком № 1 до договору № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. сторони, зокрема погодили найменування товару, кількість, ціну та технічні характеристики до специфікації договору, а саме:

- найменування товару: акумулятор стаціонарний Genesis AGM 5Ah (+/-) під клему-конектор (д90*ш70*в106) NP5-12 у кількості 96 шт, загальною вартістю 50352,00 грн без ПДВ;

- найменування товару: акумулятор стаціонарний DataSafe AGM 9Ah бокова (+/-) під клему-конектор (д150*ш65*в100) 12НХ35 36 Вт у кількості 144 шт, загальною вартістю 119088,00 грн без ПДВ.

Відповідно до вказаної специфікації загальна вартість товару з ПДВ становить 203328,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 203328,00 грн, що підтверджується наступними доказами:

- видатковою накладною № 11140002 від 14.11.2023 р. на суму 96628,80 грн, яка підписана від позивача менеджером зі збуту ОСОБА_1 та представником відповідача Сичом Р.М., який діяв на підставі довіреності № 153 від 07.11.2023 р., виданої відповідачем провідному інженеру з митних процедур та постачання ОСОБА_2 на отримання від ТОВ «Нова Формула» цінностей за договором № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р.;

- видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р. на суму 106699,20 грн, яка підписана від позивача менеджером зі збуту ОСОБА_1 та представником відповідача Сичом Р.М., який діяв на підставі довіреності № 3 від 22.04.2024 р., виданої відповідачем провідному інженеру з митних процедур та постачання Сичу Р.М. на отримання від ТОВ «Нова Формула» цінностей за договором № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р.

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100 % ціни фактично поставленого товару.

Відповідно до п. 5.1 договору датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити 96628,80 грн за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 11140002 від 14.11.2023 р. у строк до 14.12.2023 р. та 106699,20 грн за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р. у строк до 25.03.2024 р. (24.03.2024 р. вихідний день).

У вказані терміни відповідачем не сплачено вартість товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати позивачу 96628,80 грн за видатковою накладною № 11140002 від 14.11.2023 р. з 15.12.2023 р. та 106699,20 грн за видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р. з 26.03.2024 р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, вих. № НФ24/02/23 від 15.02.2024 р. про стягнення заборгованості за договором про закупівлю, укладеним за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р., в якій просив протягом семи календарних днів з дня отримання цієї претензії сплатити заборгованість у повному обсязі в сумі 96628,80 грн.

У відповіді від 26.02.2024 р. № 35-22-66 на претензію відповідач повідомив, що станом на момент надання відповіді, у зв`язку із відсутністю джерел фінансування на 2024 рік, він не має можливості сплатити 96628,80 грн, з огляду на що просив відтермінувати оплату до кінця 2024 року.

11.04.2024 р. відповідач сплатив 96628,80 грн за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 11140002 від 14.11.2023 р., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 11.04.2024 р. № 569.

Також, відповідач сплатив 60000,00 грн за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 670 від 16.05.2024 р. на суму 30000,00 грн та платіжною інструкцією № 877 від 17.06.2024 р. на суму 30000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу 46699,20 грн за поставлений товар.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем на підставі договору № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. товар становить 46699,20 грн (203328,00 грн - 96628,80 грн - 60000,00 грн).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що у відповіді від 26.02.2024 р. № 35-22-66 на претензію також повідомив позивача про існування форс-мажорних обставин, їх вплив на господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п. 10.1 договору поставки № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору якщо воно виникло внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним договором.

Згідно з п. 10.2 договору про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, для якої виникли ці обставини, зобов`язана у будь-якій формі повідомити іншу сторону, але не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин. Невиконання даної умови позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Як вже зазначалось, відповідач зобов`язаний був сплатити 96628,80 грн за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 11140002 від 14.11.2023 р. у строк до 14.12.2023 р.

Про неможливість сплати 96628,80 грн за поставлений позивачем товар відповідач повідомив позивача у відповіді від 26.02.2024 р. № 35-22-66 на претензію, посилаючись, зокрема на військову агресію, оголошення воєнного стану та закриття повітряного простору України.

Проте, на момент укладення договору № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» в період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування вже існували обставини, на які відповідач посилається як на форс-мажорні.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 р. у справі № 912/750/22.

Отже лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання у відповідача форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що збитковість діяльності підприємства та відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку із скрутним фінансовим станом не є підставами невиконання зобов`язань за договором.

Інших доказів неможливості виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договором № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. відповідачем не надано.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача борг у сумі 76699,20 грн.

Із заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, вбачається, що розрахунок заборгованості здійснений позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат станом на 16.05.2024 р.

Судом встановлено, що станом на час прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 46699,20 грн, оскільки після зменшення позивачем розміру позовних вимог відповідачем 17.06.2024 р. сплачено позивачу 30000,00 грн заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 877 від 17.06.2024 р. на суму 30000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем після зменшення позивачем розміру позовних вимог було частково погашено заборгованість за договором, то провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на те, що решта заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 46699,20 грн за поставлений товар на підставі договору поставки № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 46699,20 грн боргу підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути 2937,66 грн пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Сторони погодили, що пеня не застосовується до замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору до 15-ти календарних днів включно.

Позивач просить стягнути 2344,24 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 96628,80 грн за період з 15.12.2023 р. по 11.04.2024 р. та 593,42 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 106699,20 грн за період з 25.03.2024 р. по 22.04.2024 р.

Заперечуючи проти позовної вимоги про стягнення пені, відповідач посилається на те, що рахунок на оплату пені, що заявляє до стягнення позивач в даній справі, на адресу відповідача не надходив, що є порушенням умов договору, передбачених сторонами.

Відповідно до п. 8.8 договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, яка допустила порушення зобов`язання за договором повинна сплатити суму пені/штрафу за окремо виставленими рахунками, у кожному випадку, протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання. Рахунок направляється стороні, яка допустила порушення зобов`язання за договором, факсимільним зв`язком або на електронну адресу постачальника, вказану в п. 5.3.2 договору чи на електронну адресу замовника, вказану в розділі 15 договору, оригінал із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі.

Суд зазначає, що не направлення позивачем відповідачу окремого рахунку на оплату пені не позбавляє права позивача звернутись із вимогою про стягнення пені за прострочення оплати за договором у судовому порядку за умови порушення відповідачем строку сплати фактично поставленого товару більше ніж на 15-ть календарних днів.

Наданий позивачем розрахунок пені є неправильним. Позивачем неправильно визначено дату закінчення нарахування пені за порушення зобов`язання зі сплати 96628,80 грн за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 11140002 від 14.11.2023 р., оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Умовами договору поставки № 35.1-14/3.4-00032 від 20.07.2023 р. не передбачено нарахування пені включно з днем сплати заборгованості.

Також, позивачем неправильно визначений початок періоду прострочки виконання зобов`язання з оплати 106699,20 грн за видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р.

Як вже зазначалось, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати позивачу 106699,20 грн за видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р. з 26.03.2024 р.

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою: пеня = С x 50 % УСД x Д : 100, де С сума заборгованості за період, 50 % УСД 50% облікової ставки НБУ в день прострочення, Д кількість днів прострочення.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 15.12.2023 р. по 22.04.2024 р. з урахуванням часткового погашення боргу та правильних дат виникнення заборгованості, становить 2877,97 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1191,49 грн 3 % річних та 1848,51 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1191,49 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 15.12.2023 р. по 22.04.2024 р. окремо за кожною накладною.

Як вже зазначалось, позивачем неправильно визначений початок періоду прострочки виконання зобов`язання з оплати 106699,20 грн за видатковою накладною № 2230001 від 23.02.2024 р. Крім того, позивачем не враховано, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період 15.12.2023 р. по 22.04.2024 р. з урахуванням часткового погашення боргу та правильних дат виникнення заборгованості, становить 1179,86 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1848,51 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 96628,80 грн за період з грудня 2023 р. по березень 2024 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1848,51 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить повністю відмовити у стягнення пені або зменшити її розмір та розмір 3 % річних, що стягується з відповідача, до 99 %.

Суд зазначає, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення суми пені та 3 % річних відповідач посилається на те, що він знаходиться під впливом обставин непереборної сили внаслідок військової агресії рф проти України, а тому у зв`язку із введенням воєнного стану та закриттям повітряного простору зазнав фінансових втрат. Відповідач зазначає, що дана ситуація призвела до погіршення фінансових показників діяльності підприємства, насамперед до зменшення надходження коштів від реалізації послуг і як наслідок, суттєво знизились залишки коштів на рахунках підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує свого зобов`язання щодо сплати грошових коштів, окрім пені, 3 % річних та інфляційних втрат, але неможливість своєчасної оплати пов`язує, зокрема зі складним фінансовим становищем.

Суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку із скрутним фінансовим станом, не є безумовними підставами для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, розмір нарахованої позивачем пені не є великим порівняно із заборгованістю відповідача перед позивачем. Також, суд погоджується із доводами позивача про те, що розмір пені не може вважатися надмірною грошовою сумою в силу своєї мізерності.

Наведені відповідачем у запереченнях доводи не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з оплати вартості наданих послуг.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

Як вже зазначалось, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

У справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) 3 %.

Позиції щодо відсутності можливості зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством, дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 3 % річних підлягає задоволенню у сумі 1179,86 грн.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне погашення ним сум заборгованості, при цьому заявлена позивачем сума пені не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми вартості поставленого товару за договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Отже позовна вимога в частині стягнення пені підлягає задоволенню у сумі 2877,97 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині позовної вимоги про стягнення 30000,00 грн боргу, в якій провадження у справі закрито, судовий збір покладається судом на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в цій частині спір також виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Формула» (08134, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул.Вишнева, будинок 36, 1, код 37582601) 46699,20 грн (сорок шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять грн 20 коп.) боргу, 2877,97 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят сім грн 97 коп.) пені, 1179,86 грн (одна тисяча сто сімдесят дев`ять грн 86 коп.) 3 % річних, 1848,51 грн (одна тисяча вісімсот сорок вісім грн 51 коп.) інфляційних втрат та 3025,39 грн (три тисячі двадцять п`ять грн 39 коп.) судового збору.

2. Провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн боргу закрити.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.08.2024 р.

Суддя О.О. Рябцева