Рішення

від 22.08.2024 по справі 922/2131/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2131/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО", м.Харків до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків про стягнення коштів 564 491,17 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВО" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості по відшкодуванню за спожиту електричну енергію за Договором № 27/06/22 від 27.06.2022р. та Договором № 20/08-22 від 24.10.2022р. у сумі 564 491,17 грн.

Ухвалою суду від 24.08.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.07.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові. В обгрунтування своїх заперечень вказує, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Оскільки позивач звернувся до відповідача лише в травні 2024 році про відшкодування за отримані послуги за липень грудень 2022 та січень листопад 2023 роки, вказане унеможливило проведення оплати за отримані військовими частинами послуги інакше, як на підставі рішення суду, оскільки всі витрати Харківського КЕУ відбуваються на підставі і в межах затвердженого кошторису.

16.08.2024 позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

27.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВО» (даліПозивач/Балансоутримувач), Військовою частиною НОМЕР_1 (далі-Користувач) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-Відповідач/Платник) було укладено Договір №27/06/22 (даліДоговір №27/06/22).

Відповідно до пункту 1.1 договору балансоутримувач надає користувачу можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном за адресою: м. Харків, пров. М`ясний, буд.1, а саме:

а) приміщення будівлі літ "А-2", загальною площею 597,2 м2:

-приміщення на 1-му поверсі (ліве крило), загальною площею 117 м.кв;

- приміщення на 1-му поверсі (праве крило), загальною площею 480,2 кв.м.

Вказане приміщення відповідно до вимог пункту 2.3 договору передано військовій частині НОМЕР_1 згідно двостороннього Акту приймання-передачі від 27 червня 2022 року.

Також 24.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВО» (далі Позивач/Балансоутримувач), Військовою частиною НОМЕР_2 (далі-Користувач) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- Відповідач/Платник) було укладено Договір №27/08-22 (далі Договір №27/08-22).

Відповідно до пункту 1.1 договору балансоутримувач надає користувачу можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

а) приміщення будівлі літ "А-2", загальною площею 597,2 м2:

-приміщення на 1-му поверсі (ліве крило), загальною площею 117 м.кв;

- приміщення на 1-му поверсі (праве крило), загальною площею 480,2 кв.м.

Вказане приміщення відповідно до вимог пункту 2.3 договору передано військовій частині НОМЕР_2 згідно двостороннього Акту приймання-передачі від 20 серпня 2022 року.

Згідно пункту 3.2 вказаних договорів платник зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані користувачем за час дії цього договору. Аналогія положення містяться в пункті 8.2 договору.

Пунктом 3.4. Договорів передбачено, що підставою для відшкодування Харківським КЕУ за військові частини комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями які надавали комунальні послуги Позивачу. З метою відшкодування комунальних послуг Позивач зобов`язаний виставляти рахунки Харківському КЕУ та надати копії рахунків, що виставлялися Позивачеві постачальним організаціями, які надають комунальні послуги.

Згідно умов пунктів 4.9. вищевказаних Договорів Користувач зобов`язується укласти із Позивачем договори на відшкодування комунальних послуг.

Згідно пунктів 10.1. Договору № 27/06/22 від 27.06.2022р. та Договору № 20/08-22 від 24.10.2022р. строк дії обох договорів до 31.12.2022р. За пунктом 10.2 Договору умови договору зберігають силу протягом усього строку дії договору.

Пунктом 10.4 Договорів передбачено, що у разі відсутності заяви Користувача про припинення чи дострокове розірвання договору, дія договору продовжується на той же самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах.

На виконання вищезазначених умов Договорів Позивачем та Користувачами були підписані Договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за відповідні періоди споживання. На підставі Актів зняття показань лічильників електроенергії та рахунків постачальників електроенергії Позивачем та Користувачами були підписані наступні акти:

- Акт за спожиту електричну енергію за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 на суму 25 085,83 грн;

- Акт за спожиту електричну енергію за період з 01.08.2022 по 19.08.2022 на суму 18 518,94 грн;

-Акт за спожиту електричну енергію за період з 20.08.2022 по 31.08.2022 на суму 11 696,17 грн.;

- Акт за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 на суму 37 226,38 грн;

- Акт за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 на суму 50 834,52 грн;

- Акт за спожиту електричну енергію за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 на суму 53 447,87 грн;

-Акт за спожиту електричну енергію за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 на суму 45 253,52 грн;

- Акт за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 на суму 322 427,94 грн.

Факт споживання у вказаний період електричної енергії за адресою м. Харків, пров. М`ясний, 1 підтверджується також рахунками за спожиту електроенергію ПрАТ «Харківенергозбут» та ДПЗД «Укрінтеренерго».

Як вказує позивач у позовній заяві, за час перебування у приміщеннях Позивача за період з липня 2022р. по листопад 2023 р. Користувачами була спожита електроенергія на загальну суму 564491,17 грн., яка на цей час Відповідачем так і не відшкодована.

Позивач звертався до Відповідача з проханням сплатити заборгованість за спожиту електроенергію на що Відповідачем було надано відповідь за вих. № 583/2320 від 21.05.2024р. та вих. № 583/2455 від 29.05.2024р що він є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань з бюджетного періоду. У зв`язку з чим Харківське КЕУ не може передати до органу казначейства України доручення для здійснення платежу згідно зі зверненням ТОВ "СВО" за Договором №20/08-22 від 24.10.2022 та Договором 27/06/22 від 27.06.2022.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої, другої статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктами 6,7 частини першої статті 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до Конституції України, бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами частини першої статті 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до статті 49 БК України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі статтею 51 БК України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Судом встановлено, що зміст укладених між ТОВ "СВО" та Харківським КЕУ Договорів №20/08-22, 27/06/22 передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат на комунальні послуги, які були отримані Військовими частинами як користувачами майна за Договорами.

Таким чином, оскільки плата за саму діяльність позивача умовами Договору не передбачена, то за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин має ознаки договору про безоплатне надання послуг (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19).

Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Обсяг споживання Користувачами електричної енергії на загальну суму 564 491,17 грн. за адресою м. Харків, пров. М`ясний, 1. за період з липня 2022р. по листопад 2023 р. підтверджується підписаними між Позивачем та Користувачами актами до Договорів відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, а також виставленими ПрАТ «Харківенергозбут» та ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідними рахунками на оплату.

Укладаючи Договори з Позивачем та Військовими частинами А0501, А7383 як користувачами, Відповідач зобов`язався відшкодувати Позивачу всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем Майна, за час дії цього Договору.

При цьому, доказів розірвання Договору матеріли справи не містять, а сторонами в заявах по суті справи не зазначено про існування таких доказів.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. За приписами частини другої статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості у розмірі 564 491,17 до суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та за комунальні послуги не розрахувався, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відшкодуванню за спожиту електричну енергію за Договором № 27/06/22 від 27.06.2022р. та Договором № 20/08-22 від 24.10.2022р. у сумі 564 491,17 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 8 467,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВО" (61125, місто Харків, провулок М`ясний, будинок 1, код ЄДРПОУ 30916425) заборгованість по відшкодуванню за спожиту електричну енергію за Договором № 27/06/22 від 27.06.2022р. та Договором № 20/08-22 від 24.10.2022р. у сумі 564 491 грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору 8 467 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно дост. 241 ГПК Українита може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.254,256,257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "22" серпня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне